Пеляк Петро Іванович
| Петро Пеляк | |
|---|---|
| Петро Іванович Пеляк | |
| Народився |
15 листопада 1950 Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
22 січня 2022 (71 рік) Вікторівка, Козівський район, Тернопільська область, Україна |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Тернопільський фінансово-економічний інститут |
| Нагороди | |
Петро Іванович Пеляк (15 листопада 1950, с. Вікторівка, Тернопільська область[1] — 22 січня 2022, с. Вікторівка, Тернопільська область[2]) — український господарник, меценат, громадський діяч.
Петро Пеляк народився 15 листопада 1950 року в селі Вікторівці, нині Козівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (1976, (нині — Західноукраїнський національний університет). Працював заступником головного бухгалтера (1972—1976), головним бухгалтером у колгоспі в рідному селі, начальником ревізійного відділу Козівського районного управління сільського господарства (1986), керівником фермерського господарства «Вікторія-92» (1992—2020[3], с. Вікторівка).
Делегат щорічних всеукраїнських з'їздів фермерів.
Господарство обробляє 2000 га, орендує землі в сусідніх селах; введено до переліку насіннєвих (картопля, ріпак); щороку перемагає на всеукраїнських тендерах із постачання картоплі державним установам.
З ініціативи Петра Пеляка і за кошти високорентабельного господарства зведено: виробничі об'єкти (пилорама, столярний цех, ангари, ремонтні майстерні, млин, склади), спортивний комплекс (команди з волейболу, футболу, великий і настільний теніс, армрестлінг та інші; спортсмени — учасники обласних і всеукраїнських змагань); надають матеріальну і грошову допомогу на встановлення пам'ятника на честь 60-річчя депортації українців з Польщі в с. Вікторівка; Збройним силам України, воїнам АТО, школі, Будинок культури, церкві, жителям похилого віку і самотнім.
- звання «Кращий за професією» на Всеукраїнському огляді-конкурсі працівників АПК (1998),
- іменний годинник від Президента України (2003),
- заслужений працівник сільського господарства України (2006)[4][5],
- ювілейна медаль «1025 років Хрещення Київської Русі» (2013),
- лауреат конкурсу «Людина року-2015» (Тернопільщина)[6],
- орден «За розбудову України» (2015)[7],
- орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого III (2016) та II (2017) ступенів.
- медаль «За гідність та патріотизм» (2016),
- ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016),
- орден «За волонтерську діяльність» (2017),
- почесна грамота Федерації футболу України (2018).
- ↑ Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2020 рік : бібліогр. покажч. Вип. 30 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; керівник проєкту і наук. ред. В. Вітенко ; ред. Г. Жовтко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2019. — С. 60.
- ↑ Коляда, Н. Відійшов у вічність відомий на Тернопільщині аграрій і меценат Петро Пеляк [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2022. — 22 січня.
- ↑ ФГ «Вікторія-92» в ЄДР.
- ↑ Указ Президента України від 26 червня 2006 року № 578/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»
- ↑ Вітаємо! Президент України підписав Указ про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства України» з нагоди 10-ї річниці Конституції України // Вільне життя. — 2006. — 1 лип. — С. 2
- ↑ Лауреати конкурсу «Людина року-2015» [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс. — 2015. — 30 грудня.
- ↑ Орден «За розбудову України» [Архівовано 15 червня 2021 у Wayback Machine.] // ВГО «Країна».
- Мельничук Б., Пархомчук, Я. Пеляк Петро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 45—46. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Пеляк Петро Іванович [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». — Том VII. — Українська конфедерація журналістів. — Київ. — 2019.
- Пархомчук, Я. «Вікторія» — візитка району // Свобода. — 2007. — 3 січ. — С. 3. — (Село і люди).
- Штокало-Пархомчук, Я. Життя минає немарно // Вільне життя. — 2011. — № 72 (14 верес.). — С. 6. — (Сільські будні).
- Гошій, І. Фермери Пеляки: господарі на три села // Нова Тернопільська газета. — 2012. — № 23 (13-19 черв.). — С. 4.
- Штокало-Пархомчук, Я. Пеляк уміє любити, довіряти і — цінувати // Вільне життя плюс. — 2016. — № 61 (5 серп.). — С. 3. — (Сільські будні).
- Попадюк, О. Успіх приходить як нагорода за працю // Наш день. — 2016. — № 46 (16-22 лист.). — С. 8. — (На землі — господар).
- Бачинський, Я. Щедра хлібом «Вікторія-92» // Вільне життя плюс. — 2019. — № 13 (20 лют.). — С. 3. — (Сільські обрії).
- Дуфенюк, І. Земля віддячує гарними врожаями, а люди — повагою і доброю працею // Наш день. — 2020. — № 3 (22-28 січ.). — С. 8.
- Штокало-Пархомчук, Я. Апостол доброти і милосердя // Вільне життя плюс. — 2020. — № 52 (8 лип.). — С. 4 : фот. — (Як живеш, село?).
- Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода плюс Тернопільщина. — 2020. — № 82 (18 листоп.). — С. 3.
- Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2020. — 19 листопада.
- На Тернопільщині прощаються з відомим аграрієм та меценатом [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Терміново. — 2022. — 22 січня.