Обговорення:Іван Лозовий

My changes, COI, need to expand the page

Hello, I am the person who is described on this page, "Іван Лозовий". This article is incomplete and it should be expanded to include the highlights of my career, as I am a regular guest on Ukrainian TV and a figure with a measure of public recognition. As it is, this article can even be considered a misrepresentation of myself, my career and so forth. --Ivan Lozowy (обговорення) 21:19, 19 січня 2023 (UTC)

I suggest the additions provided below, all with extensive references and links (though additional links can be added, which I can provide, if needed). --Ivan Lozowy (обговорення) 21:20, 19 січня 2023 (UTC)

Освіта

Після закінчення середньої школи Ріджис Хай Скул в Нью-Йорку, Лозовий отримав бакалавр (Bachelor of Arts) від

Колумбійського Коледжу Колумбійського університету в Нью-Йорку із спеціалізацією "філософія-економіка". Одним з його

однокурсників, який також закінчив цей коледж в 1983 році був Б

арак Обама[1].

У 1986 році закінчив Нью-йоркську школу права. Наступного року поступивши до Університету Пантеон-Ассас у Парижі,[2] де вивчав міжнародне право і отримав диплом "метріз" з міжнародного і європейського права.

Кар’єра

Юридична практика, державна служба, політологія, консультаційна робота

У кінці 1980-х Лозовий працював юридичним радником прокурора південного округу Нью-Йорку і майбутнього мера Нью- Йорка Рудольфа Джуліані.[2]

З 1989-1990 рр. працював науковим співробітником Ф

онду «Спадщина», тоді ж вперше відвідав Україну в травні 1990. У

лютому 1991 Михайл Горинь з Народного руху України (Рух) відвідав Вашингтон і на запрошення Фонду «Спадщина» Горинь прочитав лекцію на Капітолії про українську незалежність[3]. Тоді Лозовий запитав у Гориня чи може він приїхати в Україну та працювати безпосередньо в Русі.[4] Лозовий зізнається, що тоді ще не дуже добре розмовляв українською мовою.

У 2000 - 2001 рр. працював споіатку у патронатній службі голови Державноого комітетіу телебачення і радіомовлення України

Івана Драча, далі на посаді начальника управління нових інформаційних технологій та Інтернету (5-й ранг державного службовця).[5]

Після роботи в Держкомінформ Лозовий починає працювати у якості бізнес-консультанта для крупних західних компаній та інвесторів в Україну через ряд власних іноземних фірм, у тому числі "AI Information Network" та "Amber Global Consulting".[6]

З 2002-2004 як юрисконсульт ЗАТ "Tokios Tokelės", литовського інвестора в укрїанське видавництво "Такі справи", Лозовий представляв інтереси інвестора в скарзі, яку розглядав арбітражний центр при Світовому банку Міжнародний центр з

урегулювання інвестиційних спорів.[7][8]

Представляючи інтереси вдови колишнього директора Азовського пароплавства А

натолія Бандури, який був вбитий 2005 року

в Биківні під Києвом, Лозовий виграв справу у Європейському суду з прав людини.[9]

Голова Сумської обласної державної адміністрації Василь Хома у червні 2021 року призначив Лозового одним із своїх радників з питань залучення інвестицій в Сумську область.[10] Але у зв'язку з відставкою Хоми Лозовий пішов з даної посади за лиш один місяць.

Політична діяльність

На виборах до Верховної Ради у 2002 році Лозовий був включений від Народного Руху України до списку блоку політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" під номером 182.[11]

У 2005 році взяв участь як делегат на установчих зборах партії "Наша Україна", яку очолив Віктор Ющенко. Але, навдоволений рішенням президента Ющенка висунути на посаду прем'єр-міністра Вівтора Януковича у 2006 році Лозовий вийшлов з лав парт,і після чого був безпартійним до 2017 року.

Як ранній прихильник реформ, яких запровадив у Грузії президент Михайло Саакашвілі,[12] Лозовий у 2017 році вступив до новоствореної партії Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі, ("РНСМС"), де був обраний членом Політичної ради, головою Київського осередку партії, а потім одним з членів керівного органу, Ради Партії.[13]

В РНСМС Лозовий був серед організаторів і тих хто фінансували "Марші за імпічмент" у 2017-2018 роках проти президента Петра Порошенка.[14]

В 2019 році Лозовий балтовувався до Верховної Ради по 162му мажоритарному окрузі як самовисуванець і зайняв друге місце.[15]

Після ув'язнення у Грузії голови партії Михайла Саакашвілі[16] Лозовий організовує ряд акцій і протестує за звільнення Саакашвілі.[17][18]

Громадська діяльність

На початку 1992 року Лозовий заснував Інститут демократії ім. Пилипа Орлика і служив першим виконавчим директором цього інституту.

