Обговорення:Вартова башта (журнал)

                                                     24.06.2019

Скільки імен у Бога? Відтворити Відповідь з Біблії.→Свідки Єгови.@С-Є~ Відповідь з Біблії.→ .ІванаОгієнка @І-О~ Біблійна відповідь Бог має тільки одне особисте ім’я. Єврейськими літерами воно пишеться так: יהוה. В українській мові це ім’я зазвичай передається як «Єгова» *. Через свого пророка Ісаю Бог сказав: «Я — Єгова, це моє ім’я» (Ісаї 42:8). @С-Є~: Свадки Єгови:↓ →Іс42:8 Я — Єгова, це моє ім’я.

   Своєї слави я не віддам нікому*
   і хвали своєї — різьбленим ідолам.р

→Іс.48:2 Бо вони називають себе мешканцями святого містагі шукають підтримки у Бога Ізра́їлевого,д чиє ім’я — Єгова, Бог військ. @І-О: Івана Огієнка:↓ →Іс.48:2 Бо від міста святого вони прозиваються та на Бога Ізраїлевого спираються, Йому Ймення Господь Саваот! (Iс.42:8) Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.

יהוה שלום. → Єгова Шалом: @І-О:

"Шалом" (1)

 Суд.6:24    І Гедеон збудував там жертівника для Господа, і назвав ім'я йому:                          Єгова-Шалом. Він іще є аж до цього дня в Офрі Авіезеровій.

1. הגנה עצמית → Саваот В Івано Огієнка та Хоменка і Куліша звучить Слово: Саваот- "Саваот" (272)рази

Свідки Єгови ↓

В давніх рукописах Біблії ім’я Єгова вжито приблизно 7000 разів — набагато частіше, ніж різні титули Бога та й взагалі будь-які інші особисті імена *.

Чи в Єгови є ще якісь імена? Крім єдиного особистого імені Єгова, у Біблії згадується багато титулів і описових назв Бога. Нижче розглядається, як деякі з них розкривають різні грані особистості Єгови. Титул Де вжито у Біблії Значення Аллах (не вживається) Це слово походить з арабської мови і означає «Бог». Аллах — це не ім’я Бога. Переклади Біблії арабською та деякими іншими мовами використовують слово «Аллах», щоб передати титул «Бог». Альфа і Омега Об’явлення 1:8; 21:6;22:13 «Перший і останній» або «початок і кінець». Цей титул вказує на те, що до Єгови не було жодного Всемогутнього Бога і після нього не буде (Ісаї 43:10). Альфа і омега — це перша і остання літери грецького алфавіту. Бог Буття 1:1 Той, кому поклоняються; могутній. Єврейське слово Елогı́м є формою множини і передає думку про велич, високе становище і вищість Єгови. Бог над богами Повторення Закону 10:17 Всевишній Бог, з яким не можуть зрівнятися «нікчемні божки», котрим поклоняються деякі люди (Ісаї 2:8).

Величний Учитель Ісаї 30:20, 21 Навчає про корисне, дає поради і вказівки (Ісаї 48:17, 18).

Викупник Ісаї 41:14 Викуповує, або звільняє, людство з рабства гріха і смерті з допомогою викупної жертви Ісуса Христа (Івана 3:16).

Владика Господь, Всевладний Господь Буття 15:2, переклад П. Куліша, «Переклад нового світу» Має найвищу владу; єврейською Адона́й. Всевишній Псалом 47:2;Даниїла 7:18, 27 Займає найвище становище, має верховну владу. Всемогутній Буття 17:1 Має нездоланну силу. Єврейський вислів Ел Шадда́й означає «Бог Всемогутній» і вживається в Біблії сім разів. Гончар Ісаї 64:8 Має владу над людьми і цілими народами, так само як гончар має владу над глиною (Римлян 9:20, 21).

Господь Псалом 135:5 Власник або пан; єврейською адо́н та адонı́м. Господь Саваоф,

Господь Саваот

Господь Саваот Ісаї 1:9, переклад Г. Деркача; Римлян 9:29, переклад І. Огієнка

І. Огієнка-1988р. Коментарі:Свідків Єгових Командує численним військом ангелів. Цей титул також можна перекласти як «Господь сил» або «Єгова, Бог військ» (Римлян 9:29, переклад І. Хоменка, «Переклад нового світу»). Забрано в Свідках Єговах:*- 45 Однак Давид сказав: «Ти йдеш на мене з мечем і списом*,+ а я іду на тебе в ім’я Єгови, Бога військ,+ в ім’я Бога військ ізра́їльських, з якого ти насміхаєшся*.+

←Відповідь з Біблії. (І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив).

                     (1Сам.17:45)

Давній днями Даниїла 7:9,13, 22 Не мав початку. Жив вічно ще до того, як будь-яке твориво почало існувати (Псалом 90:2).

Найсвятіший Прислів’я 9:10 Ніхто не зрівняється з ним у святості (моральній чистоті, бездоганності). Отець, Батько Матвія 6:9, переклад І. Огієнка, «Переклад нового світу» Той, хто дає життя. Пастир Псалом 23:1 Дбає про своїх служителів. Ревнивий Вихід 34:14, переклад І. Хоменка Не терпить жодного суперництва у поклонінні. Ця описова назва також перекладається як «знаний за те, що вимагає цілковитої відданості» («Переклад нового світу»). Скеля Псалом 18:2, 46 Дає безпечний сховок і спасіння. Спаситель Ісаї 45:21 Рятує від небезпеки і загибелі. Сущий; Я той, що є Вихід 3:14, переклад Філарета, переклад

І. Огієнка Біблія в пер. І.Огієнка Біблія в пер. І.Огієнка/1988 Стає саме тим, ким потрібно стати, щоб сповнити свої наміри. Цей титул також можна перекласти як «Я стану тим, ким захочу» або «Я Стану Тим, Ким Вирішу Стати» («The Emphasised Bible», Joseph B. Rotherham; «Переклад нового світу»). Цим висловом Єгова пояснив значенння свого особистого імені, згаданого в наступному вірші (Вихід 3:15). (Вих.3:15) І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

Творець Ісаї 40:28;Псалом 149:2 Створив усе на небі і на землі (Об’явлення 4:11).

Той, хто вислуховує молитви Псалом 65:2 Особисто вислуховує молитви тих, хто звертається до нього з вірою. Цар вічності 1 Тимофія 1:17 Вічно мав і матиме найвищу владу. Щасливий Бог 1 Тимофія 1:11 Йому притаманно відчувати радість і щастя (Псалом 104:31).

Боже ім’я в географічних назвах Деякі географічні назви, які згадуються в Єврейських Писаннях, містять особисте ім’я Бога, але самі не є його додатковими іменами. Географічна назва Де вжито у Біблії Значення Єгова-Їре Буття 22:13, 14 «Єгова дасть». Єгова-Ніссі Вихід 17:15 «Єгова — мій сигнальний прапор», або «знамено моє» (переклад О. Гижі). Народ Єгови збирається навколо свого Бога, наче біля знамена, щоб отримати захист і допомогу (Вихід 17:13—16).

Єгова-Шалом Суддів 6:23, 24 «Єгова є мир». Єгова-Шамма Єзекіїля 48:35, прим., переклад І. Огієнка, 1988 «Тут Господь». Чому важливо знати і вживати Боже ім’я • Бог вважає своє особисте ім’я, Єгова, дуже важливим. Це видно з того, що він подбав про те, аби воно було записане в Біблії кілька тисяч разів (Малахії 1:11).→ Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами, і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звеличиться Ймення Моє між народами, каже Господь Саваот. • Божий Син, Ісус, неодноразово наголошував на важливості Божого імені. Наприклад, звертаючись до Єгови в молитві, він сказав: «Нехай освячується твоє ім’я» (Матвія 6:9; Івана 17:6). • Перші кроки до дружби з Єговою — це знати і вживати його ім’я (Псалом 9:10; Малахії 3:16). А ось що Єгова обіцяє своїм друзям: «Він мене любить, тому я врятую його. Захищу я його, бо він знає моє ім’я» (Псалом 91:14). • Біблія визнає, що «є так звані боги,— чи то на небі, чи на землі» і що «існує багато “богів” і багато “панів”» (1 Коринфян 8:5, 6). Однак вона використовує ім’я Єгова, щоб відрізнити єдиного правдивого Бога від усіх інших богів (Вихід 15:3; Псалом 83:18).

I. Чи Ісус є Богом? ЧИМАЛО людей вважає вчення про Трійцю «головною доктриною християнства». Згідно з ним Отець, Син і святий дух — це три особи в одному Бозі. Ось що сказав про Трійцю кардинал Джон О’Коннор: «Це надзвичайно глибока таємниця, до розуміння якої ми навіть не наблизились». Чому ж настільки важко збагнути вчення про Трійцю? Одну з причин пояснено в «Ілюстрованому біблійному словнику» (англ.). У ньому Трійцю називають «небіблійним вченням у тому розумінні, що в Біблії немає жодного визначення, що це таке». Оскільки Трійця — «небіблійне вчення», його прихильники марно шукають у Божому Слові підтвердження цієї доктрини. Вони навіть вдаються до перекручення деяких біблійних віршів. A. Спірний доказ Серед біблійних віршів, які часто наводять на доказ Трійці, є Івана 1:1. У перекладі Хоменка він звучить так: «Споконвіку було Слово, і з Богом [грецькою тон тео́н] було Слово, і Слово було — Бог [тео́с]». Цей вірш містить дві форми грецького іменника тео́с (бог). Перед першим стоїть тон — одна з форм означеного артикля. У цьому випадку слово тео́н стосується Всемогутнього Бога. Однак в другому випадку слово тео́с вжито без означеного артикля. Чи могло так статись, що його забули написати? Чому вчення про Трійцю так важко зрозуміти? Євангеліє Івана було написане загальногрецькою мовою, койне, яка має чіткі правила щодо вживання означеного артикля. За словами біблеїста А. Робертсона, якщо артикль стоїть і перед підметом, і перед іменною частиною присудка, то «вони виражають конкретні предмети чи поняття, вважаються ідентичними, рівнозначними і взаємозамінними». Як приклад Робертсон наводить Матвія 13:38, де сказано: «Поле [грецькою го аґро́с] — це світ [грецькою го ко́смос]». За грецькою граматикою можна сказати і навпаки, що світ — це поле. А що, коли підмет має означений артикль, а іменна частина присудка — ні, як в Івана 1:1? Згадуючи про цей вірш, вчений Джеймс Х’юветт зауважує: «У такій граматичній конструкції підмет і присудок не є рівнозначними, ідентичними, тотожними тощо». Для унаочнення Х’юветт використовує 1 Івана 1:5. Там написано: «Бог є світло». У грецькому тексті слово «Бог» передано як го тео́с, тобто з означеним артиклем, а слово «світло» — як фос, без означеного артикля. Х’юветт зазначає: «Про Бога завжди можна сказати, що Він є світлом, але не завжди можна сказати, що світло є Богом». Подібні приклади містяться в Івана 4:24 («Бог є Дух») та 1 Івана 4:16 («Бог є любов»). У тих віршах підмети мають означений артикль, а от присудки, виражені іменниками «Дух» і «любов»,— ні. У цьому випадку підмети і присудки не взаємозамінні, адже не можна сказати, що «Дух є Богом» або що «любов є Богом». B. Ким є «Слово»? Багато перекладачів Біблії та знавців давньогрецької мови визнають, що в Івана 1:1 говориться не про те, ким є «Слово», а про те, яким воно є. Перекладач Біблії Вільям Барклей каже: «Оскільки [апостол Іван] не поставив означеного артикля перед словом тео́с, воно стало описовим... тут Іван не вказує на те, що Слово є Богом. Він не говорить, що Ісус — Бог». Подібну думку висловив релігієзнавець Джейсон Бедун: «Згідно з граматикою давньогрецької мови, якщо в реченні на зразок Івана 1:1в перед словом тео́с не поставити означеного артикля, читач зрозуміє, що йдеться про будь-якого бога взагалі... Без цього артикля тео́с значно відрізняється від го тео́с, яке вжито з означеним артиклем... В Івана 1:1 Слово є не Всевишнім Богом, а одним з богів, тобто богоподібною істотою». А теолог Джозеф Теєр, який працював над «Американським стандартним перекладом» Біблії, сказав: «Логос [або Слово] був божественним, а не самим Божеством». Ісус чітко показав, що він і його Батько — різні особи Невже питання, ким є Бог, має бути «надзвичайно глибокою таємницею»? Ісус так не вважав. У молитві до Бога Ісус чітко показав, що він та його небесний Батько — різні особи. Ісус молився: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3).

Якщо ми віримо Ісусу і розуміємо це просте біблійне вчення, то будемо з повагою ставитись до Ісуса як до Божого Сина. Ми також будемо поклонятись Єгові як «єдиному 

правдивому Богові» . Iван.14:9-11. 9 Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 14:9 Иисус ответил: «Я так долго пробыл среди вас, а ты, Филипп, все ещё не знаешь Меня? Кто видел Меня, видел и Отца. Как же ты можешь говорить: „Покажи нам Отца”? 10 Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. 14:10 Ты ведь веришь, что Я в Отце, а Отец — во Мне? Слова, которые Я говорю вам, не от Меня, но Отец, пребывающий во Мне, совершает Свои дела. 11 Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.

                                             Iван.17:3

Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. 1Хр.28:9 А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди. 1Кор.15:34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором! 1Кор.8:4 Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. 1Iван.4:14 І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. 1Iван.4:15 Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі. 1Iван.4:6 Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани. 1Iван.5:11 А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його. 1Iван.5:12 Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. 1Iван.5:20 Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя! 1Сол.1:9 Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові, 1Тим.6:15 що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, 1Тим.6:16 Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь! 2Хр.15:3 У Ізраїля було багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без Закону. 2Кор.4:6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. 2Сол.1:8 в огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса. Євр.8:11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них! Євр.8:12 Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш! Ос.6:3 І пізнаймо, намагаймось пізнати ми Господа! Міцно поставлений прихід Його, мов зірниці, і Він прийде до нас, немов дощ, немов дощ весняний, що напоює землю. Iс.48:16 Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух. Iс.53:11 Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе. Iс.61:1 Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, Єр.10:10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи. Єр.31:33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! Єр.31:34 І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха! Єр.9:23 Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розумії та знаї Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Мої уподобання, каже Господь! Єр.9:24 Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних, Iван.10:36 то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий? Iван.11:42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. Iван.12:49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. Iван.12:50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав. Iван.14:10 Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. Iван.14:26 Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. Iван.14:9 Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Iван.17:25 Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Iван.3:17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Iван.3:34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри. Iван.5:36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав! Iван.5:37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили. Iван.6:27-29 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець. 28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? 29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. Iван.6:57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. Iван.7:29 Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він! Iван.8:19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б. Iван.8:54 Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. Iван.8:55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю. Лук.9:48 І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий! Мар.9:37 Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене! Пс.9:10 І твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.

Навчайте своїх дітей

Єгоаш покинув Єгову через погане товариство ДЛЯ Єрусалима, де стояв Божий храм, це були жахливі часи. Тільки-но вбили царя Ахазію. Страшно навіть подумати, що зробила мати Ахазії, Аталія! Вона наказала винищити всіх синів Ахазії — власних онуків! Знаєш чому? (...) * Щоб зайняти царський трон замість них. Одного з онуків Аталії вдалося врятувати, але вона про це не знала. Ним був ще зовсім маленький Єгоаш (Йоаш). Чи тобі цікаво, як це сталося? (...) Тітка хлопчика, на ім’я Єгошева, була дружиною первосвященика Єгояди. Тому вона змогла сховати дитину в Божому храмі. Це подружжя все зробило для того, щоб Єгоашу нічого не загрожувало. Хлопчика ховали у храмі протягом шести років. Там його навчали про Бога Єгову і про Божі закони. Коли ж Єгоашеві минуло сім років, Єгояда зробив так, щоб хлопчик став царем. Хочеш дізнатись, як Єгояді це вдалося і що сталося з бабцею Єгоаша, злою царицею Аталією? (...) Єгояда таємно скликав охорону, котра дбала про безпеку царів у Єрусалимі. Він розповів, як разом з дружиною врятував сина царя Ахазії. Потім Єгояда показав Єгоаша охоронцям, і ті зрозуміли, що це був законний правитель. Тоді вони склали план. Єгояда вивів до людей Єгоаша і поклав на нього корону. Після цього люди «вдарили в долоні та й крикнули: “Нехай живе цар!”» Щоб захистити Єгоаша, охоронці оточили його з усіх боків. Коли Аталія почула радісні вигуки, вона вибігла до народу і закричала: «Зрада, зрада!» Але за наказом Єгояди охоронці її вбили (2 Царів 11:1—16).

Як ти думаєш, чи Єгоаш і далі слухався Єгояди і чинив правильне? (...) Так. Він робив це, поки Єгояда був живий. Єгоаш навіть подбав про те, щоб зібрати гроші на відновлення Божого храму, який занедбали його дідусь Єгорам і батько Ахазія. Однак подивись, що сталося, коли первосвященик Єгояда помер (2 Царів 12:2—17).

        Єгоаша було врятовано

У той час Єгоашу було близько 40 років. Замість того щоб продовжувати дружити з тими, хто любив Єгову, Єгоаш почав товаришувати з людьми, які поклонялись фальшивим богам. Тоді у храмі служив син Єгояди, священик Захарій. Чи ти знаєш, що́ зробив Захарій, коли почув про зло, яке тепер чинив Єгоаш? (...) Захарій сказав Єгоашеві і народу: «Ви покинули Господа, то й Він покинув вас!» Цар настільки розізлився через слова Захарія, що наказав його каменувати. Тільки уяви: Єгоаша врятували з рук убивці, а тепер він сам став убивцею! (2 Хронік 24:1—3, 15—22). Чого ти навчився з цієї розповіді? (...) Ми не хочемо бути такими злими та жорстокими, як Аталія. Натомість ми повинні любити своїх одновірців і навіть ворогів, як вчив Ісус (Матвія 5:44; Івана 13:34, 35). Пам’ятай, якщо ти почав поводитись добре, як це спершу робив Єгоаш, то ніколи не припиняй дружити з тими, хто любить Єгову і спонукує тебе служити йому. Запитання: • Як і від кого врятували Єгоаша? • Як Єгоаш став законним царем і що доброго він зробив? • Чому Єгоаш почав чинити зло і кого він убив? • Чого ти навчився з цієї біблійної розповіді?

1. Я і Батько- одне 2. я Ів 10:38; Ів 17:11; Ів 17:20—23 3. Івана 10:38Паралельні посилання 4. я Ів 10:38; Ів 17:11; Ів 17:20—23 5. Івана 10:38 6. Інше 7. 38 Якщо ж я виконую ці діла, то, коли вже не вірите мені, повірте хоча б ділам. Тоді ви зрозумієте і будете знати, що Батько перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з Батьком». 8. Івана 17:11 9. Інше 10. 11 Я вже не перебуваю у світі, але вони ще у світі, а я йду до тебе. Святий Батьку, оберігай їх заради твого імені, яке ти мені дав, щоб вони були одне, як і ми одне. 11. Івана 17:20—23 12. Інше 13. 20 Однак прошу не лише за них, але й за тих, хто повірить у мене завдяки їхньому слову, 21 щоб усі вони були одне: як ти, Батьку, перебуваєш в єдності зі мною, а я — в єдності з тобою, так нехай і вони будуть в єдності з нами. Тоді світ повірить, що мене послав ти. 22 Я дав їм славу, яку отримав від тебе, щоб вони, як і ми, були одне. 23 Я перебуваю в єдності з ними, а ти — в єдності зі мною, аби вони досягли досконалої єдності і завдяки цьому світ зрозумів, що мене послав ти і що ти любиш їх так само, як мене. 14. 15. Інше 16. 38 Якщо ж я виконую ці діла, то, коли вже не вірите мені, повірте хоча б ділам. Тоді ви зрозумієте і будете знати, що Батько перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з Батьком». 17. Івана 17:11 18. Інше 19. 11 Я вже не перебуваю у світі, але вони ще у світі, а я йду до тебе. Святий Батьку, оберігай їх заради твого імені, яке ти мені дав, щоб вони були одне, як і ми одне. 20. Івана 17:20—23 Інше 20 Однак прошу не лише за них, але й за тих, хто повірить у мене завдяки їхньому слову, 21 щоб усі вони були одне: як ти, Батьку, перебуваєш в єдності зі мною, а я — в єдності з тобою, так нехай і вони будуть в єдності з нами. Тоді світ повірить, що мене послав ти. 22 Я дав їм славу, яку отримав від тебе, щоб вони, як і ми, були одне. 23 Я перебуваю в єдності з ними, а ти — в єдності зі мною, аби вони досягли досконалої єдності і завдяки цьому світ зрозумів, що мене послав ти і що ти любиш їх так само, як мене.

II. Хто такі свідки Єгови і у що вони вірять? Запитання: Хто такі свідки Єгови і у що вони вірять?

Відповідь: Секта, відома сьогодні як «Свідки Єгови», виникла у Пенсильванії в 1870 році як група з вивчення Біблії, основана Чарльзом Расселом. Рассел також почав писати серію книг під назвою «Дослідження Писань», яка до його смерті налічувала шість томів. Ці книги включають у себе практично всю теологію свідків Єгови. Після смерті Рассела його друг і наступник, Джозеф Резерфорд, у 1917 році написав сьому й останню книгу із серії – «Довершена таємниця». У 1886 році було засноване товариство Вартової башти для забезпечення швидкого поширення вчень руху. Цю групу називали «расселітами», поки через внутрішній розкол у 1931 році вона не була перейменована на «Свідків Єгови». Група, від якої вони відокремились, почала називати себе «Дослідниками Біблії».

У що ж вірять Свідки Єгови? Детальний розгляд їхніх доктрин стосовно таких питань як божественність Христа, Трійця, Святий Дух, спасіння, викуплення тощо, демонструє, що вони не дотримуються ортодоксальних християнських позицій стосовно цих питань. Свідки Єгови вірять, Ісус – це архангел Михаїл, найвища коли-небудь створена істота. Таке твердження, по своїй суті, суперечить Біблії, адже там ясно стверджується, що Ісус – Господь (Івана 1:1, 14; 8:58; 10:30). Свідки Єгови також вірять, що спасіння досягається через поєднання віри, добрих діл і смирення. Але і це твердження суперечить Біблії, де неодноразово повторюється, що спасіння досягається лише завдяки вірі (Івана 3:16; Ефесянам 2:8-9; Титу 3:5). Вони відкидають ідею Трійці, кажучи, що Ісус є створеною особою, а Святий Дух вони сприймають просто як Господню силу. Свідки Єгови відкидають концепцію викуплення Христом усіх гріхів віруючих Своєю смертю – замість цього вони дотримуються теорії, яка стверджує, що смерть Ісуса – це плата лише за перворідний гріх Адама.

Як свідки Єгови оправдовують і аргументують ці небіблійні доктрини? Вони стверджують, що Церква протягом багатьох років спотворила Біблію, і у зв’язку з цим, вони наново переклали її, назвавши це перекладом Нового світу. Товариство Вартової башти змінило текст Біблії, аби підігнати його під своє лжевчення, замість того, щоб вчинити навпаки. Переклад Нового світу перевидавався багато разів, оскільки свідки Єгови знаходять дедалі більше біблійних текстів, що суперечать їхнім доктринам.

Свідків Єгови можна з легкістю назвати культом, який лише зовнішньо опирається на Біблію. Вартова башта основується на оригінальних і розширених вченнях Рассела, Резерфорда та їх послідовників. Керівний орган Вартової башти є єдиним органом цього культу, який володіє виключною компетентністю тлумачити Біблію. Іншими словами, все, що говорить Вартова башта про вірші Біблії, вважається незаперечним, і незалежна думка рішуче не підтримується. Це прямо суперечить Павловим настановам Тимофію (і нам також): намагатися «поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди» (2 Тимофію 2:15). Ці слова є чіткою інструкцією від Бога для кожного з Його дітей. Він бажає, щоб усі ми щоденно вивчали Біблію, щоб не суперечити Його Слову.

Свідки Єгови заслуговують на похвалу за «євангелізаційні зусилля». Можливо не існує іншої такої релігійної групи, як Свідки Єгови, яка є настільки старанною у поширенні своєї вістки. На жаль, ця вістка повна перекручень, домислів і обману. І лише в Божій силі відкрити їм очі на істину Євангелія і правдивого вчення Божого Слова.

III. Вартова башта[ред. | ред. код] Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до навігаціїПерейти до пошуку ВАРТОВА БАШТА ОГОЛОШУЄ ЦАРСТВО ЄГОВИ WATCHTOWER ANNOUNCING JEHOVAH'S KINGDOM

КРАЇНА ВИДАННЯ США

ТЕМАТИКА РЕЛІГІЯ

ПЕРІОДИЧНІСТЬ ВИХОДУ ОДИН РАЗ НА ДВА МІСЯЦІ (ВИДАННЯ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ), ОДИН РАЗ НА МІСЯЦЬ (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) СКОРОЧЕНА НАЗВА ВАРТОВА БАШТА МОВА 334 МОВ (2/2018) В ТОМУ ЧИСЛІ УКРАЇНСЬКА

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ 25 COLUMBIA HEIGHTS, BROOKLYN, NY 11201-2483 ВИДАВЕЦЬ WATCHTOWER BIBLE AND TRACT SOCIETY OF NEW YORK, INC.

ЗАСНОВАНО ЛИПЕНЬ 1879 ОБСЯГ 16 СТОРІНОК (ВИДАННЯ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ), 32 СТОРІНКИ (ВИДАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ) НАКЛАД ВИПУСК ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ — 69 804 000, ВИПУСК ДЛЯ ВИВЧЕННЯ — 13 825 000 ПРИМІРНИКІВ ISSN 0043-1087

________________________________________

ВЕБ-СТОРІНКА: JW.ORG

СВІДКИ ЄГОВИ

ЄГОВА

ІСТОРІЯ • ДОСЛІДНИКИ БІБЛІЇ

ЗАЛ ЦАРСТВА

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

• БІБЛІЯ. ПЕРЕКЛАД НОВОГО СВІТУ

• ВАРТОВА БАШТА

• ПРОБУДИСЬ!

ТОВАРИСТВО «ВАРТОВА БАШТА»

• ЧАРЛЬЗ ТЕЙЗ РАССЕЛЛ • ДЖОЗЕФ ФРАНКЛІН РУТЕРФОРД • НЕЙТАН НОРР

• ФРЕДЕРІК ФРЕНЦ • МІЛЬТОН ГЕНШЕЛЬ

• ДОН АДАМС

ТЕРМІНОЛОГІЯ

• П • О • Р

«ВАРТОВА́ БА́ШТА ОГОЛО́ШУЄ ЦА́РСТВО ЄГО́ВИ» — РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ, ЩО ВИДАЄТЬСЯ ТА ПОШИРЮЄТЬСЯ СВІДКАМИ ЄГОВИ З ЛИПНЯ 1879 РОКУ[1][2]. Є НАЙПОШИРЕНІШИМ У СВІТІ ЖУРНАЛОМ ,ЗАНЕСЕНИЙ У КНИГУ РЕКОРДІВ ГІННЕСА[ДЖЕРЕЛО?].

A. ЗМІСТ • 1НАЗВА • 2МЕТА ВИДАННЯ • 3ПОШИРЕНІСТЬ • 4ФІНАНСУВАННЯ • 5ПРИМІТКИ • 6Див. також B. Назва[ред. | ред. код]

Обкладинка українського видання журналу «Вартова башта і вістник присутности Христа», число 2, 1924 рік. Повна назва журналу змінювалась декілька разів[3]: • 1879 рік, липень — «Сіонська вартова башта і вісник присутності Христа» • 1909 рік, січень — «Вартова Башта і Вісник Присутності Христа» • 1939 рік, січень — «Вартова башта і вісник Царства Христа» • 1939 рік, березень — «Вартова башта оголошує Царство Єгови» При цьому скорочена назва журналу «Вартова башта» англійською мовою залишалась незмінною протягом усієї історії його існування. По суті, назва пов'язана з думкою про необхідність уважно стежити за подіями, що відбуваються, і за найменшими ознаками «здалеку» передбачити, як вони будуть розвиватися згідно з біблійними пророцтвами. В переносному значенні ця назва пов'язана із вартовими баштами за часів ізраїльського народу. На таких баштах знаходились пости для спостереження, які мали здалеку слідкувати за наближенням ворога та завчасно попереджати про майбутню небезпеку. Тому назва журналу була основана на наступних словах з Біблії: "…Він пильнував, уважно вдивлявся, а тоді закричав, як кричить лев: «Єгово, я постійно стою на вартовій башті вдень і ніколи не покидаю свого посту вночі…» (Ісаї 21:7,8), Переклад нового світу) C. Мета видання[ред. | ред. код] Мета «Вартової башти» полягає в тому, щоб прославляти Бога Єгову як Верховного Правителя Всесвіту. Подібно як з вартових башт у давнину було видно, що відбувається вдалечині, на сторінках цього журналу простежується розвиток світових подій у світлі біблійних пророцтв. «Вартова башта» потішає людей доброю новиною про те, що Боже Царство[4] — встановлений у небі уряд — незабаром покладе край усьому злу і перемінить землю на рай. Часопис зміцнює віру в Ісуса Христа, який помер, щоб ми могли отримати вічне життя, і який тепер стоїть на чолі Божого Царства. Свідки Єговибезпосередньо видають цей журнал з 1879 року. Він є політично нейтральним і ґрунтується на Біблії. D. Поширеність[ред. | ред. код] Наклад одного номера журналу призначеного для поширення, становить 69 804 000 примірників, (для вивчення 13 825 000) і видається 334 мовами[5]. E. Фінансування[ред. | ред. код] Журнал фінансується за рахунок добровільних пожертв, це підтверджується приміткою на першій сторінці кожного випуску «Не для продажу. Видання цієї публікації є частиною всесвітньої програми біблійної освіти, яка підтримується добровільними пожертвами». F. Примітки[ред. | ред. код] 1. ↑ Відеофрагменти: журнал «Вартова башта» видається з 1879 року 2. ↑ Вартова башта (журнал) — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта» 3. ↑ ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта» 4. ↑ Вартова башта — як жоден інший журнал 5. ↑ Вартова башта №2/2018 року

              Свідки Єгови – Свідки Лукавого!

