Перша берберська війна (1801-1805)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перша берберська війна
Берберські війни
Фрегат «Філадельфія», охоплений полум'ям в доках Триполі, 16 лютого 1804. Картина Едварда Морана, написана в 1897 році
Фрегат «Філадельфія», охоплений полум'ям в доках Триполі, 16 лютого 1804. Картина Едварда Морана, написана в 1897 році

Фрегат «Філадельфія», охоплений полум'ям в доках Триполі, 16 лютого 1804. Картина Едварда Морана, написана в 1897 році
Дата: 10 травня 1801 — 10 червня 1805
Місце: Середземний та північно-західний береги Африки
Привід: Відмова виплачувати данину триполійському паші:
Результат: Перемога США та підписання мирного договору
Сторони
 США
Швеція Швеція (1801–02)
Сицилія[1][2]
Османська Триполітанія[3][4]
 Марокко (1802)
Командувачі
США Томас Джефферсон
США Річард Дейл
США Річард Моріс
США Вільям Ітон
США Едвард Пребл
Швеція Густав IV Адольф
Швеція Улоф Рудольф Кедерстрьом
Юсуф Караманлі
Хасан Бей
Мурад Рейс
Шаді Назмі Рейс
Марокко Сліман
Військові сили
США

Перша ескадра:

  • 4 фрегати;
  • 1 шхуна;

Друга ескадра:

  • 6 фрегатів;
  • 1 шхуна;

Третя ескадра:

Вторгнення Вільяма Ітона:
54 матроса, приблизно 500 грецьких та арабських найманців

Швеція

4000 чоловік
Втрати
США: 35 вбитих, 64 поранених.

Серед найманців втрати невідомі

800 вбитих, 1200 поранених у битві під Дерном; невідома кількість кораблів та екіпажу, загиблих у морських боях.

Перша берберська війна (18011805), також знана як Триполітанська війна — перший з двох конфліктів між Сполученими Штатами Америки (на короткий час до них приєднався невеликий шведський флот) та північноафриканськими державами Берберського узбережжя або Магрибу (незалежним султанатом Марокко та трьома васалами Османської імперії — Алжиром, Тунісом й Триполітанією).[5] Швеція віла війну з триполітанцями з 1800[6]. Перша берберська війна була першою великою американською війною за межами Нового Світу та в арабському світі[7][8].

Історичний огляд[ред. | ред. код]

Лицарський орден госпітальєрів, що зайняв в 1309 році острів Родос, став активно протидіяти середземноморському піратству, вносячи таким чином значний внесок у боротьбу з Османською імперією. Після багатомісячної облоги острова в 1522 році лицарі були змушені покинути Родос. У 1530 році імператор Священної Римської Імперії Карл V віддав госпітальєрам острів Мальту, таким чином намагаючись захистити Рим від ісламського вторгнення та перешкоджати контролю алжирських піратів, які нападали в цьому регіоні на європейські судна, в тому числі і на іспанські. Новостворений Мальтійський орден миттєво розгорнув широкомасштабну війну з берберійськими піратами та їхнім сюзереном — Османською імперією, стримуючи їх у всьому Середземному морі. Починаючи з XVII століття і до 1798 року Мальта служила бастіоном, що захищав Європу від берберських корсарів та піратів з Алжиру, Тунісу, Триполітанії й Марокко. Європейські держави, своєю чергою, визнаючи важливу роль Ордена, намагалися підтримувати його матеріально та зберігали з ним теплі стосунки.

Однак в 1798 році на шляху до Єгипту Мальту несподівано захопив Наполеон. Не зумівши захистити себе від цієї раптової атаки, лицарям довелося покинути укріплення острова. Таким чином, несподівано зникла одна з основних перешкод, що стримувала піратів варварського берега протягом декількох століть, чим вони і не забули скористатися.

Ілюстрація 1816 року, на якій зображено рабів-християн

Передумови конфлікту[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Tripolitan War. Encyclopedia.com (from The Oxford Companion to American Military History). 2000. Процитовано 11 February 2017.
  2. War with the Barbary Pirates (Tripolitan War). veteranmuseum.org. Процитовано 11 February 2017.
  3. Joseph Wheelan (21 September 2004). Jefferson's War: America's First War on Terror 1801–1805. PublicAffairs. с. 128–. ISBN 978-0-7867-4020-8.
  4. Tucker, Spencer C. (2014). The Encyclopedia of the Wars of the Early American Republic, 1783–1812: A Political, Social, and Military History [3 volumes]: A Political, Social, and Military History. ABC-CLIO. с. 430. ISBN 978-1-59884-157-2.
  5. Masselman, George. The Cradle of Colonialism [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]. New Haven: Yale University Press, 1963. OCLC 242863. p. 205.  – за допомогою Questia (необхідна підписка)
  6. Woods, Tom. Presidential War Powers: The Constitutional Answer. Libertyclassroom.com. Процитовано 9 July 2014.
  7. Ellis, Chris. Research Guides: Battle Studies, Country Studies, & Staff Rides: Barbary Wars & the Battle of Tripoli. grc-usmcu.libguides.com (англ.). Процитовано 21 березня 2024.
  8. Barbary Wars, 1801–1805 and 1815–1816. Office of the Historian. Процитовано 21 March 2024.