У 1996 році, за сприяння Народного Рруху України, Лозовий засновує громадську організацію Інститут державності та демократії. Після розколу Народного руху України у 1999 році, Іван Лозовий продовжив працювати в Інституті державності та демократії, хоча станом на 2006 рік штат громадської організації скоротився з шести працівників до Лозового та двох інших співробітників, які продовжували працювати в однокімнатному офісі.

У 2007 році як частина загальної кампанії для відкликання Пюлитзерської премії для Уолтера Дюренті Лозовий організував акцію «Жодних премій для Дюранті!».[19]

На запрошення Олеся Донія в 2012 році Лозовий став головою виконавчого комітету "Всеукраїнський комітет на захист української мови" і організовує ряд заходів у Києві і Львові.[20][21]

У 2013 році Лозовий заснував організацію «Антитабачник», основною метою якої була відставка тодішнього міністра освіти

Дмитра Табачника. Лозовий заявив, що вирішив створити подібну організацію після того, як переглянув шкільні підручники історії якими користувалися його діти.[1] Під час протестів, що відбувалися у листопаді того ж року та передували

Євромайдану, Лозовий звинуватив Табачника у нав’язуванні російської мови, ігноруванні

Голодомору та українських

національних героїв, пропаганді прорадянської точки зору та витрачанні грошей на неякісні підручники.[22]

Після Революції гідності 2014 року Лозовий засудив політику голови Верховної Ради О

лександра Турчинова з накладення вето

на законопроєкт, котрий був покликаний скасувати тогочасне мовне законодавство України та закріпити українську мову як єдину офіційну мову на всіх рівнях.[23] У квітні 2014 року, повернувшись з візиту до Харкова та Луганська, він ще більше розкритикував реакцію Турчинова на проросійські виступи на сході України, заявивши, що "ми втрачаємо східну Україну і швидше за все вже проминули “точку неповернення”.[24]

У 2015 році Лозовий заснував БО “Благодійний фонд імені Івана Григоровича Лозового” на честь свого батька. Фонд займається допомогою в Сумській області, особливо південній частині, звідки він родом, батько народився і виріс в Лебединському районі.[25][26]

В 2016 році Лозовий включений до міжвідомчої робочої групи з питань реалізації Концепції розвитку української мови, культури та виховання історичної пам'яті у жителів міста Києва на 2015 - 2020 роки.[27]

У 2016 році створено нову громадську організацію, Рух боротьби з корупцією, засновниками якої виступили, крім Лозового, професор Володимир Черняк, донецький журналіст Аретм Фурманюк.[28]

У грудні 2016 року Лозовий організовує проведення в Києві Всеукраїнської науково-практичної конференції "Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення".[29]

Вбита при кінці 2017 року правозахисниця Ірина Ноздровська співпрацювала з Лозовим в рамках ГО "Рух боротьби з корупцєію", а також на користь голови партії Рух нових сил Михайла Саакашвілі.[30] Лозовий провів окреме, приватне розслідування обставин загибелі Ноздровської.[31]

У 2020 році в рамках діяльності ГО "Рух боротьби з корупцєію" Лозовий створив "Міжнародну базу корупціонерів України", на шести мовах.[32][33]

У грудні 2021 року Лозовий презентував проект "CONTRA-ru", покликаний збирати інформацію про фінансування окупованих Росією територій України.[34]

З початку повномасштабного вторгнення в Україну російських військ 24 лютого 2014 року Лозовий як меценат допомагає Збройним силам України.[35]

Журналістська діяльність

З 2004 по 2011 Лозовий працював журналістом для Інтернет видання "[./Https://en.wikipedia.org/wiki/Transitions_Online Transitions Online]".[36]

У 2019 році Лозовий зареєстрував регіональну газету "Правдиве слово від Івана Лозового", яка почала відразу виходити, двічі в місяць, досягла наклад в 14 тисяч примірників, але перестала виходити у зв'язку з повномасштабним вторгненням в Україну російських військ 24 лютого 2014 року.[37]

Служба в батальйоні "Айдар"