Свідки Єгови – це люди, які з-поміж нас вийшли, але не є з нами (пор. 1 Йо. 2, 19). Ця організація була зареєстрована в Америці як торгова фірма під назвою Товариство „Вартова Башта" („Watch Tower Society"). Вона об'єднала в першу чергу бізнесменів єврейського походження, власників великого капіталу. Ґеорґ Нєвєжол з Дуйсбурґа, який протягом сорока п'яти років був Свідком Єгови й активно діяв у Польщі та Німеччині, переконався: „Свідки Єгови – це антибіблійна, антихристиянська й антилюдська організація, розрахована на одурманення й використання наївних і богобоязливих людей. Ця організація заплямована кров'ю. Вона доводить до самогубства дуже багатьох людей, руйнує родини і зводить на манівці не тільки дорослих, але й дітей із змарнованих родин, залишаючи їх наодинці з долею. Спійманий у тенета агітації стає немовби задурманений, забуває про сім'ю, не піклується ні про дітей, ні про інших членів родини". Погоджуючись з Ґеорґом Нєвєжолом стосовно Свідків Єгови, можна доповнити, що Свідки Єгови – це антиекуменічна, антинаукова, антисуспільна й антидержавна організація, яка своєю діяльністю прагне знищити всіх і все, що не охоплене Товариством „Вартова Башта". Це вовки в овечих шкурах (пор. Мт. 7, 15; Ді. 20, 29), які вважають себе людьми нової релігії й віри та різко виступають проти християнства. Свідки Єгови – це представники завуальованого войовничого атеїзму. Маючи великі фінансові можливості, ведуть боротьбу за допомогою специфічних методів. Вони становлять велику небезпеку для цілих народів, суспільних груп, родин і окремих особистостей. Раймонд Франц, колишній член і кандидат у президенти цієї організації (після свого рідного дядька Вільяма Франца), у книзі „Crisis of conscience" - „Криза сумління", виданій у 1983 році в Америці, розповідає про огидні закулісні таємниці Бруклінського центру і про його механізми. Метою цієї розповіді є бажання застерегти всіх людей, які через свою богобоязливість і легковірність „потрапляють у пащу страхітливого „молоха" - організації „Вартова Башта". У книзі Раймонда Франца мова йде про те, що "Свідки Єгови" – це організація, яка практикує духовний терор, нетолерантно обмежує свободу думки, виступає диктатором, зловживає владою, здійснює фінансові махінації. Керівники організації – нечесні люди, які мають тільки власні зацікавлення і не дбають про добро загалу. Бруклінські пророки і спасителі спекулюють Біблією, Ісусом, людською наївністю, легко збиваючи на цьому капітал, який становить мільярди доларів". У вступі до німецького видання читаємо: „Висновки-спостереження Раймонда Віктора Франца є чимось новим, їх важко назвати полемікою з науковими догмами, це радше відхилення завіси і викриття правлінської суті керівних кадрів американського товариства "Вартова Башта" в Брукліні, яка досі була за сімома замками". Завдяки цій книзі, яка була перекладена багатьма мовами світу, маємо уяву про найвищий апарат влади і застосовувані методи тотального панування начебто релігійної організації. Свідки Єгови стверджують, що вони є справжніми християнами, а правдиве християнське віровчення з погордою називають "християнізмом" або "номінальним християнством", вершиною якого є католицизм – фальшива релігія, секта, справа сатани. Свідки Єгови не знають і не хочуть знати, що вони не християни, оскільки відкинули всі християнські правди, об'явлені Святим Письмом, і всі Святі Тайни, які встановив Ісус Христос для нашого спасіння. Хрещення, яке приймають Свідки Єгови, не є Святим Хрещенням на відпущення первородного гріха, а звичайною купіллю-символом, як вони самі це визнають. Насправді ж це зашморг для впольованої людини, який спонукає певну особу до "мисливської служби": мандрувати від оселі до оселі, від дверей до дверей, складати щомісячні рапорти про здійснену проповідницьку роботу своїм наглядачам. Свідки Єгови відкинули жертву Святої Літургії, яка, на їх погляд, є ідолопоклонством і марнослів'ям. Вони не знають, що це не тільки найсвятіша Ісусова й наша жертва, але й одночасно Учта, яку Божий Син приготував своєму народові для вічного життя, щоб жоден, хто причастився з тої чаші, не втомився в дорозі до дому Отця. Свідки Єгови не відправляють богослужінь на славу Божу. Не визнають вміщених у Святому Письмі псалмів, гімнів і молитов, які ізраїльський народ, а потім Ісус Христос, апостоли і перші християни відмолювали і відмолюють у церкві донині., У своїх дуже примітивних і коротких молитвах Свідки Єгови не звертаються безпосередньо до Ісуса Христа і не славлять Його, як, наприклад, молився св. Стефан, коли його каменували (Дії 7, 59-60). Свідки Єгови займаються виключно пропагандою і вдосконаленням методів, ціллю яких, як уже згадувалось, є знищення християнства. Вони ненавидять Церкву і сподіваються, що у найближчий час Армаґедону, тобто війни Бога Єгови з усіма людьми, які не належать до організації "Вартова Башта", вона перестане існувати. Свідки Єгови вірять, що того дня їхня організація буде єдиним місцем порятунку. А Святе Письмо вчить, що порятунку треба шукати в Ісусі Христі, нашому Богові, і в Його Святій Церкві, а не в приналежності до тієї чи іншої вигаданої людьми організації. Найбільші атаки єговістів спрямовані на священиків та єпископів. Знаючи, що вівці розбіжаться, якщо не буде пастуха (Зах. 13, 7), священиків трактують як людей "тієї поганої системи речей", бо вони нібито перебувають на службі в диявола, ба навіть самі є дияволами. Хіба Святе Письмо вчить принижувати честь і гідність священиків, обливати їх брудом, як це роблять Свідки Єгови? Святе Письмо розповідає про великі достоїнства священиків, навчає шанувати їх і віддавати їм почесті (Лев. 21, 8-10; Сир. 7, 29-31; Пс. 105, 15; 1 Хр. 16, 22; Євр. 5, 1-5; Лк. 22, 19; Йо. 20, 23; Мт. 28, 19; Лк. 10, 16; 1 Тим. 5, 17-19). „Не судіте, щоб вас не судили" (Мт. 7, 1). Свідки палають ненавистю до християнства, заражають нею адептів, новопосвячених у таємниці секти, а Святе Письмо вчить, що хто в своєму серці плекає ненависть до іншої людини, той справжній ненависник і живе в темряві (пор. 1 Йо. 2, 11; 4, 20). Якщо трапляється, що хтось із Свідків добровільно виходить з організації „Вартова Башта" або його виключають з неї, то він неспроможний самотужки повернутися в лоно Церкви, до якої йому прищепили відразу. Цікавими з огляду на це є рядки із книги В. Й. Шнеля "До світла християнства", у якій автор, розповідаючи про себе, аналізує в такий спосіб організацію та її членів: "Як Свідок Єгови і вірний прихильник організації "Вартова Башта" я сіяв ненависть, ширив наклепи та брехню про християнство, навчав Свідків Єгови, що Церква і духовенство, їх філософія і практична діяльність – це щось вороже, допомагав формувати свідомість Свідків Єгови як ворогів історичного християнства". Всі Свідки Єгови вважають християнство "Великим Вавілоном", це їхнє переконання переростає в манію. Свідки Єгови проповідують, що їх засновником є сам Єгова і виникли вони дуже давно, а оскільки не можуть точно визначити час виникнення, то поєднують різні історичні епохи: часи Авеля, Патріархів, Пророків, Ісуса Христа, Апостолів і перших християн. Рассел не соромився свого розпусного життя і, посилаючись на 1 Цар. 11, 1, прагнув зрівнятися із Соломоном. Своє розлучення з дружиною також оправдував Словом Божим (Еф. 5, 22). Вважав, що захворювання її обличчя - це кара Божа за непослух чоловікові. На судовому процесі Марія Франциска Аклей, між іншим, свідчила, що Рассел щодо неї був деспотом, грубіяном, нестриманим, безсовісним. Після розлучення, датованого 4 травня 1906 року, Рассел залишив колишню дружину без засобів для існування, хоч його капітал становив майже півмільйона доларів. Було багато спроб позбавити Рассела життя. Станлей у своєму листі написав: "3 розповідей батьків знаю, що на Рассела було кільканадцять замахів. У нього багато разів стріляли в Брукліні та в інших місцевостях..., але він залишався живий... Чимало разів пробували його отруїти. Змовлялися проти нього в самому гнізді, тобто в Бруклінському Товаристві "Вартова Башта", де було багато "братів", які чекали смерті Рассела, щоб посісти його місце". Рассел багато подорожував з метою поширення свого вчення. У 1911 році був у Варшаві. На проповідь прийшло 12 осіб, три з них прийняли його вчення. 16 жовтня 1916 року у товаристві Мента Струджеона Рассел вирушив у свою останню "місіонерську" подорож з Брукліна до Детройта, Лансінґа, Чікаґо, Спрінґфілда, Канзас Сіті, Далласа, Ґавелстона, Хюстона, Сан-Франциско, Сан-Дієго (Каліфорнія), Лос-Анджелеса... До Брукліна він повернувся у труні (з листа Станлея). Рассел помер на 65-ому році життя, 31 жовтня 1916 року, в поїзді, отруєний своїми "братами", яким безмежно довіряв. Після смерті Рассела володарювати над дослідниками Святого Письма (бо таку назву "овечкам" дав сам Рассел за три роки до смерті) почав Йозеф Руттерфорд, який своїм диктаторством довів до поділу дослідників на 11 груп. На конференції в Огайо 20 липня 1931 року своїх прибічників він назвав "Свідками Єгови". Цю назву Руттерфорд запозичив з книги Ісаї (Іс. 43, 10-12), у якій розповідається, як Бог через пророка звертався до народу Старого Завіту: "Ви мої свідки". Будучи при владі, Руттерфорд не визнавав спротиву, був дуже суворий зі своїми "овечками", відійшов від принципів свого попередника, його способів урядування і методів поширення теократичної науки, за якою політична влада в країні належить духовенству. Він увів звичай ходіння від дому до дому, від дверей до дверей, щоб ширити облудне вчення. Ця практика несумісна зі Словом Божим, бо Ісус сказав: "Зоставайтесь у тім домі... Не переходіть із хати до хати" (Лк. 10, 7). Руттерфорд поділив Свідків Єгови на два класи. До першого, так званого класу небесного чи класу правлячого, зарахував 144 000 Свідків, які, в його розумінні, мають допомагати Єгові урядувати... Щоб не виникало сумнівів, кому випаде щастя піти до неба, звелів скласти список "щасливців". З цим списком спочатку ознайомився сам Руттерфорд, а потім його подали учасникам конгресу, який проходив у Вашингтоні 31 травня - 2 червня 1935 року. Армагедон наступить тоді, коли останній з "рештки" перейде до неба. До другого класу Руттерфорд зараховував тих, які з 1935 року вступатимуть в організацію "Вартова Башта". Це будуть так звані "інші вівці" (Йо. 10, 16). Здійснивши поділ Свідків на два класи, Руттердорф часто повторював: "Мільйони людей, які живуть у цей час, вже ніколи не помруть", - але сам помер 8 січня 1942 року, як помирають всі на світі, а також Свідки обох класів. Руттердорф, як і Рассел, визначав дати Другого приходу Ісуса Христа на землю, але ці дні минали, звичайно, як минає кожний інший день, без апокаліптичних сцен. А Свідки Єгови помирають і донині, компрометуючи себе в очах цілого світу. Святе Письмо заперечує їх вчення, бо Другий прихід Христа відбудеться в славі й маєстаті, та "побачить Його кожне око" (Од. 1, 7), і кожне коліно схилиться перед Ним 9Пм. 14, 11; Флп. 26 10), "і зберуться перед Ним усі народи" (Мт. 25, 32), а про день Його приходу не знає ніхто (Мр. 13, 32), і Свідки Єгови теж. Свідки Єгови розсіюють погане зерно (помилки), а погане зерно сіє тільки зла людина (пор. Мт. 13, 24). Вони популяризують не Євангеліє, а вчення "Вартової Башти", вигадане людьми. У Святому Письмі читаємо: „Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу Євангелію; не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більшу за ту, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!" (Гал. 1, 6-8). Свідки Єгови вдають із себе справжніх знавців Святого Письма, але не знають його духу і глибини. Для Свідків Єгови Біблія служить тільки заслоною, що прикриває облуду, яку вони сіють у світі. Джерелом їх "мудрості" є вчення, почерпнуте з брошур "Вартова Башта" і "Пробудись!", а також з інших видань цієї організації. Можна з певністю сказати, що це "вчені однієї книжки", оскільки їм заборонено читати християнські видання. Свідки Єгови маніпулюють Словом Божим де тільки можуть. Перекручують цілі речення, окремі слова, зумисне надаючи їм іншого сенсу й значення. У людей, які не знають правд своєї віри, складається враження, що це великі знавці Святого Письма, які нібито володіють єдиним ключем до розв'язання Божих таємниць. У 1961році Свідки зробили переклад Біблії англійською мовою – "Новий світовий переклад Святого Письма", який викликав шок і обурення в цілому світі. В історії людства ніхто, крім свідків Єгови, так не фальсифікував Біблію. З усіма правдами віри, об'явленими у Святому Письмі, Свідки Єгови розправилися зі справжньою сатанинською спритністю. Вони відкинули правду про Святу Трійцю, за яку гинули перші християни, твердячи, що оскільки у Святому Письмі нема слова "Трійця", то Вона не існує. Вважають, що Ісус Христос не Бог, а істота, досконала людина або Архангел Михаїл. Святе Письмо доказує, що Ісус є істинним Богом і істинною Людиною. Дуже багато текстів у Святому Письмі підтверджують Божество Ісуса, прикладом хай послужать нижченазвані: Йо. 1, 1-3; 18; 1 Йо. 5, 20; Рм. 9, 1-5; Євр. 1, 5н; Флп. 2, 1-Ю. Архангел Михаїл – створіння, вождь тих, хто бореться з драконом і його збунтованими ангелами (Од. 12, 7-10). Ісус же у своїй Божій величі не створений, а народжений (Йо. З, 16), єдиносущний з Отцем. Йому належить честь і слава, а „хто Сина не почитає, той не почитає Отця" (Йо. 5, 23). Для Свідків Єгови Святий Дух – це не третя Божа Особа, а тільки звичайна енергія, сила, вітер, тобто "діюча сила Єгови", якою Він послуговується. Тому "Дух Святий" вони завжди пишуть з малої літери. Святе Письмо доводить, що Святий Дух – це Особа, Йому властиві риси думаючої і діючої згідно з його статусом істоти. Отже: Дух Святий вчить і нагадує (Йо. 14, 26), перебуває зі своїм народом (Йо. 14, 17), живе (1 Кор. 3,16), свідчить про Ісуса (Йо. 15, 26), відкриває людям очі і переконує „світ у грісі, у справедливості і в засуді" (Йо. 16, 8), чує, говорить, повідомляє, наводить на правду (Йо. 16, 13), надихає. Він є мовою пророків (2 Пт. 1, 21), говорить через Святе Письмо, промовляє до Филипа (Ді. 8, 29), закликає служити (Ді. 13, 2), обдаровує різних людей зі своєї волі (1 Кор. 12, 8-11), є нашим заступником (Рим. 8, 26), дуже розумний, бо досліджує все, „навіть глибини Божі" (1 Кор. 2, 10-11), милує (Рим. 15, ЗО), добрий (Неєм. 9, 20). Чи енергія може любити, говорити, слухати, роздавати дари кому хоче і скільки хоче? Чи вона вчить, нагадує, свідчить, живе? Це властивості особи, а не предмета. Святе Письмо вчить трактувати Святого Духа як Особу Божу і, в зв'язку з цим, забороняє Його засмучувати (Еф. 1, ЗО), зневажати (Євр. 10, 29), чинити Йому спротив (Ді. 7, 5), богохулити (Мт. 12, 31), неславити (Ді. 5, 3). Чи можна обмовити, засмутити, зневажити енергію? Якби Святий Дух був тільки енергією, а не Особою Божою, тоді людина могла б нею керувати, як керує електричною чи атомною енергією. А Духа Святого треба любити, бути Йому послушними і не ображати Його. Дух Святий має імена, як кожна особа. Біблія дає Йому багато імен, подібно як Богу Отцю і Синові Божому. Сам Ісус сказав: „...в ім'я... Святого Духа" (Мт. 28, 19). Дух Святий є Духом Мудрості, Розуму, Поради, Знання, Побожності, Страху Божого (Іс. 11, 2), Молитви (Зах. 12, 10), Правди (Йо. 14, 17), Віри (2 Кор. 4, 13), Любові (2 Тим. 1, 7), Вічності (Євр. 9, 14), Благодаті (Євр. 10, 29), Хвали (1 Пт. 4, 14) і т. ін. Наведені приклади підтверджують особу Святого Духа, який є істинним Богом, третьою Особою Божою, рівною з Отцем і Сином Божим. Свідки Єгови найбільше сперечаються про ім'я Боже, доводять, що ім'я Бога - тільки Єгова, і лякають, що хто не буде вимовляти цього імені й не буде визнавати його - згине, подібно як згинув фараон, який сказав: „Не знаю Єгови" (Вих. 5, 21). Бог своє ім'я об'явив Мойсееві у вогненному кущі: „Я той, хто є" (Вих. З, 14). Слово «Jahwe» є пізнішим скороченням цього імені жидівським народом. Не вимовляли вони «я той, хто є», мабуть, боячись або через складність вислову. Крім скорочення ЙГВЕ - Ягве, жиди використовували цілий ряд інших імен на означення Бога, зокрема Елохім, Боре - Творець, Ел Рой - Бог Знання, Рахум - Бог Милосердний, Шад-дай - Бог Неба, Елоге - Колям - Бог вічний, Саваот - Бог Заступник, Адонай (гр. kyrios) - Пан, Мелекл - король, Шофет - Суддя, Гоєль - Відкупитель, Шаддай - Вседержитель, Кадош - Святий, Рофе -Оздоровлювач, Роєг - Пастир, Авва - Отець. Перелічені приклади свідчать, що було багато імен, за допомогою яких ізраїльський народ звертався до Бога. Жодним ім'ям не можна висловити, ким і яким є Бог. Знаємо, що Він є найвищою і найдосконалішою істотою, яку не можна описати жодною людською чи ангельською мовою. Жоден людський розум Його не зрозуміє і не охопить. Він існує сам по собі, цебто є причиною самого себе і всього, що існує поза Ним. Він є джерелом будь-якого існування, тому називаємо Його Творцем неба і землі. Назва Єгова виникла з помилково прочитаного скорочення ЙГВЕ в позажидівському середовищі. Ця помилка сталася кілька століть після Христа і тому не є найдавнішою вимовою цього слова, що підтверджують самі Свідки. Навіть найвищий адміністративний орган Свідків Єгови „Невільник вірний і розумний" в Брукліні визнає цю помилку, але все ж поширює її. Це, щонайменше, несерйозне конвульсійне хапання за ім'я Єгови чи Ягве, тим більше, що у Біблії зустрічаються й інші Божі імена. Поширення помилкової версії свідчить про відсутність розуму і логічного мислення. Коли Ісус говорив про свого Отця, Він називав Його Авва -Отець, а не Єгова, і нам казав молитися "Отче наш'", а не "Єгово" (Мт. 6, 9; Лк. 11, 2). Ісус ніколи не поєднував слова Єгова зі словом Отець, наприклад: "Отче Єгово". Звертався звичайно – "Отче", подібно як дитина звертається до свого батька словами "татусю", "тату"; не називаючи його імені. Апостоли проповідували Ісуса з Його поручення. Ім'я Ісуса завжди було на їх устах. Воно є основним ім'ям Нового Завіту. Зустрічається приблизно 750 разів, не враховуючи титулів щодо Його Особи і займенників, які вживаються замість імені Ісус. Ісус Христос перед відходом до неба сказав, „щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму" (Лк. 24, 47; Мр. 16, 17), що і робили апостоли. Вони оздоровлювали і чинили багато чудес в ім'я Ісуса (Ді. З, 6; 4, 30; 16, 18; 19, 12-27). Святий Павло, вчений рабин, не гордився пізнанням Ягве, але пізнанням Ісуса Христа? „Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри" (Флп. З, 8-9). Він не проповідував Єгову, тільки Ісуса Христа, за якого віддав своє життя. Ім'ям Ісуса має бути виповнене усе життя християнина – від хрещення аж до смерті. Свідки Єгови заперечують й інші об'явлені правди. Вони, наприклад, доказують, що людська душа не є безсмертна, що нема потойбічного життя, пекла, чистилища; що небо призначене не для всіх праведних, а тільки для заслужених 144-ох тисяч Свідків Єгови; що Ісус помер не на хресті, а на палі, хоч апостоли славили розіп'ятого Ісуса, а не посадженого на палю (пор. 1 Кор. 1, 17-24; 2, 2). Свідки твердять, що Христос воскрес не тілом, а духом, що Його тіло Єгова знищив. А у Святому Письмі, зокрема у Євангелії св. Луки (Лк. 24, 36-43), переконливо представлене воскресіння Ісуса в тілі. Ісус доводив наляканим апостолам, що Він не дух. "Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю" (Лк. 24, 39). Свідки Єгови зневажають також і Матір Божу, заповіді, насміхаються з віруючих людей, називаючи їх ідолопоклонниками, поганами. Для підтвердження своєї правоти використовують цитати з Книги „Вихід": „Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах" (Вих. 20, 4). У зв'язку з неправильно витлумаченим текстом Свідки Єгови профанують ікони, хрести й інші посвячені предмети. Уважно читаючи процитовані вище слова, помітимо, що Бог не сказав: "що є в небі", тільки "на небі", а на небі є зорі, місяць і сонце. Жоден, хто дивиться з землі, не бачить Бога на небі. В давнину люди думали, що існує бог сонця, бог місяця і бог зірок, і з ними пов'язували свою долю. Проти цього потім боролися пророки (пор. Іс. 47, 13; Соф. 1, 5; Ам. 5, 26). У книзі Вихід (25, 18-22) знаходимо, що Бог звелів Мойсееві вирізьбити херувимів, тобто ангелів, і прикрасити ними Ковчег, який був найбільшою святинею ізраїльського народу. Чи Бог міг заперечити свої слова, які сказав перед тим? А коли жиди вибудували святиню для Бога Єгови, цар Соломон звелів прикрасити ЇЇ у "святому" і "всесвятому" фігурками і різьбленими подобами херувимів (пор. 1 Цар. 6, 23), подібно як це було зроблено в наметі за часів Мойсея. Необізнаних людей Свідки Єгови найчастіше приваблюють обіцянками раю, показуючи їм кольорові малюнки, на яких усміхнені Свідки зривають добірні овочі і їдять їх зі смаком. Свідки розповідають наївним людям, що в раю вони зможуть створювати сім'ї, будувати чудові будинки, обробляти землю, пестити диких звірят. Молодість і щастя будуть забезпечені для них на тисячі літ. Це вчення – велика утопія, що суперечить Святому Письму, яке вчить, що небо є нашою батьківщиною (Флп. З, 20), а не земним раєм. „День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде... і земля з ділами, що на ній, розпадеться" (2 Пт. З, 10). Не можемо нагромаджувати собі скарбів на землі, тільки в небі (пор. Мт. 6, 19-21; 1 Кор. 4, 17-18). Ісус казав: "В домі Отця мого є багато жител" (Йо. 14, 2-3) і ніхто не буде мати потреби журитися побудовою дому чи гарної вілли в майбутньому житті, бо отримає задарма в Царстві небесному. На Останньому Суді праведні почують запрошення: „Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу" (Мт. 25, 34). Царство Боже вже існує, а не почне існувати після Армаґедону, як вчать Свідки. У Царстві Небесному люди "не будуть ні женитися, ні заміж виходити, тільки будуть як Ангели Божі в небі" (Мт. 22, ЗО). Будуть радіти великому щастю, якого на землі ніхто не може собі уявити, бо „що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять" (1 Кор. 2, 9). Святе Письмо кожним рядком заперечує вчення Свідків Єгови, тому маємо право назвати їх фальшивими пророками, яких не повинні слухати віруючі люди. Має рацію Ришард Соляк, колишній член організації Свідків Єгови (10 років він працював у зборі). У брошурі "Пророки з Брукліна" (с. 15) він пише: "В організації Свідків Єгови передусім нема спасіння, їхня дорога веде на манівці. Здається, що під ногами твердий ґрунт, але це тільки ілюзія. Ця організація – стара гадюка, яка видає себе за ангела світла". Лояльність і взаємна любов Свідків Єгови також вдавані, про що неодноразово говорять і пишуть навіть вони самі: "Дуже мені прикро про це писати, але я зауважив, що нам бракує любові, про яку згадує св. апостол Павло в 1 Кор. 13" (з листа Свідка з Наленчова). Лист іншого Свідка підтверджує низький моральний рівень окремих зборів організації "Вартова Башта". "У багатьох осередках побутує п'янство і розпуста, а тих, кому це не імпонує, просто виключають і висміюють. Більшає число розбитих сімей і родинних трагедій, самогубств, спричинених "пастирями". Шириться щораз більша несправедливість і "кумівство"". Бруклінські пророки доводять до великих родинних трагедій. Підтвердженням цьому хай послужить розповідь Яна з Лодзі. Ось уривок з його листа: "Кілька років тому моя дружина вступила до організації Свідків Єгови. Я не перешкоджав їй, хоч занедбала дім і дітей, бо цілими днями ходила на зібрання і проповідування. В домі справжня пустка. Минулого року почала схиляти мене до вступу в організацію Свідків Єгови. Приходили навіть "старші слуги" збору, щоб агітувати й вербувати мене. Я категорично відмовився. На це мені відповіли: "Буде розлучення". І пішли. Тепер дружина не цікавиться дітьми і домагається розлучення, перебуває в якогось розлученого і молодшого за віком Свідка Єгови, все рідше повертається на ніч додому. Я говорив про це керівникові збору, а він мене висміяв. Розбивати родину - це неподобство, через яке страждають діти". Ришард Соляк у книзі "Пророки з Брукліна" (с. 60) пише: „їх діяльність не приносить нічого доброго, опріч руйнації деяких родин". Упорядник майор Леонід Підлипчук

IV. Факти про Свідків Єгови Джоел Б. Гроут Post date: January 9, 2012 Copyright © 1997 Institute for Religious Research. All rights reserved. СВІДКИ ЄГОВИ ... Багато хто з вас уже зустрічався з ними на порогах своїх будинків, куди вони приходять, щоб розповідати свою “євангелію”. Організація, яку представляють ці люди, називається Товариством Вартової Башти. Вона приділяє особливу увагу передріканню подій останнього часу і вже не раз помилково провіщала дату кінця світу. Товариство Вартової Башти має велику владу над Свідками Єгови, забороняючи їм приймати переливання крові, відзначати Дні народження та свята (в тому числі Різдво і Пасху), грати в шахи і шашки та брати участь у багатьох інших повсякденних справах. Завдяки цій системі суворих заборон Товариство створює між Свідками та іншими людьми стіну відчуження.

ІСТОРІЯ СВІДКІВ ЄГОВИ

Товариство Вартової Башти претендує на роль єдиної організації, яку Бог обрав у наші дні для того, щоб говорити від Його імені й навчати людей Його істині.1 За вченням Товариства, всі не-Свідки будуть знищені в ході Армагеддону – вияву Божого гніву, який, як загрожує Вартова Башта, вже зовсім близько. Товариство Вартової Башти видає понад 20 млн. примірників своїх журналів на тиждень, а понад 5 млн. Свідків Єгови проповідують вчення, що публікуються в цих виданнях, у 230 країнах світу.

У цій брошурі викладені деякі факти з історії та вчення Свідків Єгови, про які повинен знати кожен.

Запозичені переконання

Рух заснував Чарльз Тейз Рассел (1852-1916). Ще підлітком він зрікся своїх пресвітеріанських коренів і приєднався до більш ліберально настроєної конгрегаціоналістської церкви (яку згодом теж покинув).2 Рассел відкидав божественність Христа і біблійне вчення про пекло та вічну відплату. В нього не було ніякої богослівної освіти, але він запозичив і використав різні вчення, які користувалися на той час широкою популярністю. Так, наприклад, рух адвентистів вплинув на відмову Рассела од віри в пекло, а невелика група адвентистів, яку очолював Нельсон Х. Барбор, розпалила в ньому цікавість до передрікань кінця світу. Від Барбора Рассел успадкував віру в те, що 1874 року Христос незримо повернувся у світ, а 1914 року цей світ буде зруйнований, і настане Тисячоліття.

