Охлопков Леонід Іванович

Охлопков Леонід Іванович
Народився	23 травня 1910(1910-05-23) село Карпово Уренської волості Варнавинського повіту Костромської губернії, тепер Уренського району Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	2 січня 1978(1978-01-02) (67 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Національність	росіянин
Діяльність	воєначальник
Партія	КПРС
Нагороди

Леонід Іванович Охлопков (23 травня 1910(19100523), село Карпово Уренської волості Варнавинського повіту Костромської губернії, тепер Уренського району Нижньогородської області, Російська Федерація — 2 січня 1978, місто Мінськ, тепер Білорусь) — радянський військовий політпрацівник, генерал-майор танкових військ (18.02.1958). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання.

Біографія

Народився в селянській родині. Член ВКП(б) з 1931 року.

У Червоній армії з травня 1932 року. З 28 травня 1932 по жовтень 1934 року — курсант Нижньогородської (Горьковської) бронетанкової школи імені Сталіна.

У жовтні 1934 — вересні 1937 року — в.о. командира, командир (з березня 1935 року) взводу 1-го, потім 3-го танкових батальйонів 133-ї механізованої бригади РСЧА.

У вересні 1937 — січні 1939 року — секретар партійного бюро 1-го танкового батальйону 133-ї механізованої бригади.

У січні 1939 — літо 1940 року — відповідальний секретар партійної комісії 4-ї легкотанкової бригади РСЧА.

З літа 1940 по листопад 1941 року — відповідальний секретар партійної комісії 11-ї танкової дивізії 2-го механізованого корпусу Одеського військового округу.

З 26 листопада по грудень 1941 року — військовий комісар 132-го танкового полку 132-ї танкової бригади.

З грудня 1941 по квітень 1942 року — військовий комісар оперативного відділу штабу Південного фронту.

З квітня 1942 року — військовий комісар 22-ї танкової бригади. У вересні 1942 року поранений, перебував на лікуванні у військовому госпіталі № 2386 у Москві.

У жовтні 1942 — квітні 1944 року — начальник політичного відділу Костеревського танкового військового табору.

24 квітня 1944 — 11 серпня 1945 року — начальник політичного відділу 5-го гвардійського механізованого корпусу.

11 серпня 1945 — грудень 1947 року — начальник політичного відділу 5-ї гвардійської механізованої дивізії.

З 26 грудня 1947 по грудень 1948 року — слухач Курсів перепідготовки політичного складу при Військово-політичній академії імені Леніна.

30 грудня 1948 — квітень 1950 року — заступник начальника політичного відділу 5-ї гвардійської механізованої армії Білоруського військового округу. У 1950 році здобув атестат за середню школу.

17 квітня 1950 — 19 травня 1954 року — начальник політичного відділу 3-ї гвардійської механізованої армії Групи радянських військ у Німеччині.

З 19 травня 1954 по січень 1957 року — слухач Вищої військової академії імені Ворошилова в Москві.

21 січня 1957 — 5 травня 1961 року — член Військової ради 5-ї гвардійської механізованої (з вересня 1957 року — танкової) армії Білоруського військового округу.

5 травня 1961 — 3 грудня 1963 року — 1-й заступник начальника Політичного управління Білоруського військового округу.

3 грудня 1963 року зарахований у розпорядження Політичного управління Білоруського військового округу. 6 січня 1964 року звільнений у запас за ст. 59б із правом носіння військової форми.

Помер 2 січня 1978 року. Похований на Східному цвинтарі міста Мінська.

Звання

• лейтенант (13.01.1936)
• старший лейтенант (23.06.1938)
• старший політрук (19.02.1940)
• батальйонний комісар (26.10.1941)
• старший батальйонний комісар (1942)
• полковий комісар
• полковник (5.12.1942)
• генерал-майор танкових військ (18.02.1958)

Нагороди

• два ордени Червоного Прапора (6.03.1942, 20.04.1953)
• орден Вітчизняної війни І ст. (16.06.1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (15.12.1943)
• орден Червоної Зірки (6.11.1947)
• медаль «За бойові заслуги» (3.11.1944)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі

Джерела

• Охлопков Леонид Иванович (рос.)
• Калашников К., Додонов И. Высший командный состав Вооружённых сил СССР в послевоенный период. Справочные материалы (1945—1975 гг.). Том 3. Командный состав танковых войск. Усть-Каменогорск: «Медиа-Альянс», 2017. (рос.)
• Генералы танковых войск (послевоенный период) 1946—1984 (рос.)