Ніколя Маю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколя Маю
Nicolas Mahut
фр. Nicolas Mahut
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Булонь-Біянкур, Франція
Дата народження 21 січня 1982(1982-01-21) (42 роки)
Місце народження Анже, Франція
Зріст 191[1] см
Вага 80 кг
Початок кар'єри 2000
Робоча рука права (одноручний бекгенд)
Тренер

Тьєррі Асьйон (2012–2015)
Ніколя Ескюде (2013)
Марк Вудфорд (2016–2017)
Габрієль Урпі, Жером Енель (–2021),

Ніколя Копен, Ніколя Ренаван (2022–)
Призові, USD Долар США$12 573 354[2]

Одиночний розряд

Матчів в/п 181–225 (44.6% на турнірах туру ATP, основній сітці турнірів Великого шлему і Кубка Девіса)
Титулів 4
Найвища позиція 37 (5 травня 2014)
Мейджори
Австралія 3к (2012)
Ролан Гаррос 3к (2012, 2015, 2019)
Вімблдон 4к (2016)
США 3к (2016, 2017)

Парний розряд

Матчів в/п 457–285 (61.6% на турнірах туру ATP, основній сітці турнірів Великого шлему і Кубка Девіса)
Титулів 37
Найвища позиція 1 (6 червня 2016)
Мейджори
Австралія П (2019)
Ролан Гаррос П (2018, 2021)
Вімблдон П (2016)
США П (2015)
Інші парні турніри
Олімпіада 1к (2016, 2020)
Мікст
Австралія 1к (2017, 2019)
Ролан Гаррос 2к (2010, 2023)
Вімблдон ЧФ (2023)
Олімпіада 1к (2016, 2020)
Востаннє картку оновлено: 7 серпня 2023

Ніколя Маю (фр. Nicolas Mahut) — французький тенісист, переможець усіх чотирьох турнірів Великого шлему в парному розряді, володар Кубка Девіса, учасник найтривалішого тенісного матчу в історії, колишня перша ракетка світу в парній грі.

Маю представляв Францію на Олімпіаді 2016 року в Ріо-де-Жанейро в парному розряді з П'єром-Югом Ербером та в змішаному парному розряді з Каролін Гарсія. Попри те, що обидві пари були посіяні першими, вони вибули в першому ж колі змагань.

Кубок Девіса збірна Франції виграла (удесяте) 2017 року. На щляху до цієї звитяги пара Маю та Ербер здобула перемоги у всіх своїх матчах.

Найдовший матч в історії[ред. | ред. код]

Табличка на 18-му корті Вімблдону, встановлена на вшанування події

На Вімблдонському турнірі 2010 року Маю зіграв матч з Джоном Ізнером, що тривав три дні з 22 по 24 червня. Ізнер виконав рекордні 112 подач на виліт, побивши попереднє досягнення Іво Карловича із 78 подач на виліт. Маю теж мав 103 подачі на виліт[3]. Гру припинили 23 червня о 21:11 через темряву при рахунку 59–59. Ізнер виборов перемогу наступного дня: 6–4, 3–6, 6–7(7–9), 7–6(7–3), 70–68.

Матч став найдовшим як у сенсі часу, так і кількості геймів[4]. Він тривав 183 гейми й 11 годин 5 хвилин, більше ніж гра між Панчо Гонсалесом та Чарлі Пасареллом у першому колі Вімблдону 1969, яка тривала 112 геймів, та від матчу Фабріс СантороАрно Клеман на Відкритому чемпіонаті Франції 2004 року, що тривав 6 годин 33 хвилини.

Обоє гравців та суддя отримали призи за участь в історичній грі. Маю належить рекорд найбільшого числа виграних геймів у програному матчі — 91.

Загальна статистика[ред. | ред. код]

Легенда
W  Ф  ПФ ЧФ КТ К# DNQ A NH
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Щоб уникнути плутанини й подвійного нарахування, ці графіки оновлюються після завершення турніру або ж коли гравець завершив свій виступ.

Виступи в одиночних турнірах Великого шолома[ред. | ред. код]

Турнір 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 ТУ В-П % виграшів
Турніри Великого шлему
Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу К1р К1р К1р К1р 0 / 9 6–9 40%
Відкритий чемпіонат Франції з тенісу К2р 0 / 17 8–17 32%
Вімблдонський турнір К2р К1р NH 0 / 12 9–12 43%
Відкритий чемпіонат США з тенісу К1р К3р К2р 0 / 13 8–13 38%
В-П 0–1 0–2 0–0 0–2 0–3 0–0 3–3 2–4 1–4 0–1 1–2 2–4 5–4 1–3 0–4 4–3 7–4 2–4 1–2 2–1 0–0 0 / 51 31–51 38%

Часова шкала виступів на турнірах Великого шолому[ред. | ред. код]

Актуально станом на завершення Вімблдонський турнір 2023.