Фантастичні ствердження

1879 року Рассел заснував журнал Zion’s Watchtower and Herald of Christ’s Presence (нині широко відомий під назвою “Вартова Башта”) для того, щоб проповідувати своє вчення. Сенсаційні пророкування Рассела про кінець світу притягали до нього людей, і організація зростала.

Незважаючи на нестаток освіти в галузі богослів’я та біблійних мов, Рассел стверджував, що він один володіє істиною, і люто нападав на всі християнські течії. Внаслідок цього служителі найрізноманітніших конфесій почали відкрито викривати лжевчення і сумнівну репутацію Рассела.

Підмочена репутація

Викл. Дж. Дж. Росс опублікував памфлет, що викриває лжевчення Рассела. В памфлеті вказано, що Рассел “ніколи не вчився у вищих навчальних закладах, практично нічого не знає з філософії, історичного або систематичного богослів’я і абсолютний невіглас в [біблійних] мовах [тобто в єврейській та грецькій].”3 Рассел безуспішно намагався зупинити розповсюдження цієї небезпечної для нього інформації й подав на Росса до суду за наклеп. Проте Рассел не лише програв цю справу, а ще й викрив себе, сказавши неправду під клятвою, що він знає грецьку мову. В кінці судового розгляду Рассел визнав, що все сказане про нього у памфлеті, - правда.4

У 1913 році Рассел безуспішно позивався до суду на “Brooklyn Daily Eagle” за наклеп, коли ця газета викрила його шахрайську спробу продавати звичайну пшеницю за нечуваною ціною в 60 доларів за бушель (35,2 літри), називаючи її “Чудо-пшеницею”.5

Нездійснені пророцтва

Незважаючи на ці невдачі Рассел продовжував привертати до себе людей своїми фантастичними тлумаченнями пророцтв і повними драматизму попередженнями про те, що Армагеддон вибухне в 1914 році. Коли вказаний рік минув, Рассел змінив дату на 1915 рік. 1916 року Рассел помер, залишивши своїх послідовників розчарованими від пророцтв, що так і не здійснились. Після нього влада над організацією перейшла до рук Джозефа Франкліна Рутерфорда.

Пророцтво заради наживи

Рутерфорд продовжував лякати Свідків Єгови Армагеддоном. Він видав книгу “The Finished Mystery”, в якій передрікав, що 1918 року Бог знищить усі церкви й мільйони їх парафіян, та оголосив, що до 1920 року всі держави поглине анархія.6 Рутерфорд вчив, що єдиний спосіб уникнути суду та руйнування, що насувається, - це приєднання до Товариства Вартової Башти.

Страх перед Армагеддоном примушував Свідків наполегливо працювати, продаючи книги Рутерфорда та інші видання Вартової Башти. Коли пророцтва про 1918 і 1920 роки провалилися, Рутерфорд у своїй книзі “Millions Now Living Will Never Die” призначив новий термін. Він учив, що Тисячолітнє Царство почнеться 1925 року, коли оживуть старозавітні святі: Авраам, Ісаак, Яків і Давид. Товариство Вартової Башти навіть побудувало розкішний особняк в іспанському стилі під назвою “Бет-Сарим” (Дім князів), в якому ці воскреслі патріархи нібито мали оселитися. Ну а між тим у цей особняк спокійно переїхав сам Рутерфорд. Під час Великої Депресії, коли рядові Свідки Єгови невтомно ходили по домівках, продаючи літературу Товариства, і працювали у Вефілі, штаб-квартирі організації за 10-15 доларів на місяць, Рутерфорд роз’їжджав на новенькій дорогій машині.7 Через шість років після смерті Рутерфорда (він помер 1942 року) від старозавітних святих все ще не було ні слуху ні духу, тому Товариство без шуму продало “Бет-Сарим”, перегорнувши ще одну ганебну сторінку своєї пророцької історії.8

Викривлення Біблії

Під керівництвом Натана Х. Норра (1905-1977) Товариство Вартової Башти тимчасово припинило пророцтва й вдалося до іншої стратегії. Оскільки багато вчень Товариства можна було спростувати за допомогою ключових віршів будь-якого вдалого перекладу Біблії, Норр поставив за мету опублікувати іншу Біблію, якою могли б користуватися Свідки Єгови. Ця праця, що отримала назву “Переклад Нового Світу” (ПНС), грубо викривила текст багатьох біблійних віршів в інтересах вчення Вартової Башти. Найяскравішим прикладом таких викривлень був вірш Івана 1:1, який у звичайних перекладах ясно говорив про божественність Ісуса: “Бог було Слово”. Свідки Єгови заперечують божественність Христа, тому в ПНС ця фраза звучить так: “…і Слово було богом”, слово “богом” - з малої літери.

Ще один приклад ми знаходимо у Старому Завіті, у книзі Захарії 12:10. Бог Єгова промовляє і говорить: “І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи”; це місце християни розуміють як передбачення розп’яття. Визнаючи, що в Ісусі це пророцтво виконалося, довелося б також визнати, що Він є Бог Єгова, тому Товариство Вартової Башти змінило цей вірш у Перекладі Нового Світу, і так він читається так: “вони дивитимуться на того, кого вони прокололи”, тим самим прибираючи ще одне посилання на божественність Ісуса Христа. Товариство зробило подібні зміни у багатьох інших віршах, у котрих йдеться про божественність Христа (Колосян 1:16-20; Титу 2:13; Євреїв 1:8). До того ж вони переробили вірші, що викривають лжевчення Товариства Вартової Башти стосовно таких питань як реальність вічної кари (Матвія 25:46), особа Духа Святого (1Коринтян 14:14-16; 1Тимофію 4:1; Юди 19). Таким чином Товариство Вартової Башти дає Свідкам Єгови та потенційним новонаверненим ілюзію, що Біблія підтримує їхні помилкові доктрини.

Склад комісії, що створила цей “переклад”, утримувався в таємниці - без сумніву, для того, щоб приховати повну відсутність у її членів будь-яких серйозних знань. Ніхто з членів комісії, за винятком Фредеріка Франца, ніколи не вивчав біблійних мов. Франц був головою комісії та мав за плечима дворічний курс грецької мови в Університеті Цинциннаті (який він так і не закінчив). Єврейську мову він вивчав самостійно.9 Після смерті Норра Франц став черговим президентом Товариства Вартової Башти.

Залякування і непослідовність

У період із 1960 по 1966 роки темпи зростання організації значно зменшилися. В цій ситуації Товариство Вартової Башти видало нову книгу і встановило новий термін кінця світу. У своїй роботі Life Everlasting in the Freedom of the Sons of God (1966) віцепрезидент Франц (1894-1992) дійшов висновку, що осінь 1975 року ознаменує початок сьомого періоду людської історії. Товариство було достатньо обережним, щоб не публікувати прямо вираженого пророцтва, але для кожного Свідка Єгови все було і так ясно – Армагеддон скоро розпочнеться. Деякі з них 1974 року навіть продали свої будинки, за що отримали схвалення керівництва.10

Тисячі нових людей ставали Свідками Єгови доти, поки 1975 рік не скінчився. Тоді багатьом стало зрозуміло, що Бог не керує Товариством Вартової Башти, й вони покинули організацію. Керівники Товариства відмовилися визнати, що вони помилилися щодо 1975 року, надавши розчарованим Свідкам Єгови вказівку “змінити точку зору”.11

Викриття лжепророцтв Товариства Вартової Башти примусило багатьох засумніватися в організації. На що Товариство відповіло рядом статей та книжок, у яких вони визнають, що помилялися у своїх історичних передріканнях та доктринальних вченнях. Вони пояснювали свої помилки тим, що люди можуть помилятися, що насправді Товариство ВБ ніколи не наполягало на тому, ніби це було за Божим натхненням.12 Досить зухвалий обмнан, оскільки до журналів Вартової Башти ставилися як до “Божих журналів”, які доносили наставляння Єгови у лапках, [як пряму мову]. Один із досить свіжих журналів, від 1 серпня 1995 р., проголошує: “Єгова навчає своїх людей саме через щотижневі вивчення Біблії, використовуючи “Вартову Башту” як допоміжний засіб.”13

У 1943 р. Віце-президент Товариства ВБ Фредерік Франц та Президент Натан Норр під присягою у суді дали наступне свідчення про те, що зміст “Вартової Башти” приходить безпосередньо від Бога.

Перехресний допит Фредеріка Франца, справа Олін Мойл проти Товариства Вартової Башти, 1943 р. Параграфи №2596-2597, ст. 866.

Питання: У будь-якому разі редагує видання [“Вартову Башту”] Бог Єгова, це правильно? Відповідь: Зараз Він є редактором видання. П.: Як довго Він є редактором видання? В.: Від самого початку Він направляє його. Перехресний допит Натана Гомера Норра, справа Олін Мойл проти Товариства Вартової Башти, 1943 р. Параграф №4421, ст. 1474. П.: Дійсно воно [видання “Вартова Башта” ] подається як Слово Боже, чи не так? В.: Так, як Його слово. П.: Без будь яких обмежень чи умов? В.: Так, дійсно. Мало хто в наш час знає про ці події, й Свідки Єгови продовжують примножуватись, видаючи неймовірну кількість літератури, повної обману. Товариство Вартової Башти вимагає від своїх членів повної покори та, як і раніше, провіщає, що Армагеддон вже близький і несе неминучу загибіль кожному, хто не вступить до організації чи вийде з неї. Незважаючи на своє минуле, повне лжепророцтв і обману, Товариство, і досі, називає себе єдиним провісником істини.

Вчення Свідків Єгови

Коли організація, подібна до Товариства Вартової Башти, називає себе єдиною істинною релігією і єдиним джерелом правильного розуміння Біблії, ми повинні ретельно дослідити її вчення. Якщо ці вчення істинні, їх можна буде знайти в Біблії, вони будуть послідовні й незмінні. Проте Свідки Єгови перекручують багато основоположних вчень Біблії, їх переконання суперечать тому, у що віками вірили християни. Поміркуйте над наступними прикладами.

ПриродаБога. Біблія вчить, що є лише один істинний Бог (Іс. 43:10-11; 44:6-8). Отець, Син і Святий Дух зображуються окремими одна від одної Особи в одному Триєдиному Божестві (Мт. 3:16-17; 2Кор. 13:14). Протягом всього Нового Завіту Син і Святий Дух нарівні з Отцем незалежно один від одного називаються Богом. Кожен із Них володіє якостями Бога і діє як Бог (Син: Мр. 2:5-12; Ів. 20:28; Євр. 1:8; Святий Дух: Дії 5:3-4; 2Кор. 3:17-18).

На відміну від Біблії, Товариство Вартової Башти заперечує триєдину природу Бога і стверджує, що це вчення було натхненне сатаною.14 Товариство проповідує, що Єгова, ім’я єдиного істинного Бога, належить одному лише Богу-Отцю. Свідки Єгови також заперечують, що Ісус є Богом (див. наступний розділ). Вони заперечують, що Святий Дух є особистістю і проповідують, що він лише діюча сила Бога, схожа на електричний струм.15

Ісус Христос. Біблія вчить, що Ісус Христос – Бог, що прийшов у тілі, й Творець усього (Ів. 1:1-3,14; Кол. 1:16). Ні на мить не перестаючи бути Богом, у призначений час Він відклав славу, яку поділяв з Отцем, і прийняв природу людини (Ів. 17:3-5; Фил. 2:6-11; Кол. 2:9). Після смерті Ісус Христос у тілесному вигляді воскрес із мертвих, з’явився понад 500 людям і був ними впізнаний. Цей факт був дуже важливим для життя й проповіді ранньої Церкви (Лк. 24:39; Ів. 2:19-21; 1Кор. 15:6,14).

На відміну від Біблії, Товариство Вартової Башти заперечує божественність Ісуса Христа і проповідує, що Ісус був створений Богом і до Свого народження на землі в якості досконалої людини носив ім’я Архангел Михаїл. Свідки Єгови вірять, що після смерті Ісуса Бог знищив його фізичне тіло. Ісус воскрес як духовна істота й лише “матеріалізувався” в тілесній подобі, щоб люди могли його побачити. Тепер у небесах він знову носить ім’я Архангела Михаїла.16

Спасіння. Біблія вчить, що тільки здійснене Христом викуплення може вирішити проблему людського гріха. Ісус підніс гріхи всіх людей – минулі, теперішні й майбутні – Своїм тілом на хрест (1Пет. 2:24). Будучи досконалим Богом і досконалою Людиною, Він повністю задовольнив за нас вимоги Божої справедливості (Рим. 3:22-26). Таким чином, усі й кожен, хто прийме Його простою вірою (Ів. 1:12; Дії 16:31), отримають прощення, будуть проголошені праведними і знову зможуть спілкуватися з Богом (2Кор. 5:21; Євр. 7:24-26).

На відміну від Біблії, Товариство Вартової Башти проповідує, що лише вибрана група Свідків, відома як “144 тисячі” чи “помазані”, в даний момент має праведність Христову. Тільки 144000 чоловік народжені згори і будуть царювати з Христом у небесах. Переважній більшості інших Свідків Єгови, яких називають “іншими вівцями” чи “великою численністю”, викупна жертва Христа дає лише можливість вічного життя на землі.17

Крім того, Біблія вчить, що ми спасені однією лише благодаттю, незалежно від діл праведності (Еф. 2:8-9). Ми нічого не можемо додати до свого спасіння, тому що без Христа ми мертві у своїх гріхах (Еф. 2:1,5). На відміну від Біблії, Товариство Вартової Башти проповідує, що спасіння “залежить від наших діл”. Людина перш за все повинна “прийти за спасінням до організації Єгови",18 а потім виконувати все, чому вона вчить. Таким чином, основою спасіння вважаються не особисті стосунки з Христом, а належність до організації Свідків Єгови.

Душа і вічна відплата. Біблія вчить, що душа людини продовжує своє свідоме існування після смерті (Іс. 14:9-11; Лк. 16:19-31; Об. 6:9-11). Тих, хто відкинув Божий дар вічного життя, чекає вічна відплата (Мт. 25:41,46; Об. 14:10-11; 20:10,15).

На відміну від Біблії, Товариство Вартової Башти заперечує вічну відплату і вчить, що душа не може існувати поза тілом. Свідки Єгови вірять, що смерть означає кінець всякого розумного існування. Під пеклом розуміється могила, а ті, кого Бог, у кінцевому результаті, засудить, будуть знищені і просто припинять своє існування.19

Біблія. Біблія вчить, що помазання Святого Духа дає кожному окремому християнину здатність розуміти Боже Слово і правильно застосовувати його в своєму житті (1Ів. 2:27).

На відміну від Біблії, Товариство Вартової Башти вчить, що тлумачити Біблію може тільки воно, і жодна людина не може пізнати істину без допомоги цієї організації.20

Протиріччя і накладки

Товариство Вартової Башти вважає себе організацією Єгови і єдиним каналом духовного напучення, доступного нині.21 Товариство наголошує, що Біблія – “книга для організації”, й окремі люди не спроможні її зрозуміти, як би щиро вони цього не прагнули. Але як ми можемо довірити свою вічну долю організації, яка, за короткий час свого існування, показала світові таку гірку історію протиріч і накладок у вченнях? Ось лише декілька прикладів вічно змінного богослів’я Вартової Башти: 1975 року Товариство Вартової Башти вчило, що сіяч із притчі про гірчичне зерня (Мт. 13) – сатана. Того ж року, трохи пізніше, Товариство заявило, що цей сіяч – Ісус.22

Подібний інцидент повторився 1978 року, коли Товариство Вартової Башти потлумачило фразу “Альфа і Омега” з Об. 22:12-13 як таку, що стосується Єгови, а п’ять тижнів по тому заявило, що в цих віршах мова йде про Ісуса.23 Нездатність Товариства Вартової Башти правильно тлумачити Біблію найбільше ясно видно з накладок, на які багате їхнє вчення. Спочатку вони дотримуються точки зору А, потім проголошують, що Бог дав їм “нове світло”, і стають на позиції Б. Проте надалі вони знову повертаються до вчення А, а в ряді випадків встигають знову змінити його на точку зору Б. Ось декілька прикладів:

Воскресення жителів Содома 1879 – вони воскреснуть; 1952 – вони не воскреснуть; 1965 – вони воскреснуть; 1988 – вони не воскреснуть.24 “Господь” в Рим. 10:12-16 1903 – стосується Ісуса; 1940 – стосується Єгови; 1978 - стосується Ісуса; 1980 – стосується Єгови.25 “Вищі влади” в Рим. 13:1 1916 – стосується уряду; 1943 – стосується Бога Єгови й Ісуса Христа; 1964 – стосується уряду.26 “Відділення “овець від козлів” в Матф. 25:31-46 1919 – відбудеться після великої скорботи; 1923 – відбувається зараз, перед великою скорботою; 1995 – відбудеться після великої скорботи. 27 Висновки

У світлі викладених вище фактів, чи можемо ми довіритись Товариству Вартової Башти? Меншою мірою 6 разів вони помилково пророкували кінець світу й залякували за допомогою цих пророцтв своїх послідовників. Біблія застерігає, що прийдуть багато лжепророків і скажуть, що говорять від імені Бога (Мт. 7:15; 1Ів. 4:1). Дякуючи Богові, Біблія також пояснює, як викрити цих лжепророків. У книзі Повторення Закону 18:21-22 читаємо, що кожна людина, яка називає себе Божим пророком і яка провістить що-небудь неправильно, - лжепророк. “А коли ти скажеш у серці своєму: “Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив?” Що буде говорити той пророк Ім’ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це слово, якого не сказав Господь. У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його.” За вченням Біблії, одне-єдине лжепророцтво робить того, хто говорив, лжепророком. Враховуючи це, пророцтва Товариства Вартової Башти щодо 1914, 1915, 1918, 1920, 1925 і 1975 років незаперечно свідчать про те, що ця організація – лжепророк.

Ця група знову і знову змінювала своє вчення на противагу тому, чому вчила до цього, але не припиняла стверджувати, що володіє монополією на істину. Чи поєднується це з Божою досконалістю і святістю?

Ми не хочемо висміювати чи принижувати жодного Свідка Єгови особисто; як правило, це щирі й віддані своїй вірі люди. В якомусь сенсі вони більше нагадують овець, що заблукали, ніж хижих вовків, оскільки вони ошукані організацією, за якою стоїть ціла історія лжепророцтв і лжевчень. Свідки Єгови щиро вірять, що, залишивши організацію, приречуть себе на загибіль в Армагеддоні. Вони потребують нашої любові й співчуття. Ми хочемо, щоб вони, як і будь-яка інша людина, прийшли до істинного пізнання того, чому вчить Біблія, і розуміння того, що тільки Ісус Христос може гарантувати спасіння. Тільки через особисті взаємини з Ним ми можемо знайти прощення і вічне життя.

________________________________________

Примітки 1. Подумайте над наступними цитатами з видань Вартової Башти: «Єгова використовує лише одну організацію, щоб сьогодні виконувати свою волю. Для того, щоб здобути вічне життя в земному раю, ми повинні приєднатися до цієї організації й служити Богові, як її частина» («Вартова Башта», 15 лютого 1983 р., с. 12). «Таким чином, коли від організації Вартової Башти надходить вказівка, ми можемо мудро рушати за нею, прекрасно знаючи, що Єгова поведе нас лише тим шляхом, який принесе нам вічне добро» («Вартова Башта», 1 листопада 1990 р., с. 30). 2. Фріц Спрінгмайєр. The Watchtower and The Masons, (1990 р.) с. 11 3. Викл. Дж. Дж. Росс. Брошура «Деякі факти про самозваного ‘пастора’ Чарльза Т. Рассела”. 4. Викл. Дж. Дж. Росс. Брошура «Ще більше фактів про самозваного ‘пастора’ Чарльза Т. Рассела”. Заперечуючи мовлене в цій брошурі, Рассел визнав: “Можна сказати, що в словах про чудесну пшеницю є доля істини – по суті, всього одне зерно істини”. 5. Там само. Середня ціна на пшеницю, за даними Мічиганського Університету, на той час складала долар за бушель (35,24 літри). 6. The Finished Mystery, Peoples Pulpit Association, 1917 р., с. 485, 258. 7. Викл. Едвард Лодж Курран, доктор філософії. Judge – “for four days” – Rutherford, с. 7; Literary Digest від 2 травня 1936 р., цит. за Charles P/ Windle. The Rutherford Racket, с. 11. 8. Фред Франц, що говорив Рутерфорд про свої особисті пророцтва: «Я знаю, що виставив себе віслюком». Цит. за Реймонд Франц. Cristis of Conscience, с. 137. 9. Реймонд Франц. Crisis of Conscience, посилання на с. 50. 10. Kingdom Ministry, May 1974, p. 3. 11. «Вартова Башта», 15 липня 1976 p., с. 441. Four years later the Society admitted they were responsible for "the buildup of hopes centered on that date" («Вартова Башта», 15 березня 1980 p., с. 17-18; дивитись також: Jehovah's Witnesses — Proclaimers of God's Kingdom, WTB&TS, 1993, pp. 633, "time calculations and the expectations that they associated with these gave rise to serious disappointments." 12. Дивитись: Jehovah's Witnesses — Proclaimers of God's Kingdom, WTB&TS, 1993, pp. 626, 632-635, 709; «Пробудіться!», 22 березня 1993 р., с. 3-4. 13. «Вартова Башта», 1 липня 1943 p., с. 205; 15 серпня 1943 p., с. 256; 1 серпня 1995 p., с. 17. 14. Should You Believe in the Trinity?, с. 31. 15. Reasoning From the Skriptures, с. 381; Aid to Bible Understanding, с. 1544. 16. «Вартова Башта», 1 листопада 1995 р. с. 8; Reasoning, с.217, 218. 17. Reasoning, с. 309. 18. «Вартова Башта», 1липня 1947 р., с. 204; 15 листопада 1981 р., с. 21. 19. Reasoning, с. 100, 175. 20. «Вартова Башта», 1 жовтня 1967 р., с. 587; 1 грудня 1990 р., с. 19. 21. «Вартова Башта», 1 жовтня 1967 р., с.590. 22. Man’s Salvation Out Of World Distress… (1975 р.), с. 208; “Вартова Башта”, 1 жовтня 1975 р., с. 600. 23. «Пробудіться!», 22 серпня 1978 р., с. 28; «Вартова Башта», 1 жовтня 1978 р., с. 15. 24. Zion’s Watch Tower, 1 липня 1879 р., с. 7; “Вартова Башта”, 1 червня 1952 р., с. 338; 1 серпня 1965 р., с. 479; 1 червня 1988 р., с. 30-31. 25. Zion’s Watch Tower, 1 грудня 1903 р., с. 3238; “Вартова Башта”, 1 липня 1940 р., с. 200; 1 травня 1978 р., с. 12; 1 лютого 1980 р., с. 16.. 26. «Вартова Башта», 1 вересня 1916 р., с. 5952; The Truth Shall Make You Free (вид 1943р.), с 312; «Вартова Башта», 15 червня 1964 р.,с. 20. Товариство Вартової Башти визнало, що ця зміна у вченні вартувала життя багатьом Свідкам Єгови («Вартова Башта», 15 листопада 1950 р., с. 441). 27. «Вартова Башта», 1 серпня 1919 p., с. 238; Jehovah's Witnesses — Proclaimers of God's Kingdom, 1993, рр. 163-164; «Вартова Башта», 15 жовтня 1995 p., с. 19, 22-23.

V. Чого насправді вчить Біблія про Святого Духа 31 липня 2018 Сьогодні, мабуть, немає такої людини, яка би не зустрічалася або не чула про діяльність організації Свідків Єгови. Це організація, яка має надзвичайно сильний, колосальний ріст зважаючи на те, що «розпочала вона свою діяльність в не надто далекому 1870 році»1. Даний рух розпочався із невеликої групи людей близько сто п’ятдесяти років тому, уже в «1977 році число присутніх на Вечері Спомину по всьому світі сягало п’ять мільйонів сто тисяч людей ».2 А вже в дві тисячі сімнадцятому році число присутніх на Вечері Спомину сягала 20 175 477. Згідно звіту, який вони приводять на своєму сайті на сьогоднішній день «По цілому світі 115 416 зборів Свідків Єгови, до яких належить 8 201 545 вісників».3Зважаючи на такий швидкий ріст організації, дана тема має надзвичайно важливе значення для Євангельських віруючих. Тривалий час, лідери даної організації займалися пророкуваннями про кінець світу. «Називалися такі роки: 1872, 1874, 1914, 1925, 1975. Як відомо, цим прогнозам не судилося збутися» .4 Проте, незважаючи на все, члени організації, вважають своїх керівників, майже непогрішимими, святими. І через всі провали та обмани, чомусь кількість представників не зменшується. Тому свій уважний погляд віруюча людина не може відводити, щоб захистити себе, своїх рідних, від пагубного вчення даної організації. А також якомога більше благовістити всім людям, адже кожен має потребу в спасінні. Свідків Єгови спокійно можна назвати культом, який лише ззовні спирається на Біблію. Вартова башта в основі своїй базується на працях Рассела, Рутефорда та їх послідовників, які були не чесними та зажерливими людьми. Претендентом на беззаперечне тлумачення тексту є Керівний орган Вартової вежі. Тобто те, що говорить Вартова вежа – це беззаперечна істина. Це йде всупереч Біблійному вченню «поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає істини» (2 Тимофія 2:15). Ці слова вказівником для нас, щоб всі ми щодня вивчали Біблію, щоб не суперечити Його Слову. Певне, що немає таких людей, які би не чули, або не зустрічалися, із представниками даної конфесії. В сьогоднішньому дні вони успішно проводять свою діяльність у всіх частинах світу. За їхніми даними, «Країни і території, де проповідують Свідки Єгови: 240»5 Найбільш поширеною літературою даної організації, є «Вартова вежа» та журнал «Пробудись». Дану літературу можна знайти більш, ніж на 200 мовах світу.6 Дана релігійна конфесія спотворює Біблійне вчення. Тому для Євангельських віруючих надзвичайно важливо знати позицію Свідків Єгови, щодо вчення про особу Духа Святого. І ще більш важливо знати, яку відповідь дає Євангелія, для того аби не похитнулася віра. «Ролі Духа в Євангелії надається таке значення, що християни ні в якому випадку не повинні недооцінювати, доктрину про Духа Святого»7Знаючи вчення, знаючи Євангельську істину – християни мають вміти, показати її будь кому, більше того показати істину представникам культу, який прикривається Біблією.

