Отто Байсгайм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Байсгайм
нім. Otto Beisheim
Народився 3 січня 1924(1924-01-03)[2][4][…]
Фельберт, Меттман, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецька імперія[6]
Помер 18 лютого 2013(2013-02-18)[1][2][…] (89 років)
Роттах-Егерн, Місбах, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[2][4][7]
·вогнепальне поранення
Країна  Німеччина
 Швейцарія
Місце проживання Баар
Роттах-Егерн
Маямі
Діяльність підприємець, меценат
Знання мов німецька
Заклад Metro AG
Членство СС і 1-а танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» (1944)
Військове звання Штурманн
У шлюбі з Inge Beisheimd[8]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги перед землею Берлін»
Орден «За заслуги перед землею Берлін»
Баварський орден «За заслуги»
Баварський орден «За заслуги»
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН

Отто Байсгайм (нім. Otto Beisheim; 3 січня 1924, Фоснакен18 лютого 2013, Роттах-Егерн) — німецький і швейцарський підприємець, співзасновник концерну Metro AG.

Біографія[ред. | ред. код]

Байсгайм народився в сім'ї управителя маєтком, навчався на торговця шкіряними виробами. У 1941-1945 роках служив в лейб-штандарті і був членом СС, після війни потрапив в полон до британців і пройшов денацифікацію.

Після Другої світової війни Отто Байсгайм працював прокуристом (уповноваженим представником) підприємства з продажу електротоварів Stöcker & Reinshagen. Власники компанії Шелль в 1964 вступили в акціонерне товариство Metro AG, засноване в 1963 році в Ессені комерсантами з Дуйсбурга Вільгельмом Шмідт-Рутенбеком і Ернстом Шмідтом. Перший магазин Metro відкрився в листопаді 1963 року в Ессені. Керуючим директором другого магазину Metro в Мюльхаймі-на-Рурі в 1964 році став Отто Байсгайм. У 1967 році Байсгайм виступив посередником на переговорах про участь в Metro AG іменитої дуйсбурзька компанії Franz Haniel & Cie. і також став акціонером. Саме при Отто Байсхайме, який став одноосібним керівником Metro AG, компанія виросла в один з найбільших торгових концернів світу. Байсхайму належало 18,5% акціонерного капіталу групи Metro. Його статки оцінювалися в 2008 році в майже 4,85 млрд євро.

10 січня 2004 року на Потсдамській площі в Берліні відбулася урочиста церемонія відкриття Центру Байсхайма вартістю в 463 млн євро, в якому розмістилися в тому числі 5-зіркові готелі мереж Ritz-Carlton і Marriott International. Байсгайм займався благодійною діяльністю, допомагав багатьом школам і дошкільним освітнім установам.

Отто Байсгайм проживав в швейцарському Барі і в 1988 році отримав громадянство Швейцарії. У Німеччині проживав в Роттах-Егерн на Тегернзе. Зиму проводив у Маямі. П'ятдесят років був одружений з дружиною Інгою, яка померла в 1999 році. У 2004 році площа перед Центром Байсхайма отримала ім'я Інги Байсгайм. У 2008 році одружився з Лізою Еверс. В останні роки життя страждав від невиліковної хвороби і «з огляду на безнадійності стану здоров'я» 18 лютого 2013 року застрелився з пістолета у ванній кімнаті своєї вілли в Роттах-Егерн.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Metro's Billionaire Co-Founder Beisheim Commits Suicide - Bloomberg
  2. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #120662248 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б http://lifeinlegacy.com/Display.aspx?weekof=2013-02-23
  4. а б http://www.ft.com/cms/s/0/8e9115ae-79eb-11e2-9dad-00144feabdc0.html
  5. http://www.nytimes.com/2013/02/22/business/otto-beisheim-german-retailing-pioneer-dead-at-89.html
  6. http://www.therichest.com/celebnetworth/networth_category/otto-beisheim-net-worth/
  7. http://www.macleans.ca/news/german-billionaire-otto-beisheim-founder-of-metro-retail-group-dies-at-89/
  8. https://www.kulturring.org/konkret/frauen-persoenlichkeiten/index.php?frauen-persoenlichkeiten=strassennamen&id=136
  9. Burgdorff, Stephan (1 травня 1996). GROSSES GELD: VIEL GLÜCK, WENIG SKRUPEL. Spiegel Online. Процитовано 9 травня 2019.
  10. а б в Otto Beisheim - whu.edu. web.archive.org. 26 листопада 2011. Архів оригіналу за 26 листопада 2011. Процитовано 9 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]