Покорний Михайло Францович

Покорний Михайло Францович
Народження	8 листопада 1886(1886-11-08) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	1948 Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання	Одеса
Навчання	Одеське художнє училище (1905) і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1913)
Діяльність	архітектор
Учні	Торубаров Дмитро Романович і Калашников Микола Михайлович

Миха́йло Васи́льович Поко́рний (нар. 8 листопада 1886, Одеса — пом. 1948, Одеса) — український радянський художник та архітектор.

Життєпис

Народився 8 листопада 1886 року в місті Одесі (тепер Україна). 1905 року закінчив архітектурний відділ Одеського художнього училища; 1913 року — архітектурне відділення Петербурзької академії мистецтв. Під час навчання в академії брав участь в конкурсі на проєкт храму в пам'ять 300-річчя Дому Романових. Незважаючи на перемогу в цьому конкурсі Степана Кричинського, проєкт Михайла Покорного привернув увагу імператора і був ним відзначений чеком на 3000 рублів золотом. Грошей йому з друзями вистачило на 3 роки щоб жити у Франції, потім в Італії, Іспанії, Греції знайомитись з культурою і мистецтвом цих країн. Після закінчення навчання жив і працював у Санкт-Петербурзі.

З 1921 року жив у Харкові, викладав у вищих навчальних закладах.

Під час німецько-радянської війни переїхав до Одеси. Помер в Одесі у 1948 році.

Творчість

Серед архітекторських проєктів

• церква-усипальня на Волковському цвинтарі Санкт-Петербурга;
• доходний будинок на Ліговському проспекті, 121, Санкт-Петербург;
• доходний будинок на Ліговському проспекті, 153, Санкт-Петербург;
• церква в ім'я Божої Матері «Радість всіх сумуючих», проспект Металістів, Санкт-Петербург;
• будинок Червоної армії, 1934, Харків, (співавтори Каракіс Йосип Юлійович, Касьянов Олександр Михайлович та Меллер Вадим Георгійович);
• житловий кооператив «Комунальник» (Харків);
• житловий кооператив «Колективізатор» (Харків);
• житловий кооператив «Новий побут» (Харків);
• клуб металістів (Таганрог);
• Селянський санаторій імені Всеросійського центрального виконавчого комітету на Хаджибеївському лимані (1928, у співавторстві з Олексієм Бекетовим);
• два будинки в Одесі — на вулиці Дерибасівській та вулиці Рішельєвській;
• санаторний комплекс «Соснівка» під Черкасами (1934—1938; разом із сином Андрієм Покорним);
• урядові будови в київських Липках.

Серед художніх робіт

• кіноплакат «№ телефону» (1930);
• «Дружній шарж» (1943, картон, графітний олівець, акварель).

Серед надрукованих робіт

• «Побудова тіней в ортогональних проекціях», 1936;
• «Практичні методи побудови тіней в аксонометрії», 1937;
• «Побудова тіней в перспективі», 1940.

Література

• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 181.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 466. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 72. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-5467-23-4.

Джерела

• http://on.od.ua/2016/11/08/segodnya-130-let-izvestnomu-odesskomu-arxitektoru-mixailu-pokornomu-46818/ [Архівовано 8 листопада 2017 у Wayback Machine.]