A. ОГЛЯД ВЧЕННЯ СВІДКІВ ЄГОВИ Перейдемо безпосередньо до того, що вчить дана організація про те ким або чим являється Дух Святий. Якщо в пошуковому рядку Google ввести словосполучення Дух Святий, то сайт Свідків Єгови це чи не перше посилання, яке попадає на очі людям. Інформація щодо вчення Свідків Єгови, буде братися із офіційного джерела організації Свідків Єгови, сайт https://www.jw.org/uk/. 1. Святий Дух – це Божа сила в дії «Святий дух — це Божа сила в дії (Михея 3:8; Луки 1:35). Коли Бог посилає Свій Дух, то скеровує Свою енергію в будь-яке місце задля виконання Своєї волі (Псалом 104:30; 139:7).8 «Слово «дух», яке вживається в Біблії, є відповідником єврейського слова ру́ах і грецького слова пне́ума. Найчастіше ці слова позначають Божу діючу силу, тобто Святий Дух (Буття 1:2). Однак у Біблії вони вживаються також в інших значеннях:  Дихання (Авакума 2:19, переклад Філарета; Об’явлення 13:15).  Вітер (Буття 8:1; Івана 3:8).  Життєва сила людей і тварин (Йова 34:14, 15, переклад П. Куліша).  Умонастрій людини (Числа 14:24, переклад І. Хоменка).  Духовні істоти, у тому числі Бог та ангели (1 Царів 22:21; Івана 4:24). Усі ці значення передають думку про щось невидиме, що спричиняє видимі результати. Так само і Божий Дух, «подібно до вітру, є невидимим, нематеріальним і могутнім» (В. Вайн, «Тлумачний словник слів Нового Завіту», англ.). «Крім того, Біблія говорить про Божий Святий Дух як про його «руки» чи «пальці» (Псалом 8:4; 19:2; Луки 11:20; порівняйте Матвія 12:28). Подібно як майстер своїми руками виконує певну роботу, Бог Своїм Духом творить і виконує інші діла. Ось деякі плоди його праці:  Усесвіт (Псалом 33:6, переклад Філарета; Ісаї 66:1, 2).  Біблія (2 Петра 1:20, 21).  Чудеса і ревне проповідування стародавніх Божих служителів (Луки 4:18; Дії 1:8; 1 Коринфян 12:4⁠—⁠11).  Чудові риси характеру, які проявляють слухняні Богу люди (Галатів 5:22, 23).»9 2. Святий Дух – не являється особою Більшість Християнських конфесій основуючись на Біблії, вчать про те, що Дух Святий являється Особою. Проте Свідки Єгови у цьому випадку мають свою власну позицію, яку вони також основують начебто на Писанні. Ця позиція виражається в тому, що Дух Святий не є особою, а являється «діючою силою Бога». Говорячи про Божий Дух як про його «руки», «пальці» чи «подув ніздер», Біблія вказує на те, що Святий Дух не є особою (Вихід 15:8, 10). Руки майстра не можуть діяти незалежно від його розуму й окремо від тіла. Так само і Божий Святий Дух діє тільки тоді, коли Бог його кудись скеровує (Луки 11:13). У Біблії Божий Дух також порівнюється з водою, і про Нього згадується в одному ряду з такими поняттями, як віра та знання (Ісаї 44:3; Дії 6:5; 2 Коринфян 6:6). Усі ці порівняння дозволяють зробити висновок, що Святий Дух не є особою. «Якби Дух Святий був Особою Він, як Отець і Син, мав би власне ім’я – так заявляє вартова вежа».10«Біблія виявляє ім’я Бога — Єгова. Також вона повідомляє ім’я його Сина, Ісуса Христа. Але Біблія ніде не згадує імені святого духу (Вихід 15:3; Луки 1:31). Коли християнський мученик Степан чудом отримав видіння небес, він бачив лише дві особи, а не три. У Біблії сказано: «Степан, сповнений Святим Духом, глянув на небо і побачив Божу славу та Ісуса, який стояв праворуч від Бога» (Дії 7:55). Святий дух є Божою діючою силою, завдяки якій Степан міг побачити це видіння».11 3. Аргументи чому Святий Дух не є особою Організація «Вартової Башти», приводить також аргументи, чому Дух Святий не є Особою. А являється просто енергією, або діючою силою Бога. На кожне із християнських тверджень, даються відповіді, які повністю відрізняються від позиції, конфесій, що вірять в те, що Дух Святий це особа. a) Немає підтвердження існування Трійці Організація вартової вежі заявляє, що вчення про особу Духа Святого витікає із вчення про Трійцю. Але це не так. В більшій мірі вчення про Трійцю витікає із вчення про Божественну особу Духа Святого, Божественність Христа, та Бога Отця. І на офіційному сайті вони заявляють, що християнський світ базує вчення про Трійцю на тексті із послання апостола Івана. Ось їх позиція. «1 Івана 5:7, 8 «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно.» Але дослідники з’ясували, що апостол Іван не писав цих слів і вони не є частиною оригінального біблійного тексту. Професор Брюс Метцгер написав: «Немає жодного сумніву, що ці слова додані безпідставно і не мають права стояти в Новому Завіті» («A Textual Commentary on the Greek New Testament»).»12 b) Біблія персоніфікує Святий Дух, а не вказує на Його особу Справді, у деяких біблійних уривках Святий Дух персоніфікується, тобто йому надаються властивості особи. Але це не доводить, що Він є особою. Біблія також персоніфікує мудрість, смерть і гріх (Приповістей 1:20; Римлян 5:17, 21). Наприклад, про мудрість говориться, що вона має вчинки і дітей, а про гріх сказано, що він може зваблювати, вбивати і викликати в людини пожадливість (Матвія 11:19; Луки 7:35; Римлян 7:8, 11). Подібно, цитуючи слова Ісуса, апостол Іван персоніфікував Святий Дух, назвавши Його «помічником» (параклітом), який свідчить, керує, говорить, чує, сповіщає і прославляє. Говорячи про цього «помічника», Іван використав особові займенники чоловічого роду, як-от «він» чи «його» (Івана 16:7⁠—⁠15). Але Іван писав так, бо грецький відповідник слова «помічник» (пара́клетос) є іменником чоловічого роду і за правилами грецької граматики вимагає вживання займенника чоловічого роду. Варто зазначити, що в інших біблійних уривках, де Іван писав про Святий Дух, він вжив іменник середнього роду пне́ума і, відповідно, займенник середнього роду (Івана 14:16, 17). c) Хрещення в ім’я Святого Духа не є доказом особистості Організація вартової вежі заявляє, що Хрещення в ім’я Святого Духу не є доказом особистості. Тому що один із доказів, який приводять християни в доказ особи Духа Святого. Те що хрещення відбувається в ім’я Духа Святого. Ось що приводять Свідки Єгови в доказ того, що це не доказ. У Біблії слово «ім’я» іноді вживається на позначення сили або влади (Повторення Закону 18:5, 19 – 22; Естер 8:10). Таке саме значення слово «ім’я» має в українському виразі «іменем закону». Цей вираз не вказує на те, що закон є особою. Охрещуючись «в ім’я» Святого Духу, людина визнає силу Святого Духу і його роль у виконанні Божої волі (Матвія 28:19). Апостоли Ісуса та інші його перші послідовники не вірили, що Святий Дух — це особа. Ні Біблія, ні історія не підтверджують, що апостоли чи їх послідовники вірили в те, що Дух Святий це особа. Ось що говориться в «Британській енциклопедії»: «Визначення, що Святий Дух є окремою божественною Особою... було дане на Константинопольському соборі 381 н. е.». Це сталося через 250 років після смерті останнього апостола.13

B. КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВЧЕННЯ У СВІТЛІ ЄВАНГЕЛІЯ 1. Маніпулювання граматичними поняттями, яке впливає на тлумачення Біблійних текстів Із самого першого твердження яке подають Свідки Єгови на своєму сайті. Уже читаючи заголовок статті, щодо Святого Духа ми бачимо, що вони не визнають особу Святого Духа. Тому що запитання вони ставлять не « Ким є Дух Святий?», а « Чим є Дух Святий?». Суть запитання дуже важлива, тому що питання «чим?» Відноситься до неживих предметів. Свідки Єгови заявляють про те, що слово πνευμα, яке означає вітер, дихання, дух життя, дух.14Найчастіше відноситься до діючої Божої сили, але не до особистості. Тому що за іх поясненням слово πνευμα, «в біблійних уривках, де Іван писав про Святий Дух, (Івана 14:16-17) він вжив іменник середнього роду пне́ума і, відповідно, займенник середнього роду, який свідчить про бездушність духа».15 Проте автор книги Об’явлення 22 розділ 16 вірш написав пряму мову Христа: «Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!» спокійно використовує іменник середнього роду, по відношенні до Ісуса Христа. Хоча Христа важко назвати не особою. Слово «γένος (гЭнос) – Рід, Іменник ,16 Називний відмінок, Однина, Середній рід»17 . Це слово, яке перекладе в перекладі професора Івана Огієнка - рід, це слово середнього роду. Тоді відчувається несправедлива підміна понять граматики для виправдання власних позицій вартової вежі. Але коли приводяться такі начебто аргументи, то забувається те, що займенник середнього роду не може свідчити про те, що предмет розмови не живий. До прикладу, коли Ісус мав розмову із Самарянкою, дана історія описана в Євангелії від Івана четвертий розділ, в двадцять четвертому вірші написано: «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.» Тут слово «Дух» те ж саме πνευμα, але тут воно має відношення до Бога Отця. Тут Христос пояснює те, ким є Бог, і він використовує те ж саме слово, яке і використовується до Духа Святого. Тому побачивши це, стає зрозуміло, що займенник середнього роду не може вказувати на те, що предмет розмови являється неживим. «Слово πνευμα- або дух, може відноситися до різних предметів, і вже від того, до кого чи чого воно поставлене буде вказувати, на живість чи не живість предмета. В грецькій мові є три граматичні категорії, чоловічого, жіночого, та середнього роду. Ці три граматичні категорії не мають ніякого відношення до особи чи до статевої різниці. Наприклад, грецьке слово для визначення будинку – це «ойкос», воно чоловічого роду. Тим не менше, так як будинок – це предмет, то при перекладі необхідно зробити поправку, для передачі цього факту».18 Те, що слово дух використовується по відношенні до неживих предметів, ще не робить Духа Святого неживим. Це нормально коли, слово в його різних контекстах має абсолютно різне значення. До прикладу казати те, що слово дух, по тій причині, що воно стоїть в середньому роді не може відноситися до живої субстанції, це майже теж, що заявляти що сплетене волосся на голові у дівчини, не може бути косою, тому що коса це інструмент яким косять траву. Тим не менше не можна не згадати Євангельських текстів, які говорять про Духа Святого. У Євангелії від Івана 16 розділ описані слова Ісуса до своїх учнів. І коли Христос говорить про необхідність приходу Духа Святого, то Він використовує «займенники чоловічого роду, (Івана 16:7,8, 13, 14 и.т.д).»19 παράκλητος – утішитель, Іменник, Називний відміннок, Однина, Чоловічий рід».20 А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.(Від Матвія 12:28) Якщо саме про цей текст говорити, і заявляти про те, що даний текс вказує на те, що Дух Святий не особа, то тоді треба відкинути взагалі весь контекст. В контексті мова йде про те, що Ісуса звинувачували у тому, що Він виганяє демонів Вельзивулом. Вельзивул – це так називалося філістимське божество, яке уособлювало поклоніння сатані. Його ім’я стало вживатися по відношенні до сатани, князя демонського.21 Сатана або Вельзивул являється духом, всі демони, це духи, всі Анголи це духи, тоді за логікою вартової вежі їх також не можна називати особистостями. 2. Критичний аналіз позиції, що Святий Дух не особа a) Дух Святий учасник Трійці Далі Свідки Єгови приводять, власні докази чому поняття Дух Святий не може відноситися до особи. Приводяться аргументи, як противага певним твердженням. Святий дух — це особа і частина Трійці, як говориться в 1 Івана 5:7, 8 у перекладі Огієнка. Саме таке твердження свідки Єгови пробують спростовувати, начебто тому, що на цьому тексті основується вчення про Трійцю. І в основу вчення про Трійцю приводять текст із Нового Заповіту 1 Івана 5:7-8 « Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно». Заявляти про те, що весь християнський світ, базує вчення про Трійцю на основі даних текстів, це несерйозно. Тому що більшість богословів, які притримуються вчення про Трійцю, не аргументують свої погляди на даному тексті, адже як сказав Джон Мак-Артур: «В грецьких манускриптах датованих часом до десятого століття, цих слів немає».22 Проте він не відмовився від вчення про Трійцю, по причині відсутності даного тексту в більш ранніх манускриптах. Адже є інші тексти, які вказують на поняття Трійці. Якщо глянути на текст із другого послання Коринтян тринадцятий розділ, тринадцятий вірш написано: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.» (2-ге до Коринфян 13:13). «Той хто приймає вчення про Триєдиного Бога, отримує від Нього величезні благословення».23 Адже вчення про Трійцю почали свій розвиток не після того, як був написаний текст 1 Івана 5:7-8 – переклад Огієнка та Синодальний. Іван Златоуст народившись близько 347 року н.е. 24 вже використовував такі поняття як Трійця. Коментуючи текст із другого послання до Коринтян 13:13 сказав наступні слова: «Так всі, належать Трійці нероздільно!»25 Тому заявляти на офіційному сайті, про те, що вчення про Трійцю немає основи, бо воно побудоване на тексті із 1 Івана 5:7-8 - це далеко не відповідальний підхід до Слова Божого. b) Біблія вказує на дії Духа, які притаманні лише особистості Свідки Єгови заявляють, що Біблія просто персоніфікує Святого Духа, подібно до того, як персоніфікується мудрість, та гріх. (Приповістей 1:20; Римлян 5:17, 21) Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає… (Приповісті 1:20) «Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведності, запанують у житті через одного Ісуса Христа… щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.» (До Римлян 5:17, 21) Дійсно, іноді відбувається персоніфікація предметів та явищ природи, але насправді все само собою зрозуміло, що вони не володіють якостями особистості. Коли представники організації вартової вежі заявляють що, Біблія говорить про Божий Святий Дух як про його «руки» чи «пальці» (Псалом 8:4; 19:2; Луки 11:20; порівняйте Матвія 12:28) проводячи аналіз даних текстів, то лише по одному із них - Євангелія від Матвія 12:28 – можна вести дискусію. Тому що три інших тексти це літературний прийом який називається антропоморфізм – надання Богу людських якостей.26 «Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив…»(Псалми 8:4) «Небо звіщає про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід.» (Псалми 18:2) А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство. (Від Луки 11:20). «Але от про Духа Святого мова не просто як про персоніфікацію, тому що є багато текстів які вказують на його дії як особистості».27 Хіба ж автори Святого Письма хотіли людей заплутати коли писали Святе письмо. Зовсім ні, вони показували істину діяльність та природу Бога. Текст із книги Ісаї 48:16 Написано: «Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог (κύριος) та Його Дух.( πνεῦμα αὐτοῦ)» (Ісая 48:16). В даному Біблійному тексті Господь та Дух Його поставленні поряд. Тобто автора даних слів посилав Господь та ще хтось, і цей хтось це Дух Святий. Абсолютно так само, як і Євангелії від Луки 1:35 Написано: І Ангол промовив у відповідь їй: Дух (Πνεῦμα) Святий (άγιον) злине на тебе, і Всевишнього (ὑψίστου) сила (δύναμις) обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! Автори Святого Письма коли писали, якщо би вони хотіли сказати просто про силу Божу то вони би писали - сила (δύναμις). Але вони завжди по відношенні до Духа Святого писали (Πνεῦμα). c) Хрищення в ім’я Святого Духа доводить, що Він є Особою Організація вартової вежі заявляє, що дане твердження не правильне тому що, в ім’я когось чи чогось ще не означає особу. Тому що є мовний прийом, який звучить «в ім’я закону». «В текстах, де зустрічається хрещення в ім’я Духа Святого, то суть в тому що, Дух прирівнюється до Отця і Сина» .28«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа…»(Від Матвія 28:19) Доктор Мартін Ллойд-Джонс коментуючи даний вірш, заявляє «В даному випадку Дух знаходиться в таких відносинах з Отцем і Сином, які ясно допускають, що він – Особа. До речі, важливо звернути увагу на те, що тут не сказано, «христячи їх в імена», але «в ім’я». Це вказує на єдинство трьох Осіб Божества: одне ім’я, один Бог, але при цьому Отець, Син і Дух Святий – Троє в Одному. Тому, якщо не вірить в Особу Духа Святого і думати, що Він – лиш сила, або подих, то текс повинен говорити: «….христячи їх в ім’я Отця, Сина і подиху (або сили)», одразу стає очевидною абсурдність цього виразу.»29 d) Апостоли та перші послідовники вірили в те, що Дух Святий це особа Текст. Ми бачимо твердження «Свідків Єгови» про те, що ні апостоли, ні перші послідовники, не вірили в те, що Дух Святий особа. Щоб робити такі висновки, варто побачити, що говорить Євангельський текст. Євангелія від Івана 14:17 «Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.» (Від Івана 14:17) Сам Христос коли говорив про Духа Святого, заявляв як про особу. Христос заявив, що Утішителя іншого дасть, тобто є зараз Утішитель – в особі Ісуса, а прийде інший, не інша сила, не інша енергія, а інший Утішитель, тобто про першого Ісуса – можна заявляти, що він особа, а про Утішителя Духа Святого – вже не можна сказати, що це особа. Така нелогічна логіка організації вартової вежі. «Яким чином може бути спокушувано властивість, сила, енергія».30 Коли відкриваються сторінки Дій Святих Апостолів, в п’ятому розділі описана історія про Ананія та Сапфіру, і в дев’ятому вірші «До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть…» (Дії Апостолів 5:9) Апостол Петро, який говорив про Духа Святого сказав слова, які притаманні лише особистості - спокуса. І звертаючись до Сапфіри сказав, ви змовилися спокушувати, в третьому вірші написано, що ти Духу Святому неправду сказав. Якщо заявляти, що Дух Святий це сила або енергія, то тоді треба перекладати, сказати неправду енергії, спокушувати силу чи енергію або подих. «Обманути силу або енергію неможливо, обманути можна лише особу».31 Учні Ісуса Христа приймали Духе Святого як особу. Адже ознакою особи є знання, почуття, та воля. Всяка особа здібна знати, відчувати, та хотіти являється особистістю, незалежно від того, володіє воно тілом чи ні.32 Послідовник апостолів також вірили у поняття особи Духа Святого та Божественності Ісуса Христа. Ось деякі із висловів відомих отців церкви, та учнів апостолів. Климент Римський (помер 101р.) говорить: „Браття! Про Ісуса Христа ми повинні думати, як про Бога та суддю живих та мертвих”. Ігнатій Антиохійський (помер 107р.) пише: „Бо Бог наш Ісус Христос, за задумом Божим, зачатий був Марією з насіння Давидового, але від Духа Святого”. Климент Олександрійський (150-бл.215рр.) сповідує: „І тепер це Слово [Христос] з’явилось як людина. Він один разом Бог і людина – і джерело сього доброго”. Орі ген же (бл.185-254рр.) підсумовує: „Те, що говориться про Отця і Сина, і Святого Духа, має мислитися вище всіх віків і всій вічності, бо Трійця, і тільки Вона одна, вище всякого розуміння не тільки про час, але й про вічність”. Христос „втілився, ставши людиною, хоча був Богом, і, ставши людиною, був Тим, Ким Він був до того, тобто Богом”.33

C. ВИСНОВОК Підводячи висновки даної роботи, хочеться сказати, що ціллю даної роботи не є принизити чи висміювати представників організації вартової вежі, ціллю даної роботи є бажання показати пагубність вчення даної організації. І щоб християни бачачи людей, які заблукали, проявляли щирість та ввічливість, подавали добрий приклад, та могли захистити Євангельське вчення, для того, щоб ті, хто вірить в те, що коли вони вийдуть із організації, то неминуче попадуть під гибель в Армагедоні. Варто ставитися до таких людей співчутливо, як до тих, хто просто потребує спасіння. Потрібно мати дійсно щире бажання та вміння показати людям істинну природу Бога, вказати на те, що Дух Святий, який сьогодні діє на землі і побуджує людей це не просто сила, а реальний Бог, який любить своє творіння. Християнам, спілкуючись із Свідками Єгови, важливо пам’ятати про те, що Дух Святий живе в їх серцях. І так як Він пробудив їх серця до живої віри в Ісуса Христа, так Він може і пробудити серце, людини яка заблукала, та попалася в тенета псевдо християнського культу. Пам’ятати, що зараз людина, яка стоїть перед тобою і розповідає про єресь, це людина потенційна для спасіння. При розгляді даної роботи стає зрозуміло, що вчення Свідків Єгови про Духа Святого, це далеко не Біблійне вчення. Ніхто із них не наповняється та не керується Духом Святим. Вони не можу подібно Хомі сказати на Христа – «Господь мій і Бог мій». Ніхто із них на сьогоднішній день не може заявити, що Дух Святий це ключова із Осіб християнської церкви. В піднесенні вчення про Духа Святого, вчителі свідків Єгови маніпулюють грецькою граматикою, через необізнаність людей в граматиці оригінального тексту. Тих, хто веде цей заблуканий народ, спокійно можна назвати неправдивими вчителями, подібно як казав Христос. «Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…» (Від Матвія 15:14). Люди, які називали себе дослідниками Біблії, стали сліпими поводирями, які ведуть людей до загибелі. Вони близько шести разів пророкували кінець світу, і всі рази помилялися. Дану організацію можна спокійно називати нехристиянським культом. Всі інші аргументи, які приводить дана організація щодо того, чому Дух Святий не особа вони дуже поверхневі і суперечливі. Все підтасовується лише під логіку, а не під Євангельську істину, і якщо я чогось не розумію на даному етапі життя, то це неможливе в принципі. Одним із основних заблуджень даної організації є вчення про природу Духа Святого. Від цього випливає повністю неправильна пневматологія. Від роботи Духа Святого сьогодні залежить життя та діяльність церкви, величезні переміни в житті спасенних людей це те, що робить Дух Святий. Від відношення до Духа Святого залежить також і спасіння людини. Адже якби Дух Святий не був важливою Особою в спасінні людини, не було би сказано що: «всякий гріх проститься, окрім хули на Духа Святого». Віруюча людина має бути здібна відстояти Євангельську істину. Віруючі люди це не ті, кого просто неможливо звести, а це ті, хто може показати людині істину, і вибити основу з під ніг людей, які заблукали. І показати справжню Євангельську істину, яка би стала основою для їх життя. Навіть на основі тих уривків Писання, які приводять Свідки Єгови можна показати те, що Дух Святий це особа, або принаймні показати невідповідність їх висновків щодо Біблійної істини.

 Притаманні тільки Святому Духу:

	1Кор.14:15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
	1Кор.2:14 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
	1Кор.3:16 Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
	1Кор.6:19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
	1Iван.2:27 А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте.
	1Iван.3:24 А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав.
	1Iван.4:12 Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась.
	1Iван.4:13 Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого.
	1Iван.4:4 Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі.
	1Iван.4:6 Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани.
	2Кор.13:5 Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.
	2Кор.6:16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!
	2Тим.1:14 Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.
	Кол.1:27 що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави!
	Еф.2:22 що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.
	Еф.3:17 щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові,
	Єз.36:27 І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати.
	Гал.4:6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!
	Iс.57:15 Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!
	Iс.59:21 А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!
	Iван.14:16 І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,
	Iван.14:23 Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.
	Iван.15:26 А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.
	Iван.16:13 А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.
	Матв.10:20 бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.
	Пр.14:10 Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
	Об.2:17 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його.
	Рим.8:10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
	Рим.8:11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
	Рим.8:13 бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
	Рим.8:14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
	Рим.8:9 А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

