Права ЛГБТ у Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЛГБТ
Історія ЛГБТ-руху
Культура
Переслідування і упередженість
Законодавство
ЛГБТ і суспільство
Персоналії
Портал ЛГБТ

Лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери (ЛГБТ) у Норвегії мають ті ж юридичні права, що й не-ЛГБТ люди.[1][2] У 1981 році Норвегія стала однією з найперших країн світу, яка прийняла антидискримінаційний закон, що явно включає сексуальну орієнтацію. Одностатеві шлюби, усиновлення та допоміжні процедури запліднення для лесбійських пар легалізовані з 2009 року. У 2016 році Норвегія стала четвертою країною в Європі, яка прийняла закон, що офіційно дозволяє змінювати стать(інші мови) трансгендерам на основі самовизначення. 1 січня 2024 року конверсійна терапія була законодавчо заборонена в Норвегії.

Подібно до інших скандинавських країн, Норвегію часто називають однією з найбільш дружніх до ЛГБТ націй у світі,[3] з високим суспільством сприйняття та толерантності до ЛГБТ. Опитування у 2018 році виявили дуже високий рівень підтримки одностатевих шлюбів серед норвезького суспільства.[4]

Законність одностатевих статевих стосунків[ред. | ред. код]

Докладніше: Стаття 213 Кримінального кодексу Норвегії(інші мови)

Одностатеві сексуальні стосунки між чоловіками були дозволені з 1972 року,[5] а між жінками, ніколи не каралися. Вік згоди становить 16 років, незалежно від статі та сексуальної орієнтації.

У квітні 2022 року, на 50-ту річницю легалізації, уряд Норвегії приніс офіційні вибачення всім жертвам заборони сексу між чоловіками.[6][7]

Визнання одностатевих стосунків[ред. | ред. код]

Докладніше: Одностатеві шлюби в Норвегії(інші мови)

18 листопада 2004 року двоє депутатів від Соціалістичної лівої партії внесли законопроєкт про скасування чинного закону про цивільні партнерства та запропонували закон про гендерно-нейтральний шлюб. Пропозиція була відкликана і замінена проханням до кабінету міністрів додатково вивчити це питання. Тодішній консервативний уряд не розглядав це питання. Однак, другий уряд Столтенберга(інші мови) оголосив про загальний єдиний закон про шлюб як частину свого основоположного документа, заяви Соріа Морія. Громадські слухання було відкрито 16 травня 2007 року.

29 травня 2008 року Associated Press повідомило, що дві норвезькі опозиційні партії виступили за новий законопроєкт, забезпечивши його ухвалення в Стортингу. До цього існували певні розбіжності з членами тодішньої трипартійної керівної коаліції щодо того, чи має законопроєкт достатню кількість голосів для ухвалення.

14 березня 2008 року уряд Норвегії подав законопроєкт зі змін у шлюбне законодавство, який би надав лесбійкам і геям такі ж права, як і гетеросексуальним парам, включно з релігійними вінчаннями (якщо церква вважає це за потрібне), усиновлення та штучну вагітність. Перші парламентські слухання відбулися 11 червня 2008 року, де проєкт був схвалений 84 голосами проти 41. Новий закон змінив визначення цивільного шлюбу, зробивши його гендерно-нейтральним. Верхня законодавча палата Норвегії (Лагтінгет) ухвалила законопроєкт 23 голосами проти 17. Після цього король Норвегії надав королівську згоду. Закон набув чинності 1 січня 2009 року.[8]

До ухвалення одностатевих шлюбів, з 1993 року діяв закон про цивільні партнерства. Partnerskapsloven, як його називали норвезькою мовою, надавав багато прав, притаманних шлюбу, одностатевим парам, але не називав це шлюбом. З 1991 року незареєстроване одностатеве співжиття було визнано державою для надання обмежених прав, наприклад, розглядатися як найближчий родич для медичних рішень, і в разі протиправної смерті одного партнера, інший партнер мав право на компенсацію.[9]

