Норберто Боббіо
| Норберто Боббіо | |
|---|---|
| італ. Norberto Bobbio | |
 | |
| Народився |
18 жовтня 1909[1][2][…] Турин, Італія[1][4] |
| Помер |
9 січня 2004[1][2][…] (94 роки) Турин, Італія[1][4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | філософ, правник, історик, політик, журналіст, політолог, викладач університету, письменник, historian of ideas |
| Alma mater |
Туринський університет Liceo Classico Massimo D'Azegliod |
| Заклад |
Падуанський університет Туринський університет Сієнський університет |
| Посада | довічний сенатор |
| Членство |
Національна академія дей-Лінчей Американська академія мистецтв і наук Туринська академія наук[4] |
| Партія | Італійська соціалістична партія |
| Нагороди | |
| Автограф |
 |
| Особ. сторінка | centenariobobbio.it/en.html |
 Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Норберто Боббіо у Вікісховищі | |
Норберто Боббіо (італ. Norberto Bobbio, 18 жовтня 1909, Турин — 9 січня 2004, Турин) — італійський філософ, історик, політолог, один з найбільших італійських інтелектуалів ХХ ст. Представник течії ліберального соціалізму, що походить від Карло Росселлі.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї лікаря. З дитинства захоплювався музикою і літературою. Навчався в класичному ліцеї, де подружився з Леоном Гінзбургом і Чезаре Павезе (згодом викладав у ньому, серед його учнів був Прімо Леві). У 1928 став членом фашистської партії. Закінчив юридичний факультет, продовжив навчання в Марбурзі, де познайомився з ідеями феноменології та екзистенціалізму. У 1933 захистив дисертацію про філософію Гуссерля. У 1934 опублікував свою першу книгу — монографію про феноменологічний підхід у філософії права і соціальної філософії. З 1935 викладав філософію права в університеті Камеріно, потім в університетах Сієни і Падуї. В середині 1930-х приєднався до антифашистського руху, увійшов до групи «Справедливість і свобода», був заарештований. Проте, в 1939 прийняв присягу вірності фашизму, щоб зайняти кафедру в Сієнському університеті.
У 1942 став членом антифашистської Партії дії, політичної наступниці «Справедливості і свободи», що дотримувалася концепції ліберального соціалізму, сформульованої Карло Росселі. В грудні 1943 був заарештований в Падуї, три місяці провів у в'язниці.
У 1948 році очолив кафедру філософії права в Туринському університеті. З початку 1960-х став займатися політологією, на початку 1970-х виступив одним із засновників в тому ж університеті факультету політичних наук. Був співвидавцем (разом із Нікола Аббаньяно) журналу Філософський огляд.
У 1996 став членом партії лівих демократів. Виступав з різкою критикою Сільвіо Берлусконі та встановленого ним політичного режиму.
Згідно з його волею, був похований у містечку Рівальта Борміда (П'ємонт).
Погляди[ред. | ред. код]
У філософії права і політичної філософії розвивав ідеї Ганса Кельзена, Бенедетто Кроче, Джорджо Дель Веккіо і Вільфредо Парето. Виступав прихильником діалогу з марксизмом та італійськими комуністами.
В ході дискусії про сенс поділу на лівих і правих, що розгорілася в Італії у 1990-х роках, Норберто Боббіо запропонував визначення, що стало класичним. Згідно з ним, критерієм поділу є ставлення до ідеї рівності людей: лівими є ті, хто виступає за більш егалітарне суспільство, а правими — ті, хто захищає нерівність[5].
Визнання[ред. | ред. код]
Почесний професор Туринського університету (1979), університетів Болоньї, Парижа, Мадрида, Буенос-Айреса, Шамбері. Довічний сенатор (1979). Член Академії деї Лінчеї, член-кореспондент Британської академії (1965). Премія Бальцана (1994), премія Аньєллі (1995). Книги Боббіо перекладені багатьма мовами світу.