Володимир Николюк бакалавр богословия

D. ДОДАТОК 1 Барабаш Дмитро. Є членом церкви ЄХБ "Ковчег" в Червонограді Львівської області, з минулого року. Покаявся в церкві в кінці 16 року, хоча з Богом через Христа примирився на початку 16 року. Перед тим був адептом Свідків Єгови та вірив у їх вчення, у загальній сумі 5 років. 1. Чи дійсно ви щиро вірили, що Дух Святий це лише сила Бога і ні в якому разі не особа. На чому базувалася ваша віра? Для початку скажу, що зі свідками Єгови я провів 5 років життя. Це не означає, що ці 5 років були наповнені служінням, ні. Говорячи про 5 років – я маю на увазі час, протягом якого я вірив, що релігія свідків Єгови – істинна. Я навіть не був хрещений, але більш-менш регулярно відвідував зібрання, спілкувався, читав літературу… Я дійсно щиро вірив у всі доктрини свідків Єгови, у тому числі і в те, що Святий Дух це Божа сила, енергія, котрою Він діє. Вони пишуть «святий дух», з малої букви, і говорять як про якусь річ або речовину (наприклад, «Бог дав свій святий дух»). Мавши абсолютну довіру до організації, я сприймав на віру, без заперечень, будь яке вчення. Я насправді, не занурювався дуже глибоко у вчення про Святого Духа, бо, що стосується триєдинства, я більше вивчав питання не божественності Христа. На той час (це був кінець 90х) свідки Єгови не мали деяких своїх важливих видань українською чи російською мовами, але оскільки я вже тоді непогано знав англійську, це дозволяло мені читати їхні видання “Reasoning from the Scriptures” (Обговорення на основі Писання, нині є укр. мовою) - це їхній апологетичний посібник для розмов на біблійні теми), та енциклопедію “Insight On the Scriptures” (Понимание Писания, нині є рос. мовою). У книзі «Обговорення» є ціла стаття про Святого Духа (точніше, про «святий дух»), і там обговорюються деякі вірші, які наводять захисники Святого Духа як третьої особи Бога. Свідки Єгови їх там пояснюють по-своєму, намагаючись показати, що, ці вірші не можуть братися як основа для віри у Святого Духа як в особу, і на той час мені ці аргументи здавалися просто залізними. Ось посилання на цю статтю –нема знайди сам. Ще для мене була дуже переконливою брошура «Чи вам слід вірити у Трійцю?», але її вже припинили видавати, тому що організацію було викрито в тому, що вона наводила цитати з різноманітних джерел, по перше, не надавши список цих джерел, як мало б зробити будь-яке порядне видання! А по-друге, ці цитати були вирвані з контексту, і деякі активісти все ж знайшли ці публікації, які цитувались. Так от, ідеологи свідків Єгови пропускали цілі речення і абзаци, а цитували лише те, що створювало враження, що отці Церкви, різні професора, лінгвісти, біблеїсти та інші видатні люди заперечували Трійцю – хоча насправді це було з точністю до навпаки! Я дізнався про цей обман вже набагато пізніше, приблизно в 2015 році, ось посилання на викривання тої брошури. http://www.apolresearch.org/pdfs/c111.pdf 2. Граматичні докази, які вони приводять із грецької мови: чи сильно вони впливали на ваші переконання? І чи був у вас і в інших представників організації доступ до авторитетних посібників по грецькій мові? Чесно сказати, я особливо не вникав у тонкощі граматики, бо я був ще доволі юним, підлітком. А коли я став старше, у віці 21-го, у мене почали з’являтись сумніви, і вони в першу чергу стосувались не грецької граматики. То вже потім і до граматики дійшла черга. Я думаю, що ті члени організації, які цікавились грецькою мовою Біблії, знаходили для себе посібники – хоча, із впевненістю можу сказати, що коли я був «в свідках», то таких були одиниці. Знаю такого одного з мого міста, він користується ресурсом biblezoom. Чогось подібного, але свого власного, від організації, вони не мають, але є в них міжрядковий переклад, щоправда, ні російською, ні українською він не виданий. Коли я був у США (я там вчився останній шкільний рік), то мені пощастило отримати цей міжрядковий переклад “Kingdom Interlinear”. Зараз він є онлайн на сайті (англ). Усю його цінність я оцінив на багато років пізніше. Це такий чудовий компромат на їхній «Переклад Нового Світу», коли, грецький текст та міжрядковий переклад чорним по білому пише одне, а праворуч, у перекладі Нового Світу, міститься перекручене формулювання. Місцями це не можливо назвати перекладом – це просто догматична адаптація біблійного тексту до вчення організації… бо якби вони робили буквальний переклад грецького тексту в багатьох місцях, то це було б просто не сумісним з їхніми доктринами. Ну і зараз я безперечно можу сказати, що уся їхня «граматика» - не вартує серйозного сприйняття. Вони десь відшукали та цитують для свого виправдання якихось лінгвістів, які пояснюють, що, наприклад, Івана 1:1 граматично можна перекласти як «і Слово було богом» (з малої букви), бо там ніби немає визначеного артикля. Але у тому ж розділі, у вірші 18, ми маємо ідентичну структуру, тобто, перед словом «теос» немає визначного артикля, але вони у цьому випадку переклали його як «Бог» з великої букви! (тому що у цьому випадку слово «Бог» стосується Отця). Це є приклад подвійних стандартів, граматичної казуїстики з ціллю підігнати Біблію та цитати з різних джерел під свої вчення, а не навпаки. 3. Офіційно основою віровчення є що: Біблія чи журнали вартової вежі? Що в цілому для представників даної організації є більшим авторитетом: Біблія чи Товариство? Ну, звичайно, що вони будуть говорити, що основа віровчення це Біблія. Але на практиці, Біблія розуміється ТІЛЬКИ таким чином, як це пояснюється у «вартовій вежі». У рядових членів організації не може бути своєї думки навіть на якесь другорядне вчення. Наприклад, в наших церквах допускається мати свій погляд на певні речі – скажімо, що стосується есхатології, спірних моментів, та інше – хоча у головному ми єдині. Ми не сперечаємося, наприклад, про три-єдинство Бога, про викупну жертву і тд, хоча ми можемо мати різні погляди на те, чи вживати на Спомин вино чи виноградний сік. А там навіть найменші дрібниці усі прописані в уставі вартової Башти – у що усім треба вірити. Якщо ти маєш інакшу думку навіть у дрібному, то значить ти вже йдеш проти організації. Усі ознаки тоталітаризму. Ну і тим більше, у них вкрай догматично адаптований переклад (це навіть не переклад) Біблії, де вже в самому тексті «Біблії» містяться ідеї Вартової вежі. Вони впевнені, що рядові члени організації не можуть розуміти Білію належним чином – цей привілей належить лише «Вірному рабові» (це особливо «духовні» члени організації, так звані «помазані», які пишуть для них літературу). Цей «раб» є прямим текстом, «каналом» між Богом і людьми (це їхня термінологія), дає їм «духовну поживу вчасно», озвучує «нове світло» у розумінні віровчення, і кожен рядовий свідок без жодних вагань проковтує все, що він йому підносить. Тому, так, без перебільшення можна стверджувати, що Товариство для них є найбільшим авторитетом, а Біблія уже на другому місці – тому що без Товариства, яке є каналом з Богом, не може бути правильного розуміння Біблії – так вони вважають. 4. Які основні аргументи приводить організація, щоб показати що Дух Святий це не особа? Я процитую їхнє власне пояснення з книжки «Обговорення», стор 104. 5. Що таке святий дух? Порівнюючи біблійні вірші, в яких говориться про Святий Дух, бачимо, що ним можна ‘наповнитись’, ним можна ‘христити’ і ним можна когось ‘помазувати’ (Луки 1:41; Матв. 3:11; Дії 10:38). Якщо б Святий Дух був особою, то про нього не можна було б так сказати. Ісус також назвав святий дух «помічником» (НС; грецьке пара́клетос) і сказав, що цей помічник «навчить», «засвідчить», «казатиме» і «почує» (Ів. 14:16, 17, 26;15:26; 16:13). У Святому Письмі уособлення не є чимось незвичайним. Наприклад, сказано, що мудрість має «дітей» (Луки 7:35, Хом.). Говориться також, що гріх і смерть царюють (Рим. 5:14, 21, Кул.). Тоді як в одних віршах говориться, що промовляв дух, в інших пояснено, що це робилося через ангелів або людей. (Дії 4:24, 25; 28:25; Матв. 10:19, 20; порівняйте Дії 20:23 та 21:10, 11). В 1 Івана 5:6—8 (Хом.) сказано, що «свідчить» не тільки дух, але також «вода і кров». Отже, жоден з виразів, які вжито в цих віршах, сам по собі не доводить, що Святий Дух є особою. Правильне визначення Святого Духа має підходити до всіх віршів, у яких йдеться про той дух. Виходячи з цього, можна зробити логічний висновок, що святий дух — це Божа діюча сила. Це не особа, а могутня сила, і Бог робить так, що вона виходить з нього і виконує його святу волю (Пс. 104:30; 2 Пет. 1:21; Дії 4:31). Колись для мене це було дуже переконливо, але коли я засумнівався у деяких ученнях СЄ, та почав досліджувати, робити розбір їхнього вчення, у тому числі про триєдинство і Святого Духа, для мене стало зрозуміло, наскільки ці аргументи поверхневі. Наприклад, на їхній аргумент, «Святий Дух не може бути особою, бо Святим Духом можна наповнитись. Як можна наповнитись особою? Це нісенітниця» - дуже просто відповісти: В Ефесян 4:10 говориться про Христа: «Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все». А в Ефесянам 1:22,23 (Синод. Пер.) «и все покорил под ноги Его, и поставил Его выше всего, главою Церкви, которая есть Тело Его, полнота Наполняющего все во всем.». Тобто, Христос може наповнювати Собою все, але це не означає, що Він не особистість. Так само і Дух Святий. Чи ж той факт, що Христос і Бог Отець (Ефесян 3:19) можуть наповняти Собою все – чи це означає, що Вони не особистості? Чому ж тоді товариство відмовляє Святому Духові у праві бути особистістю, лише тому, що Він наповняє деяку кількість людей? Ну, і всі інші «аргументи» обеззброюються так само легко і невимушено. Треба сказати, що в публікаціях свідків Єгови немає пояснення на багато віршів, які доводять те, що Святий Дух – це особа. Багато віршів просто ігноруються. І це не тільки на тему Святого Духа – практично на кожну доктрину. Коли я почав читати євангельську літературу, у якій критично розбирались вчення свідків Єгови, там наводилось стільки Біблійних віршів, які у літературі товариства навіть не згадуються!! Справа в тім, що в ученнях свідків є дуже багато пробілів, і вони знаходяться «в тіні» для багатьох свідків, тому що в їхній літературі вкрай мало, а то і взагалі нема, коментарів на них. 6. Якщо прийняти їх позицію - на той час вашу, що Дух Святий це сила, то чи відчували ви цю силу в своєму житті? Якщо чесно, то в організації свідків Єгови дуже рідко говориться про Святого Духа – навіть як про Божу «силу». Переважно, якщо про цю «силу» і згадується, то лише в контексті того, що вчинив сам Бог – наприклад, створив світ за допомогою цієї «сили», робив нею чудеса і тд. Також часто вживається вислів «помазані святим духом» по відношенню до небесного класу свідків Єгови – 144 000 (це взагалі окрема історія). Щодо Святого Духа у житті християнина, щодо наповненого Духом життя, щодо того, щоб бути керованим Духом, дарів Духа і тд – то я навіть не пригадую, щоб про це колись говорилось. На зібраннях свідків Єгови акцент ставиться зовсім на інші речі. Там просто немає цієї глибини. Я спеціально, заради цікавості, перевірив на офіційному сайті організації JW.org заголовки статей для вивчення із журналу Вартова Вежа. Вони щонеділі розбирають по одній статті із журналу, у якій абзаци пронумеровані, і до кожного абзацу задаються запитання. Так от, за весь 2017 рік серед заголовків статей жодного разу не було згадки про Святого Духа. Інші роки я не дивився, але тенденція буде така сама. Серед заголовків статей були такі, як ««Покладайся на Єгову і чини добро», «Цінуйте дар свободи волі», «Чому скромність все ще важлива», «Передавай обов’язки вірним людям», «Віддавайте честь тим, хто її достойний», «Виявляйте віру, приймаючи мудрі рішення», «Служи Єгові цілим серцем» і тд. Єдина стаття, у якій було присутнє слово «дух» називається «Усім серцем прагніть духовних скарбів». Хоча, в межах теології свідків Єгови і можна сказати, що Бог дає Свій «святий дух» у допомогу, ну але знов ж таки, у них це там доволі приземлено… Нещодавно я бесідував із свідками Єгови на вулиці, і на моє запитання «Чи ви маєте Святого Духа?», мені дівчина-свідок буквально відповіла наступне: «Ні, особисто я – ні». Я зробив ремарку, що, якщо ви не маєте Духа, то ви автоматично є досі під владою духу світу, досі мертві у гріхах і живете за тілом, і не можете коритися Божому закону, розуміти духовне і взагалі, мати мир з Богом (Римлян, 8 глава). На що вона мені відповіла, що вона не робот, і не може знати усе і одразу, і це питання дослідить. Але по ній не було видно, що вона дійсно збирається щось досліджувати. Я дав їй свій e-mail, щоб вона поділилася результатами свого дослідження, який вона з ввічливості записала, але досі так нічого і не отримав (пройшло вже майже два місяці). Отож, силу Святого Духа я не відчував і навіть не думав про неї. Я вважав, що «святий дух» це для більш «продвинутих», «духовних», «зрілих» може… Мене більше цікавило, коли ж нарешті вже настане земний рай, із усіма своїми задоволеннями. 7. Що стало переломним у рішенні покинути організацію? Переломний момент не стільки пов’язаний із вченням про Святого Духа, скільки з іншими ученнями. У теології свідків Єгови є багато пробілів. Спочатку я цього не помічав. Здавалось би, якесь певне вчення послідовно побудовано на певних біблійних віршах, але, час від часу при читанні Біблії мені траплялись вірші, які не вписувались у якесь конкретне вчення. І я шукав відповіді, запитувався. Те, що мені відповідали, було дуже «притягнутим за вуха», і по суті, не було відповіддю. Певний час я мирився із таким положенням справ, заспокоюючи себе тим, що у інших питаннях свідки Єгови були на 100% праві (я і справді так думав), і можливо, з часом я знайду відповіді. Але десь всередині була тривога. Наприклад, в літературі свідків Єгови стверджується з усією впевненістю, що під час тисячолітнього царства будуть поступово воскресати мільярди померлих в усі часи – віруючих і невіруючих, праведних і грішних - для життя на землі («Великий Натовп», не члени 144 000, що йдуть на небо), і що вони протягом тисячоліття будуть досягати фізичної та моральної досконалості. Але у книзі Обявлення 20:5 написано, що інші померлі оживуть тільки після того, як мине 1000 років! СЄ пояснювали, що тут мається на увазі, що вони «оживуть» у тому розумінні, що стануть досконалими, але… мені це пояснення здавалося дуже слабеньким. Я ніде не зустрічав підтвердження у Біблії щодо «поступового земного» воскресіння протягом 1000-ліття. Ще мене дуже бентежило їхнє вчення про суд. Вартова Вежа навчає, що Бог воскресить мільярди людей і дасть їм другий шанс навчитися Божим шляхам. Тобто, мертві не будуть судимі на основі того, що робили у житті, а на основі того, що будуть робити після свого воскресіння! Натомість, під час самостійного читання Біблії я зустрічав безліч текстів про те, що мертвих буде осуджено згідно з ділами, які вони вчинили у цьому житті! Також я в глибині душі ніколи не міг заспокоїтись щодо історії про багача і Лазаря. Свідки Єгови не вірять в ад, і цю історію вони називають притчею, яку трактують дуже натягнуто-символічно. Але я задавав собі запитання: якщо справжнього, свідомого страждання після смерті не існує, то навіщо Ісус використав такі образи? Якщо це лише символізм, тоді чому Ісус скористався образом пекла, якого нібито не існує? Чи став би Ісус використовувати неправдиві уявлення і ідеї, вводячи таким чином людей в оману? Внутрішній голос підказував мені, що навряд чи. Мене справді непокоїла ця «притча». І ще таких подібних сумнівів у мене набралось дуже багато. Практично у кожному вченні свідків я знаходив певні дірки, що не підтверджувались Писанням. І от в мене з’явився інтернет (то був початок 2000-них). Я почав шукати інформацію про свідків Єгови, спочатку у мене не було цілі викрити їх у чомусь. Спочатку я хотів знайти відповіді на свої запитання, щоб зберегти віру. Я хотів почитати, що про них пишуть інші конфесії, щоб бути готовим захистити свої переконання. Але вийшло навпаки. Я натрапляв на багато євангельських сайтів, де розбиралися вчення свідків. На свій подив, я помітив, що аргументація на цих сайтах була дуже сильною. Раніше я вважав, що тільки свідки Єгови розбираються у Біблії і вивчають її, в той час як усі інші просто слідують традиції. Так само я думав і про всяких «євангелистів», що там усе дуже поверхнево і неосвічено. Але вийшло зовсім навпаки! Через деякий час у мені почалася внутрішня боротьба. Непросто, коли ти розумієш, що твої переконання помилкові. Для мене у вченні свідків Єгови завжди були важливі для серця ось такі речі: я буду жити вічно у земному раю - що давало волю моїм фантазіям. Життя на небі мені видавалось дуже нудним (так його зображали у журналах свідків Єгови). І також мені було дорого для серця те, що немає безсмертя душі – а отже, аду. Погодьтесь, так легше жити, коли знаєш, що, якщо Бог порахує тебе недостойним раю на землі, то ти будеш просто знищений і все. Не знаю, як у інших свідків (але підозрюю, що в більшості це так) – але моє життя як адепта свідків Єгови – це було життям за старою плотською природою, де не було переможного життя у Дусі. Я по суті був мертвим у своїх гріхах, бо там не було реального покаяння - про покаяння у нашому розумінні там мова не йде. Там просто може йти мова про жаль з приводу того, що ти грішив або грішиш. У нас, євангельських християн, бувають такі покаяння в церкві, що аж сльози течуть – у того, хто кається, і у тих, хто присутній. Справжнє покаяння, буває, викликає емоції, це природньо. А там все без емоцій. На гріховність свідки дивляться не як на бунт проти Бога, а просто як на людську слабкість, недосконалість. За весь час, будучи наближеним адептом свідків Єгови, я жодного разу не чув ні на зібраннях, ні у журналах і книжках не читав те, що апостол Павло неодноразово писав - що усі люди мертві через гріх, що необхідне відродження з мертвих, скинути із себе стару гріховну природу, що треба жити по Духу, і т.д. Про це відродження там взагалі мова не йде. Аналізуючи себе зараз (і я думаю, що переважна більшість людей, які свого часу стали свідками Єгови, «купились» на цю ідею земного раю) - я можу сказати, що мене «купило». Там немає бажання особисто зустрітись з Ісусом Христом – з Тим, Хто тебе створив і викупив, і подякувати Йому за все. Там тобою керує бажання насолоджуватись усіма земними благами життя. Для них найважливіше питання - це не з Ким ти проведеш вічність, а ДЕ. На небо вони не хочуть, бо там, як вони вважають, нема що робити, там нецікаво. За те на землі так добре! Особисто я на той час, коли вперше почув меседж свідків Єгови, я був ще підліток, і мене це дуже зворушило: усі старші стануть молодими, усі будуть здорові, можна буде бавитись із дикими тваринами. Також, не приховаю, у земному раю я сподівався на реалізацію сексуальних бажань!!! Я не можу стверджувати за усіх – хоча, думаю, що в глибині душі усіх свідків тримає саме їхнє уявлення земного раю, і переконаність у тому, що усі інші християни вчать лише про життя безсмертної безтілесної душі на небесах – що є дуже нудною перспективою, порівняно із повноцінним життям на землі. Так нас вчили у журналах! Лише роками пізніше я дізнався, що інші християни вірять у тілесне воскресіння, у нове небо і нову землю, і що справжній майбутній рай на новій землі (Об’явлення 21:1-5) не йде ні у яке порівняння з фермерським раєм свідків Єгови - котрий, між іншим, вони самі повинні будуть будувати протягом 1000 років, і самі кудись подіти уламки після Армагедону, без усяких технічних засобів… ну але це взагалі окрема історія. Якось я натрапив на євангельський трактат з адресою, і я наважився піти по ній і поспілкуватись. Я познайомився з євангельськими християнами (баптистами), і спочатку намагався виступити апологетом свідків Єгови. Щоправда, у процесі бесід із ними, сталося навпаки. У скорому часі я почав відчувати, що правда у них. Ідеологія вартової вежі уже втрачала ту силу, той вплив на мене, що раніше. Фінальним акордом у прощанні з Вартовою Вежею, останнім цвяхом у домовину - була інформація з інтернету про історію свідків Єгови, про їхні неправдиві пророцтва, про історію як мінялись їх вчення, як від них постраждало багато людей (через заборону робити прививки і трансплантації органів, що потім було відмінено, а також через відмову від переливання крові, що діє і дотепер, і чимало людей продовжують помирати), та книжка «Криза Совісті», видана колишнім членом найвищого керівного органу свідків Єгови Раймондом Ференцем. Він розказував про організацію зсередини. Це дуже сильна книга, яка остаточно переконала мене, що ця релігія – від початку до кінця є анти- і псевдо- християнською, і що там немає найголовнішого – справжнього Ісуса. Котрого я пізнав завдяки тим братам-християнам, з якими я спілкувався. Я прийняв Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя невдовзі після того, як я зрозумів, що релігія свідків Єгови – це брехня. 8. Яка сьогодні роль Духа Святого у вашому житті? Якщо порівнювати свій стан у свідків Єгови і зараз, коли я у Христі, я справді відчуваю роботу Святого Духа в мені, тоді як там було все «стерильно». Найголовніше, це внутрішнє свідчення, внутрішня впевненість в тому, що я прийнятий Богом як Його дитя, і що уже не під Божим гнівом – як і запевняє Писання. Я є запечатаний Святим Духом у день увірування, і є керований Ним. Також, Писання запевняє мене, що Він ходотайствує за мене перед Отцем. Усі ці привілеї кожного відродженого християнина були недоступні мені в організації Вартової вежі, закриті від мене. Святий Дух підкріпляє мене і дає мені силу. Я відчуваю, що Святий Дух також генерує у мені плоди Духа. Я помітив на собі, на скільки змінилися мої цінності, моя особистість. Те, що колись для мене було нормальним і любим (усякі гріховні речі), тепер мене відштовхує. Світ тепер мене не манить. Я почав слухати іншу музику, цікавитися зовсім іншими речами. Я Думаю, що без участі Святого Духа тут не обходиться. Після того як я увірував, Святий Дух вказав мені на мої гріховні звички, і продовжує вказувати, якщо щось не так, через моє сумління. Коли я був «в свідках», я теж старався не грішити, вести благочестивий спосіб життя, але то все було якби з примусу, тому що «Богу це не подобається», хоча всередині я відчував потяг до гріховного. Законництво, одним словом. Також Святий Дух наставляє мене на усяку істину. Він викликає в мені бажання читати Боже Слово, досліджувати його, пробувати у ньому. Святий Дух також постійно побуджує мене свідчити іншим про Христа – що я і роблю, як вмію і коли є нагода. Можливо, цей мій духовний дар, але його ще треба розвивати – чого я справді прагну. Я думаю, що це, звісно, далеко не все з Його ролі у моєму житті. 9. На вашу думку скільки людей у відсотках, не покидають організацію лише через страх Армагедону? Не можу точно вам сказати, я навіть приблизно не знаю цих даних. Але я думаю, що кількість тих, хто не покидає її через страх зазнати позбавлення спілкування – значно більше. Позбавлення спілкування - це не те саме, що вилучення з церкви, як це у євангельських християн. Якщо тебе вилучають з організації свідків Єгови, то з тобою не мають права спілкуватися ніхто з діючих членів організації – це суцільне ігнорування. Трагедія у тому, що з тобою припиняють мати стосунки навіть найближчі родичі - батьки, чоловік, дружина. З тобою усі в момент припиняють розмовляти! Живи як хочеш, живи де хочеш. Ось це страшно. 10. Що потрібно, щоб допомогти людям, які знаходяться в організації, покинути її, та прийти до пізнання істини? Це нереально складне завдання. Я вже перечитав багато літератури на цю тему, сам не раз спілкувався зі свідками… Із того, що я можу сказати із свого досвіду, і того, про що я дізнався з книжок, написаних тими, хто присвятив цьому не одне десятиліття свого життя – треба ставити незручні запитання свідкам, які змусять іх задуматись, які змусять їх трохи подумати своєю головою, а не штампами Вартової вежі. Є маса пробілів у ученнях, про що я вже говорив. Треба вміло використовувати такі пробіли. В розмовах зі свідками дуже легко піддатися «пінг-понгу» біблійними віршами, коли ви запитали щось у свідка, а він вам цитує якийсь вірш у відповідь. А ви - йому, а він знов вам, і ви переходите на зовсім інші теми, губите свою думку – в результаті такі розмови не приносять нічого ні вам, ні свідкам. Треба стежити, щоб вони не відволікали вас від теми запитання, не відповідали запитанням на запитання, не «з’їжджали». До речі, немає сенсу одразу нападати на їхні специфічні вчення, як 144 000, Божественність Христа. Якщо вам трапиться більш-менш «підкований» свідок, розмова зайде у такі нетрі, що вибратися буде важко. Щоб дискутувати з ними на глибокі теологічні теми, треба дуже добре знати біблійну теологію, та їхні вчення. Є більш прості теми, які не такі широкі, і ефективні, бо спонукають свідка думати своїм розумом, а не штампами «вежі». Приведу простий приклад незручного запитання, які можуть змусити свідка задуматися. В залежності, якщо перед вами більш-менш підковані свідки (бо «бабусі» можуть і не знати певних нюансів), можна запитати в них, «Чи Біблія дійшла до нас у тому ж вигляді, у якому і була написана? Нічого не було втрачено?» Вони почнуть з ентузіазмом запевняти, що все дійшло до нас у точності. Вони можуть навести приклад сувоїв Мертвого Моря і тд. Тоді спитайтесь, а як могло тоді статись, що ім’я «Єгова» було повністю вилучено з копій Нового Заповіту? (нехай скажуть) Коли саме це сталося? (вислухайте їх) Як могло статись так, що це ім’я, якщо воно дійсно було присутнє в оригіналах і ранніх копіях Нового Заповіту – БЕЗСЛІДНО зникло? Мали б залишитись хоча б якісь вцілілі копії, але реальність така, що у жодному з більше ніж 5000 манускриптів це ім’я ЖОДНОГО разу не з’являється. З чого виникають додаткові важливі запитання: Якщо воно там БУЛО, то як ми можемо бути впевненими у тому, що ті, хто забрав його звідти, не видалили з Біблії ще чогось? Якщо воно там було, але зникло, як же тоді щодо обіцянки Бога, що Його слово пробуває вічно? Як сам Бог міг допустити, щоб з Його записаного слова зникла така важлива річ, як його особисте ім’я ? Виходить, Бог неспроможний проконтролювати, щоб у Його Святому Слові залишилось все, що було написано з самого початку, в тому числі Його Святе Ім’я? Що це тоді за Бог? Тобто, ви бачите, які важливі і глибокі питання залучені у твердженнях свідків. Простежте за тим, що вони зрозуміли зміст кожного запитання. Якщо вони починають переходити в оф-топ, повертайте їх до теми. Свідки можуть сказати вам, і навіть показати фото, що ім’я Єгова зустрічається у грецькій Септуагінті, але, наполягайте на тому, що Септуагінті - це аж ніяк не Новий Заповіт, і ця знахідка не має до Нового Заповіту жодного відношення. Вони просто роблять припущення, що в оригіналах мало бути ім’я Єгова, але, як ми вже побачили, це не дає їм жодного права безпідставно вставляти це ім’я у текст свого перекладу Біблії, що в багатьох місцях кардинально міняє зміст! Там, де вживається слово Господь, яке в більшості випадків стосується Ісуса Христа, вони замінюють словом Єгова – таким чином, штучно зводячи нанівець більшість свідчень про божественність Ісуса Христа. Свідки можуть намагатись захищати вжиток імені Єгова принаймні у тих місцях, де є цитата зі Старого Завіту. Підкресліть їм знов, що серед знайдених 5000 рукописів немає жодного, де б містилось ім’я Єгова –навіть у вигляді цитати. Повторіть попередні запитання, щоб до них дійшло. Можна сказати їм: нехай навіть, якщо ім’я Єгова і допустимо у вигляді цитат зі Старого Завіту (що під великим питанням), це знов ж таки, не дає перекладачам Нового Світу вставляти ім’я в інші місця! Після цього попросіть свідка знайти хоч один вірш, де б Ісус звертався до Бога по імені Єгова. Вони не зможуть знайти такого вірша, тому що навіть в їхньому перекладі його немає! Кожного разу, коли я задавав їм це запитання, вони «з’їзжали» - то окуляри забули вдома, то ще щось… Після роздумів і спроб щось знайти (не приймайте оф-топ) можете зауважити, що Ісус Христос жодного разу не звернувся до Бога як «Єгова Бог» - як до Нього звертаються свідки. Ісус навчив нас звератись до Бога, як до Отця – що виражає набагато ближчі стосунки, ніж як би ти називав когось по імені. Ми ж не називаємо свою маму чи свого тата по імені – ми їх кличемо «мама» і «тато» відповідно. Називати Бога батьком – це щось нове, щось революційне – чого не було до Ісуса. Називати ж Бога на ім’я Єгова – це по суті, відкат у Старий Заповіт. І хоч завдяки цим запитанням ви не приведете їх до Христа в ту ж саму мить, можливо ви принаймні посієте в їх серця певні питання і сумніви – що нам і треба. Запитання, які ви підняли, дуже важливі. Це практично основа основ їхньої релігії! Якщо імені «Єгова» і справді ніколи не було у Новому Заповіті, то правомірність, «легітимність» існування релігії свідків Єгови як такої та перекладу Нового Світу опиняється під величезним питанням. Багато що залежить і від людини. Дехто з них можливо наважиться потім самостійно дізнатися про цю проблему, і є шанс, що він натрапить на викривальний матеріал про свідків Єгови. Ну і за них треба молитись – щоб Бог відчинив їхні серця і прихилив до правди. А ще хороший спосіб достукатися до серця свідків Єгови – це погоджуватися на «біблійні вивчення» разом із ними (це не вивчення Біблії, а вивчення книжки з їхніми доктринами). У процесі вивчення будуть можливості донести до них істину Євангелія. Книжка, по якій вони проводять вивчення, містить багато «трамплінів», які дозволять поставити запитання, які могли б спонукати свідка задуматися. Правда, для цього треба мати певну кваліфікацію. Ну і можливо, доведеться в якійсь мірі «включити дурня» - зробити вигляд, що ви просто цікавитесь духовними питаннями, і мало що знаєте про Біблію, Бога… вони таких люблять. А якщо вони зрозуміють, що ви багато знаєте, їм стане некомфортно, тож, вони вірогідніше за все більше не проводитимуть з вами заняття. Тож, як казав Ісус, «будьте мудрі як змії». Треба знати, як їх втримувати по-довше, і під час періоду «вивчення» з ними підкидувати запитання, мовляв, «а я от читав на цю тему те й те…». І можливо, ви не будете тією щасливою особою, яка приведе свідка Єгови до Христа, але ви можете послужити тим інструментом в руках Бога, який відкриє серце цієї людини для прийняття Ісуса колись пізніше.

________________________________________ 1 Николай Порублев, Культы и моровые религии. 263. 2 Николай Порублев, Организация Свидетелей Иеговы в свете истории и учения Библии. 59. 3 Свидетели Иеговы, https://www.jw.org/uk. 4 Переправа, http://pereprava.org/privacy/471-ostorozhno-svideteli-iegovy.html взято 15.05.18. 5 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 6 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 7 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 8 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 9 Леон Моррис, Теология Нового Завета. 309. 10 Свідки Єгови, https://www.jw.org/. 11 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 12 Рон Роудс, Разговаривая со Свидетелями Иеговы при помощи Писания. 176. 13 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 14 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk. 15 Свідки Єгови, https://www.jw.org/uk 16 Библейская Симфония с ключем к еврейським и греческим словам. 1526 слово 4151. 17 Журнал Свидетелей Иеговы, Следует ли верить в троицу. 22. 18 A Greek-English lexicon of the New Testament. 194–195 19 Углубленное исследование Библейского текста, http://biblezoom.ru/, взято 14.01.2018. 20 Роман Дихтиренко, Святой Дух. 6-7. 21 Рене Паш Святой Дух личность и творчество. 9. 22 Подстрочный перевод Ветхого и Нового заветов на русский язык, http://www.bible.in.ua/underl/S/morph.htm#N-NSM (15:43 - 03.02.2018) 23 Учебная Библия с коментариями Джона Мак-Артура. 1395 24 Учебная Библия с коментариями Мак-Артура. 1724 25 Mac Arthur New Tastement commentary 2 Corinthians. 487. 26 Православие. РU, Житие Святителя Иоанна Златоуста, http://pravoslavie.ru/1589.html. (15.01.2018) 27 Творения святого отца нашего Иоанна Златоуста, Архиепископа Константинопольського в руском переводе.752 28 Володимир Павлович Нагирняк, Заметки по Богословию. 29 Николай Порублев, Организация Свидетелей Иеговы. 201. 30 Мартин Ллойд-Джонс, Том 2, Бог Дух Святой. 17. 31 Ллойд-Джонс Том 2 Бог Дух Святой. 17 32 Джон Оуен, Святой Дух. 17. 33 Роудс Рон, Рассуждая со свидетелями Иеговы при помощи Писания.182. Агрег Торрей, Святой Дух Его Сущность и действия. 17. 34 Словник Української мови, http://sum.in.ua/s/volja. (18:00 03.02.2018). 35 Рубен Аргер Торрей, Святой Дух Его сущность и действия. 17. 36 Углубленное исследование Библейского текста http://biblezoom.ru/. (21.04. 2018; 23:36). VI. РОЗШИФРОВКА БІБЛІЇ З ІВРИТУ Адам, Єва, Ной, Авраам, звичайно-ж Ісус, а також Віфлеєм, Капернаум, Алилуйя, Осанна і багато іншого - ці імена, назви і поняття здаються нам такими знайомими, але чи замислювалися Ви коли-небудь над їхніми значеннями? Адже євреї надавали дуже велике значення іменам і назвами міст і місць.

Чому Адам названий Адамом? Ной-Ноєм? І як їх імена звучали по-справжньому? Іврит настільки розумний мову, що можна нескінченно дивуватися його різноманітністю, де кожне слово має таке кол-во прихованого сенсу і значень.

Вважається, що іврит - святий мову. Що це означає? У чому відмінність івриту від інших мов? Відмінність в тому, що іврит є мовою неконвенціональні. Всі інші мови є конвенціональними, тобто назви предметів є такими тому, що така конвенція, угода між людьми.

В івриті справа йде зовсім не так . В івриті між словами існує кілька різних типів зв'язків, так що все слова утворюють як би якусь мережу. І ця мережа ізоморфна навколишнього світу, тобто відображає його справжню структуру. На відміну від інших мов, де значення слів визначається конвенцією, свідомим або природним угодою між його носіями - сенс слів в класичному івриті є частиною сутності об'єктів навколишнього світу. Структура кореневої мережі івриту ізоморфна структурі дійсності, і саме тому іврит називають "святим мовою".

Мене завжди це хвилювало, так-як мені хотілося глибше розуміти Біблію (воістину, читати Біблію в оригіналі - благословення). Читаючи Біблію на івриті мене вразило те, наскільки ширше можна її розуміти, адже в кожному імені персонажів закладений величезний сенс, причому від їх народження.

Хоча Новий Заповіт і був написаний грецькою, проте місце дії відбувалося саме в Ізраїлі і серед євреїв і ці імена, міста і поняття існують тут і до цього дня.

Спочатку, звичайно-ж БОГ . Слово Бог на івриті має величезне у назв і значень. Найчастіше воно звучить як "Йеhове", (יהוה) - що несе в собі 3 різних слова - "hайя" (היה) - був, "hове" (הווה) - є (це слово також означає - теперішній час) і "іhійе "(יהיה) - буде. Це Ім'я вважається особистим ім'ям Бога. Потім "Елоhім" (אלוהים), "Ель" (אל), "Адонай" (אדוני), "Адон" (אדון). Слово "Елоhім" звучить у множині за допомогою закінчення "їм" - тобто Отець, Син і Дух Святий. "Адон" або "Адонай" ще можна перевести як Господь.

Старий Заповіт - Імена людей

Почнемо мабуть, з наших прабатьків - Адама і Єви . Що радує, так це те, що Адам в російській перекладі залишився без змін. Перша людина на землі був дійсно Адам. Слово "Адам" (אדם) в перекладі з івриту означає всього-на-всього - людина. Але зараз ми, всі інші люди відбулися від нього називаємося на івриті "Бней-Адам" - мн.ч., і однини - "Бен-Адам" - дослівно - сини або син Адама. "Бней-Адам" - люди. Також слово земля (НЕ планета) на івриті звучить як "адама" (אדמה), тобто звідси випливає, що людина був названий так через те, що він був створений із землі, "праху земного" (Бут. 2: 7, 3:19)

Тепер - Єва. Правильно її ім'я звучить як - "Хава" (חוה) - дає життя, від слова "Хаїм" (חיים) - життя. (До речі можна помітити, що слово життя вживається у мн.чісле (як-би "життя"), тобто існує не одне життя, а дві - одна земна, інша після фізичної смерті).

Ім'я Каїн (קין), походить від слова "Лікнот" - купувати, купувати, так як Єва, коли народила його сказала: "Набула чоловіка від Господа" (Бут. 4: 1)

Ісаак , правильно звучить як "Іцхак" (יצחק) походить від дієслова "Ліцхок" - сміятися, так як в Буття 17:17 написано: "І впав Авраам на обличчя своє, і розсміявся ...".

Ізмаїл правильно звучить як "Ішмаель" (ישמעאל) і означає: "ішма" - почує, "Ель" - Бог. Тобто Бог почує.