У 2014 році Національна рада Церкви Норвегії відхилила пропозицію укладати одностатеві шлюби в церкві.[10] А у 2015 році вона змінила курс і проголосувала за дозвіл на укладення одностатевих шлюбів у своїх церквах.[11] Рішення було ратифіковано на щорічній конференції 11 квітня 2016 року.[12][13][14] У серпні 2023 року Церква Норвегії офіційно скасувала «архаїчну та драконівську заборону на співжиття». Наразі співжиття одностатевих пар (як співробітників Церкви Норвегії) повністю визнається.[15]

Усиновлення та планування сім'ї[ред. | ред. код]

Згідно з норвезьким законодавством, одностатеві пари, які перебувають у шлюбі та подружжя, можуть усиновлювати дитину. Усиновлення пасинків дозволено цивільним партнерам з 2002 року[16]. Повне право усиновлення було надано одностатевим парам у 2009 році. Крім того, лесбійські пари мають доступ до штучного осіменіння. Відповідно до закону про одностатеві шлюби, коли жінка, яка перебуває у шлюбі або в стабільних відносинах співжиття з іншою жінкою, завагітніє за допомогою ЕКЗ, інший партнер матиме всі права і обов'язки батьківства «з моменту зачаття».

Військовий статус[ред. | ред. код]

Лесбійки, геї та бісексуали можуть відкрито служити в Збройних Силах Норвегії. Вони мають повні права та захист від дискримінації з 1979 року.[17][18] Трансгендери також можуть служити відкрито.[19]

Закони про захист від дискримінації та злочини на ґрунті ненависті[ред. | ред. код]

У 1981 році Норвегія стала першою у світі країною, яка ухвалила закон про запобігання дискримінації ЛГБТ-людей, змінивши параграф 349a свого Кримінального кодексу, забороняючи дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації в наданні товарів або послуг і в доступі до публічних зібрань. Того ж року до параграфа 135а Кримінального кодексу було внесено зміни, які забороняють мову ворожнечі на підставі сексуальної орієнтації.[20] З 1998 року заборонена дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації при працевлаштуванні, а з 2013 року в Норвегії заборонена дискримінація за гендерною ідентичністю та самовираження.[21] Вона є однією з небагатьох країн, які прямо захищають інтерсекс-людей від дискримінації.[22]

Розділ 5 Закону про заборону дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та гендерного самовираження (норв. Lov om forbud mot diskriminering på grunn av seksuell orientering, kjønnsidentitet og kjønnsuttrykk), ухвалений у 2013 році, передбачає таке:[23]

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або гендерного самовираження забороняється. Заборона поширюється на дискримінацію за ознакою дійсної, уявної, колишньої або майбутньої сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або гендерного самовираження.

«Дискримінація» означає пряме і непряме диференційоване ставлення, яке не є законним, […] і яке зумовлене сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю або гендерним вираженням.

Насильство та мова, мотивоване упередженням[ред. | ред. код]

Відповідно до опитування 2013 року під назвою «Сексуальна орієнтація та умови життя» (Seksuell orientering og levekår), проведеного Бергенським університетом, дев'ять із десяти респондентів, які належать до ЛГБТ, повідомили, що не зазнавали дискримінації чи переслідувань на робочому місці. Крім того, лише незначна меншість заявила про зазнання фізичного нападу, а кількість самогубств серед ЛГБТ значно зменшилася з 1990-х років. Проте, гомосексуальні хлопці повідомляли про випадки цькування у школах у шість разів частіше, ніж гетеросексуальні молодики.[24]

За даними поліцейського округу Осло(інші мови), у 2018 році в Осло було скоєно 238 злочинів, мотивованих упередженням, 20% із яких пов'язані зі статусом ЛГБТ; інші пов'язані з етнічною приналежністю (57%), релігією (17%), інвалідністю (3%) або антисемітизмом (3%).[25]

У 2019 році Норвезький інститут соціальних досліджень(інші мови) повідомив, що ЛГБТ-люди більше ризикують зіткнутися з мовою ворожнечі. 15% респондентів-представників ЛГБТ повідомили, що були об'єктами особистих погроз, переважно в Інтернеті, порівняно з 4 відсотками серед населення в цілому.[24]

У листопаді 2020 року Стортинг вніс поправки до Закону про мову ненависті, щоб захистити бісексуалів і трансгендерів.[26][27][28] З 1981 року закон захищав тільки геїв і лесбіянок від мови ворожнечі.