В травні 2014 року Іван Лозовий долучився до лав батальйону «Айдар» у боротьбі проти вторгнення Росії на схід України в Луганській області. 3 серпня 2014 року брав участь у бойових діях в Красному Яру в околицях міста Луганська.[38] Про проведений в батальйоні час Лозовий створив відео із власних фото та відео уривок.[39] Згодом створив Facebook групу "Друзі батальйону Айдар" та допомагав батальйону волонтерською роботою та забезпеченням технікою.[40]

Особисте життя

Невдовзі після приїзду в Україну, Іван Лозовий вирішив залишитися та розпочав вивчення процедури отримання громадянства України. У 1997 році Іван Лозовий склав присягу на відмову від громадянства США,[6] таким чином, разом із

Романом Зваричем, ставши одними з перших американців українського походження, хто відмовився від американського громадянства на користь українського.[41] У одному з інтерв'ю Лозовий заявив, що пишається своїм громадянством, адже це допомогло йому відчути себе ближчим до народу України та боротися проти "антинаціональної діяльності уряду".[42]

Народився у 1961 році у Нью-Йорку у родині Івана Григоровича (1927 - 1983) та Людмили Єлизаветівни Лозових.[43] Матір досі проживає у Нью-Йорку.[6] Має двох доньок, Олександру та Людмилу.[2]

Примітки

↓ Показувати повністю

1. Замок, Високий (3 червня 2013). Іван ЛОЗОВИЙ: «Наш основний метод боротьби – заяви» — Високий Замок (http s://wz.lviv.ua/article/123106-ivan-lozovyy-nash-osnovnyi-metod

-borotby-zaiavy). wz.lviv.ua (uk-ua). Процитовано 29 травня 2020.

2. Gazeta.ua (15 травня 2012). "В Україні немає на кого працювати і за кого голосувати" (https://web.archive.org/web/ 20190111124543/https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_v- ukrayini-nemaye-na-kogo-pracyuvati-i-za-kogo-golosuvati/4358 42). Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу (https://gazeta.ua/article s/opinions-journal/_v-ukrayini-nemaye-na-kogo-pracyuvati-i-za- kogo-golosuvati/435842) за 11 січня 2019. Процитовано 29 травня 2020.

3. Stanton, M. Building an Independent and Democratic Ukraine (https://www.heritage.org/europe/report/building-independent-a nd-democratic-ukraine). The Heritage Foundation (англ.). Процитовано 19 січня 2023.

4. Williams, Carol J. Williams (10 вересня 1991). Culture Gap a Wide Chasm to Westerners in Ukraine (https://www.latimes.co m/archives/la-xpm-1991-09-10-mn-2452-story.html). Los Angeles Times (амер.). Процитовано 19 січня 2023.

5. Інтернет-конференція з шефом українського Інтернету (оновлено) (https://maidan.org.ua/arch/arch2002/1011777001. html). maidan.org.ua. Процитовано 19 січня 2023.

6. Word with Ivan Lozowy - Sep. 27, 2006 (https://www.kyivpost.c om/lifestyle/word-with-ivan-lozowy-25121.html). KyivPost. 27 вересня 2006. Процитовано 29 травня 2020.

7. ICSID Case ARB/02/18 Tokios Tokelės v. Ukraine (http://icsidfil es.worldbank.org/icsid/icsidblobs/OnlineAwards/C220/DC2232

_en.pdf).

8. International Centre for Settlement of Investment Disputes (http s://icsid.worldbank.org/). icsid.worldbank.org. Процитовано 19 січня 2023.

9. HUDOC - European Court of Human Rights (https://hudoc.echr. coe.int/eng#%7B%22tabview%22:%5B%22document%22%5 D,%22itemid%22:%5B%22001-211616%22%5D%7D). hudoc.echr.coe.int. Процитовано 19 січня 2023.

10. В очільника Сумської ОДА Василя Хоми додалось радників: що про них відомо (https://suspilne.media/137432-v-ocilnika-s umskoi-oda-vasila-homi-dodalos-radnikiv-so-pro-nih-vidomo/).