Турнір 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 ТУ В-П % виграшів
Турніри Великого шлему
Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу ЧФ ПФ Ф ЧФ П ЧФ 1 / 17 31–16 66%
Відкритий чемпіонат Франції з тенісу ЧФ Ф П П 2 / 23 37–21 64%
Вімблдонський турнір ПФ П Ф NH ЧФ 1 / 18 28–17 62%
Відкритий чемпіонат США з тенісу ПФ ЧФ ПФ ЧФ П ПФ ЧФ 1 / 18 33–16 67%
В-П 1–1 0–1 0–1 1–1 7–4 4–4 3–4 8–4 5–3 2–2 0–3 3–2 4–4 8–4 11–4 15–3 13–3 4–4 10–3 12–3 2–3 13–3 2–4 1–3 5 / 76 129–70 65%

Важливі фінали[ред. | ред. код]

Фінали турнірів Великого шолома[ред. | ред. код]

Парний розряд: 8 (5–3)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 2013 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт Франція Мікаель Льодра США Боб Браян
США Майк Браян
4–6, 6–4, 6–7(3–7)
Поразка 2015 Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу Тверде Франція П'єр-Юг Ербер Італія Сімоне Болеллі
Італія Фабіо Фоніні
4–6, 4–6
Перемога 2015 Відкритий чемпіонат США з тенісу Тверде Франція П'єр-Юг Ербер Велика Британія Джеймі Маррей
Австралія Джон Пірс (тенісист)
6–4, 6–4
Перемога 2016 Вімблдонський турнір Трава Франція П'єр-Юг Ербер Франція Жульєн Беннето
Франція Едуар Роже-Васслен
6–4, 7–6(7–1), 6–3
Перемога 2018 Відкритий чемпіонат Франції Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Австрія Олівер Марах
Хорватія Мате Павич
6–2, 7–6(7–4)
Перемога 2019 Відкритий чемпіонат Австралії Тверде Франція П'єр-Юг Ербер Фінляндія Генрі Контінен
Австралія Джон Пірс (тенісист)
6–4, 7–6(7–1)
Поразка 2019 Вімблдонський турнір Трава Франція Едуар Роже-Васселен Колумбія Хуан Себастьян Кабаль
Колумбія Роберт Фара
7–6(7–5), 6–7(5–7), 6–7(6–8), 7–6(7–5), 3–6
Перемога 2021 Відкритий чемпіонат Франції (2) Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Казахстан Олександр Бублик
Казахстан Андрій Голубєв
4–6, 7–6(7–1), 6–4

Чемпіонати закінчення сезону[ред. | ред. код]

Парний розряд: 3 (2–1)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 2018 Фінал ATP, Лондон Тверде (i) Франція П'єр-Юг Ербер США Майк Браян
США Джек Сок
7–5, 1–6, [11–13]
Перемога 2019 Фінал ATP, Лондон Тверде (i) Франція П'єр-Юг Ербер ПАР Равен Класен
Нова Зеландія Майкл Вінус
6–3, 6–4
Перемога 2021 Фінал ATP, Турин (2) Тверде (i) Франція П'єр-Юг Ербер США Ражів Рам
Велика Британія Джо Солсбері
6–4, 7–6(7–0)

Фінали Мастерс 1000[ред. | ред. код]

Парний розряд: 12 (7–5)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 2011 Мастерс Париж Тверде (i) Франція Жульєн Беннето Індія Роган Бопанна
Пакистан Айсам-уль-Хак Куреші
2–6, 4–6
Перемога 2016 Indian Wells Open Тверде Франція П'єр-Юг Ербер Канада Вашек Поспішил
США Джек Сок
6–3, 7–6(7–5)
Перемога 2016 Відкритий чемпіонат Маямі з тенісу Тверде Франція П'єр-Юг Ербер ПАР Равен Класен
США Ражів Рам
5–7, 6–1, [10–7]
Перемога 2016 Мастерс Монте-Карло Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Велика Британія Джеймі Маррей
Бразилія Бруно Соарес
4–6, 6–0, [10–6]
Поразка 2016 Мастерс Париж Тверде (i) Франція П'єр-Юг Ербер Фінляндія Генрі Контінен
Австралія Джон Пірс (тенісист)
4–6, 6–3, [6–10]
Поразка 2017 Мастерс Мадрид Ґрунт Франція Едуар Роже-Васслен Польща Лукаш Кубот
Бразилія Марсело Мело
5–7, 3–6
Перемога 2017 Мастерс Рим Ґрунт Франція П'єр-Юг Ербер Хорватія Іван Додіг
Іспанія Марсель Гранольєрс
4–6, 6–4, [10–3]
Перемога 2017 Мастерс Канада Тверде Франція П'єр-Юг Ербер Індія Роган Бопанна
Хорватія Іван Додіг
6–4, 3–6, [10–6]
Перемога 2017 Мастерс Цинциннаті Тверде Франція П'єр-Юг Ербер Велика Британія Джеймі Маррі
Бразилія Бруно Соарес
7–6(8–6), 6–4
Перемога 2019 Мастерс Париж Тверде (i) Франція П'єр-Юг Ербер Росія Карен Хачанов
Росія Андрій Рубльов
6–4, 6–1
Поразка 2021 Мастерс Париж Тверде (i) Франція П'єр-Юг Ербер Німеччина Тім Пюц
Нова Зеландія Майкл Вінус
3–6, 7–6(7–4), [9–11]
Поразка 2023 Miami Open Тверде США Остін Крайчек Мексика Сантьяго Гонсалес
Франція Едуар Роже-Васселен
6–7(4–7), 5–7

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nicolas Mahut. atpworldtour.com. Асоціація тенісистів-професіоналів. Процитовано 14 травня 2017.
  2. ATP Prize Money Leaders (PDF).
  3. Isner-Mahut Match Sheet [Архівовано 26 червня 2010 у Wayback Machine.]
  4. Daily Mail SW19 coverage. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 9 червня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]