Права трансгендерів[ред. | ред. код]

18 березня 2016 року уряд Ерни Солберг представив законопроєкт(інші мови), що дозволяє легальну зміну статі без будь-якої форми психіатричної або психологічної оцінки, діагнозу або будь-якого медичного втручання для людей віком від 16 років. Неповнолітні віком від 6 до 16 років можуть змінювати стать за згодою батьків.[29][30][31] 6 червня проєкт був схвалений парламентом 79 голосами проти 13.[32][33] Він був оприлюднений 17 червня та набув чинності 1 липня 2016 року.[31][34] За місяць після набрання чинності закону, вже 190 осіб подали заявки на зміну статі.[35]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Доступ до статево-підтверджуювальної медецини в Норвегії все ще вимагає психіатричного діагнозу, після чого пацієнта направляють до Національного центру лікування гендерної невідповідності (NTCGI) при Університетській лікарні Осло. Небінарним пацієнтам лікування не пропонується.[36] Лише чверть направлених пацієнтів мають доступ до медичної допомоги, яка підтверджує гендерну категорію, а дискваліфіковані не мають альтернатив.[37]

У лютому 2023 року Есбен Естер Піреллі Бенестад(інші мови), одну з провідних постачальниць послуг зі зміни статі у Норвегії, позбавили медичної ліцензії через, нібито, надання підтверджувального лікування, яке розходилося з рекомендаціями NTCGI. ЗМІ зображували скасування ліцензії як частину безперервних суперечок щодо практик у сфері охорони здоров'я трансгендерів. Була подана апеляція на рішення Норвезької ради з нагляду за охороною здоров'я, і у квітні 2023 року Есбен частково відновили медичну ліцензію.[38]

У березні 2023 року Норвезька рада з питань охорони здоров'я випустила рекомендації щодо заборони блокаторів статевого дозрівання та гормональної терапії підлітків поза дослідницькими умовами, посилаючись на занепокоєння збільшенням кількості людей, які звертаються за таким, а також занепокоєння щодо підвищення рівня нейродивергенції, у тому числі РДУГ і РАС, серед тих, хто шукає такої допомоги.[39]

У звіті за 2023 рік повідомлялося, що багато пацієнтів повідомляли про негативний досвід взаємодії з державною службою лікування, зокрема про те, що до них не ставилися серйозно, що призвело до втрати довіри до цієї служби. Небінарні люди все ще не отримували лікування, всупереч відповідним рекомендаціям від 2020 року, які прямо закликають до рівного доступу до лікування для небінарних людей. У доповіді також підкреслюється брак компетенції, пов'язаної з різноманіттям статі та сексуальності серед лікарів-практиків.[40]

Права інтерсексуалів[ред. | ред. код]

Немовлята-інтерсексуали в Норвегії можуть проходити медичне втручання(інші мови), щоб змінити їхні статеві характеристики. Правозахисні групи все частіше вважають ці операції непотрібними та, як вони стверджують, повинні проводитися лише за умови згоди заявника на операцію. Опитування 2019 року, проведене університетською лікарнею Осло(інші мови) показало, що двоє з трьох медичних працівників були готові робити такі операції, а батьки загалом підтримали цей крок.[41] У березні 2019 року Норвезьке управління у справах дітей, молоді та сім'ї опублікувало два звіти, в яких рекомендувалося відкласти такі медичні втручання на інтерсексуальних немовлят, поки вони не зможуть дати згоду.[42]

