Т-80УД

Т-80УД «Береза»
Т-80УД «Береза»
Тип	основний бойовий танк
Походження	Радянський Союз → Україна
Історія використання
На озброєнні	1987
Оператори	СРСР (колишній), РФ (колишній), Пакистан
Історія виробництва
Розробник	Харківське конструкторське бюро машинобудування (ХКБМ) та Харківське конструкторське бюро двигунобудування (ХКБД)
Розроблено	1976 (Об'єкт 478) 1981 (Т-80УД)
Виробник	Харківський бронетанковий завод
Виготовлена кількість	870
Характеристики
Вага	46 тонн
Довжина	9664 мм з гарматою вперед 9772 мм з гарматою назад 7020 мм без врахування гармати
Ширина	По бортовим екранам 3755 мм По гусеничним стрічкам 3384 мм
Висота	По даху башти 2215 мм З зенітним кулеметом 2760 мм
Екіпаж	3
Дальність вогню
Броня	610 мм від бронебійних снарядів 1000 мм від кумулятивних снарядів
Головне озброєння	Гладкоствольна гармата-пускова установка 2А46М-1 (45 снарядів)
Другорядне озброєння	1 × 12,7-мм НСВТ, 1 × 7,62-мм ПКТ
Двигун	дизельний двигун 1000 к.с.
Питома потужність	21,7
Трансмісія	Механічна
Підвіска	Незалежна торсіонна з гідравлічними амортизаторами
Дорожній просвіт	529 мм по основному днищу
Ємність паливних баків	1300 л у основних баках і 2 додаткові бочки по 370 л
Операційна дальність	580 км по шосе 350-400 км по сухій ґрунтовій дорозі
Швидкість	Середня по шосе 45-50 км/год Середня по ґрунту 40 км/год Максимальна по шосе 70 км/год
Т-80УД у Вікісховищі

Т-80УД (шифр: «Береза», індекс ГБТУ: Об'єкт 478Б) — радянський і український основний бойовий танк з родини Т-80. Танк являв собою варіант Т-80У, розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування (ХКБМ), що відрізнявся дизельним двигуном 6ТД-1 та зенітною кулеметною установкою з дистанційним керуванням.

Танк прийнято на озброєння 1987 року, виробництво відбувалось на ХЗТМ в СРСР, а після його розпаду — в Україні. Танк ліг в основу українських танків Т-84.

Історія

Передумови

Т-64, створений Харківським конструкторським бюро машинобудування (ХКБМ) і виготовлюваний Харківським заводом транспортного машинобудування (ХЗТМ) імені Малишева. Танк було прийнято на озброєння й запущено до серії 1963 року, але він мав доволі складний і початково ненадійний двигун 5ТД. До кінця десяліття недоліки було виправлено, оновлений танк з двигуном 5ТДФ прийнято як Т-64А.

Модернізація Т-64 поступово призводила до зростання маси танка та погіршення його ходових якостей. Хоча станом на початок 1970-х 700-сильний двигун 5ТДФ уже був цілком надійним, але його потужність у перспективі була недостатня. Його форсування до 750 к.с. не вдалось.

На 1973 рік радянські заводи й конструкторські бюро мали різні пропозиції перспективних танкових двигунів. Челябінський тракторний завод (ЧТЗ) розробляв X-подібний 16-циліндровий двигун 2В-16, Барнаултрансмаш (БЗТМ) розробляв віялоподібний дизельний двигун і ленінградське НПО імені Клімова (ЛНПО) працювало над газотурбінним двигуном ГТД-1000Т. У Харківському конструкторському бюро двигунобудування (ХКБД) розробляли низку технологічних рішень, що лягли в основу майбутнього 6ТД.

Двигун 6ТД-1

Наказом Міністерства оборонної промисловості № 19 від 15 січня 1974 для ХКБМ було поставлено задачу щодо створення двох двигунів: багатопаливний 6-циліндровий двотактний дизельний двигун 6ТД-1 потужністю 1000 к.с. (для модернізації Т-64) та чотиритактний V-подібний двигун 12ЧН потужністю 1500 к.с. (для гіпотетичного майбутнього танка). 6ТД використовував найкращий досвід серії 5ТД, але загалом був принципово іншим виробом: передусім, він був двотактним, що дозволило прискорити процес газообміну в циліндрах та отримувати значно вищу потужність за збереження компактних габаритів. Вона складала 166 к.с. на циліндр у порівнянні з 140 для 5ТДФ, а літрова потужність досягла 61,3 к.с./л.

