Олена Процюк
| Олена Процюк | |
|---|---|
| Народилася |
19 січня 1917[1] Теребовля, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[1] |
| Померла |
5 липня 2009[1] (92 роки) Львів, Україна[1] |
| Країна |
 США |
| Діяльність | громадська діячка, активістка за права жінок, журналістка |
| Знання мов | українська, англійська і французька |
Олена (Еля) Процюк, уроджена Шкільна (19 січня 1917, Теребовля — 5 липня 2009, Львів) — діячка українського жіночого руху та журналістка, за фахом дорадник у справах фахового вишколу.
Діячка Союзу українок Австралії (1950—1957), з 1957 року проживала в США — референтка зв’язків Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), уповноважена СФУЖО на міжнародних конгресах жіночих організацій, редактор англомовного «Бюлетеня» федерації. Почесний член СФУЖО.
Біографія[ред. | ред. код]
Олена Процюк народилася 19 січня 1917 року в Теребовлі[2]. Її матір'ю була актриса Герміна Лаврівська-Шкільна[3]. У 1935 1939 роках навчалась у Познані, де познайомилась і одружилась зі своїм чоловіком інженером-машинобудівельником Степаном-Юрієм Процюком[4]. Під час радянської та німецької окупації Олена перебувала у Львові, наприкінці Другої світової війни виїхала з чоловіком до Австрії. 1950 року родина переїхала до Австралії, де Олена Процюк долучилась до діяльності Союзу українок Австралії, посівши посаду референтки зв’язків[5]. У 1955 році О. Процюк була першим делегатом від СФУЖО на конгресі Міжнародного альянсу жінок[en] у Коломбо, Шрі-Ланка.
1957 року родина Процюків переїжджає у Нью-Йорк (США). Олена Процюк долучилась до роботи Союзу українок Америки і того ж року бере участь у конвенції Міжнародної ради жінок[en] як представниця СФУЖО[6].
18 березня 1958 року відбулася зустріч членів Союзу українок Америки з Елеонорою Рузвельт. Метою зустрічі було вияснити ситуацію жінок в СРСР, яку неправдиво подали в статті, написаній Елеонорою Рузвельт після поїздки до СРСР. Однією з учасниць зустрічі була Олена Процюк, яка розповіла пані Рузвельт про справжнє становище жінок в СРСР і жахливі навантаження на них.
Надалі Олена Процюк продовжувала брати активну участь у жіночих організаціях і міжнародних заходах. Вона брала участь у Конгресі Міжнародної асоціації жінок у Вашингтоні, у Вімблдоні (Англія), Глен-Коув (США), Кенігштайні (Німеччина), а також здобула диплом Master of Science and Business Administration і почала працювати професійно.
У 1965 році Лідія Бурачинська передала референтуру зв'язків СФУЖО Олені Процюк. З 1972 року вона була призначена представницею світової організації Mouvement Mondial des Mères (MMM) в ООН, де займалась питаннями захисту прав жінок та поширенням інформації про Україну.
В 1975 році Олена Процюк разом з делегацією СФУЖО взяла участь у Першій міжнародній конференції жінок в Мехіко-Сіті.
Працювала другою заступницею голови СФУЖО в США у 1982-1992 роках та очолювала "Бюро Порад" у Нью-Йорку. Брала участь у міжнародних заходах та конференціях з прав людини та жінок у складі делегацій СФУЖО та Mouvement Mondial des Mères при ООН, де вносила петиції та звернення щодо порушень прав людини в СРСР, сприяння у залученні уваги світової громадськості до українського питання, головної справи жінок-політв'язнів та дискримінації родин політв'язнів. Вона вносила звіти до конференцій ООН та брала участь у семінарах на тему "Жіночі організації та їх роль в розвитку". Процюк також внесла петицію про жінку-в'язня в Україні на семінарі Комісії статусу жінки в ООН 1978 року[6].
2005 року Олена Процюк повернулася на постійне проживання до Львова. Брала участь у річних нарадах СФУЖО в Києві. Померла 5 липня 2009 року у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові, біля своєї матері, актриси Герміни Лаврівської-Шкільної[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д http://www.infoukes.com/newpathway//29-2009-Page-14-3.html
- ↑ 29-2009-Page-14-3. www.infoukes.com. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Шкамбара, Марія (17 липня 2009). Померла почесний член СФУЖО св. п. Олена Процюк (PDF). Свобода (українська) . № 29. Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2023. Процитовано 21.03.2023.
- ↑ Кічоровська Кебало, Марта (червень 2019). НЕЗАБУТНЯ ПАНІ ЕЛЯ У десяту річницю смерти Олени Процюк (1917 — 2009) (PDF). Наше життя (українська) .
- ↑ Тернопільський Енциклопедичний Словник. Т. 4 (додатковий) : А-Я (2009) (Т 35). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ а б в Бризгун-Соколик, Оксана (12 грудня 2009). У св. пам'ять мґр. Олени Процюк (PDF). Наше життя (українська) .
Джерела[ред. | ред. код]
- Процюк Олена // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1970. — Кн. 2, [т. 6] : Перемищль — Пряшівщина (початок). — ISBN 5-7707-4049-3.