Олександр Германович Баунов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Германович Баунов
Народився 4 грудня 1969(1969-12-04) (54 роки)
Ярославль, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність журналіст, редактор, дипломат, філолог, публіцист
Alma mater Філологічний факультет МДУd (1995)
Знання мов російська
Роки активності 1999 — тепер. час

Олександр Германович Баунов ((4 грудня 1969(1969-12-04), Ярославль)) — російський журналіст і філолог-античник, публіцист, колишній дипломат, головний редактор сайту Carnegie.ru Московського центру Карнегі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Олександр Германович Баунов народився 4 грудня 1969 року у Ярославлі. Його батько Герман Васильович Баунов закінчив ЛДУ 1953 року, працював журналістом, був завідувачем відділу культури газети " Північний робітник ", головою обласного комітету з питань телебачення та радіомовлення.[1][2]

1995 року закінчив відділення класичної філології філологічного факультету МДУ ім. Ломоносова. З 1999 по 2003 був на дипломатичній службі МЗС Росії в посольстві Росії в Греції[3]. З 2004 по 2008 рік — репортер, потім редактор міжнародного відділу журналу "Російський Newsweek ". З 2009 по 2015 рік — оглядач та редактор щоденного мережевого видання Slon.ru.

З лютого 2015 — експерт Московського центру Карнегі, головний редактор сайту Carnegie.ru[4].

Регулярно публікується у російських виданнях ("Відомості ", "Велике місто ", "Російське життя ", РБК, "Росія у глобальній політиці ", Snob та ін.) і зарубіжних виданнях (The New York Times,[5] Foreign Affairs[6], Foreign Policy,[7] The Atlantic[8] та ін.)[9].

Баунов — автор циклів статей на міжнародні та внутрішні теми: про зовнішню політику Росії, місце Росії в сучасному світі[10]. Також він опублікував кілька путівників Грецією та її регіонами.

У 2013 році — фіналіст публіцистичної премії «ПолітПросвіт». У 2014 році — голова журі премії «ПолітПросвіт». У 2015 році книга «Міф тісний» стала лауреатом премії "Лібмісія " у номінації «Аналітика»[11][12].

З 2022 Баунов покинув Росію і працює науковим співробітником в Інституті гуманітарних наук у Відні[13]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Греческие острова : Афины, Аттика, острова Аргосаронического залива, Ионические острова, Крит, Архипелаг Додеканес, Киклады, другие острова Эгейского моря. — М. : Вокруг света, 2006. — 224 с. — ISBN 5-98652-053-X.
  • Крит : Ханья, Ретимнон, Ираклион, Херсонес, Агиос Николаос, Иерапетра : 47 городов и населенных пунктов, 34 объекта гражданской архитектуры, 33 церкви и монастыря, 24 музея, 10 объектов античности, 8 ущелий, 5 мечетей, 6 пещер, 1 синагога. — М. : Вокруг света, 2008. — 213 с. — ISBN 978-5-98652-167-1.
  • Греция : Афины. Аттика. Острова Агросаронического залива. Пелопоннес. Западная Греция. Центральная Греция. Северная Греция : 76 городов и поселков, около 40 музеев, около 40 церквей и монастырей, 16 схем, более 140 иллюстраций : практическая информация ; советы издательства. — М. : Вокруг света, 2008. — 276 с. — ISBN 978-5-98652-122-0.
  • WikiLeaks: дипломатия с черного хода. — М. : Эксмо, 2011. — 320 с. — 8000 прим. — ISBN 978-5-699-48414-0.
  • Миф тесен. — М. : Время, 2015. — 448 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-9691-1406-7.
  • Конец режима. Как закончились три европейские диктатуры. — М. : Альпина Паблишер, 2023. — 606 с. — ISBN 978-5-9614-8245-4.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ГТРК «Ярославия»
  2. ↑ «Тоже мне, артист!», «Северный край».
  3. ↑ AGORA LTD, Ellada Magazine Ellada-Russia. Греция-Россия | ЖУРНАЛ — СТАТЬИ — Wikileaks.gr по-русски (рос.). www.ellada-russia.ru. Процитовано 22 травня 2019.[недоступне посилання з Март 2020]
  4. ↑ Московский Центр Карнеги представляет новый онлайн-проект (рос.). Carnegie Moscow Center. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 22 травня 2019.
  5. ↑ Baunov, Alexander (22 листопада 2018). Opinion | What Drives the Russian State. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  6. ↑ Alexander Baunov. Foreign Affairs (англ.). 10 жовтня 2017. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  7. ↑ Alexander Baunov – Foreign Policy (амер.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  8. ↑ Alexander Baunov. Alexander Baunov. The Atlantic (амер.). Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  9. ↑ Articles by Alexander Baunov | The New York Times, The Washington Post, The Atlantic Journalist | Muck Rack. muckrack.com (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  10. ↑ Александр Баунов (рос.). Carnegie Moscow Center. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 22 травня 2019.
  11. ↑ Объявлены первые лауреаты премии «ЛибМиссия». Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.
  12. ↑ Премия «ЛИБМИССИЯ». www.premialibmissiya.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 22 травня 2019.
  13. ↑ Venäläiset oli eristetty Euroopasta jo kauan ennen sotaa, arvostelee venäläinen tutkija, Helsingin Sanomat. 22 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександр_Германович_Баунов&oldid=41006015