Нагородовичі
Нагородовичі | ||||
Транслітерація назви | Naharodavičy | |||
---|---|---|---|---|
Церква св. Миколая в Нагородовичах | ||||
Основні дані | ||||
53°34′53″ пн. ш. 25°22′23″ сх. д. / 53.581583° пн. ш. 25.373167° сх. д. | ||||
Країна | Білорусь | |||
Область | Гродненська область | |||
Район | Дятловський район | |||
Рада | Жуківщинська | |||
Населення | 59 осіб | |||
Часовий пояс | час у Білорусі | |||
Телефонний код | +375-+375 1563 | |||
Транспорт, відстані | ||||
До Мінська | ||||
- фізична | 148 км | |||
Нагородовичі у Вікісховищі |
Нагородовичі, Ногородовичі (у деяких джерелах — Новгородовичі, біл. Нагародавічы, пол. Nahorodowicze, Nohorodowicze) — село в Білорусі, у Дятловському районі Гродненської області.
У XVI—XVII століттях село було власністю родини Веляминів Рутських[1]. З 20 по 26 липня 1617 року в маєтку відбувся з'їзд настоятелів та деяких видатніших ченців п'яти унійних монастирів (Віленського, Битенського, Жировицького, Новогрудського і Мінського) під керівництвом Київського Митрополита Руської Унійної Церкви Йосифа Велямина Рутського[2]. В історію з'їзд увійшов під назвою Новгородовицька капітула або капітула в Новгородовичах 1617 року, на якій відбулося об'єднання (централізація) цих монастирів у Віленську Конґреґацію Святої Тройці — пізніша назва цього монашого згромадження — Чин святого Василія Великого.
В селі була дерев'яна церква, збудована ще митрополитом Рутським, яку перебудували в 1894 році. Інша пам'ятка — мурована кальвіністська церква в стилі італійського бароко, яка походила з XVI ст. Батько митрополита Рутського Фелікс (†1599) був кальвіністом, а сам Йосиф Велямин Рутський прийняв католицтво в східному обряді вже в дорослому віці. Частина церкви була перетворена на склад, а інша — на помешкання[1].
У 1635 році митрополит Йосиф Велямин Рутський продав Нагородовичі Булгакові, потім село було у власності Суринів, Тизенгауза і Ґлуховського, у XVIII ст. — генерала Моравського, одруженого з княжною Радзивіллівною, сестрою Кароля Станіслава Радзивілла. Коли через борги генерала маєток потрапив під ексдивізію, Нагородовичі купила старостова Ленська, а в 1820 році перепродала Дмоховським. У 1895 році власником села був художник Владислав Дмоховський[lt][1].
Церква святого Миколая — пам'ятка народного дерев'яного зодчества. Розташована в центрі с. Нагородовичі. Побудована в другій половині XIX ст. Тризрубний храм складається з прямокутних в плані притвору, молитовної зали і п'ятигранної апсиди з бічною ризницею. Архітектурна виразність храму досягається засобами об'ємної композиції, її просторовим і ярусним наростанням до вертикальної домінанти — від низького притвору до високого центрального зрубу, і врешті, до паліганальної апсиди і низької ризниці[3][4].
У Нагородовичах народився художник Вікентій Дмоховський (1807—1862) батько Владислава Дмоховського.
- ↑ а б в Zdzięcioł (Дятлово) [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich… — S. 558.
- ↑ О. Порфирій Підручний, ЧСВВ. Василіянський Чин від Берестейського З'єднання (1596) до 1743 року… — С. 117.
- ↑ Shastouski, K. Нагародавічы | Царква Святога Мікалая — Каментарыі. Radzima.org. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ Ногородовичи. globus.tut.by. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- О. Порфирій Підручний, ЧСВВ. Василіянський Чин від Берестейського З'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Записки ЧСВВ, Секція І. — Том 48. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 96—182.
- Zdzięcioł (Дятлово) [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV: Worowo — Żyżyn.