Насриддінова Ядгар Садиківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ядгар Садиківна Насриддінова
узб. Ёдгор Содиқовна Насриддинова
узб. Yodgor Sodiqovna Nasriddinova
Народилася 26 грудня 1920(1920-12-26)
місто Коканд, Ферганська область, тепер Республіка Узбекистан
Померла 7 квітня 2006(2006-04-07) (85 років)
місто Москва
Поховання Кунцевський цвинтар
Країна  РРФСР
 СРСР
 Узбекистан
Національність узбечка
Діяльність політична діячка, інженерка
Alma mater Tashkent State Transport Universityd
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Роки активності з 1941
Посада депутат Верховної ради СРСР[d] і list of chairmen of the Soviet of Nationalitiesd
Партія КПРС
У шлюбі з Нурутдінов Сіродж
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»

Ядгар Садиківна Насриддінова (26 грудня 1920(1920-12-26), Коканд, Туркестанська АРСР, Російська СФРР — 7 квітня 2006(2006-04-07), Москва) — радянська партійна і державна діячка, голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР. Член ЦК КПРС у 1956—1975 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—9-го скликань (1960—1974 роки), голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР (1970—1974 роки).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у родині вантажника. Рано втратила батька, виховувалася у прийомних родинах, а з 1931 року — в дитячому будинку.

Навчалася у ремісничому училищі, на робітничому факультеті Ташкентського інституту залізничного транспорту, який закінчила у 1936 році. У 1941 році закінчила Ташкентський інститут інженерів залізничного транспорту.

У жовтні 1941 — лютому 1942 року — інженер машинно-шляхової станції Ташкентської залізниці.

Член ВКП(б) з січня 1942 року.

З лютого 1942 до січня 1946 року — секретар ЦК ЛКСМ Узбекистану по школах.

З січня 1946 по жовтень 1947 року — 1-й секретар Ташкентського обласного комітету ЛКСМ Узбекистану.

У жовтні 1947 — березні 1948 року — аспірант Ташкентського інституту інженерів залізничного транспорту.

У березні 1948 — жовтні 1950 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМ Узбекистану.

У жовтні 1950 — травні 1952 року — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б) Узбекистану міста Ташкента.

У травні 1952 — лютому 1955 року — міністр промисловості будівельних матеріалів Узбецької РСР.

У лютому 1955 — березні 1959 року — заступник голови Ради Міністрів Узбецької РСР.

24 березня 1959 — 25 вересня 1970 року — голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР. Одночасно з жовтня 1959 до липня 1970 року — заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.

14 липня 1970 — 25 липня 1974 року — голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР.

У серпні 1974 — грудні 1978 року — заступник міністра промисловості будівельних матеріалів СРСР.

З 1979 року — персональний пенсіонер союзного значення у Москві.

Звинувачувалася у хабарництві по «бавовняній справі», 18 листопада 1988 року була виключена із членів КПРС. 3 квітня 1991 року була поновлена у членах КПРС, бо «звинувачення щодо неї не підтвердилися».

Померла у Москві, похована на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]