Ідеологію 6ТД-1 вперше виклали в технічному проєкті, створеному в листопаді 1974 року. Протягом 1975—1976 було створено 20 одиниць для випробування та встановлення на Т-64. Приймальні стендові випробування відбулись 1979 року, двигун склав їх і був рекомендований до серійного виробництва. 1982 року міжвідомча комісія затвердила документацію для серійного виробництва, того ж року виготовлено три модернізовані Т-64А з 6ТД-1.

Поява Т-80

1976 року було прийнято на озброєння танк Т-80 з газотурбінним двигуном (ГТД). Основним сподвижником його прийняття та виробництва був новопризначений міністр оборони СРСР Дмитро Устинов. Він був прихильником газотурбінних танків, тому з моменту його призначення цей напрямок мав найбільшу підтримку з боку держави. Для нього було принципово, щоб американському газотурбінному «Абрамсу», ще не прийнятому на озброєння, було підготовано відповідь у вигляді газотурбінного Т-80.[120-124] Тому Устинов планував перехід усіх танкових заводів (крім УВЗ, зайнятого дешевим Т-72) до виробництва новітнього танка з ГТД.

Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР № 577-178 від 17 липня 1977 доручила ЛНПО створення нового танкового двигуна ВГТД-1000ФМ (1500 к.с.), виробництво якого покладалось на ХЗТМ, а конструкторська документація лягала на ХКБД. Постанова найвищого керівництва країни зробила ГТД основним пріоритетом, тому розробку чотиритактного двигуна 12ЧН зупинили, а двотактного 6ТД суттєво скоротили. На цей момент серійний Т-80 вже випускали з двигуном ГТД-1000Т, розробленим ЛНПО і виготовлюваним на Калузькому моторному заводі.[109-119]

Більш того, постанова 1977 року передбачала виробництво на ХЗТМ майбутньої модернізованої версії Т-80, яка пізніше розвинулась у Т-80У. Устинов усе ж домігся виробництва Т-80У в Харкові, але воно почалось тільки 1985, після його смерті. Всього в Харкові виготовили 45 Т-80У з калузькими ГТД.[120]

Оскільки Т-80 з ГТД від початку виник як альтернатива Т-64 з 5ТДФ у ніші «елітного» танка, то головний конструктор Т-80 Сергій Попов був категорично проти встановлення дизельного 6ТД-1 у Т-80 навіть як резервного варіанту.[109-119]

1980 року ХКБД відвідав голова КПУ Щербицький, який теж скептично ставився до виробництва ГТД у Харкові. 1982 року на засіданні ЦК КПУ обговорювали невтішний поступ у ГТД, але КПУ не могла вплинути на виконання постанови найвищого керівництва держави.[120-124]

Газотурбінний двигун Т-80 був дорогим і неекономічним. Він коштував близько 104 000 крб, у той час як дизельний двигун В-46 коштував усього 9600 рублів у 1980-х. Тому паралельно зі створенням і поліпшенням газотурбінного танка низка радянських підприємств проводила власні розробки варіанту танка з дизельним двигуном. У Ленінграді та Омську створили проєкти «Об'єкт 219РД» і «Об'єкт 644» відповідно, оснащені дизелями А-53-2 (2В-16) та В-46-6 відповідно.

Об'єкт 478

Найуспішнішим з усіх дизельних варіантів Т-80 був «Об'єкт 478» від ХКБМ, ескізний проєкт якого було створено ще 1976 року. На ньому було опрацьовано встановлення двигуна 6ТД на танк Т-80.

Проблеми з освоєнням ВГТД-1000ФМ і ГТД-1000ТФ у Харкові все ж призвели до того, що двигун 6ТД розглядали як шлях модернізації Т-64 та як резервний варіант для новітнього Т-80У. Питання встановлення двигуна 6ТД обговорювались у заступників міністра оборони Василя Петрова й Віталія Шабанова. [120-130]

Постанова ЦК КПРС і РМ № 701-200 від 16 червня 1981 передбачала створення резервного варіанту Т-80У з двигуном 6ТД-1, для якого було використано моторно-трансмісійне відділення, створене під час випробування Т-64 з цим двигуном. 1983 року на Кубинському полігоні було проведено випробування обсягом 6000 км. За рухливістю танки з ГТД і дизелем виявились рівноцінними; максимальні швидкості руху та швидкості розгону виявились однаковими, однак паливна ефективність дизеля виявилась у 1,6-1,7 кращою, а його гальмівні показники — в 1,4 рази. Випробування 1985 року підтвердили ці показники. [120-130]

Виробництво Т-80УД

Смерть Устинова 20 грудня 1984 року та відставка леніградського партійного діяча Романова, двох найактивніших прихильників ГТД, дали «зелене світло» на повернення до дизельних двигунів.