Ім'я Йосип правильно вимовляється "Йосеф" (יוסף) і походить від двох слів "Леесоф" - збирати, забирати, так як коли Рахель породила Йосипа вона сказала: "зняв (на івриті" забрав ") Бог ганьбу!", І "Леhосіф" - додавати "... Господь дасть (додасть) мені і другого сина" (Буття 30: 23-24)

Звичайно ж ви пам'ятаєте Ноя. Його постать займає в Біблії важливе значення. Як ми знаємо, він був обраний Богом, як праведник, щоб продовжити рід людський після Великого потопу. В Побут. 5: 28-29 описано народження Ноя: "І жив Леміш 182 роки і породив сина, і назвав ім'я йому Ной, говорячи: Цей втішить (йінахамену) нас в роботі нашої і в праці рук наших на землі, яку прокляв Господь". Тобто Леміш справив ім'я Ной (правильно - "Ной") від кореня "Нахема", яке тут перекладено як "розраду".

І суть Ноаха в тому, щоб "втішити нас від роботи нашої землі, яку прокляв Господь". Тут може бути і інший сенс: він був зручний Господу. "Ной" (נח) - перекладається як: "зручний" (інфінітив на івриті - "Ляну" (לנוח) - відпочивати, бути зручним). А також це може означати те, що коли людина досягає певної мети, він може відпочити (це як раз підходить до історії Ноя).

І торкнемося трохи його синів - Сима Хама і Яфета (Бут. 9:18). Сім - правильно "Шем" (שם) - що означає - "ім'я", "Хам" (חם) - гарячий (а також від слова "хум" - коричневий), і Яфет - правильно "Яфат або Іфат" (יפת) могло статися від слова "Яфе" - гарний, або це ім'я може також означати "пошириться" (буд. час). Ось від них і відбулися ми всі.

Прародичу всіх євреїв Авраму було змінено ім'я, що має дуже велике значення. Аврам (אברם) - "ав" (אב) - батько, "рам" (רם) - височить, піднімається (інф. "Лярум"), високий. Але потім його ім'я було змінено Богом на АвраhАм (אברהם) - начебто одна буква, але яка змінила всю його долю. Виходить - "ав" - батько, "h" - від слова "hамон" (безліч) "ам" - народ: "батько безлічі народів". А також це ще може означати: середня буква "а" або "hа" (ה) на івриті додається при конкретизації будь-якого слова, тобто виходить - батько конкретного народу - "ав hаам".

А зараз пригадаєте історію Мойсея , коли дочка фараона знайшла його в кошику в річці, отcюда і його ім'я - "Моше" (משה), від слова "маша" - витягла з води, минулий час від інфінітива Лімшот. (Вихід 2:10)

Свекруха Рут - Ноомі , ім'я якої правильно звучить як - "Наамі" (נעמי) від слова "Наїм" (נעים) - приємний, попросила потім називати її Марою (מרה), що означає - гірка. Ім'я Рут, до речі, правильно звучить як - Рут (רות).

Ім'я пророка Іони (יונה), який побував в утробі у кита перекладається як - голуб.

Царя Соломона насправді звали - Шломо (שלמה). Це ім'я, по-видимому, походить від самого єврейського з єврейських слів - "Шалом" (שלום), що означає - мир, благополуччя, здоров'я. А також використовується як вітання при зустрічі або розставанні.

Вірсавія звучить як - "Бат-Шева" (בת-שבע), що означає - "Бат" - дочка, "Шева" - сім, тобто сьома дочка. Або можливо це можна перевести як "Дочка клятви".

Цар Мелхиседек (Бут. 14:18) - "Мальки-Цедек" (מלכי-צדק), слово Мелех - цар, цедек - справедливість, праведність. Тобто виходить - справедливий цар.

Ім'я "Венадад" , згадується в 3 Цар. 15:20, звучить правильно як "Бен-hадар" (בן-הדר), і перекладається - "Бен" - син, "hадар" - велич. Син величі.

У книзі пророка Даниїла згадується юнак Азарія, якого потім перейменували в Авед. Ім'я Азарія перекладається: «азар» - допоміг «йя» скорочене від «Іегове» - Бог. Виходить «допомога Єгови» або «Єгова допоміг». Його нове ім'я Авед - складається з 2-х слів - «Авед него» - і дослівно означає «служитель його сяйва» - тобто служитель світла Божого.

Ісуса Навина , служителя Мойсеєва, насправді звали "Йегошуа бен-Нун, або Йегошуа, син Нуна" (יהושע בן-נון). Ім'я Йегошуа трохи відрізняється від Йешуа (ім'я Господа), хоча в російській перекладі звучить як одне і те ж ім'я. "Йегошуа" означає - "Бог врятує" (Йеhове йошіа).

У 30 розділі Буття (9-11) сказано "Лія побачила, що вона перестала родити і взяла служницю свою невільницю, і дала її Якову за жінку. І невільницю, служниця Ліна, Якову сина. І сказала Лія: додалося. І назвала ім'я йому : Гад ". В оригінальному тексті Старого Завіту на місці слова, перекладеного як "додалося" стоїть зовсім інше - "багад" (בגד), що означає - змінив / був невірний / зрадив, і звідси походить ім'я " Гад" (גד). Однак слово "гад" також означає "щастя / удача", але в цьому значенні вживається дуже рідко.

Ім'я Рувим, яка згадується в Бут. 29:32, правильно звучить "Р'убен" (ראובן), і означає "дивіться - син". "Р'у" - "дивіться"; "бен" - "син".

Переклад і розшифровка Біблії з івриту - 2 частина

"Дві історії створення світу" У єврейському тексті Старого Завіту, що розповідає про Створення світу,використовуються дієслова, досить близькі, але все-таки чітко різні за своїм змістом. На жаль, майже в усіх перекладах на російську мову ця різниця змащується. Один і той же дієслово перекладається різними словами або ж, навпаки, одним і тим же словом переводяться різні дієслова, і тому читають російською мовою просто не можуть помітити чіткої структури тексту. Слово, на яке ми хотіли б звернути увагу зараз, це - дієслово "бару", що перекладається зазвичай "творити"; і сенс його в тому, що твориться "щось з нічого", тобто твориться якась принципово нова сутність, якої не було в цьому світі і яка не може бути зроблена, скомпонована з елементів вже наявних.

На відміну від цього, інший часто повторюваний при Створенні дієслово "аса" - "робити" - означає переробку одного в інше, роблення нового об'єкта з уже наявних елементів. Інакше кажучи, "бара" - це "щось з нічого", а "аса" - це "одне з іншого".

В В.З. при описі Створення світу дієслово "бару" - т. е. "створити щось з нічого", "створити принципово нову компоненту" - вживається всього в трьох місцях. Перший раз в першому вірші Тори, який говорить: "На початку створення Богом неба і землі ...", і тут дієслово "бару" відноситься до всього творіння в цілому. Він показує нам, що спочатку світ "створений з нічого", що саме існування світу, сама можливість його як самостійної матеріальності є чимось новим, чимось відокремленим від початкової Божественності.

Після цього, в оповіданні про Другий, Третій і Четвертій днями Творіння, дієслово "бару" не використовується. Все опис створення в ці дні "небосхилу", морів, рослин (т. Е. Органічної матерії), сонця, місяця і зірок - це лише переробка тих сутностей, які були створені в Перший День Творіння.

Однак в 5-й день, коли створено тварин, знову вживається дієслово "бару". У вірші 1:25 ми читаємо, що "створив (бару) Бог все істоти живі", тобто створення живих істот є творінням нового, що не зводиться до попередніх рівнів, так як душа тварин є принципово новою субстанцією, яка не може бути зведена до функціонування організованої недуховності матерії. (Більш буквально вірш 1:25 можна перевести так: "І створив Бог все душі живі" - тобто логічний наголос тут в "бару" саме на душах живих істот.)

Третій раз слово "бара" зустрічається при розповіді про створення людини. Це означає, що людська душа - це якась знову нова субстанція, яка не тільки не зводиться до недуховності матерії, але і не зводиться до тваринної душі.

Отже, в людині є як би три рівні: рівень першого "бару" - матерії, рівень другого "бару" - його тваринної душі, рівень третього "бару" - його суто людської (Божественної) душі (духу).

У вірші 1:27 сказано: "І створив Бог людину в образі своєму, в образі Божественному створив Він його, чоловіком і жінкою сотворив Він їх". Тут - слово "бара" зустрічається тричі, маючи на увазі, що всі три параметри людини - тобто по-перше те, що Бог зробив людину в образі його ( "в образі своєму" може означати "в образі людини", тобто Бог створив один "образ", з якого в подальшому "проводиться" людина, так що кожна людина індивідуальний за своєю сутністю, являє собою окремий світ), по-друге те, що цей образ Божественний і, по-третє, що людина є чоловіком і жінкою, - все це аспекти Божественної душі людини, "створені Богом з нічого" і не зводяться до конструкції з більш низьких рівнів - неживої матерії і тваринної душі.

Таким чином, розділяючи історію Створення світу словом "бару" на три рівні, Біблія показує нам, які структури оточуючого нас світу зводяться до простішим, а які ( "бару") - немає. Цей підхід, очевидно, в корені відрізняється від матеріалістичного підходу, згідно з яким "складні системи" - людина, тварини - можна в принципі редукувати, звести до функціонування простіших. Іншими словами, суперечка тут ведеться про те, чи зводиться психологія до біології, а біологія до біохімії, хімії і, врешті-решт, до фізики, як вважає матеріалізм; або ж не зводиться, як стверджує Біблія ...

Розшифровка Бібліі- Потоп

...Як відомо, Суббота починається в п'ятницю ввечері, з заходу сонця. Це відноситься і до будь-якого дня єврейського календаря: він починається напередодні ввечері. У чому сенс того, що день починається з вечора? Джерело такого рахунку доби корениться, звичайно, в описі Днів Творіння. Підводячи підсумок кожному з цих Днів, Тора каже: "І був вечір і був ранок" - тим самим позначаючи рахунок днів з вечора. Однак, який же филосовский сенс цієї фрази?

На івриті "вечір" - "ерев" а "ранок" - "Бокер" . Початкове значення кореня "ерев" означає "змішування", наприклад, "леарбев" - перемішати, "ерув" - "з'єднання", перемішування кількох володінь в одне "," Арева "-" гарант ", тобто той, хто" перемішує "себе з беруть позику (або дає якесь інше зобов'язання), відповідаючи за нього; і т.д. Початкове ж значення кореня" Бокер "означає: розділяти, виділяти, аналізувати (наприклад" бікорет "-" аналіз, критика " ).

Іншими словами, іврит постає тут дуже візуально-асоціативним мовою. Вечір - це час, коли все змішується, картинка як би ховається в сутінках. А вранці, навпаки, все починає відрізнятися, виявлятися, виділятися більш чітко при світлі.

У словах "ерев" і "Бокер" виражені протилежні тенденції - змішування і поділ. (Зрозуміло, що в перекладі Біблії слова позбавляються всього того асоціативного сенсу, який закладений в оригіналі). І, з огляду на це значення слів "ерев" і "Бокер", фразу "І був вечір і був ранок" можна абсолютно законно перевести в такий спосіб: "Спочатку Бог перемішав, а потім - розділив" ...

... Для розуміння слова "Потоп" важливий вірш 6:17. "Господь каже:" І ось Я наведу Потоп, воду на землю, а Я знищу кожне тіло ". Ми бачимо, що тут після слова" Потоп "є уточнення" воду за землю ", тобто" Потоп "(на івриті - "Мабул") - це зовсім не те ж саме, що повінь (на івриті - "шітафон"). Вода - це лише один з параметрів, а Потоп - це щось зовсім особливе.

На івриті слово "Мабул" - "Потоп" пов'язане з коренем "бейт-ламед". Від цього кореня походять, наприклад, слова "Балале" або "білбель" - "плутати", "перемішувати". До цієї ж осередку ставиться "Бавель -" Вавилон "-" бо там змішалися мови ", а також" балу "-" старіти ". Що означає поняття" старіти "? Коли річ нова, то вона має тонку структуру, а одежа, наприклад, має не тільки рукави і кишені (= грубу структуру), але і обробку, деталі, візерунок (= тонку структуру). Коли цей одяг занепадає, то вона зберігає грубу структуру, але втрачає свої тонкощі, втрачає деталі, стає більш простий. Це і позначається коренем "бет-ламед".

Таким чином, "Мабул" - це "знищення тонкої структури". Саме тонка структура землі - вміння відчувати рівень праведності людини, була знищена Потопом. А повінь була лише способом реалізації Потопу, відображенням рівня людей. Після цього, оскільки Потопом було зруйновано духовний вплив людини на світ, Богу більше не потрібно було знищувати землю і карати тих, хто на ній живе, - адже тепер вони не мали сил знищити світ. І тому Всевишній обіцяє в подальшому не наводити "глобального" Потопу. І в цьому сенс вірша 8:21: "Не буду Я більш проклинати землю за людину, бо думка серця людини зол від юності його" - хоча людина часто схильний до зла, але він вже не має настільки сильною можливості впливу на світ, "тонка структура "взаємодії землі і людини знищена і, тим самим,

А1(Об.1:1)Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові,

VII. Об’явлення, дане Івану: 2014р. 1 Об’явлення*, передане Ісусом Христом, яке дав йому Бог,+ аби виявити його рабам,+ що́ незабаром має відбутися. Ісус послав свого ангела і через нього показав у символічних о́бразах це об’явлення його рабові Івану,+ A. символічних о́бразах це об’явлення B. Ніде не показує про синволічискої образах Обівленню на приклад:І.Огієнка та Куліш на написали і не переклати з давних старих рукописах Бібліях що повинноа мвстити це слово: символічних о́бразах це об’явлення нема в Біблії!!! C. + ці значки дають “їм” паралельні відривки де знаходиться таке приблизно що говорить про цесь відривок стіха!!! Християн повинне знати не лише уривок а даже цілу главу щоб зрозуміти про що йдеться в Словах.

D. Даниїла 2:28 +

                          Біблійні мови та їх особливості з огляду  на переклади Біблії
  Так склалося що центральне джерело кількох релігій, Біблія, зміст котрої нині відомій мільйонам людей, була написана мовами,  якими володіла порівняно  невелика кількість представників певного регіону. Тому поширення біблійних ідей стало можливим лише завдяки перекладам що виникли в ІІ пол. І тис до .н.е. Перші переклади Старозаповітних біблійних текстів стали тою передумовою, тим фундаментом на якому побудована логіка перекладу і поширення християнських Євангелій. Оригінальні тексти Біблії були написані трьома стародавніми мовами: давньоєврейська, арамейська, давньогрецька.
    Давньоєврейською мовою написані майже всі канонічні книги Старого Заповіту, виняток становлять лише деякі фрагменти. Ця мова відноситься до північно-західної гілки семітських мов. Самостійною мовою давньоєврейська, або іврит(самоназва) стає в ІІ пол. ІІ тис. до н.е, коли відбулася повна її диференціація від споріднених мов та діалектів. Давньоєврейська мова  є спорідненою таким стародавнім та сучасним мовам як фінікійська, вавилонська (арамейська), ассирійська, сирійська, арабська. Найдавніше літературне джерело написане нею з нині існуючих – «Пісня Девори» – входить до складу Старого Заповіту, а саме до «Книги Судей». З особливостей давньоєврейської мови варто зазначити так звану консонантну абетку, коли на письмі позначаються лише приголосні звуки . Абетка налічує 22 літери, і нема жодної літери що позначала б голосні звуки, що безперечно становило певну складність причитанні. Проте з часом чотири літери перестали використовуватись виключно для позначення проголосних на письмі і це суттєво полегшило процес читання. Специфікою текстів, написаних даною мовою є також те що вони писалися і читаються справа на ліво ,тобто в протилежному напрямку ніж європейські мови, зокрема давньогрецька, якою пізніше були написані Євангелія. Давньоєврейська мова , за словами дослідників, має дещо архаїчні граматику та синтаксис і це хоч і ускладнює передачу абстрактних ідей, проте  дає змогу певною мірою динамізувати текст, збагатити його експресією та образністю. Мова Старого Заповіту, поступаючись у словесній спекулятивності, переважає у поетичній мудрості[1;с.77 ]. Мовний розвиток та еволюція давньоєврейської мови відбилися і на текстах Старого Заповіту, додавши його вмісту пізніших елементів, зокрема «арамеїзмів – слів що прийшли і були запозичені під час періоду «Вавилонського полону». Як вже зазначалося, давньоєврейською мовою написано більшість книг Старого Заповіту: П’ятикнижжя Мойсея, історичні книги Старого Заповіту, твори царів Давида та Соломона (Псалтир, Еклесіаст,Пісня Пісень), та книги всіх пророків, за виключенням деяких  фрагментів з книг «пророків полону» – Єремії та Даниїла.
    Починаючи від «Вавилонського Полону» давньоєврейська  поступово втратила значення і роль розмовної мови, поступившись арамейській, або як її же називають – вавилонській або халдейській мові, котра була принесена з Вавилону під час повернення на батьківщину . Ця  мова стала розмовною і частково книжною, починаючи з V ст до н.е  арамейська мова  залишалася основною мовою населення Палестини аж до початку нашої ери. Деякі розділи книг Біблії, а саме канонічних книг, були з самого початку написані арамейською: книга Ездри (4:8–6:18;7:12–26); книга пророка Єремії (10–11), книга порока Даниїла (2:4–7:28). Арамейська сакраментальна тим, що нею очевидно говорив сам Ісус Христос, існує думка що Євангеліє від Матвія спочатку було написане арамейською і пізніше перекладено на грецьку. Доведено, що існували тексти Євангелій арамейською, котрі використовувалися єрусалимською християнською громадою. Арамейському також присуща консонантна абетка, що складається з 22 літер, ця мова  стала мовою юдейської середньовічної філософії.
   В період І ст. н.е. було написано Новий Завіт і перелік біблійних мов поповнився  ще одною мовою, найважливішою для християнської традиції – давньогрецькою, її тогочасним діалектом –койне (досл.спільний). Період розквіту діалекту «койне» – 300 рр.до н.е –300 рр.н.е. Нею написано Новий Заповіт, проповідницька діяльність християнських апостолів велась саме на цій мові. Завдяки культурному та політичному пануванню елліністичної цивілізації  «койне» поширився  у східному  Середземномор’ї і став універсальним засобом спілкування народів Близького Сходу.  Хоча  в ІІ ст. до н.е. і Греція ,і Близький  Схід були завойовані Римом, койне залишався найпоширенішою мовою. До І ст. він став засобом спілкування більшості населення величезної за територією Римської імперії, популярним також серед громадян  Риму. Християнство, що з’явилося в той час, перетворилося на світову релігію, обравши найпоширенішу мову тодішнього цивілізованого світу. У своїх канонічних версіях усі книги християнського Нового Заповіту написані на «койне»: Євангелія, Діяння, апостольські Послання, Апокаліпсис.
   Мова койне не була схожа на жоден з літературних діалектів. Її словниковий запас, синтаксис, стиль, велика кількість висловлювань істотно відрізнялися від класичних зразків. Тому питання про походження та природу цієї мови здавна цікавило богословів та філологів. Часто «койне» вважали продуктом вульгаризації класичної давньогрецької мови. Проте дослідження кінця ХІХ– початку ХХ ст. численних стародавніх не літературних документів цією мовою(листів,угод,записок, розпоряджень) дало змогу довести, що койне являв собою живу розмовну мову простолюддя Східного Середземноморя  часів елліністичних держав та Римської імперії. Простий,але виразний, зрозумілий всім, койне чудово відповідав духові раннього християнства і великою мірою сприяв його популярності серед широких верств населення [1; с.80].

Щодо власне грецької мови, або давньогрецької то вона теж фігурувала як біблійна мова, перш за все як мова якою було здійснено перший переклад Біблії .З огляду на цінність ідей, що містяться в Старому Заповіті, переклад його на інші мови був лише питанням часу. І цей час настав у ІІІ ст. до н.е., коли в Александрії Єгипетській було здійснено переклад П’ятикнижжя на грецьку мову. Переклад було названо «Септуагінта»,тобто «переклад семидесяти». За історичною легендою, переклад здійснили 72 перекладачі за 72 дні на о.Фарос. Побутує думка, що кожен з перекладачів робив свій переклад, але версії вийшли майже ідентичними. Вже до кінця ІІ ст..до.н.е. Септуагінта поповнилася перекладами книг біблійних Пророків та Писань. Важається що оригінальний текст Септуагінти не зберігся, найдавніші копії, – Синайський, Ватиканський, та Александрійський кодекси датуються V ст. н.е. Саме Септуагінта покладена в основу старозавітної частини християнської Біблії. Нею користувалися діячі ранньої християнської церкви, богослови перших століттях н.е, її перекладали іншими мовами , в тому числі церковнослов’янською. Виникнення і поширення християнства зумовило потребу в перекладах Біблії в перших столітях н.е. Хоча койне ще і зберігало інтернаціональний характер, час диктував потребу наявності перекладів національними мовами народів Римської імперії. В їх основі лежали як грецька Септуагінта так і оригінальний палестинський масоретський текст. Найдавнішим після Септуагінти став переклад на ще одну поширену вищезгадану мову – арамейську. Переклад називався «Пешітта» (арам - простий,ясний). Пешітта був популярний серед християн Близького Сходу, зокрема християн Сирії, котрі говорили арамейською [2; с.2].

   Східне, грекомовне християнство (пізніше православне) послуговувалось перекладом, що ґрунтувався на Септуагінті, західні церкви користувалися латинськими перекладами, які вірогідно теж були похідними від Септуагінти. Їх численні неточності спонукали до створення нової версії латинської Біблії. В V ст його здійснив Ієронім Стрідонський. Переклад витримав критику і опір традиціоналістів і дістав назву Вульгата (загальноприйнята), котра в 1592 була канонізована Тридентським собором [1; с.84].
     Наступний етап в історії біблійних перекладів – це період Реформації. Найвідоміший переклад того часу – переклад Лютера, котрий він заново здійснив з мов оригіналу, відкинувши Вульгату. Також серед найвідоміших протестантських перекладів – Бібіля короля Якова, котра стала офіційною Біблією англійської реформованої церкви.
   На території України перше видання Біблії церковнослов’янською побачило світ в 1581 р. в  Острозі (нині Рівненщина). Переклад було зроблено з Празького видання Біблії  1517 р, потім звірено і відредагованого за Септуагінтою  і Вульгатою. Перший переклад Біблії давньоукраїнською мовою це Пересопницьке Євангеліє, створене в місті Пересопниця (Рівненська область сучасної України) Переклад базувався на церковнослов’янському, польському і можливо чеському текстах. Доля цього Євангелія тісно пов’язана з Українською історією – воно було в бібліотеці Івана Мазепи, а нині на ньому присягають президенти незалежної України.
  Перші   російські переклади Біблії пов’язані з діяльністю Російського Біблійного Товариства. Перший переклад було зроблено протягом 1916-1925рр. Проте він був частково знищений під час повстання декабристів . Довгий час в Російській імперії  переклади Біблії не набували поширення та навіть були під забороною читання звичайним мирянам . Проте в 1863 році світ побачив Синодальний переклад, зроблений зусиллями чотирьої духовних академій імперії. Київська академія  зокрема здійснила переклад Євангелія від Іоанна. Саме цей переклад неодноразово перевидається в наш час Московським Патріархатом.
   Перший повний переклад Біблії сучасною українською мовою було здійснено в 1903 р. П. Кулішем, І. Нечуй- Левицьким та І. Пулюєм, котрий було видано у Відні. Нетрадиційна риса цього перекладу –  масоретська транскрипція імен та власних назв, що було нетрадиційним для православного сприйняття. Найвідомішим же українським перекладом є переклад І.Огієнка, зроблений професором Огієнком з оригінальних текстів , з давньоєврейської та койне. Переклад Огієнка включає в себе також неканонічні книги, транскрипція імен також масоретська, що в тім, відповідає загальному фонетичному сприйняттю української мови.
  Майбутнє перекладів Біблії – це так звані екуменічні переклади, котрі робляться спільно представниками різних конфесій, ХХ століття започаткувало екуменічний підхід до перекладів Біблії, сновна мета якого – відсутність конфесійної та доктринальної упередженості перекладів, максимальна точність отриманих наукових результатів [3; с.1].  
   Біблійні мови, досить специфічні та такі що вимагають ментального осмислення,  фонетичного адаптування та філософської інтерпретації при перекладі, спричинили перелік підходів до перекладу, вивчення та сприйняття основного релігійного джерела.  Складності та особливості цих мов були вагомим  фактором на шляху утвердження християнства та поширення Святого Письма і зумовлювали часові та географічні рамки цих процесів.

Список використаних джерел і літератури:

1. Головащенко С. Бібліезнавство / С. Головашенко. – К., 2001. 2. Библия [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.bibie.ru. 3. Библия [Електронний ресурс] – Режим доступу: come.to/sbible.

