Неданчичі

село Неданчичі
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Чернігівський район
Громада	Любецька селищна громада
Облікова картка	Неданчичі
Основні дані
Засноване	1651
Населення	730
Площа	3.65 км²
Густота населення	200 осіб/км²
Поштовий індекс	15046
Телефонний код	+380 4641
Географічні дані
Географічні координати	51°31′18″ пн. ш. 30°38′03″ сх. д. / 51.52167° пн. ш. 30.63417° сх. д.Координати: 51°31′18″ пн. ш. 30°38′03″ сх. д. / 51.52167° пн. ш. 30.63417° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	107 м
Водойми	Дніпро
Відстань до; обласного центру	65.8 км
Відстань до; районного центру	58.4 км
Найближча залізнична станція	Неданчичі
Відстань до; залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	15041, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Любеч, вул. Добринінська, буд. 60
Карта
	Неданчичі
	Неданчичі
Мапа
	Неданчичі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Неданчичі (значення).

Неда́нчичі — село в Україні, у Любецькій селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 730 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Неданчицька сільська рада. Відстань до смт. Ріпки становить близько 58 км і проходить автошляхами Т 2506 та Т 2537. Село межує із територією міста Славутич Київської області. Також поблизу села розташований пункт контролю Неданчичі на кордоні з Білоруссю («Йолча»). Неданчицькій сільській раді підпорядковане село Грабівка та ще кілька навколишніх сіл.

Історія[ред. | ред. код]

В околицях села Неданчичі виявлено поселення доби неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.)., чотири — епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.)., Одне — періоду раннього заліза (VIII—III ст до н. е.) і три давньоруських городища часів Київської Русі (IX—XIII ст.).

Неданчичі відомі з середини XVII ст.

Неподалік села в часи Козацької України видобували залізну руду і виплавляли з неї метал. Про це, зокрема, свідчать назви сіл в околиці (напр. Нова Рудня).

З Універсалу Івана Мазепи від 26 березня 1701 р. про надання архієпископу чернігівському і новгородському у посесію Неданчицької рудні:

«…Мы прето, гетьман, видячи многое иждивение ку благолђпию церковному… не одмовляем у чинности, такъ и тую помянутую рудню Неданчицкую и людей при оной живущихъ в зуполную поссесію, моць и владзу зо всђми з ней приходами и пожитками належачимы, из послушенствомъ тихъ неданчицких людей до гачення греблђ тамошной в помощъ потребним сим унђверсалом нашим ствержаемъ и надаемъ под такою кондициею, абы его милость щороку з той своей руднђ до скарбу войскового казалъ давати дванядцать возков желђза доброго гнучого, от якой дачи на сей тилко еденъ рокъ его милостей уволняем, з тих мђрь же направу и на реставрованне оной же руднђ будетъ его милость кошть свой ложити;» (ЦДІАК України. – Ф.57. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 1177/1164).

У 2018 році школу закрили, учнів перевели вчитися до Любеча і Славутича. Близько 15 учнів возить шкільний автобус до Любеча, ще 5 учнів добираються своїх ходом до Славутича.^[1]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Любецької селищної громади.^[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Ріпкинського району, село увійшло до складу Чернігівського району Чернігівської області^[3].