Панченко Діана Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панченко.
Панченко Діана Віталіївна
Народилася 21 травня 1988(1988-05-21) (35 років)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналістка, телеведуча
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського (2010) і КНУ імені Тараса Шевченка (2018)
Знання мов російська і українська
Нагороди
Срібна кнопка YouTube

Діана Віталіївна Панченко[1] (21 травня 1988(1988-05-21), Миколаїв) — українська проросійська журналістка, колишня ведуча проросійських каналів Медведчука NewsOne, «Перший незалежний» та UkrLive.

Звинувачена у поширенні проросійської пропаганди, за що була внесена до бази «Миротворець»[2][3]. З 15 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО[4]. 24 січня 2023 року СБУ повідомила Панченко про підозру за виготовлення матеріалів з виправданням збройної агресії РФ проти України[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 21 травня 1988 року у Миколаєві[6]. У 2010 році закінчила Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Видавнича справа та редагування», а у 2018 році — Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «право». У 2010 році нетривалий час працювала кореспондентом у «Газеті по-українськи». З 2010 по 2015 рік — кореспондент і телеведуча на ТРК «Київ»[7].

У 2015 році стала ведучою на телеканалі «NewsOne»[8]. Була ведучою програм «Тема» «Протистояння», «П'ятий кут» та «Свої»[9]. Під час блокування діяльності «NewsOne» у грудні 2017 року Панченко від імені телеканалу звернулася до Президента України Петра Порошенка з вимогою «захистити свободу слова»[10].

Під час різних телеефірів на телеканалі «NewsOne» Панченко виганяла зі студії політиків Валерія Івасюка та Юрія Бублика[11][12]. У 2018 році в передачі «Великий вечір» письменниця Лариса Ніцой звернулася до Панченко з проханням говорити не російською мовою, а українською. Панченко заявила, що Ніцой не може вказувати їй, якою мовою говорити, після чого письменниця покинула студію[13][14].

У лютому 2021 року, після введення президентом Зеленським санкцій проти Тараса Козака, власника «NewsOne», «ZIK» та «112 Україна», що призвели до припинення мовлення даних ЗМІ. З 26 лютого по 27 жовтня 2021 року Панченко і ряд співробітників цих телеканалів перейшли на телеканал «Перший незалежний»[15]. 26 лютого 2021 року стала одним із засновників руху «Клуб захисту журналістів»[16][17]. З 27 жовтня 2021 року — ведуча телеканалу «UkrLive».

Російсько-українська війна (2022)[ред. | ред. код]

У грудні 2022 року, у ході російської агресії проти України, Панченко приїхала до тимчасово окупованих росіянами Донецька[18] та Маріуполя[19]. Підсумком поїздки став проросійський пропагандистський фільм «Из Киева на Донбасс»[20], заснований на інтерв'ю з місцевими жителями і полоненими українськими військовослужбовцями Сергієм Мироненком і бійцем полку «Азов» Михайлом Швецем.

Розслідування[ред. | ред. код]

У січні 2023 року СБУ почала досудове розслідування щодо поїздок Панченко на тимчасово окуповані території України та проросійську пропаганду[21], того ж місяця СБУ повідомила Панченко про підозру[22].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Діана Панченко — лауреатка премії «Людина року-2019» у номінації «Журналіст року»[23].
  • 2020 — увійшла до рейтингу Найвпливовіших жінок України за версією читачів сайту Фокус під № 7[6].

Критика[ред. | ред. код]

В українських ЗМІ часто критикується за порушення журналістських стандартів та антиукраїнську позицію[24][25][26][27]. Зокрема, журналіст видання «Детектор медіа» Ярослав Зубченко назвав Панченко «найгіршим медійником 2020 року»[28].

Панченко виступила проти квот на українському ТБ для державної мови[29].

На тлі агресії РФ проти України — внесена до реєстру зрадників від проєкту «Чесно»[30].

Санкції, розслідування[ред. | ред. код]

15 січня 2023 року додана до санкційного списку України.[31][32]

24 січня 2023 року СБУ повідомила Панченко про підозру через виправдання війни РФ проти України й підтримку окупації Маріуполя.[33][34] Також СБУ відкрила провадження щодо Панченко з зйомку проросійських сюжетів на окупованих росіянами територіях[35].

12 жовтня СБУ повідомила Панченко про підозру у державній зраді[36][37].

У квітні 2024 YouTube заблокував на території України канал «Панченко»[38].

Примітка[ред. | ред. код]