Хронологія Події в потоці часу Вирахування часу в період біблійної історії. Хронологія важливих подій, описаних в Єврейських та Грецьких Писаннях. КОЛИ ангел Єгови давав Даниїлу видіння про «північного царя» і «південного царя», то кілька разів використав вислів «призначений час» (Дан. 11:6, 27, 29, 35, Хом.). Ці та чимало інших біблійних віршів підтверджують те, що Єгова уважно слідкує за розподілом часу і виконує свої наміри в точно визначений час (Луки 21:24; 1 Сол. 5:1, 2). У своєму Слові, Біблії, Єгова, образно кажучи, встановив дороговкази, які допомагають нам визначати, коли відбувалися ті чи інші важливі історичні події. Останнім часом у розумінні біблійної хронології було досягнуто значних успіхів. Дослідження археологів та інших учених проливають світло на деякі ще нез’ясовані питання, а це допомагає у визначенні важливих дат біблійної історії (Прип. 4:18). 2 Порядкові і кількісні числівники. У попередньому уроці (абзаци 24 і 25) ми довідалися про різницю між порядковими і кількісними числівниками. Про це варто пам’ятати, коли ми визначаємо тривалість певних періодів у біблійній історії за допомогою сучасних методів датування. Наприклад, у Біблії говориться про «тридцятий і сьомий рік вигнання Єгоякима, Юдиного царя». «Тридцять сьомий» — це порядковий числівник. Він вказує на період, який складається з 36 повних років та невизначеної кількості днів, тижнів або місяців (залежно від того, скільки часу минуло після кінця 36-го року) (Єрем. 52:31). 3 Рік сходження на трон і роки правління. У Біблії містяться згадки про урядові записи, які велися в Юді та Ізраїлі, а також у Вавилоні та Персії. У всіх цих чотирьох царствах хронологічні дати ретельно записувалися, згідно з роками правління царів. Така ж сама система запису дат була використана в Біблії. Дуже часто Біблія подає назву документа, який цитується, наприклад, «книга «Соломонові діла» (1 Цар. 11:41). Рік сходження на трон переважно був неповним, за ним ішли повні роки правління. Роки правління — це офіційні роки перебування царя при владі. Зазвичай вони рахувалися від нісана до нісана, або від весни до весни. Час від початку правління царя до наступного нісана вважався роком його сходження на трон, протягом якого цар, так би мовити, довершував правління свого попередника. Проте відлік часу його власного правління починався з 1 нісана. 4 Для прикладу можна розглянути період царювання Соломона. Очевидно, його правління почалося до нісана 1037 року до н. е., коли Давид був ще живий. Невдовзі Давид помер (1 Цар. 1:39, 40; 2:10). Однак останній рік правління Давида тривав до весни 1037 року до н. е. і був зарахований до 40 років його царювання. Той неповний рік від початку царювання Соломона до весни 1037 року до н. е. вважається роком його сходження на трон, але не зараховується до років його правління, бо протягом того часу Соломон, так би мовити, довершував правління свого батька. Отже, перший повний рік правління Соломона почався тільки від нісана 1037 року до н. е. (1 Цар. 2:12). Офіційний термін царювання Соломона склав 40 повних років (1 Цар. 11:42). Пам’ятаючи про те, що рік сходження на трон не входить в роки правління, ми зможемо уникнути помилок в біблійних хронологічних розрахунках. ВИРАХУВАННЯ ДАТ У ЗВОРОТНОМУ ПОРЯДКУ АЖ ДО СТВОРЕННЯ АДАМА 5 Від ключової дати. Ключовою подією для відліку часу у зворотному порядку аж до створення Адама служить скинення вавилонської династії царем Кіром у 539 році до н. е.* У перший рік свого правління, ще до весни 537 року до н. е., Кір видав наказ про звільнення євреїв. В Ездри 3:1 повідомляється, що Ізраїлеві сини зібралися в Єрусалимі сьомого місяця (тішрі), який за нашим календарем відповідає періоду, що охоплює частину вересня і частину жовтня. Таким чином датою відновлення поклоніння Єгові в Єрусалимі вважається осінь 537 року до н. е. 6 Відродження поклоніння Єгові восени 537 року до н. е. позначило закінчення пророчого періоду. Що то був за період? Це були «сімдесят літ», під час яких Обітована земля мала стати «спустошенням» і про які Єгова пообіцяв: «По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця» (Єр. 25:11, 12; 29:10). Даниїл добре знав це пророцтво і діяв відповідно до нього, коли «сімдесят літ» наближалися до завершення (Дан. 9:1—3). Оскільки період «семидесяти літ» минув осінню 537 року до н. е., то розпочатися він мав восени 607 року до н. е. Про це свідчать факти. П’ятдесят другий розділ книги Єремії описує надзвичайно важливі події: облогу Єрусалима, завоювання його вавилонянами та захоплення у полон царя Седекії в 607 році до н. е. Потім, як повідомляє 12-й вірш, «п’ятого місяця, десятого дня», тобто в 10-й день місяця аб (який відповідає частині липня і частині серпня), вавилоняни спалили храм і місто. Однак це ще не було початком «семидесяти літ». Останнім нагадуванням про колишню незалежність юдейського царства було правління Ґедалії, якого цар Вавилону призначив намісником і поставив над євреями, котрі залишилися в краю. «Сьомого місяця» Ґедалію та ще інших євреїв вбили, а решта зі страху втекла до Єгипту. Лише тоді, приблизно 1 жовтня 607 року до н. е., розпочався період повного «спустошення... щоб сповнилися сімдесят літ» (2 Цар. 25:22—26; 2 Хрон. 36:20, 21). 7 Від 607 року до н. е. до 997 року до н. е. Досить складно вирахувати тривалість періоду від падіння Єрусалима до поділу царства після смерті Соломона (рахувати слід у зворотному порядку). Однак, порівнявши роки правління царів Ізраїлю та Юди, згадані в 1-й та 2-й книгах Царів, побачимо, що цей період охоплює 390 років. Вагомим підтвердженням точності цих підрахунків служить пророцтво, записане в Єзекіїля 4:1—13. Воно вказує на час облоги Єрусалима та захоплення в полон його мешканців. Це сталося в 607 році до н. е. Тож 40-річний період, який стосувався Юди, завершився спустошенням Єрусалима. Коли говорити про 390-річний період, який стосувався Ізраїлю, то він не закінчився знищенням Самарії, оскільки Самарія була зруйнована ще задовго до того, як Єзекіїль виголосив своє пророцтво. Крім того, пророцтво прямо вказує на облогу та знищення Єрусалима. Таким чином, період «провини Ізраїлевого дому» скінчився в 607 році до н. е. Відрахувавши у зворотному порядку від цієї дати 390 років, ми приходимо до 997 року до н. е. Саме тоді після смерті Соломона Єровоам розірвав стосунки з домом Давида та «відвернув Ізраїля від Господа, і вводив їх у великий гріх» (2 Цар. 17:21). 8 Від 997 року до н. е. до 1513 року до н. е. Оскільки останній рік з 40 повних років правління Соломона закінчився весною 997 року до н. е., то його перший рік мав початися весною 1037 року до н. е. (1 Цар. 11:42). В 1 Царів 6:1 (Хом.) сказано, що Соломон почав будувати храм Єгови в Єрусалимі у другий місяць четвертого року свого царювання. Це означає, що до того часу проминуло повних три роки і один місяць його правління. Отже, зведення храму розпочалося в квітні або травні 1034 року до н. е. У вірші також говориться, що це було «у 480 році по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі». Порядковий числівник — 480-й — означає, що минуло 479 повних років. Додавши 479 до 1034, отримуємо 1513 рік до н. е.— рік виходу Ізраїля з Єгипту. В 19-му абзаці 2-го уроку пояснюється, що в Ізраїлі з 1513 року до н. е. «першим між місяцями року» (Вих. 12:2) почав вважатися авів (нісан), а до того рік починався восени місяцем тішрі. Один довідник зазначає: «Коли підраховують роки правління царів, то за основу беруть рік, що починався весною; такі підрахунки відповідають методу, яким звичайно послуговувались вавилоняни» (Шафф-Герцог. Нова енциклопедія релігієзнавства (англ.).—1957.— Т. 12.— С. 474). Тож, коли в певний період біблійної історії початок року перенесли з осені на весну, то в підрахунках часу завжди бракувало шість місяців або ж вони були зайві. 9 Від 1513 року до н. е. до 1943 року до н. е. У книзі Вихід 12:40, 41 Мойсей вказав: «Перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті,— чотириста років і тридцять років». Ці слова наводять на думку, що згаданий час «перебування» стосується не лише їхнього проживання в Єгипті. Цей період починається у момент, коли Авраам на шляху до Ханаану переправився через Євфрат. У той же час набрала чинності угода Єгови з Авраамом. Спочатку 215 років Ізраїль перебував у Ханаані; потім таку ж кількість років він провів у Єгипті, аж поки в 1513 році до н. е. Ізраїль цілковито не звільнився від єгипетського гніту*. В «Перекладі нового світу» (англ.) у примітці до Вихід 12:40 зазначено, що грецька Септуагінта, яка була перекладена з єврейського тексту, давнішого за масоретський, після слова «Єгипті» додає вислів «і в землі Ханаані». Те саме можна побачити і в самарійському П’ятикнижжі. В Галатів 3:17, де також згадуються 430 років, засвідчено, що цей період почався із затвердження угоди з Авраамом — тоді, коли він перейшов річку Євфрат дорогою до Ханаану. Отже, це сталося 1943 року до н. е., коли Авраамові було 75 років (Бут. 12:4). 10 Вищенаведені підрахунки можна підтвердити ще по-іншому: в Дії 7:6 говориться, що насіння Авраама будуть гнобити 400 років. Оскільки Єгова вивів нащадків Авраама з єгипетської неволі у 1513 році до н. е., то період гноблення, очевидно, почався 1913 року до н. е. Це збігається з подією, яка сталася в день відлучення п’ятирічного Ісака від грудей — Ізмаїл насміхався з нього (Бут. 15:13; 21:8, 9). 11 Від 1943 року до н. е. до 2370 року до н. е. Як вже згадувалося, Авраамові було 75 років, коли він у 1943 році до н. е. увійшов до Ханаану. Тепер можна простежити хронологію ще глибше у минуле, аж до днів Ноя. Для цього скористаймося інформацією, яка подається в книзі Буття 11:10—12:4. Ось підрахунки, які в сумі становлять 427 років: Від початку Потопу до народження Арпахшада 2 роки Потім до народження Шелаха 35 років До народження Евера 30 років До народження Пелеґа 34 роки До народження Реу 30 років До народження Серуґа 32 роки До народження Нахора 30 років До народження Тераха 29 років До смерті Тераха, коли Аврааму було 75 років 205 років Всього 427 років Додавши 427 років до 1943 року до н. е., отримуємо 2370 рік до н. е. Отже, біблійна хронологія виявляє, що Потоп за днів Ноя розпочався в 2370 році до н. е. 12 Від 2370 року до н. е. до 4026 року до н. е. Якщо заглибитись у минуле ще далі, можна також визначити період від Потопу аж до створення Адама. У цьому допоможуть уривки з Буття 5:3—24, 26—29; 7:6, 11; 5:25 (Ог., 2003). Нижче наводяться підрахунки: Від створення Адама до народження Сифа 130 років Потім до народження Еноша 105 років До народження Кенана 90 років До народження Магалал’їла 70 років До народження Яреда 65 років До народження Еноха 162 роки До народження Метушалаха 65 років До народження Ламеха 187 років До народження Ноя 182 роки До Потопу 600 років Всього 1656 років Додавши 1656 років до попередньої дати, тобто до 2370 року до н. е., ми отримаємо 4026 рік до н. е.— рік створення Адама. Можливо, це було восени, оскільки за найдавнішими календарями рік починався з осені. 13 Яке значення мають ці підрахунки для нас? У першому виданні книжки «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» (англ.), опублікованому 1963 року, поставлено таке запитання: «Чи це означає, що до 1963 року ми вже прожили 5988 років того «дня», в якому Єгова ‘відпочиває від усієї своєї праці’? (Бут.2:3) Зовсім ні, оскільки день відпочинку Єгови не почався в момент створення Адама. Схоже, що після Адама в межах шостого творчого дня Єгова все ще творив птахів та звірів. Адам отримав завдання дати назви тваринам, а це мало тривати певний час. Крім того, в той період Єгова також створив Єву (Бут. 2:18—22; див. теж примітку до 19-го вірша в НС, вид. 1953 року, англ.). Для того щоб визначити період від початку «дня сьомого» до [1963 року], потрібно від 5988 років відрахувати час, який минув від створення Адама до кінця «дня шостого». Біблійну хронологію не слід використовувати, аби робити припущення стосовно подій, які ще мають статись у майбутньому (Матв. 24:36)»*. 14 А як бути з твердженнями науковців, начебто людина існує на землі вже протягом сотень тисяч, а то й мільйонів років? На противагу біблійній історії такі твердження не підкріплені жодними письмовими джерелами з тих давніх часів. Неймовірні цифри, якими датують появу «доісторичної людини», ґрунтуються на голослівних припущеннях. Насправді ж достовірна світська хронологія сягає в минуле лише на кілька тисяч років. Структура земної кори зазнала багатьох змін внаслідок різних катаклізмів. Наприклад, всесвітній Потоп за днів Ноя сильно порушив шари залягання гірських порід та викопних решток. Через це наукове датування будь-яких подій у допотопний період є дуже приблизним*. На противагу суперечливим людським теоріям Біблія гідна нашої довіри, оскільки містить повну і послідовну оповідь про походження людства, а також детально викладає історію вибраного народу Єгови. 15 Вивчення Біблії і роздуми над чинами Величного Розподілювача часу, Бога Єгови, повинні сповнювати нас почуття глибокого благоговіння. Ми, смертні люди, наче порох у порівнянні з всемогутнім Богом, який незліченні роки тому розпочав своє дивовижне творення, про що в Святому Письмі сказано так просто: «На початку Бог створив Небо та землю» (Бут. 1:1). ЖИТТЯ ІСУСА НА ЗЕМЛІ 16 Схоже, що чотири натхнені розповіді про земне життя Ісуса були написані в такій послідовності: Матвія (бл. 41 р. н. е.), Луки (бл. 56—58 р. н. е.), Марка (бл. 60—65 р. н. е.) та Івана (бл. 98 р. н. е.). Як вже пояснювалось у попередньому уроці, інформація з Луки 3:1—3 і рік сходження на трон імператора Тіберія (14 р. н. е.), допомагають визначити, що Ісус розпочав своє видатне служіння на землі 29 року н. е. Хоч опис Матвія не завжди відповідає хронологічному порядку, але три інші книги здебільшого подають важливі події у їх точній послідовності. Перелік цих подій міститься в супровідній таблиці. З неї видно, що книга Івана, яка була написана тридцятьма роками пізніше від останньої з трьох розповідей, вносить істотні доповнення. Вартим особливої уваги є згадка Івана про всі чотири святкування Пасхи протягом земного служіння Ісуса. Це чітко підтверджує, що Ісусове служіння тривало три з половиною роки і закінчилось у 33 році н. е.* (Ів. 2:13; 5:1; 6:4; 12:1; 13:1). 17 Про те, що Ісус помер в 33 році н. е., свідчить ще інший факт. Згідно з Законом Мойсея, 15-му нісана завжди надавали такого ж значення, що й суботі, незалежно від того, на який день тижня припадало це число. Якщо цей день збігався із звичайною суботою, то його називали великою суботою. Івана 19:31 вказує, що такою суботою був наступний день після смерті Ісуса. Виходить, що він помер у п’ятницю. І лише 33 року н. е.— не 31-го, не 32-го — день 14 нісана припав на п’ятницю. Отже, Ісус помер 14 нісана 33 року н. е.* 18 Сімдесятий «тиждень», 29—36 роки н. е. Стосовно часу Ісусового служіння говориться також в Даниїла 9:24—27. Там передрікалося, що «від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії» мало минути 69 років-тижнів (483 роки). Згідно з Неемії 2:1—8, цей наказ вийшов «двадцятого року царя Артаксеркса», правителя Персії. Коли ж Артаксеркс розпочав своє царювання? Його батько і попередник, Ксеркс, помер у другій половині 475 року до н. е. Тож Артаксеркс зійшов на престол 475 року до н. е. Цей факт знаходить чіткі підтвердження в грецьких, перських та вавилонських письмових джерелах. Приміром, грецький історик Фукідід (відомий своєю точністю) описує втечу грецького можновладця Фемістокла до Персії в той час, коли Артаксеркс «недавно зійшов на престол». Ще інший грецький історик I століття до н. е. Діодор Сицилійський допомагає визначити дату смерті Фемістокла — 471—470 роки до н. е. Після втечі з рідного краю, перш ніж з’явитись перед лицем Артаксеркса, Фемістокл попросив царя дати йому рік на вивчення перської мови. Прохання задовольнили. Звідси випливає, що Фемістокл оселився в Персії не пізніше ніж 472 року до н. е., і цілком реально, що до країни він прибув у 473 році до н. е. Це був саме той час, коли Артаксеркс «недавно зійшов на престол»*. 19 Отже, «двадцятий рік царя Артаксеркса» припадає на 455 рік до н. е. Порахувавши 483 роки (69 «тижнів») від цієї дати і, беручи до уваги, що при переході до нової ери не було нульового року, ми отримуємо 29 рік н. е.— рік появи «Владики Месії». Ісус став Месією, коли охрестився і був помазаний святим духом восени того року. Пророцтво також вказує, що він «за півтижня [в половині сімдесятого тижня] припинить жертву та жертву хлібну». Це сталося у час, коли Ісус віддав себе на жертовну смерть. Тоді жертви євреїв, які були лише прообразом цієї смерті, втратили свою цінність. Половина цього символічного тижня, або три з половиною роки, минула навесні 33 року н. е., коли Ісуса стратили. Проте Даниїл також говорить: «Він зміцнить заповіта для багатьох» протягом цілого 70-го тижня. Ці слова вказують на те, що Єгова ще протягом семи років — від 29 до 36 року н. е.— виявляв євреям особливу ласку. І лише після того необрізані язичники теж могли ставати членами духовного Ізраїля. Про це свідчило навернення Корнилія в 36 році н. е.* (Дії 10:30—33, 44—48; 11:1). ВИЗНАЧЕННЯ ДАТ У ЧАСИ АПОСТОЛІВ 20 У період між 33 і 49 роками н. е. Ключовою датою цього періоду можна вважати 44 рік н. е. Згідно з Йосифом Флавієм, Ірод Агріппа I після сходження на престол римського імператора Клавдія (41 р. н. е.) правив три роки (Іудейські старожитності (англ.).— Т. 19.— С. 351 [viii, 2]). Історія показує, що Ірод помер у 44 році н. е.* З біблійної оповіді ми довідуємось, що незадовго до смерті Ірода відбувались такі події: Агав пророкував «духом» про великий голод, апостола Якова стратили мечем, Петра (в період Пасхи) ув’язнили, а потім він був чудесно звільнений. Усі ці події можна віднести до 44 року н. е. (Дії 11:27, 28; 12:1—11, 20—23). 21 Передречений голод настав приблизно 46 року н. е. Мабуть, саме тоді Павло і Варнава ‘виконали службу’, надавши допомогу братам в Єрусалимі (Дії 12:25). Коли вони повернулись до Антіохії Сирійської, через святий дух їх було призначено здійснити першу місіонерську подорож, яка охоплювала Кіпр та чимало міст і територій Малої Азії*. Ця подорож, імовірно, тривала від весни 47 року до осені 48-го, і в Малій Азії вони провели одну зиму. Схоже, що наступну зиму Павло провів уже в Антіохії Сирійській. Таким чином ми приходимо до весни 49 року н. е. (Дії 13:1—14:28). 22 Здається, що записане в 1-му і 2-му розділах послання до Галатів узгоджується з цими підрахунками. Павло згадує два особливі візити до Єрусалима після свого навернення: один «по трьох роках» та другий «по чотирнадцяти роках» (Гал. 1:17, 18; 2:1). Якщо за тогочасним звичаєм вважати ці два числа порядковими числівниками, які означали неповну кількість років, і якщо навернення Павла, як свідчить Писання, відбулося на початку апостольських часів, то згадані три- і чотирнадцятирічний періоди припадають на 34—36 і 36—49 роки н. е. 23 Згаданий в посланні до Галатів другий візит Павла в Єрусалим, очевидно, був з приводу обрізання, оскільки говориться, що Павлового супутника Тита не змушували обрізатися. Якщо це той самий візит, під час якого Павло мав отримати вказівки стосовно обрізання і який описано в Дії 15:1—35, то відбувся він якраз 49 року між першою і другою місіонерськими подорожами. Крім того, згідно з Галатів 2:1—10, Павло використав цю нагоду, щоб розповісти «знатнішим» Єрусалимського збору про добру новину, яку він проповідував, оскільки переживав, «чи не дарма... змагався». Тож цілком логічно, що такий звіт він зробив після своєї першої місіонерської подорожі. До Єрусалима ж Павло пішов, отримавши «відкриття». 24 Друга місіонерська подорож Павла (бл. 49—52 роки н. е.). Повернувшись з Єрусалима, Павло залишався певний час в Антіохії Сирійській. Тоді приблизно наприкінці літа 49 року він вирушив у другу подорож (Дії 15:35, 36). Вона була значно довшою, ніж перша, і на зиму Павло мав залишитись у Малій Азії. Мабуть, саме весною 50 року він, відгукнувшись на заклик македонянина, пішов до Європи. Там Павло проповідував і сформував нові збори у Филипах, Салоніках, Верії та Афінах. Восени 50 року він прибув до Коринта в провінції Ахая, подолавши, здебільшого пішки, усього 2090 кілометрів (Дії 16:9, 11, 12; 17:1, 2, 10, 11, 15, 16;18:1). Згідно з Дії 18:11, Павло пробув там 18 місяців, тобто до початку 52 року. Після закінчення зими Павло міг відпливти до Кесарії, зупинившись по дорозі в Ефесі. Потім він пішов привітати збір, мабуть в Єрусалимі, й, очевидно, влітку 52 року. повернувся до Антіохії Сирійської, звідки починав свої подорожі* (Дії 18:12—22). 25 Археологічні знахідки підтверджують, що перший візит Павла до Коринта припадає на 50—52 роки. Фрагмент рескрипту (письмової відповіді) імператора Клавдія Цезаря до мешканців Дельфії (Греція) містить слова: «[Луцій Ю]ній, Галліон... проконсул». Загалом історики погоджуються, що число 26, яке також згадується в тексті, стосується проголошення Клавдія імператором у 26-й раз. Інший документ вказує, що до 1 серпня 52 року Клавдія проголосили імператором у 27-ме. Проконсулів призначали строком на рік, починаючи з літа. Отже, Галліон обіймав посаду проконсула Ахаї з літа 51 року до літа 52-го. «Коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його». Галліон не визнав Павла винним, і апостол, «перебувши доволі ще днів», поплив у Сирію (Дії 18:11, 12, 17, 18). Все це вказує на те, що півторарічне перебування Павла в Коринті завершилося весною 52 року. Інший орієнтир часу знаходимо в повідомленні, яке розповідає, що, прибувши в Коринт, Павло «знайшов... одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину,— бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим» (Дії 18:2). За словами історика початку V століття, Павла Оросія, наказ покинути Рим вийшов у дев’ятий рік правління Клавдія, тобто в 49 році або на початку 50-го. Тож Акила і Прискилла прибули в Коринт, мабуть, ще до початку осені того року. Це підтверджує, що Павло міг перебував там від осені 50 року до весни 52-го*. 26 Третя місіонерська подорож Павла (бл. 52—56 роки н. е.). Пробувши «деякий час» в Антіохії Сирійській, Павло знову вирушив до Малої Азії і дістався Ефеса, мабуть, на зиму 52—53 років (Дії 18:23; 19:1). Протягом «трьох місяців» і потім ще «двох років» Павло навчав в Ефесі, а тоді пішов у Македонію (Дії 19:8—10). Пізніше він пригадував наглядачам ефеського збору, що прослужив серед них «три роки», проте Павло міг заокруглювати (Дії 20:31). Схоже, що він залишив Ефес після свята П’ятдесятниці на початку 55 року і помандрував прямо в Грецію, до Коринта, де провів три зимові місяці. Потім він знову пішов на північ і дійшов аж до Филипів перед Пасхою 56 року. Звідти Павло поплив до Кесарії через Троаду та Мілет, а перед святом П’ятдесятниці 56 року прибув до Єрусалима* (1 Кор. 16:5—8; Дії 20:1—3, 6, 15, 16; 21:8, 15—17). 27 Останні роки (56—100 роки н. е.). Невдовзі після прибуття до Єрусалима Павла заарештували. Його відвели в Кесарію і там тримали під вартою два роки, аж поки Феста не призначили намісником замість Фелікса (Дії 21:33; 23:23—35; 24:27). Схоже, що Фест приїхав до Кесарії в 58 році, тоді ж Павла відправили до Рима*. Оскільки корабель, на якому плив Павло, розбився, і він мусив зимувати на Мальті, то до Рима він дістався, імовірно, 59 року. Як повідомляє Біблія, там Павло прожив два роки, тобто до 61 року. Весь той час, перебуваючи під вартою, Павло проповідував та навчав (Дії 27:1; 28:1, 11, 16, 30, 31). 28 Біблійна хронологія з книги Дії не висвітлює подальших подій. Але інші згадки свідчать про те, що Павла звільнили, і він продовжив свою місіонерську діяльність, подорожуючи на Крит, до Греції та Македонії. Чи дійшов Павло до Іспанії — не відомо. Імовірно, Павло зазнав мученицької смерті з рук Нерона відразу після останнього арешту в Римі коло 65 року. Світська історія стверджує, що велика пожежа в Римі сталася в липні 64 року. Після цього Нерон почав переслідувати християн. Тож логічно, що Павлові «кайдани», або ув’язнення, та його страта припадають саме на цей час (2 Тим. 1:16; 4:6, 7). 29 Апостол Іван написав свої п’ять книг під кінець переслідувань, які імператор Доміціан розпалив проти християн. Він правив з 81 до 96 року. За деякими свідченнями протягом останніх трьох років правління він поводився як божевільний. Книгу Об’явлення Іван написав коло 96 року під час ув’язнення на острові Патмос*. Євангеліє і три листи він написав в Ефесі або десь неподалік вже після свого звільнення. Цей останній апостол помер коло 100 року. 30 Отже, зіставивши світську історію з біблійною хронологією і пророцтвами, ми у змозі ясніше побачити, яке місце біблійні події займають в потоці часу. Внутрішня узгодженість біблійної хронології ще більше зміцняє нашу впевненість в тому, що Святе Письмо є справді Словом Бога. [Примітки] Урок 2, абзаци 28, 29. Від переходу Авраама через Євфрат до народження Ісака минуло 25 років, потім до народження Якова минуло ще 60; Яків переселився в Єгипет у віці 130 років (Бут. 12:4; 21:5; 25:26; 47:9). У 2004 році цей час треба відрахувати від 6029 років. Дивіться книжку «Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення?», с. 96—98, «Пробудись!» за 22 вересня 1986 року, с. 17—27 (англ.), і за 8 квітня 1972 року, с. 5—20 (англ.). Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 57, 58. «Вартова башта» за 1976 рік, с. 247 (англ.), і за 1959 рік, с. 489—492 (англ.). Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 614—616. Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 899—904. Нова британська енциклопедія (англ).—1987.— Т. 5.— С. 880. Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 747. Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 747. Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 1.— С. 476, 886. Проникливість у суть Святого Письма (англ.).— Т. 2.— С. 747. Янґ. Фест // Аналітична біблійна конкордація (англ.).— С. 342. Барнз Альберт. Коментарі до книги Об’явлення (англ.).—1852.