Вибрані праці[ред. | ред. код]
- L'indirizzo fenomenologico nella filosofia sociale e giuridica (1934)
- La filosofia del decadentismo (1945)
- Teoria della scienza giuridica (1950)
- Studi sulla teoria generale del diritto (1955)
- Politica e cultura (1955)
- Teoria della norma giuridica (1958)
- Teoria dell'ordinamento giuridico (1960)
- Il positivismo giuridico (1961)
- Locke e il diritto naturale (1963)
- Italia civile (1964)
- Da Hobbes a Marx (1965)
- Saggi sulla scienza politica in Italia (1969)
- Diritto e stato nel pensiero di Emanuele Kant (1969)
- Studi per una teoria generale del diritto (1970)
- Una filosofia militante (1971)
- Giusnaturalismo e positivismo giuridico (1972)
- Quale socialismo (1977)
- Dalla struttura alla funzione: nuovi studi di teoria del diritto (1977)
- I problemi della guerra e le vie della pace (1979)
- Studi hegeliani (1981)
- Il futuro della democrazia (1984)
- Il terzo assente (1988)
- L'età dei diritti (1989)
- Saggi su Gramsci (1990)
- Destra e sinistra (1994)
- De senectute (1996)
- Autobiografia (1999)
- Teoria Generale della Politica (1999)
- Dialogo intorno alla repubblica (2001)
- Liberalismo e Democrazia (2006)
- Contro i nuovi dispotismi. Scritti sul berlusconismo (2008)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Любин В. П. Норберто Боббио как политический философ [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Мурзина А. А. Памяти Норберто Боббио, 1909–2004 // Государство и право, 2004, № 8, c. 125–127
- Lanfranchi E. Un filosofo militante. Politica e cultura nel pensiero di Norberto Bobbio. Torino: Bollati Boringhieri, 1989
- Cotroneo G. Tra filosofia e politica. Un dialogo con Norberto Bobbio. Soveria Mannelli: Rubbettino, 1998
- Greco T. Norberto Bobbio. Un itinerario intellettuale tra filosofia e politica. Roma: Donzelli, 2000
- Preve C. Le contraddizioni di Norberto Bobbio. Per una critica del bobbianesimo cerimoniale. Pistoia: CRT, 2004
- Zagrebelsky G., Salvadori M., Guastini R. Norberto Bobbio tra diritto e politica. Roma: Laterza, 2005
- Roberto G. Tra liberaldemocrazia e socialismo. Saggi sul pensiero politico di Norberto Bobbio. Pisa: Plus, 2006
- L'opera di Norbero Bobbio. Itinerari di lettura / Valentina Pazé (a cura di). Milano: Franco Angeli, 2005
- Omaggio a Norbero Bobbio (1909–2004). Metodo, linguaggio, Scienza del diritto / Antonio Punzi (a cura di). Milano: Giuffrè, 2007
- Champeil-Desplats V. Norberto Bobbio: pourquoi la démocratie? Paris: Houdiard, 2008
- Bonanate L., Fernández Santillán J.F. El pensamiento internacionalista de Norberto Bobbio. México: Fontamara, 2009
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119330849 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Тарас Білоус. Чому Гітлер не був лівим: політичний спектр і науковий підхід [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Спільне, 4 березня 2019.
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (лютий 2020) |
- Народились 18 жовтня
- Народились 1909
- Уродженці Турина
- Померли 9 січня
- Померли 2004
- Померли в Турині
- Випускники Туринського університету
- Викладачі Падуанського університету
- Викладачі Туринського університету
- Викладачі Сієнського університету
- Члени Національної Академії дей-Лінчей
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени Італійської соціалістичної партії
- Лауреати премії Бальцана
- Лауреати гегелівської премії
- Лауреати премії Шарля Вейонна за есеїстику
- Почесні доктори Мадридського університету Комплутенсе
- Італійські філософи
- Італійські історики
- Філософи права
- Політичні філософи
- Члени-кореспонденти Британської академії
- Довічні сенатори Італії
- Члени Туринської академії наук