  1. ↑ Анкетні дані акредитованого представника ЗМІ. cvk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  2. ↑ Panchenko Diana Vitalevna(рос.)
  3. ↑ Журналістка з проросійського каналу Панченко відкриватиме «Слов'янський базар» у Білорусі
  4. ↑ Указ Президента України від 15 січня 2023 року № 23/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  5. ↑ СБУ повідомила про підозру колишній ведучій телеканалів Медведчука, яка підтримала окупацію Маріуполя. SSU (укр.). Процитовано 24 січня 2023.
  6. ↑ а б #7 Диана Панченко в рейтинге «Самые влиятельные женщины Украины по версии читателей сайта Фокус». ФОКУС (рос.). Процитовано 10 лютого 2021.
  7. ↑ Ведучу незаконно закритого Зеленським телеканалу NewsOne Діану Панченко номіновано на премію UNESCO/Guillermo Cano World Press Freedom Prize. 112.ua (ua) . 16 лютого 2021. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  8. ↑ На NewsOne набрали странных ведущих. С интеллектом, как у Мадонны. МедиаНяня (рос.). 20 серпня 2015. Процитовано 10 лютого 2021.
  9. ↑ Телеканал Newsone запускае нові програми. Telekritika (ua) . 7 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2021.
  10. ↑ Маляренко Евгения (4 грудня 2017). Журналисты NewsOne потребовали от Порошенко защиты свободы слова. РБК (рос.). Процитовано 10 лютого 2021.
  11. ↑ Ведуча телеканалу соратника Медведчука вигнала гостя в прямому ефірі. depo.ua (ua) . 21 червня 2019. Процитовано 10 лютого 2021.
  12. ↑ NewsOne вирізав із запису уривок програми, де ведуча вигнала екснардепа. detector.media (укр.). 6 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2021.
  13. ↑ Семенова Инна (11 жовтня 2018). Скандалы в прямых эфирах, магазинах, поездах. Как писательница Лариса Ницой пытается защищать украинский язык. nv.ua (рос.). Процитовано 10 лютого 2021.
  14. ↑ Кулиш Ярослав (10 жовтня 2018). Панченко vs Ницой, раунд второй. Кто подвел себя под статью из-за русского языка. kp.ua (рос.). Процитовано 10 лютого 2021.
  15. ↑ «Первый Независимый» с журналистами каналов Медведчука отключили после часа эфира. ukrinform.ru (рос.). 26 лютого 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
  16. ↑ В Україні створили нове об'єднання журналістів. Корреспондент.net (укр.). 27 лютого 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  17. ↑ В Україні створено клуб «журналістів Медведчука». Главком (укр.). 2 березня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  18. ↑ Ексведуча каналів Медведчука Діана Панченко поїхала до окупованого Донецька. detector.media (укр.). 12 грудня 2022. Процитовано 19 грудня 2022.
  19. ↑ Из Киева на Донбасс | Панченко под обстрелом в Донецке | Как живет Мариуполь. (укр.), процитовано 19 грудня 2022
  20. ↑ Из Киева на Донбасс | Панченко под обстрелом в Донецке | Как живет Мариуполь. (укр.), процитовано 20 серпня 2023
  21. ↑ СБУ розслідує поїздки екс-ведучої каналів Медведчука на окуповані території. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 січня 2023.
  22. ↑ Підтримала окупацію Маріуполя. СБУ повідомила про підозру екс-ведучій каналів Медведчука. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 січня 2023.
  23. ↑ Лауреаты общенациональной программы Человек года-2019 в номинации Журналист года. kp.ua (рос.). 3 лютого 2020. Процитовано 10 лютого 2021.
  24. ↑ Зубченко, Ярослав (4 січня 2021). (Column) Телевізійний треш-2020. Антипремія «Детектора медіа». detector.media (укр.). Процитовано 17 червня 2021.
  25. ↑ У прямому ефірі NewsOne вигнали зі студії проукраїнських гостей (відео). konkurent.ua (укр.). Процитовано 17 червня 2021.
  26. ↑ Zaxid.net. «Вефірани» проросійського ефіру. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 17 червня 2021.
  27. ↑ Свіже обличчя п'ятої колони на виборах: Журналістка-українофобка з телеканалу Медведчука вирішила "ощасливити" Київ. Патріоти України (ua) . Процитовано 17 червня 2021.
  28. ↑ Зубченко Ярослав (4 січня 2021). Телевізійний треш-2020. Антипремія «Детектора медіа». detector.media (укр.). Процитовано 10 лютого 2021.
  29. ↑ Марія Чадюк. Лінгвістичні прийоми легітимації у ЗМІ. Мова: класичне — модерне — постмодерне. НаУКМА. 2020. Випуск 6
  30. ↑ Панченко Діана Віталіївна — Державний зрадник, інформація про зраду, біографія, посада, зада | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 25 травня 2022.
  31. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  32. ↑ ПАНЧЕНКО Діана Віталіївна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 26 березня 2023.
  33. ↑ СБУ оголосила підозру медійниці з каналів Медведчука. Українська правда (укр.). Процитовано 26 березня 2023.
  34. ↑ Підтримала окупацію Маріуполя. СБУ повідомила про підозру екс-ведучій каналів Медведчука. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 квітня 2024.
  35. ↑ СБУ розслідує поїздки екс-ведучої каналів Медведчука на окуповані території. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 квітня 2024.
  36. ↑ Колишній ведучій каналів Медведчука Діані Панченко повідомили ще одну підозру — держзрада. babel.ua (укр.). 12 жовтня 2023. Процитовано 12 жовтня 2023.
  37. ↑ СБУ повідомила екс-ведучій каналів Медведчука про нову підозру. РБК-Украина (укр.). Процитовано 16 жовтня 2023.
  38. ↑ YouTube заблокував на території України канал пропагандистки Панченко. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 квітня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Панченко Діана Віталіївна
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панченко_Діана_Віталіївна&oldid=42332956