У січні 1985 року заступник міністра оборони Віталій Шабанов вперше визнав, що Міноборони весь час вело дві паралельні лінії: ГТД і дизель. Варіантами майбутнього дизеля були челябінський 2В-16 і харківський 6ТД-1. Останній був досконалішим і був більш доведеним до рівня серійного виробництва. 6ТД-1 був надійним і ремонтопридатним, не поступався ГТД у вагогабаритних якостях, але був дешевшим та економнішим.

Ранній Т-80УД з «Контактом-1»

Політичний бік питання залишався відкритим, оскільки діяла постанова щодо виробництва Т-80У з ГТД на заводі імені Малишева. На колегії Міноборони 17 травня 1985 було розглянуто перспективи танкових двигунів. Думки розділились. Головний конструктор танка Т-80 Микола Попов продовжував наполягати на ГТД, однак міністр оборони Сергій Соколов сказав йому займатись тими зауваженнями щодо Т-80, що надходили з армії. Заступник командувача Сухопутних військ з питань озброєння Павло Баженов повідомив, що потреби армії в поршневих двигунах задоволено на 60%, тоді як ГТД були відсутні в запасах. Зрештою Соколов постановив, що дизель не втратив актуальності через недоліки ГТД.

Постановою ЦК КПРС і РМ № 837-249 від 2 вересня 1985 всупереч постанові щодо виробництва газотурбінного Т-80У було запущено серійне виробництво «Т-80У з двигуном 6ТД», а виробництво танкових ГТД завершено. Також було постановлено створити 1985 року документацію на танк Т-80УД з 6ТД-1, завершити до 1986 року створення двигуна 6ТД-2 і його встановлення в танк, створити можливості для запуску серійного виробництва танка 1987 року. Освоєння танка Т-80УД завершило епоху Т-64, останній з яких вийшов із цеху 27 грудня 1987 року.

До кінця 1985 року в Харкові зібрали перші 5 танків «Об'єкт 478Б», 1986 року їх було запущено в широку серію, а 1987 року прийнято на озброєння СРСР під позначенням Т-80УД. 1988 року танк зазнав низки змін. Зокрема, було замінено навісний динамічний захист «Контакт-1» на вбудований «Контакт-5», допрацювання також торкнулись двигуна та озброєння.

Всього до розпаду СРСР було виготовлено близько 500 танків Т-80УД (за іншими даними 700 танків), частина з яких надійшла на озброєння Таманської та Кантемирівської дивізій і деяка частина залишилась на території ХЗТМ.

Т-84

За деякими джерелами, початково танк Т-80УД мав отримати позначення «Т-84» для продовження харківської традиції найменування: Т-34, Т-44, Т-54, Т-64 й Т-74. Однак, найвище партійне керівництво вирішило не створювати ще один тип основного бойового танка на озброєнні, поряд з Т-64, Т-72 і Т-80. Деякі дослідники вважають, що Т-84 є українським позначенням Т-80У з дизельним двигуном 6ТД. А за словами головного конструктора ХКБМ Миколи Рязанцева, Т-84 був окремим варіантом Т-80УД з двигуном 6ТД-2, створеним наприкінці існування СРСР. Його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а у грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння. Розробка Т-84 завершена 1994 року.

Україна

1991 року разом із розпадом СРСР і здобуттям Україною державної незалежності основні конструкторські та виробничі потужності Т-80УД (ХКБМ, ХКБД, ХЗТМ) опинились на території України. Українські підприємства опинились у скрутному становищі через відсутність фінансування та замовників. 1992 року з'явилась постанова Кабінету міністрів України щодо відновлення виробництва на ХЗТМ, уже в червні генеральним конструктором став Михайло Борисюк.

Паралельно з модернізацією Т-80УД, ХКБМ також проводила розробку нового танка Т-84. В 1980-ті складові танків на 60% постачались із інших республік СРСР, тому Кабмін видав постанову № 181-3 від 12 березня 1993, якою постановив створення модернізованого танка Т-84, заснованого на Т-80УД, з максимально замкнутим циклом в Україні. Башти відливались у на Азовсталі в Маріуполі та в Омську, але ці підприємства більше не могли постачати їх, тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту. Також Україна розпочала виробництво власної гармати КБА-3.

Частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1997—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі зварно-катану башту нової конструкції. З 320 танків 145 мали оригінальні литі башти, з яких 52 були ще для радянської армії, частина танків була новими, але з радянськими баштами, частину взяли з запасів української армії, а решта 175 танків були «Об'єкт 478БЕ» зі зварними баштами.

Опис

Танк загалом наслідує компонування танків родини Т-80 та ідентичний за будовою до Т-80У. Основними відмінностями є двотактний дизельний двигун 6ТД-1 потужністю 1000 к.с. замість газотурбінного ГТД-1000ТФ (1100 к.с.) та дистанційно керована зенітно кулеметна установка закритого типу.

Перші Т-80УД були обладнані динамічним захистом «Контакт-1», а з 1988 вже встановлювали «Контакт-5», що належить до другого покоління вибухового динамічного захисту та може зменшувати ефективність підкаліберних боєприпасів.

Характеристики

Т-80УД «Береза»:

• Вага: 46 т
• Екіпаж: 3 особи
• Гармата: 125-мм гладкоствольна 2А46М-1
• Скорострільність гармати: 8-10 пострілів/хв^{[джерело?]}
• Боєкомплект, пострілів 45, 28 з яких у конвеєрі механізму заряджання
• Заряджання: автомат заряджання («троянда»)
• Двоплощинний стабілізатор
• Автоматизований комплекс керування озброєнням 1А45 з денним прицільним комплексом навідника 1А43 «Іртиш», нічним прицільним комплексом навідника ТО1-КО1 «Буран» та денно-нічним прицільно-спостережним комплексом командира ПНК-4 «Агат»^{[джерело?]}
• Комплекс керованого озброєння 9К119 «Рефлекс» з керованою ракетою 9М119 «Інвар»
• Кулемети: один 12,7-мм НСВТ, один 7,62-мм ПКТ
• Двигун: 6ТД-1, потужність 1000 к.с.^{[джерело?]}
• Швидкість — 70 км/год переднім ходом та 11 км/год заднім ходом (динамічні якості повністю рівні Т-80У за виключенням гальмування, у т-80УД цей показник на 40% кращий ніж у Т-80У)
• Запас ходу — 560 км по шосе (з додатковими бочками 740), 350-450 км по б ездоріжжю (з додатковими бочками 450-500)
• Захист від ЗМУ
• Комплекс вбудованого динамічного захисту «Контакт-5»

Модифікації

Детальний вид танка, на якому можна побачити вбудований динамічний захист і дистанційно керований кулемет

• Об'єкт 478 — перший варіант Т-80 з дизельним двигуном 6ТД-1, ескізний проєкт якого було створено 1976 року.
• Об'єкт 478М — радикальніша модернізація з чотиритактним двигуном 124Ч потужністю 1500 к. с.
• Об'єкт 478Б — серійний Т-80УД
  • Об'єкт 478БК (1993) — український дослідний зразок Т-80УД зі зварною баштою.
  • Об'єкт 478БЕ — українські танки для пакистанського контракту зі зварною баштою.
  • Об'єкт 478БЕ-1 — експортний Т-80УД зі зварною баштою (Пакистан).
  • Об'єкт 478БЕМ1 — експортний Т-80УД з КАЗ «Дрозд» (США).
  • Об'єкт 478БЕМ2 — експортний Т-80УД з кондиціонером (США).

• Об'єкт 478Д — дослідний Т-80УД з КОЕП «Штора», пасивним нічним прицілом ТПН-4 «Буран-Е» та системою дистанційного підриву уламково-фугасних снарядів «Айнет». Шасі частково запозичене в Т-64.
  • Об'єкт 478ДУ — один зі зразків, що було продемонстровано Пакистану 1993 року. Мав котки типу Т-64 з внутрішньою амортизацією.
  • Об'єкт 478ДУ1 — один зі зразків, що було продемонстровано Пакистану 1993 року зі звичайними котками Т-80.
  • Об'єкт 478ДУ2 — український танк Т-84, створений на базі Т-80УД. Вперше показаний на IDEX-1995.

На озброєнні

Поточні оператори

• Пакистан. Станом на 2021 рік були наявні 315 танків.

Статус невідомий

•  Росія. Перейшли під час розпаду СРСР, перебували на озброєнні.
•  Україна. Деяка кількість Т-80УД перебувала в Україні після розпаду СРСР, відбувалось серійне виробництво на експорт, однак на озброєнні в Україні ці танки не перебували, як і Т-80У.

Інше

• США. 4 одиниці Т-80УД отримані в 2003 році від України для вивчення та навчання в U.S. Army Aberdeen Test Center.

