Патріарх Московський і всієї Русі

Патріарх Московський і всієї Русі рос. Патриарх Московский и всея Руси
Монограма патріарха Московського і всієї Русі Кирила
Посаду обіймає Кирило від 1 лютого 2009
Стиль	Його Блаженство (згідно з православною традиції)/Його Святість (самопроголошена норма)
Тип	предстоятель
Статус	чинний
Член	Російська православна церква
Підзвітний	Архієрейський собор
Резиденція	Свято-Данилів монастир
Місце	Москва
Номінує	Архієрейський собор
Призначає	Архієрейський собор
Термін каденції	довічно
Твірний інструмент	Патріарша грамота Єремії ІІ Траноса 1589 року, Статутт РПЦ
Попередник	Митрополит Московський і всієї Русі
Створення	2 лютого 1589; 4 грудня 1917 (відновлено)
Засновник	Борис Годунов, Єремія II Транос
Названо на честь	Москва, первинно в грамоті 1589 року Великоросія, згодом Русь
Перший на посаді	Іов
Скасовано	22 жовтня 1721
Заступник	Митрополит Крутицький та Коломненський Павло (в межах Московської єпархії)
Вебсайт	patriarchia.ru/db/text/547358.html

Патріарх Московський і всієї Росії (рос. Патриарх Московский и всея Руси) — титул предстоятеля Російської православної церкви.

Історія титулу

Сталого титулу у московських патріархів не існувало до вересня 1943 року. За пропозицією "совєтського" диктатора Сталіна у вересні 1943 року був затверджений теперішній титул предстоятеля московської церкви. В царський період на Московії патріархи користувались різними варіантами домену (приставки) до титулу: "всієї Русі", або "всієї Великої Росії" іті. Після скасування патріархії очільник імперської церкви - Обер прокурор не мав жодної приставки до свого світського звання. З відновленням патріархату у 1917 році патріарх Тихон використовував приставку до титулу: "всієї Росії".

Становлення патріархату

Патріарший статус московським митрополитам надав 1589 року Вселенський Патріарх Єремія II Транос після піврічного утримання у Москві в неволі 1588 року. Після свого арешту, патріарх задовольнив прохання московського царя Бориса Годунова про поставлення патріарха московської церкви. Константинопольський Собор 1590 року таке поставлення не визнав, і лише через три роки московити зуміли досягнути визнання. Собор у Константинополі 1593 року визнав Московського патріарха, а за церквою всі права автокефальної інституції. Більше того, на соборі була внесено правка у церковний диптих. Московський патріархат був вклинений між Єрусалимським і Грузинським патріархатами, і опинився замість логічного, згідно зі своєю появою і статусом шостого місця, на п'ятому. Першим Патріархом став святитель Іов (1589—1605).

Синод

1721 року патріархат був скасованний, замість нього Петро I, та наступні імператори Російської імперії призначали світських керівників над церквою — обер-прокурорів, які вирішували всі церковні справи та затверджували рішення Духовної колегії, що була згодом перейменована на Святійший Правительствующий Синод, — колегіальний орган вищої церковної влади, що призначався імператором і повністю був залежний від імператора всеросійського та поставленого ним обер-прокурора. В цей період фактично імперська православна церква була державною конторою (відомством), в якій відсутнє таїнство сповіді.

Відновлення патріархату після зречення імператора

Патріаршество було відновлене на короткий період рішенням Всеросійського Помісного Собору 28 жовтня (11 листопада) 1917 року і протривало до смерті в 1925 році патріарха Тихона. Патріарх Тихон носив титул — «Патріарх Московський і всієї Росії» (рос. Патриарх Московский и всея России). Після його смерті патріарх не вибирався, а російська православна церква була фактично знищена.

Відновлення патріархату за часів Сталіна

Титул «Святійший Патріарх Московський і всієї Русі» прийнятий 1943 року патріархом Сергієм за пропозицією Сталіна. Доти патріарх носив титул «Московський і всієї Росії». Заміна Росії на Русь в титулі Патріарха пов'язана з тим, що з виникненням СРСР під Росією офіційно розумілася тільки РРФСР, тоді як експансія Московської Патріархії почала розповсюджуватися і на територію інших республік радянського Союзу у тому числі і на терени які ніколи не входили до складу Київської держави Русь.

