Оскар Гарре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Оскар Гарре
Оскар Гарре
Оскар Гарре
Особисті дані
Повне ім'я Оскар Альфредо Гарре
Народження 9 грудня 1956(1956-12-09) (67 років)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст 175 см[1]
Вага 76 кг
Громадянство  Аргентина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1974–1988 Аргентина «Феррокаріль Оесте» 470 (12)
1988–1989 Аргентина «Уракан» 18 (2)
1989–1994 Аргентина «Феррокаріль Оесте» 111 (4)
1994–1995 Ізраїль «Хапоель» (Кфар-Сава) 6 (0)
1995–1996 Ізраїль «Хапоель» (Беер-Шева)  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1983–1988 Аргентина Аргентина 37 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1997 Аргентина «Ланус»
2000 Чилі «Депортес Консепсьйон»
2001–2003 Чилі «Уачіпато»
2004 Чилі «Універсідад Католіка»
2005–2006 Аргентина «Атлетіко Рафаела»
2006–2007 Аргентина «Феррокаріль Оесте»
2007–2008 Аргентина «Тіро Федераль»
2011 Аргентина Аргентина U-17
2012–2013 Аргентина Аргентина U-20 (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Оскар Гарре (ісп. Oscar Garré, нар. 9 грудня 1956, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції захисника. Після завершення кар'єри гравця Оскар Гарре працював тренером.

Виступав на батьківщині за клуби «Феррокаріль Оесте» та «Уракан» і в Ізраїлі за «Хапоель» (Кфар-Сава) та «Хапоель» (Беер-Шева), а також національну збірну Аргентини. У складі збірної — чемпіон світу та учасник двох Кубків Америки.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1974 року виступами за команду «Феррокаріль Оесте», в якій провів чотирнадцять сезонів, взявши участь у 470 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Феррокаріль Оесте», був основним гравцем захисту команди. За цей час двічі виборював титул чемпіона Аргентини у 1982 і 1984 роках.

Оскар Гарре під час виступів за «Феррокаріль Оесте». 1982 рік.

Після цього він перейшов в «Уракан», за який провів 18 матчів і наступного року повернувся назад у «Феррокаріль Оесте». З 1989 по 1994 рік Гарре знову виступав за цей клуб. Всього за 21 рік у клубі він зіграв 581 матч у чемпіонаті, забивши 16 голів.

У 1994 році він поїхав у Ізраїль, де виступав два роки за «Хапоель» (Кфар-Сава) та «Хапоель» (Беер-Шева), після чого завершив професійну ігрову кар'єру.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Того ж року в складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1983 року в різних країнах, на якому зіграв у чотирьох матчах.

Через два роки став учасником чемпіонату світу 1986 року в Мексиці, здобувши того року титул чемпіона світу. На турнірі Оскар зіграв 3 матчі на груповому етапі й в 1/8 фіналу, проте у чвертьфіналі, півфіналі та фіналі він залишився на лавці запасних.

Останнім великим турніром для гравця став домашній Кубок Америки 1987 року, де він жодного разу не вийшов на поле.

У національній команді протягом кар'єри, яка тривала 6 років, провів у формі збірної країни 37 матчів.

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри разом зі своїм другом Херонімо Саккарді працював технічним директором клубу «Феррокаріль Оесте».

1997 року розпочав самостійну тренерську кар'єру, очоливши «Ланус».

Згодом з 2000 по 2004 рік Оскар працював у Чилі з клубами «Депортес Консепсьйон», «Уачіпато» та «Універсідад Католіка». В останній команді він був звільнений після того, як провів один з найгірших сезонів в історії клубу — сім поразок у дев'яти іграх[2].

Після цього Гарре повернувся на батьківщину, де працював із клубами «Атлетіко Рафаела», «Феррокаріль Оесте» та «Тіро Федераль»

З 2011 року очолював юнацьку збірну Аргентини до 17 років, після чого був помічником Марсело Троббіані в молодіжний збірній Аргентини.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Феррокаріль Оесте»: Насьйональ 1982, Насьйональ 1984
Аргентина: 1986

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. RSSSF (ред.). World Cup Champions Squads 1930-2006 (англ.). Процитовано 2 aprile 2010.
  2. Universidad Católica registra el peor inicio de torneo de los últimos cinco años

Посилання

[ред. | ред. код]