Пакистан

1993 року танком зацікавився Пакистан. Україна направила туди фахівців і дві машини, які відрізнялись між собою: «478ДУ» з котками Т-64 та «478ДУ1» з котками Т-80. Вважалось, що котки Т-64 могли бути кращими для пустелі, однак у Пакистані обрали традиційні обгумовані котки типу Т-80. У липні — вересні 1995 року Пакистан провів тендерні випробування танків з 3 тисячами кілометрів об'їзду в пустелі, стрільба вдень і вночі по рухомих і нерухомих цілях. В результаті українські танки продемонстрували перевагу над китайськими Тип 85 і після перемовин, 30 липня 1996 року було укладено контракт на 320 танків на суму 650 млн доларів. Перші 15 танків пакистанська армія отримала 20 лютого 1997 року, а 23 березня вони пройшли урочистим парадом в Ісламабаді.

Пакистан закупив в України 320 танків Т-80УД, на останніх партіях якого використовувались елементи конструкції Т-84 (зокрема башта нової конструкції). Всього у 1997—1999 роках Україна поставила Пакистану 320 танків Т-80УД.

23 листопада 2016 року був підписаний контракт між Пакистаном та Україною на модернізацію та технічного обслуговування танкового парку. В лютому 2021 року Укроборонпром на IDEX-2021 уклав контракт з Пакистаном на ремонт танків Т-80УД на 85,6 млн доларів. Також тривали перемовини щодо нового постачання українських танкових двигунів 6ТД-1 та 6ТД-2.

Росія, військова промисловість якої теж зазнавала проблем і могла скласти конкуренцію, теж була зацікавлена в такій угоді, оскільки через напружені стосунки між Пакистаном та Індією, остання могла б зацікавитись купівлею російських Т-90С, що зрештою й відбулось у 2001.

СРСР і Росія

Російські Т-80УД на вулицях Москви, 1991 рік

Більшість виготовлених танків Т-80УД надійшли до військових частин не на території України, зокрема, танки опинились у складі Таманської та Кантемирівської дивізій, що з розпадом СРСР перебували під російським командуванням.

Танки пройшли на парадах 9 травня (День перемоги) й 7 листопада (Жовтнева революція) 1990 року по Красній площі й таким чином стали першими танками родини Т-80, показаними на широку публіку. Також вони брали участь у Серпневому путчі 1991 року. В ході політичної кризи в Росії 4 жовтня 1993 року шість танків Т-80УД 12-го гвардійського танкового полку Кантемирівської дивізії відкрили вогонь по будівлі парламенту в Москві. Танки під керівництвом генерал-майора Валерія Євневича випустили 2 підкаліберних і 10 уламково-фугасних боєприпасів. За словами одного з танкістів-учасників подій, вони не знали, по кому ведуть вогонь: представники ФСК перед тим нібито повідомили їм, що в будівлі знаходились терористи.

Збережені зразки

Росія

• Тольятті. Т-80УД 1985 року випуску з динамічним захистом «Контакт-1» у парковому комплексі імені Сахарова.

Розфарбований «Об'єкт 478» у Києві

Україна

• Єдиний збережений екземпляр «Об'єкта 478» (прототип Т-80УД) встановлений у Музеї історії України у Другій світовій війні в Києві.
• Т-80УД з котками від Т-64 перебуває на території випробувальної бази ХКБМ, УПИ-190.

В культурі

Танк присутній у низці відеоігор: Armored Warfare, War Thunder та інших.

Джерела

• Рязанцев, Николай (2009). Моторы и судьбы. О времени и о себе: воспоминания Генер. конструктора по созданию двигателей для бронетанк. техники (російською) . Харків: ХНАДУ. с. 271.
• Zaloga, Steven J (2009). T-80 Standard Tank. The Soviet Army's Last Armored Champion. Osprey Publishing. ISBN 978-1846032448.
• Ильин, Владимир (1998). Основной танк Т-80. Техника и вооружение (1).
• Шумилин, С. Э. (2010). Танк Т-84. Наука и техника (11).

Посилання

• Основной боевой танк Т-80УД
• У Харкові розпочали модернізацію танків Т-80УД до рівня Т-84У. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 22 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.
• Т-80УД Пакистанский контракт на YouTube — документальний фільм про підготовку та реалізацію «Пакистанського контракту»
• Видео с испытаниями обстрелом танка Т-80УД из танка Т-80У на YouTube — документальний фільм про випробування обстрілом танку Т-80УД в Росії