11. Це - "Наша Україна" (https://www.pravda.com.ua/news/2002/0 1/16/2986372/). Українська правда (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

12. Трояндова та Помаранчева революції: великі надії та невиконані обіцянки (https://www.radiosvoboda.org/a/973052. html). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

13. Рух нових сил Саакашвілі: партійні списки, кандидати, прогноз на парламентські вибори (https://nv.ua/ukr/ukraine/p olitics/mihaylo-saakashvili-partiya-ruh-novih-sil-novini-ukrajini-5 0030993.html). nv.ua (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

14. Саакашвілі оголосив "мораторій" на подальші мітинги (http s://www.unian.ua/politics/2304914-saakashvili-ogolosiv-morator iy-na-podalshi-mitingi.html). www.unian.ua (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

15. Тростянеччина обирає Задорожнього. Другий – Лозовий. Третій – Бова (https://ntgazeta.com.ua/trostjanechchina/2277-t rostjanechchina-obiraye-zadorozhnogo-drugij-lozovij-tretj-bova. html). Офіційна сторінка газети "Тиждень" м. Тростянець (рос.). Процитовано 19 січня 2023.

16. Саакашвілі затримали у Грузії, він у в'язниці (https://www.bb c.com/ukrainian/news-58765620). BBC News Україна (укр.).

Процитовано 19 січня 2023.

17. У Києві відбувся автопробіг на підтримку ув'язненого в Грузії експрезидента Міхеіла Саакашвілі (https://www.5.ua/suspilst vo/svobodu-mikheilu-saakashvili-u-kyievi-vidbuvsia-avtoprobih- na-pidtrymku-uviaznenoho-v-hruzii-eksprezydenta-261392.htm l).

18. Саакашвілі у критичному стані: його вага - 72 кілограми (htt ps://www.unian.ua/multimedia/video/worldnews/10404012-saak ashvili-v-kriticheskom-sostoyanii-ego-ves-72-kilogramma.html). www.unian.ua (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

19. «Жодних премій для Дюранті!», «New York Times, поверніть кривавий Пулітцер!» – акція протесту під такими гаслами відбулась у четвер на Європейській площі у Києві (https://w ww.radiosvoboda.org/a/973022.html). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

20. Нас об'єднає мова - Міжнародний форум на підтримку

української мови (Myvic Solutions LLC) (https://www.youtube.c om/watch?v=gc5iMmYlx2E) (uk-UA). Процитовано 19 січня 2023.

21. post (15 вересня 2017). • У найбільшому книжковому Форумі, що проходить у Львові, бере участь і закарпатська газета «НЕДІЛЯ» • ЗакарпатПост • (https://zakarpatpost.net/2

017/09/15/u-najbilshomu-knyzhkovomu-forumi-scho-prohodyt-u

-lvovi-bere-uchast-i-zakarpatska-hazeta-nedilya/).

zakarpatpost.net (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

22. Активісти представили «список злочинів Табачника» і влаштували перформанс з стратою (https://web.archive.org/ web/20170305080805/http://topnews.kiev.ua/society/2013/11/1 8/13140.html). Стрічка новин Києва. Архів оригіналу (http://t opnews.kiev.ua/society/2013/11/18/13140.html) за 5 березня 2017. Процитовано 29 травня 2020.

23. «Законом «Про мови» ми намагаємось сподобатись тітушкам і російським націоналістам», – експерт (https://we b.archive.org/web/20140606215550/http://www.pohlyad.com/n ews/n/40692). web.archive.org. 6 червня 2014. Архів оригіналу (http://www.pohlyad.com/news/n/40692) за 6 червня 2014. Процитовано 29 травня 2020.

24. Interview: 'We May Already Be Past The Point Of No Return' (h ttps://web.archive.org/web/20200929234256/https://www.rferl.o

rg/a/ukraine-lozowy-interview-corruption-east/25351904.html). RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Архів оригіналу (http s://www.rferl.org/a/ukraine-lozowy-interview-corruption-east/25 351904.html) за 29 вересня 2020. Процитовано 29 травня

2020.

25. Велике "Спасибі!" - меценату Лозовому (http://ntgazeta.com. ua/trostjanechchina/1797-velike-spasib-mecenatu-lozovomu.ht ml). Офіційна сторінка газети "Тиждень" м. Тростянець (рос.). Процитовано 19 січня 2023.

26. Допомогти тим, хто цього потребує (https://lebedynrada.gov.u a/2018/11/06/dopomogti-tim-xto-cogo-potrebuye/). Лебедин | Офіційний сайт Лебединської міської ради (укр.). 6 листопада 2018. Процитовано 19 січня 2023.

27. Розпорядження : Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань реалізації Концепції розвитку української мови, культури та виховання історичної пам'яті у жителів міста Києва на 2015 - 2020 роки (http://consultant.parus.ua/?doc=0 A6J9340AE). consultant.parus.ua. Процитовано 19 січня 2023.

