Париж вартий меси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Париж вартий меси» (фр. Paris vaut bien une messe також «Париж вартий обідні»[1]) — крилатий вислів, який приписують Генріху Наваррському через його рішення в 1593 році прийняти католицтво, щоб стати королем Франції під ім'ям Генріха IV і заснувати династію французьких Бурбонів.

Крилатий вираз використовується як жартівливе виправдання морального компромісу, зробленого з метою особистої вигоди[2].

Походження

[ред. | ред. код]

Хоча повернення до католицтва з кальвінізму і було вже другою[3] зміною релігії для Генріха, історики, починаючи з Едуара Фурньє[4], вважають малоймовірним, щоб розважливий монарх сам сказав щось подібне. Костянтин Душенко атрибутує уведення виразу в його нинішньому вигляді до широкого обігу Вольтеру[1]. Вираз відповідає поглядам самого Вольтера на релігію як інструмент державного управління[5] .

Більш ранні джерела (а вираз відомо принаймні з 1622 року, коли анонімна сатира, Les Caquets de l'accouchée віднесла його до 1601 року) приписують його Максимільяну Сюллі — правій руці Генріха. Сюллі, хоча і порадив Генріху перейти до католицтва, сам залишився протестантом і на питання Генріха про те, чому Сюллі не ходить разом з ним на меси, відповів Sire, sire, la couronne vaut bien une messe! (З фр. — «Володар, володар, корона варта меси!»)[6]. У щоденнику сучасника подій, П. Л'Етуаля, наприкінці січня — у лютому 1594 року описується близький за тематикою діалог між Генріхом і неназваним придворним. На питання Генріха, чи йде придворний на месу, придворний відповів ствердно, додавши «Тому що, государ, ви ж йдете». На що Генріх нібито відповів Ah! [J]'entends bien que c'est: vous avez volontiers quelque couronne a gagner (з фр. "A! Тепер я зрозумів: вам хочеться роздобути якусь корону ")[7][1] .

Ф. Роже (фр. Ph. Roget вказує[6] на звернення до Генріха IV, надруковане 1601 року фр. Remontrance Chrétienne… (повна назва[8] звернення виявилося занадто довгим навіть для того, щоб його привести його в статті Роже); Роже передбачає авторство Матьє де Лонуа фр. Matthieu de Launoy На сторінках 363—364[9] де Лонуа доносить королю про «довгий і добре написаний» документ за підписом ANLDFM, заповненому блюзнірством, як приклад образи релігії наведено анекдот, в якому придворний, який давно не відвідував месу, раптом зібрався до храму. На питання короля, що стало причиною, придворний дав відповідь: «Ваш приклад», на що король відповів Tu es un mal habile homme, penses tu que ta messe vaille une couronne de France, comme la mienne? (з фр. — «Ти, хитрун, думаєш, що твоя меса варта французької корони, як моя? »).

У культурі

[ред. | ред. код]

Анрі Буйєр (фр. Henri Boyer відзначає, що популярність виразу породила мовну матрицю «X вартий Y». Створені з її допомогою вирази (наприклад, «Вифлеєм вартий меси» — заголовок статті про перебудову Вифлеєму при підготовці до різдвяної літургії 1999 року) мають відтінок «ти мені, я тобі», який неможливо зрозуміти без знання історичної фрази[10] . Буйєр порівнює такі вирази з палімпсестами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Париж стоит обедни (мессы) // Константин Душенко. Большой словарь цитат и крылатых выражений.
  2. Париж стоит мессы [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Вадим Серов. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений. — М.: «Локид-Пресс». 2003.
  3. Генрих во младенчестве уже был католиком; стал протестантом, будучи маленьким ребёнком, в 1555 году, см. Henry IV // Paul F. Grendler, Renaissance Society of America. Encyclopedia of the Renaissance: Galen-Lyon. Scribner's published, 1999. С. 184.
  4. Henry IV // Charles Anthony Shriner. Wit, Wisdom and Foibles of the Great. Funk and Wagnalls, 1918. С. 280.(англ.)
  5. Henry Hayo. The Critical Attitude of the French Mind // The Quarterly Journal — University of North Dakota, Volume 12. University of North Dakota., 1921. С. 145.
  6. а б Ph. Roget Un nouveau document donné par un contemporain snr le mot historique Paris vaut bien une messe Il existe // L'intermédiaire des chercheurs et curieux, Volume 25. Benj. Duprat, Libraire de l'Institut, 1892.(фр.)
  7. Pierre de L'Estoile. Journal de L'Estoile: extraits A. Colin, 1906. С. 187.
  8. Remontrance Chrétienne…
  9. Remontrance Chrétienne…. С. 363.
  10. Boyer, Henri. L'incontournable paradigme des représentations partagées dans le traitement de la compétence culturelle en français langue étrangère // Études de linguistique appliquée 3 (2001): 333—340.(фр.)

Література

[ред. | ред. код]