— С. xxix, xxx. [Таблиця на сторінках 8—12] ТАБЛИЦЯ ВАЖЛИВИХ ІСТОРИЧНИХ ДАТ Дата Подія Джерело 4026 р. до н. е. Створення Адама Бут. 2:7 після 4026 р. Укладено Едемську угоду, Бут. 3:15 до н. е. перше пророцтво до 3896 р. Каїн убиває Авеля Бут. 4:8 до н. е. 3896 р. до н. е. Народження Сифа Бут. 5:3 3404 р. до н. е. Народження праведного Еноха Бут. 5:18 3339 р. до н. е. Народження Метушалаха Бут. 5:21 3152 р. до н. е. Народження Ламеха Бут. 5:25 3096 р. до н. е. Смерть Адама Бут. 5:5 3039 р. до н. е. Перенесення Еноха; кінець Бут. 5:23, 24; його пророчої діяльності Юди 14 2970 р. до н. е. Народження Ноя Бут. 5:28, 29 2490 р. до н. е. Боже проголошення щодо людства Бут. 6:3 2470 р. до н. е. Народження Яфета Бут. 5:32; 9:24; 10:21 2468 р. до н. е. Народження Сима Бут. 7:11; 11:10 2370 р. до н. е. Смерть Метушалаха Бут. 5:27 Спадають води Потопу (восени) Бут. 7:6, 11 2369 р. до н. е. Укладення угоди після Потопу Бут. 8:13; 9:16 2368 р. до н. е. Народження Арпахшада Бут. 11:10 після 2269 р. Будівництво Вавилонської вежі Бут. 11:4 до н. е. 2020 р. до н. е. Смерть Ноя Бут. 9:28, 29 2018 р. до н. е. Народження Авраама Бут. 11:26, 32; 12:4 1943 р. до н. е. Авраам переходить Євфрат Бут. 12:4, 7; дорогою до Ханаану;затверджено Вих. 12:40; угоду з Авраамом;початок Гал. 3:17 430-річного періоду, який тягнеться до укладення Закон-угоди до 1933 р. Порятунок Лота; Авраам Бут. 14:16, 18; до н. е. зустрічається з Мелхиседеком 16:3 1932 р. до н. е. Народжується Ізмаїл Бут. 16:15, 16 1919 р. до н. е. Угода про обрізання Бут. 17:1, 10, 24 Суд над Содомом і Гоморрою Бут. 19:24 1918 р. до н. е. Народження Ісака, справжнього Бут. 21:2, 5; спадкоємця; початок ‘майже Дії 13:17—20 450 років’ 1913 р. до н. е. Відлучення Ісака від грудей; Бут. 21:8; 15:13; вигнання Ізмаїла; початок Дії 7:6 400-річного гноблення 1881 р. до н. е. Смерть Сарри Бут. 17:17; 23:1 1878 р. до н. е. Шлюб Ісака й Ревеки Бут. 25:20 1868 р. до н. е. Смерть Сима Бут. 11:11 1858 р. до н. е. Народження Ісава та Якова Бут. 25:26 1843 р. до н. е. Смерть Авраама Бут. 25:7 1818 р. до н. е. Ісав одружується з першими Бут. 26:34 двома дружинами 1795 р. до н. е. Смерть Ізмаїла Бут. 25:17 1781 р. до н. е. Яків утікає в Харан; отримує Бут. 28:2, 13, 19 видіння в Бет-Елі 1774 р. до н. е. Яків одружується з Лією та Бут. 29:23—30 Рахіль 1767 р. до н. е. Народження Йосипа Бут. 30:23, 24 1761 р. до н. е. Яків повертається з Харана Бут. 31:18, 41 до Ханаану бл. 1761 р. Яків бореться з ангелом; Бут. 32:25—29 до н. е. отримує нове ім’я — Ізраїль 1750 р. до н. е. Брати продають Йосипа в Бут. 37:2, 28 рабство 1738 р. до н. е. Смерть Ісака Бут. 35:28, 29 1737 р. до н. е. Йосип стає першим міністром Бут. 41:40, 46 Єгипту 1728 р. до н. е. Яків з усією сім’єю Бут. 45:6; 46:26; переїжджає до Єгипту 47:9 1711 р. до н. е. Смерть Якова Бут. 47:28 1657 р. до н. е. Смерть Йосипа Бут. 50:26 до 1613 р. Йов зазнає випробування Йова 1:8; 42:16 до н. е. після 1600 р. Єгипет стає першою світовою Вих. 1:8 до н. е. державою 1593 р. Народження Мойсея Вих. 2:2, 10 до н. е. 1553 р. до н. е. Мойсей робить спробу стати Вих. 2:11, 14, 15; визволителем;утікає в країну Дії 7:23 Мідіян бл. 1514 р. Мойсей біля палаючого куща Вих. 3:2 до н. е. 1513 р. до н. е. Пасха; ізраїльтяни виходять Вих. 12:12; з Єгипту; порятунок 14:27, 29, 30; при Червоному морі; потуга Бут. 15:13, 14 Єгипту розбита; закінчення 400-річного гноблення Складено угоду біля гори Вих. 24:6—8 Сінай (Хорив) Закінчення 430-річного Гал. 3:17; періоду, який почався Вих. 12:40 затвердженням угоди з Авраамом Мойсей укладає в пустелі Ів. 5:46 книгу Буття; починається написання Біблії 1512 р. до н. е. Завершено будівництво скинії Вих. 40:17 Запровадження ааронського Лев. 8:34—36 священства Мойсей закінчує писати книги Лев. 27:34; Вихід і Левит Чис. 1:1 бл. 1473 р. Мойсей закінчує писати книгу Йова 42:16, 17 до н. е. Йова 1473 р. до н. е. Мойсей закінчує писати в Чис. 35:1; 36:13 моавських степах книгу Числа Угода з Ізраїлем у Моавському Повт. 28:69 краї Мойсей пише книгу Повторення Повт. 1:1, 3 Закону Мойсей помирає на горі Нево Повт. 34:1, 5, 7 в Моавському краї Ізраїль входить у Ханаан на Іс.Нав. 4:19 чолі з Ісусом Навином 1467 р. до н. е. Більша територія краю Іс.Нав. 11:23; завойована; закінчується 14:7, ‘майже 450 років’, про які 10—15 написано в Дії 13:17—20 бл. 1450 р. Закінчено писати книгу Ісуса Іс.Нав. 1:1; до н. е. Навина 24:26 Смерть Ісуса Навина Іс.Нав. 24:29 1117 р. до н. е. Самуїл помазує Саула на царя 1 Сам. 10:24; Ізраїлю Дії 13:21 1107 р. до н. е. Народження Давида у Віфлеємі 1 Сам. 16:1 бл. 1100 р. Самуїл закінчує писати книгу Суд. 21:25 до н. е. Суддів бл. 1090 р. Самуїл закінчує писати книгу Рут 4:18—22 до н. е. Рут бл. 1078 р. Закінчено писати книгу 1 Сам. 31:6 до н. е. 1 Самуїла 1077 р. до н. е. Давид стає в Хевроні царем 2 Сам. 2:4 Юди 1070 р. до н. е. Давид стає царем над усім 2 Сам. 5:3—7 Ізраїлем;робить Єрусалим своєю столицею після 1070 р. Ковчег перенесено в Єрусалим; 2 Сам. 6:15; до н. е. з Давидом укладено угоду про 7:12—16 царство бл. 1040 р. Ґад і Натан закінчують писати 2 Сам. 24:18 до н. е. книгу 2 Самуїла 1037 р. до н. е. Замість Давида царем Ізраїлю 1 Цар. 1:39; стає Соломон 2:12 1034 р. до н. е. Соломон починає будівництво 1 Цар. 6:1 храму 1027 р. до н. е. Завершено будівництво храму 1 Цар. 6:38 в Єрусалимі бл. 1020 р. Соломон закінчує писати книгу Пісня над піснями до н. е. Пісня над піснями 1:1 до 1000 р. Соломон закінчує писати книгу Еккл. 1:1 до н. е. Екклезіяста 997 р. до н. е. Рехав’ам стає наступником 1 Цар. 11:43; Соломона; царств о 12:19, 20 розділяється; Єровоам починає царювати над Ізраїлем 993 р. до н. е. Шішак вдирається в Юду і 1 Цар. 14:25, 26 забирає скарби з храму 980 р. до н. е. Авійям (Авія) стає після 1 Цар. 15:1, 2 Рехав’ама царем Юди 977 р. до н. е. Аса стає наступним царем Юди 1 Цар. 15:9, 10 після Авійяма бл. 976 р. Надав стає після Єровоама 1 Цар. 14:20 до н. е. царем Ізраїлю бл. 975 р. Баша стає царем Ізраїлю 1 Цар. 15:33 до н. е. після Надава бл. 952 р. Ела стає царем Ізраїлю після 1 Цар. 16:8 до н. е. Баши бл. 951 р. Зімрі стає царем Ізраїлю 1 Цар. 16:15 до н. е. після Ели Омрі й Тівні стають царями 1 Цар. 16:21 Ізраїлю після Зімрі бл. 947 р. Омрі стає єдиним царем над 1 Цар. 16:22, 23 до н. е. Ізраїлем бл. 940 р. Ахав стає царем Ізраїлю 1 Цар. 16:29 до н. е. після Омрі 936 р. до н. е. Йосафат стає царем Юди після 1 Цар. 22:41, 42 Аси бл. 919 р. Ахазія стає єдиним царем 1 Цар. 22:51, 52 до н. е. Ізраїлю після Ахава бл. 917 р. Єгорам з Ізраїлю стає єдиним 2 Цар. 3:1 до н. е. царем після Ахазії 913 р. до н. е. Єгорам з Юди «зацарював» 2 Цар. 8:16, 17 разом з Йосафатом бл. 906 р. Ахазія стає царем Юди після 2 Цар. 8:25, 26 до н. е. Єгорама бл. 905 р. Цариця Аталія незаконно 2 Цар. 11:1—3 до н. е. захоплює престол в Юді Єгу стає царем Ізраїлю після 2 Цар. 9:24, 27; Єгорама 10:36 898 р. до н. е. Єгоаш стає царем Юди після 2 Цар. 12:2 Ахазії 876 р. до н. е. Єгоахаз стає царем Ізраїлю 2 Цар. 13:1 після Єгу бл. 859 р. Йоаш стає єдиним царем 2 Цар. 13:10 до н. е. Ізраїлю після Єгоахаза 858 р. до н. е. Амація стає царем Юди після 2 Цар. 14:1, 2 Йоаша бл. 844 р. Єровоам II стає царем 2 Цар. 14:23 до н. е. Ізраїлю після Йоаша Йона закінчує писати книгу Йони 1:1, 2 Йони 829 р. до н. е. Уззійя (Азарія) стає царем 2 Цар. 15:1, 2 Юди після Амації бл. 820 р. Ймовірна дата написання Йоіла 1:1 до н. е. книги Йоіла бл. 804 р. Амос закінчує писати книгу Амоса 1:1 до н. е. Амоса бл. 792 р. Захарій царює над Ізраїлем 2 Цар. 15:8 до н. е. (6 місяців) бл. 791 р. Шаллум стає царем Ізраїлю 2 Цар. 15:13, 17 до н. е. після Захарія Менахем стає царем Ізраїлю після Шаллума бл. 780 р. Пекахія стає царем Ізраїлю 2 Цар. 15:23 до н. е. після Менахема бл. 778 р. Пеках стає царем Ізраїлю 2 Цар. 15:27 до н. е. після Пекахії бл. 778 р. Ісая починає свою пророцьку Іс. 1:1; 6:1 до н. е. діяльність 777 р. до н. е. Йотам стає царем Юди після 2 Цар. 15:32, 33 Уззійї (Азарії) бл. 761 р. Ахаз стає царем Юди після 2 Цар. 16:1, 2 до н. е. Йотама бл. 758 р. Над Ізраїлем «зацарював» 2 Цар. 15:30 до н. е. Осія 745 р. до н. е. Єзекія стає царем Юди після 2 Цар. 18:1, 2 Ахаза після 745 р. Осія закінчує писати книгу Осії 1:1 до н. е. Осії 740 р. до н. е. Ассирія завойовує Ізраїль, 2 Цар. 17:6, 13, 18 захоплює Самарію 732 р. до н. е. Санхерів (Сінахеріб) нападає 2 Цар. 18:13 на Юду після 732 р. Ісая закінчує писати книгу Ісаї 1:1 до н. е. Ісаї до 717 р. Михей закінчує писати книгу Михея 1:1 до н. е. Михея бл. 717 р. Закінчено складання Прип. 25:1 до н. е . Приповістей 716 р. до н. е. Манасія стає царем Юди після 2 Цар. 21:1 Єзекії 661 р. до н. е. Амон стає царем Юди після 2 Цар. 21:19 Манасії 659 р. до н. е. Йосія стає царем Юди після 2 Цар. 22:1 Амона до 648 р. Софонія закінчує писати книгу Соф. 1:1 до н. е. Софонії 647 р. до н. е. Єремію призначено пророком Єрем. 1:1, 2, 9, 10 до 632 р. Наум закінчує писати книгу Наума 1:1 до н. е. Наума 632 р. до н. е. Халдеї та мідяни завойовують Наума 3:7 Ніневію Вавилон поступово стає третьою світовою державою 628 р. до н. е. Єгоахаз, наступник Йосії, 2 Цар. 23:31 починає царювати над Юдою Єгояким стає царем Юди після 2 Цар. 23:36 Єгоахаза бл. 628 р. Авакум закінчує писати книгу Авак. 1:1 до н. е. Авакума 625 р. до н. е. Навуходоносор (II) стає Єрем. 25:1 царем Вавилону; перший рік його правління припадає на нісан 624 року до н. е. 620 р. до н. е. Навуходоносор підпорядковує 2 Цар. 24:1 собі царя Єгоякима 618 р. до н. е. Єгояхін стає царем в Юді 2 Цар. 24:6, 8 після Єгоякима 617 р. до н. е. Навуходоносор забирає у Дан. 1:1—4 Вавилон перших єврейських полонених Седекію призначено царем Юди 2 Цар. 24:12—18 613 р. до н. е. Єзекіїль починає пророцьку Єзек. 1:1—3 діяльність 609 р. до н. е. Навуходоносор нападає на Юду 2 Цар. 25:1, 2 втретє; початок облоги Єрусалима 607 р. до н. е. П’ятий місяць (аб): 2 Цар. 25:8—10; сплюндровано храм та Єрусалим Єрем. 52:12—14 Сьомий місяць: євреї 2 Цар. 25:25, 26; покидають Юду; починається Луки 21:24, НС відлік «призначених часів народів» Єремія пише книгу Плач Єремії Плач; вступ у LXX бл. 607 р. Овдій пише книгу Овдія Овд. 1 до н. е. бл. 591 р. Єзекіїль закінчує писати Єзек. 40:1; до н. е. книгу Єзекіїля 29:17 580 р. до н. е. Закінчено писати книги Єрем. 52:31; 1 і 2 Царів, а також книгу 2 Цар. 25:27 Єремії 539 р. до н. е. Мідяни і перси завойовують Дан. 5:30; 6:1 Вавилон; Мідо-Персія стає четвертою світовою державою 537 р. до н. е. Набирає чинності постанова 2 Хрон. 36:22, 23; перса Кіра про повернення Єрем. 25:12; євреїв до Єрусалима; 29:10 закінчується 70-річне спустошення Єрусалима бл. 536 р. Даниїл закінчує писати книгу Дан. 10:1 до н. е. Даниїла 536 р. до н. е. Зоровавель закладає фундамент Ездри 3:8—10 храму 522 р. до н. е. Накладено заборону на Ездри 4:23, 24 будівництво храму 520 р. до н. е. Огій закінчує писати книгу Огія 1:1 Огія 518 р. до н. е. Захарій закінчує писати Зах. 1:1 книгу Захарія 515 р. до н. е. Зоровавель закінчує Ездри 6:14, 15 будівництво другого храму бл. 475 р. Мордехай закінчує писати Естер 3:7; до н. е. книгу Естер 9:32 468 р. до н. е. Ездра і священики Ездри 7:7 повертаються в Єрусалим бл. 460 р. Ездра закінчує писати Ездри 1:1; до н. е. книги 1 і 2 Хронік та книгу 2 Хрон. 36:22 Ездри; остаточне упорядкування книги Псалмів 455 р. до н. е. Неемія відбудовує мури Неем. 1:1; Єрусалима; починає 2:1, 11; сповнюватися пророцтво про 6:15; 70 тижнів Дан. 9:24 після 443 р. Неемія закінчує писати Неем. 5:14 до н. е. книгу Неемії Малахія закінчує писати Мал. 1:1 книгу Малахії 406 р. до н. е. Здогадна дата закінчення Дан. 9:25 відбудови Єрусалима 332 р. до н. е. Юда підпадає під владу Дан. 8:21 Греції, п’ятої світової держави бл. 280 р. Починається праця над до н. е. грецькою Септуагінтою 165 р. до н. е. Наново посвячено храм після Івана 10:22 його осквернення грецьким ідолопоклонством; свято Відновлення 63 р. до н. е. Єрусалим підпадає під владу Івана 19:15; Риму, шостої світової держави Об’яв. 17:10 бл. 37 р. Ірод (назначений Римом цар) до н. е. бере приступом Єрусалим 2 р. до н. е. Народження Івана Хрестителя Луки 1:60; та Ісуса 2:7 29 р. н. е. Іван та Ісус починають своє Луки 3:1, 2, 23 служіння 33 р. н. е. 14 нісана: Ісус віддає себе Луки 22:20; на жертву, закладаючи цим 23:33 основу нової угоди; розп’ятий 16 нісана: Ісусове Матв. 28:1—10 воскресіння 6 сівана, П’ятдесятниця: Дії 2:1—17, 38 вилиття духу; Петро відкриває євреям шлях до християнського збору 36 р. н. е. Закінчення 70 років-тижнів; Дан. 9:24, 27; Петро відвідує Корнилія, який Дії 10:1, 45 стає першим необрізаним чоловіком з інших народів у християнському зборі бл. 41 р. н. е. Матвій пише Євангеліє, яке називається «Матвія» бл. 47—48 р.р. Павло починає свою першу Дії 13:1—14:28 н. е. місіонерську подорож бл. 49 р. н. е. Керівний орган постановляє, Дії 15:28, 29 що віруючі з інших народів не повинні обрізатися бл. 49—52 р.р. Павло вирушає в другу Дії 15:36—18:22 н. е. місіонерську подорож бл. 50 р. н. е. Павло пише з Коринта Перше 1 Сол. 1:1 послання до солунян бл. 51 р. н. е. Павло пише з Коринта Друге 2 Сол. 1:1 послання до солунян бл. 50—52 р.р. Павло пише з Коринта або Гал. 1:1 н. е. сирійської Антіохії Послання до галатів бл. 52—56 р.р. Павло вирушає в третю Дії 18:23—21:19 н. е. місіонерську подорож бл. 55 р. н. е. Павло пише з Ефеса Перше 1 Кор. 15:32; послання до коринтян і з 2 Кор. 2:12, 13 Македонії Друге послання до коринтян бл. 56 р. н. е. Павло пише з Коринта Послання Рим. 16:1 до римлян бл. 56—58 р.р. Лука пише Євангеліє, яке Луки 1:1, 2 н. е. називається «Луки» бл. 60—61 р.р. Павло пише з Рима: Ефесян Еф. 3:1 н. е. Филип’ян Флп. 4:22 Колосян Кол. 4:18 Филимона Филим. 1 бл. 61 р. н. е. Павло пише з Рима Послання Євр. 13:24; 10:34 до євреїв Лука закінчує писати в Римі книгу Дії до 62 р. н. е. Ісусів брат Яків пише з Як. 1:1 Єрусалима послання, яке називається «Якова» бл. 60—65 р.р. Марко пише Євангеліє, яке н. е. називається «Марка» бл. 61—64 р.р. Павло пише з Македонії Перше 1 Тим. 1:3 н. е. послання до Тимофія Павло пише з Македонії (?) Тита 1:5 послання до Тита бл. 62—64 р.р. Петро пише з Вавилона Перше 1 Пет. 1:1; 5:13 н. е. послання Петра бл. 64 р. н. е. Петро пише з Вавилона (?) 2 Пет. 1:1 Друге послання Петра бл. 65 р. н. е. Павло пише з Рима Друге 2 Тим. 4:16—18 послання до Тимофія Ісусів брат Юда пише Юди 1, 17, 18 послання Юди 70 р. н. е. Римляни знищують Єрусалим Дан. 9:27; разом з його храмом Матв. 23:37, 38; Луки 19:42, 44 бл. 96 р. н. е. Іван пише книгу Об’явлення Об’яв. 1:9 на острові Патмос бл. 98 р. н. е. Іван пише Євангеліє, яке Івана 21:22, 23 називається «Івана», а також послання 1, 2 і 3 Івана; написання Біблії закінчено бл. 100 р. н. е. Смерть Івана — останнього з 2 Сол. 2:7 апостолів УВАГА. Треба пам’ятати, що багато із цих дат чітко визначені, але декотрі з них визначено приблизно, на основі доступних даних. Таблиця складена не для того, щоб кожній події надати незмінну дату, а щоб допомагати тим, хто вивчає Біблію, визначати події у потоці часу та бачити зв’язок між цими подіями. [Таблиця на сторінках 13—16] ГОЛОВНІ ПОДІЇ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ ІСУСА Чотири Євангелія у хронологічному порядку Час Місце Подія Події, що передували Ісусовому служінню 3 р. до н. е. Єрусалим, Захарію передречено народження храм Івана Хрестителя 1:5—25 бл. 2 р. Назарет; Марії передречено народження Ісуса; до н. е. Юдея вона відвідує Єлисавету 1:26—56 2 р. до н. е. Пагориста Народження Івана Хрестителя; місцевість його подальше життя в пустелі Юдеї 1:57—80 2 р. до н. е., Віфлеєм Народження Ісуса (Слова, через бл. 1 жовт. якого все з’явилося), нащадка Авраама і Давида 1:1—25 2:1—7 1:1—5, 9—14 Поблизу Ангел проголошує добру новину; Віфлеєма пастухи відвідують немовля 2:8—20 Віфлеєм; Ісуса обрізують (8-й день), Єрусалим представляють у храмі (40-й день) 2:21—38 1 р. до н. е. Єрусалим; Астрологи; втеча до Єгипту; або 1 р. н. е. Віфлеєм; убивство дітей; повернення Ісуса Назарет 2:1—23 2:39, 40 12 р. н. е. Єрусалим 12-річний Ісус на святі Пасхи; повертається додому 2:41—52 29 р., весна Пустеля, Служіння Івана Хрестителя Йордан 3:1—12 1:1—8 3:1—18 1:6—8, 15—28 Початок Ісусового служіння 29 р., осінь Річка Йордан Хрещення і помазання Ісуса, який народився як людина і походив з роду Давида, але Бог проголосив його своїм Сином 3:13—17 1:9—11 3:21—38 1:32—34 Юдейська Піст та спокушування Ісуса пустеля 4:1—11 1:12, 13 4:1—13 Віфанія Свідчення Івана Хрестителя про за Йорданом Ісуса 1:15, 29—34 Верхня Перші Ісусові учні частина 1:35—51 Йорданської долини Кана Ісус виконує перше чудо; Галілейська; приходить у Капернаум 2:1—12 Капернаум 30 р., Пасха Єрусалим Святкування Пасхи; виганяє торговців з храму 2:13—25 Єрусалим Розмова Ісуса з Никодимом 3:1—21 Юдея; Енон Ісусові учні хрестять людей; Іван має ставати меншим 3:22—36 Тіверія Ув’язнення Івана; Ісус йде до Галілеї 4:12; 14:3—5 1:14; 6:17—20 3:19, 20; 4:14 4:1—3 Сихар По дорозі до Галілеї Ісус навчає у Самарії самарян 4:4—43 Широкомасштабне служіння Ісуса в Галілеї Галілея Спочатку проголошує: «Наблизилося царство небесне» 4:17 1:14, 15 4:14, 15 4:44, 45 Назарет; Зцілює хлопчика; читає про Кана; доручене йому завдання; його Капернаум не приймають; йде до Капернаума 4:13—16 4:16—31 4:46—54 Галілейське Кличе Симона та Андрія, Якова море, поблизу та Івана 4:18—22 Капернаума 1:16—20 5:1—11 Капернаум Зцілює одержимого демоном, а також Петрову тещу і багатьох інших 8:14—17 1:21—34 4:31—41 Галілея Перша подорож по Галілеї з чотирма щойно покликаними учнями 4:23—25 1:35—39 4:42, 43 Галілея Зцілення прокаженого; натовпи людей сходяться до Ісуса 8:1—4 1:40—45 5:12—16 Капернаум Зцілює паралізованого 9:1—8 2:1—12 5:17—26 Капернаум Кличе Матвія; на бенкеті зі збирачами податків 9:9—17 2:13—22 5:27—39 Юдея Проповідує в синагогах Юдеї 4:44 31 р., Пасха Єрусалим Йде на бенкет; зцілює чоловіка; засуджує фарисеїв 5:1—47 Повертається Учні зривають колоски в суботу з Єрусалима (?) 12:1—8 2:23—28 6:1—5 Галілея; Зцілює руку в суботу; іде до Галілейське берега моря; зцілює 12:9—21 море 3:1—12 6:6—11 Гора поблизу Вибирає 12 апостолів Капернаума 3:13—19 6:12—16 Поблизу Нагірна проповідь Капернаума 5:1—7:29 6:17—49 Капернаум Зціляє слугу сотника 8:5—13 7:1—10 Наїн Воскрешає сина вдови 7:11—17 Галілея Ув’язнений Іван посилає учнів до Ісуса 11:2—19 7:18—35 Галілея Ганьбить міста; відкриття немовлятам; зручне ярмо 11:20—30 Галілея Грішниця намащує ноги; приклад про боржників 7:36—50 Галілея Друга проповідницька подорож по Галілеї з 12 апостолами 8:1—3 Галілея Зцілення одержимого демонами; звинувачення, що він пов’язаний з Вельзевулом 12:22—37 3:19—30 Галілея Книжники та фарисеї вимагають знак 12:38—45 Галілея Учні Христа — його близькі родичі 12:46—50 3:31—35 8:19—21 Галілейське Приклади про сіяча, бур’яни та море інше; пояснення 13:1—53 4:1—34 8:4—18 Галілейське Перепливаючи озеро, утихомирює бурю море 8:18, 23—27 4:35—41 8:22—25 Гадара, на Пд. Зцілює двох одержимих демонами; Сх. від демони входять у свиней Галілейського 8:28—34 5:1—20 моря 8:26—39 Очевидно, Воскресіння дочки Яіра; зцілення Капернаум жінки 9:18—26 5:21—43 8:40—56 Капернаум (?) Зцілює двох сліпих і німого, одержимого демоном 9:27—34 Назарет Знову відвідує місто, де виріс, і знову його не приймають 13:54—58 6:1—6 Галілея Третя подорож по Галілеї, посилає апостолів; діяльність розширюється 9:35—11:1 6:6—13 9:1—6 Тіверія Іванові Хрестителю відрубують голову; Ірод відчуває вину і боїться 14:1—12 6:14—29 9:7—9 32 р., Капернаум (?); Апостоли повертаються незадовго пн.-сх. з проповідницької подорожі; до Пасхи узбережжя 5000 нагодовано 14:13—21 (Ів. 6:4) Галілейського 6:30—44 9:10—17 моря 6:1—13 пн.-сх. Спроба зробити Ісуса царем; він іде узбережжя по морю; зцілює 14:22—36 Галілейського 6:45—56 6:14—21 моря; Генісарет Капернаум Пояснює, що таке «хліб життя»; відпало багато учнів 6:22—71 32 р., після Очевидно, Традиції, які позбавляють сили Боже Пасхи Капернаум Слово 15:1—20 7:1—23 7:1 Фінікія; Поблизу Тира, Сидона; потім до Десятимістя Десятимістя; 4000 нагодовано 15:21—38 7:24—8:9 Магадан Фарисеї та саддукеї знову вимагають знак 15:39—16:4 8:10—12 пн.-сх. Застерігає про фарисейську узбережжя закваску; зцілює сліпого Галілеї; 16:5—12 8:13—26 Віфсаїда Кесарія Ісус є Месією; передрікає смерть, Пилипова воскресіння 16:13—28 8:27—9:1 9:18—27 Очевидно, Преображення перед Петром, Яковом г. Гермон та Іваном 17:1—13 9:2—13 9:28—36 Кесарія Зцілює чоловіка, який був одержимий Пилипова демоном і якого не могли зцілити учні 17:14—20 9:14—29 9:37—43 Галілея Знову передрікає свою смерть та воскресіння 17:22, 23 9:30—32 9:43—45 Капернаум Ісус робить чудо: дає гроші для сплати податку 17:24—27 Капернаум Найбільший у Царстві; як ставитись до помилок інших; милосердя 18:1—35 9:33—50 9:46—50 Галілея; Йде з Галілеї на свято Кучок; Самарія залишити все задля служіння 8:19—22 9:51—62 7:2—10 Подальше служіння Ісуса в Юдеї 32 р., свято Єрусалим Ісус прилюдно навчає на святі Кучок Кучок 7:11—52 Єрусалим Навчає після свята; зцілює сліпого 8:12—9:41 Очевидно, Висилає 70 проповідувати; Юдея повертаються, розповідають 10:1—24 Юдея; Віфанія Розповідає про милосердного самарянина; в домі Марти і Марії 10:25—42 Очевидно, Юдея Знову навчає взірцевої молитви; наполегливість у проханнях 11:1—13 Очевидно, Юдея Спростовує фальшиві обвинувачення; показує, що тогочасне покоління заслуговує осуду 11:14—36 Очевидно, Юдея На гостині у фарисея, Ісус засуджує лицемірів 11:37—54 Очевидно, Юдея Промова про Божу опіку; вірний управитель 12:1—59 Очевидно, Юдея Зцілює скорчену жінку в суботу; три приклади 13:1—21 32 р., свято Єрусалим Ісус на святі Відновлення; Відновлення Добрий Пастир 10:1—39 Подальше служіння Ісуса на схід від Йордану за Йорданом Багато повірило в Ісуса 10:40—42 Перея Навчає в містах і селах дорогою (за Йорданом) в Єрусалим 13:22 Перея Як увійти в Царство; погрози Ірода; дім залишається порожній 13:23—35 Очевидно, Смиренність; приклад про велику Перея вечерю 14:1—24 Очевидно, Ціна учнівства 14:25—35 Перея Очевидно, Приклади про загублену вівцю, Перея загублену монету, блудного сина 15:1—32 Очевидно, Приклади про неправедного Перея управителя, про багача і Лазаря 16:1—31 Очевидно, Прощення і віра; нікчемні раби Перея 17:1—10 Віфанія Ісус воскрешає Лазаря 11:1—46 Єрусалим; Кайяфа радить убити Ісуса; Єфрем Ісус іде звідти 11:47—54 Самарія; Зцілює і навчає, проходячи Галілея Самарією, Галілеєю 17:11—37 Самарія або Приклади про наполегливу вдову, Галілея про фарисея та збирача податків 18:1—14 Перея Проходить Переєю; навчає про ставлення до розлучення 19:1—12 10:1—12 Перея Приймає і благословляє дітей 19:13—15 10:13—16 18:15—17 Перея Багатий молодий чоловік; приклад про працівників у винограднику 19:16—20:16 10:17—31 18:18—30 Очевидно, Ісус утретє передрікає свою смерть, Перея воскресіння 20:17—19 10:32—34 18:31—34 Очевидно, Прохання дати Якову та Івану місця Перея в Царстві 20:20—28 10:35—45 Єрихон Проходячи через Єрихон, зцілює двох сліпих; відвідує Закхея; приклад про десять мін 20:29—34 10:46—52 18:35—19:28 Останній період служіння Ісуса в Єрусалимі 8 нісана 33 р. Віфанія Приходить у Віфанію за шість днів до Пасхи 11:55—12:1 9 нісана Віфанія Бенкет у домі Симона, прокаженого; Марія намащує Ісуса; юдеї приходять, щоб побачити Ісуса та Лазаря 26:6—13 14:3—9 12:2—11 Віфанія — Христос урочисто в’їжджає в Єрусалим Єрусалим 21:1—11, 14—17 11:1—11 19:29—44 12:12—19 10 нісана Віфанія — Проклинає безплідне фігове дерево; Єрусалим вдруге наводить порядок у храмі 21:18, 19, 12, 13 11:12—17 19:45, 46 Єрусалим Старші священики і книжники шукають можливості вбити Ісуса 11:18, 19 19:47, 48 Єрусалим Розмова з греками; невірство юдеїв 12:20—50 11 нісана Віфанія — Безплідне фігове дерево засохло Єрусалим 21:19—22 11:20—25 Єрусалим, Владу Христа ставлять під сумнів; храм приклад про двох синів 21:23—32 11:27—33 20:1—8 Єрусалим, Приклади про злих рільників, храм про весільний бенкет 21:33—22:14 12:1—12 20:9—19 Єрусалим, Підступні запитання про податок, храм воскресіння, заповіді 22:15—40 12:13—34 20:20—40 Єрусалим, Ісус спростовує закиди храм про походження Месії 22:41—46 12:35—37 20:41—44 Єрусалим, Нещадно викриває книжників храм і фарисеїв 23:1—39 12:38—40 20:45—47 Єрусалим, Скромна лепта вдови храм 12:41—44 21:1—4 Оливна Передречення про падіння Єрусалима; гора Ісусову присутність; кінець системи 24:1—51 13:1—37 21:5—38 Оливна Приклади про десятьох дів, гора про таланти, про овець і козлів 25:1—46 12 нісана Єрусалим Релігійні провідники складають плани вбивства Ісуса 26:1—5 14:1, 2 22:1, 2 Єрусалим Юда домовляється зі священиками, щоб зрадити Ісуса 26:14—16 14:10, 11 22:3—6 13 нісана Єрусалим та Підготовка до Пасхи (четвер околиці 26:17—19 14:12—16 пополудні) 22:7—13 14 нісана Єрусалим Пасхальна вечеря разом із 12 26:20, 21 14:17, 18 22:14—18 Єрусалим Ісус миє ноги своїм апостолам 13:1—20 Єрусалим Викриває Юду як зрадника і проганяє його 26:21—25 14:18—21 22:21—23 13:21—30 Єрусалим Започатковує відзначення пам’ятної вечері з 11 26:26—29 14:22—25 22:19, 20, 24—30 [1Кр. 11:23—25] Єрусалим Передрікає, що Петро зречеться його та апостоли розпорошаться 26:31—35 14:27—31 22:31—38 13:31—38 Єрусалим Помічник; взаємна любов: лихо; Ісусова молитва 14:1—17:26 Гефсиманія Муки в саду; зрада та арешт Ісуса 26:30, 36—56 14:26, 32—52 22:39—53 18:1—12 Єрусалим На суді перед Анною, Кайяфою, синедріоном; зречення Петра 26:57—27:1 14:53—15:1 22:54—71 18:13—27 Єрусалим Зрадник Юда повісився 27:3—10 [Дії 1:18, 19] Єрусалим Перед Пилатом, потім перед Іродом і знову перед Пилатом 27:2, 11—14 15:1—5 23:1—12 18:28—38 Єрусалим Пилат намагається звільнити Ісуса, а тоді віддає на смерть 27:15—30 15:6—19 23:13—25 18:39—19:16 (бл. 15 Голгофа, Смерть Ісуса на стовпі мук години, Єрусалим і пов’язані з цим події п’ятниця) 27:31—56 15:20—41 23:26—49 19:16—30 Єрусалим Ісусове тіло знімають зі стовпа мук і хоронять 27:57—61 15:42—47 23:50—56 19:31—42 15 нісана Єрусалим Священики і фарисеї ставлять коло гробниці охорону 27:62—66 після Єрусалим Ісусове воскресіння та події того 16 нісана та околиці дня 28:1—15 16:1—8 24:1—49 20:1—25 Єрусалим; Подальші з’явлення Ісуса Христа Галілея 28:16—20 [1Кр. 15:5—7] [Дії 1:3—8] 20:26—21:25 25 іяра Оливна гора, Вознесіння Ісуса, 40-й день після поблизу його воскресіння [Дії 1:9—12] Віфанії 24:50—53