Плаваничі
Село
 Координати 51°07′ пн. ш. 23°39′ сх. д. / 51.117° пн. ш. 23.650° сх. д.Координати: 51°07′ пн. ш. 23°39′ сх. д. / 51.117° пн. ш. 23.650° сх. д.
|
Плаваничі[2][3][4] (Плаваніце, пол. Pławanice) — село в Польщі, у гміні Камінь Холмського повіту Люблінського воєводства. Населення — 261 особа (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
1476 року вперше згадується церква Плаваничах[2].
1828 року в селі зведено греко-католицьку церкву (сьогодні діє як римо-католицький костел)[3].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали українськомовні греко-католики, меншою мірою — польськомовні римо-католики[5].
У 1921 році село входило до складу гміни Турка Холмського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6].
У міжвоєнні 1918—1939 роки польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[2].
У липні 1947 році під час операції «Вісла» польська армія виселила з Плаваничів на щойно приєднані до Польщі терени 9 українців[4].
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
У 1872 році до місцевої греко-католицької парафії належало 645 вірян[3].
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 84 будинки (з них 16 незаселених) та 409 мешканців, з них[6]:
- 200 чоловіків та 209 жінок;
- 312 православних, 62 римо-католики, 30 юдеїв, 5 євангельських християн;
- 262 українці, 147 поляків.
У 1943 році в селі проживало 614 українців і 28 поляків; на однойменній сусідній колонії — 216 українців і 13 поляків[4].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 133 | 24 | 91 | 18 |
| Жінки | 128 | 24 | 69 | 35 |
| Разом | 261 | 48 | 160 | 53 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 146.
- ↑ а б в Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 359. (пол.)
- ↑ а б в Богдан Гук. Pławanice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (пол.) - ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 366. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 16. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плаваничі
- Богдан Гук. Pławanice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (пол.)
|
| |||||||||||