28. Рух боротьби з корупцією (https://www.unian.ua/common/166 5812-ruh-borotbi-z-koruptsieyu.html). www.unian.ua (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

29. Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення (http://ndiu.org.ua/images/boo k/ros-okup.pdf).

30. Активним розслідуванням справи Ноздровської в поліції зайнялися, дізнавшись, що Саакашвілі був пов'язаним із загиблою - ЗМІ (https://gordonua.com/ukr/news/politics/aktivni m-rozsliduvannjam-spravi-nozdrovskoj-v-politsiji-zajnjalisja-dizn avshis-shcho-saakashvili-buv-pov-jazanij-z-zagibloji-227077.ht ml). gordonua.com. Процитовано 19 січня 2023.

31. Справа Ноздровської: що виявили у приватному розслідування колеги та рідні (https://hromadske.radio/news/ 2018/06/27/sprava-nozdrovskoyi-shcho-vyyavyly-u-pryvatnomu

-rozsliduvannya-kolegy-ta-ridni). Громадське радіо (укр.). Процитовано 19 січня 2023.

32. База даних корупціонерів України (http://uacorruption.org/).

uacorruption.org. Процитовано 19 січня 2023.

33. У Києві презентували міжнародну базу корупціонерів - відео (https://www.5.ua/suspilstvo/u-kyievi-prezentuvaly-mizhnarodnu

-bazu-koruptsioneriv-ukrainy-video-231518.html).

34. Презентація ініціативи "CONTRA-ru" (https://www.youtube.c om/watch?v=Dypq0-thHaU) (uk-UA). Процитовано 19 січня 2023.

35. Редактор із Сумщини став військовим волонтером (https://n sju.org/zhurnalisty-vazhlyvi/redaktor-iz-sumshhyny-stav-vijskov ym-volonterom/). НСЖУ (укр.). 9 листопада 2022. Процитовано 19 січня 2023.

36. Ivan Lozowy, Author at Transitions (http://tol.org/client/article/au thor/ivan-lozowy). Transitions (амер.). Процитовано 19 січня 2023.

37. На Сумщині блокують розповсюдження безкоштовної газети? (https://sumy.life/novyny/suspilstvo/472-na-sumshchin- blokuyut-rozpovsyudzhennya-bezkoshtovnoji-gazeti). sumy.life (uk-ua). Процитовано 19 січня 2023.

38. «Війна війною, а для когось це мати рідна» – Лозовий про функціонерів (https://web.archive.org/web/20220306080628/ht tps://www.radiosvoboda.org/a/26519179.html). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу (https://www.radiosvoboda.org/a/26519 179.html) за 6 березня 2022. Процитовано 29 травня 2020.

39.

Іван Лозовий: "Мій час в батальйоні Айдар" (https://www.you tube.com/watch?v=_hAk7tT3CF4) (uk-UA). Процитовано 19 січня 2023.

40. Друзі батальйону "Айдар" (https://www.facebook.com/groups/ FriendsOfAidar/). www.facebook.com (укр.). Процитовано 29 травня 2020.

41. Roman Zvarych, former New Yorker, now Ukrainian parliamentarian (05/24/98) (https://web.archive.org/web/20160 304051517/http://www.ukrweekly.com/old/archive/1998/21980 9.shtml). www.ukrweekly.com. Архів оригіналу (http://www.ukr weekly.com/old/archive/1998/219809.shtml) за 4 березня 2016. Процитовано 29 травня 2020.

42. Большинство украинцев гордятся своим гражданством - исследование (https://web.archive.org/web/20140309070819/ http://news-day.com.ua/society/2632/). web.archive.org. 9 березня 2014. Архів оригіналу (http://news-day.com.ua/societ y/2632/) за 9 березня 2014. Процитовано 29 травня 2020.

43. Політичний компас виборця 2002 - Біографія: Лозовий Іван Іванович (https://web.archive.org/web/20071028034526/http:// party.civicua.org/b0044884.htm). web.archive.org. 28 жовтня 2007. Архів оригіналу (http://party.civicua.org/b0044884.htm) за 28 жовтня 2007. Процитовано 29 травня 2020. --Ivan Lozowy (обговорення) 21:21, 19 січня 2023 (UTC)

Thank you for your attention to this issue. --Ivan Lozowy (обговорення) 21:21, 19 січня 2023 (UTC)