Відповідно до Статуту Російської православної церкви, прийнятому в 2000 році, Святійший Патріарх Московський і всієї Русі «має першість честі серед епископата Російської православної церкви і підзвітний Помісному і Архієрейському соборам.. має піклуватися про внутрішній і зовнішній добробут Російської православної церкви і управляє нею спільно з Священним синодом, будучи його Головою». Патріарх скликає Архієрейські і Помісні собори і головує на них, а також несе відповідальність за виконання їхніх ухвал. Патріарх представляє Церкву в зовнішніх стосунках, як з іншими Церквами, так і зі світською владою. У його обов'язки входить підтримка єдності ієрархії РПЦ, видання (спільно з Синодом) указів про обрання і призначення єпархіальних архієреїв, він здійснює контроль за діяльністю архієреїв.

Відповідно до статуту, «зовнішніми відмітними знаками патріаршої гідності є білий кукіль, зелена мантія, дві панагії, великий параман і передносний хрест».

Патріарх Московський і всієї Русі є єпархіальним архієреєм Московської єпархії, що складається з міста Москви і Московської області, Священноархимандритом Свято-Троїцької Сергієвої лаври, управляє патріаршими подвір'ями по всій країні, а також так званими ставропигіальними монастирями, підлеглими не місцевим архієреям, а безпосередньо Московській Патріархії.

У Російській Церкві сан Патріарха дається довічно, і це означає, що до самої смерті патріарх зобов'язаний служити Церкві, навіть якщо він важко хворий або перебуває у вигнанні чи ув'язненні.

Список патріархів

Перший патріарший період

№	Портрет	Ім'я	Початок	Кінець	Примітки
1		Іов	2 лютого 1589	1605	З 1586 по 1589 — предстоятель російської церкви як митрополит. Зміщений з кафедри за указом Лжедмитрія І.
~		Ігнатій	30 червня 1605	травень 1606	Поставлений Лжедмітрієм I при живому Патріарху Іову і тому не включається в списки законних Патріархів, хоча поставлений з дотриманням всіх формальностей
2		Гермоген	13 липня 1606	27 лютого 1612
3		Філарет	24 червня 1619	1 жовтня 1633
4		Іоасаф І	1 лютого 1634	28 листопада 1640
5		Йосип	27 березня 1642	15 квітня 1652
6		Никон	25 липня 1652	22 грудня 1666	Провів реформу російської церкви, що привела до її розколу. Відсторонений собором 1666 та засланий в монастир.
7		Іоасаф ІІ	10 лютого 1667	27 лютого 1672
8		Питирим	7 липня 1672	19 квітня 1673
9		Іоаким	26 липня 1674	17 березня 1690
10		Адріан	24 серпня 1690	2 жовтня 1700	Останній патріарх досинодального періоду.
~		Стефан (Яворський)	16 грудня 1701	22 жовтня 1721	Місцеблюститель. Пішов у відставку в зв'язку з скасуванням патріаршества.

Другий патріарший період

Далі вказано список патріархів СРСР, а згодом в Росії.

№	Портрет	Ім'я	Початок	Кінець	Примітки
11		Тихон	4 грудня 1917	7 квітня 1925	Перший патріарх після синодального періоду.
~		Митрополит Петро	12 квітня 1925	27 грудня 1936	Місцеблюститель як митрополит Крутицький і Коломенський
~		Митрополит Сергій	27 грудня 1936	12 вересня 1943	Місцеблюститель як митрополит Московський і Коломенський. В 1943 став патріархом.
12		Сергій	12 вересня 1943	15 травня 1944	В 1936—1943 — місцеблюститель.
13		Алексій I	4 лютого 1945	17 квітня 1970
14		Пимен	2 червня 1971	3 травня 1990
~		Митрополит Філарет	3 травня	7 червня 1990	Місцеблюститель як митрополит Київський і Галицький, Патріарший екзарх всієї України
15		Алексій II	7 червня 1990	5 грудня 2008
16		Кирило	1 лютого 2009		Чинний.

Посилання

• м-т Макарий (Булгаков). История Русской церкви. Том 5. Отдел 1 // Учреждение патриаршества в России
• Протоиерей Лев Лебедев. Десять Московских патриархов
• М.А.Бабкин (21 січня 2009). Всероссийский выбор. НГ Религии. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 21 січня 2009.
• Патриархи Московские и всея Руси