Конверсійна терапія[ред. | ред. код]

У 2000 році Норвезька психіатрична асоціація переважною більшістю голосів проголосувала за заяву про те, що «гомосексуальність не є розладом або хворобою, і тому не підлягає лікуванню. Слід розглядати „лікування“, єдина мета якого — змінити сексуальну орієнтацію з гомосексуальної на гетеросексуальну повинно розглядатися як етичне зловживання, і йому не повинно бути місця в системі охорони здоров'я».[43] Членами Норвезької психіатричної асоціації є щонайменше 90% уповноважених психіатрів Норвегії.[44]

12 грудня 2023 року законопроєкт про заборону конверсійної терапії був ухвалений парламентом 85 голосами проти 15.[45][46] Заборона обговорювалася з грудня 2019 року[46] Обговорення в Стортингу законів щодо введення заборони по суті було відкладено до осені (квітень — червень) 2023 року через спротив деяких міністрів уряду.[47] Закон про заборону конверсійної терапії набув чинності 1 січня 2024 року[48].

Здоров'я та донорство крові[ред. | ред. код]

У Норвегії, як і в багатьох інших країнах, чоловікам, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ), раніше не дозволялося здавати кров. У червні 2016 року Управління охорони здоров’я та соціальних справ Норвегії(інші мови) оголосило, що скасовує цю заборону та замість цього запровадить 12-місячний період відстрочки, відповідно до якого ЧСЧ-заявникам буде дозволено донорство за умови, що вони не мали статевих стосунків протягом року.[49] Новий 1-річний період відстрочки був запроваджений 1 червня 2017 року.[50]

У жовтні 2016 року міністр охорони здоров’я та медичних послуг(інші мови) Бент Гоє оголосив, що препарат для профілактики ВІЛ, PrEP(інші мови), буде пропонуватися безплатно як частина системи охорони здоров'я Норвегії.[51][52][53]

З 2024 року період відстрочки для геїв і бісексуальних чоловіків перед здачею крові буде знижено з 1 року до 6 місяців, такий самий період відстрочки поширюється на всіх.[прояснити][54]

Умови життя[ред. | ред. код]

Учасники гей-параду в Осло 2019
Гей-парад в Осло, 2019
Учасники гей-параду в Осло у старих уніформах медсестер, 2016

Норвегія вважається дуже дружньою до ЛГБТ.[55] Найбільш відкриту та інклюзивну спільноту можна знайти в столиці, Осло, де розташовано багато гей-френдлі подій і майданчиків, зокрема Спортивний кубок Рабальдера та Фестиваль гордості в Осло.[56] Також, є Скандинавський лижний у Гемседалі, Тронхеймський та Бергенський гей-паради.[57] За даними організаторів, у 2019 році в Oslo Pride взяли участь 45 000 людей, і ще 250 000 відвідали та спостерігали за подією.[58] По всій країні існує кілька ЛГБТ-асоціацій, зокрема Асоціація гендерного та сексуального різноманіття(інші мови) (Foreningen for kjønns- og seksualnitetsmangfold), заснована в 1950 році як перша гей-організація в Норвегії, Квір-молодь (англ. Queer Youth; Skeiv Ungdom), Здоров'я геїв та лесбійок Норвегії, Центр рівності (Likestillingssenteret) та Асоціація трансгендерів (Forbundet for Transpersoner) тощо. Ці групи пропонують лінії довіри та консультації для ЛГБТ-молоді, сприяють здоров'ю та профілактиці ВІЛ, а також захищають законні права одностатевих пар і трансгендерів.[59] На крайній півночі Норвегії щорічно проводиться Сапмійський прайд(інші мови), який щороку змінює місце проведення в межах Фінляндії, Швеції та Норвегії. У березні 2019 року Норвегія була названа четвертим найкращим туристичним напрямком для ЛГБТ у світі[60], вищі позиції мали Данія, Ісландія та Фінляндія.

Правове становище для одностатевих пар є одним з найкращих у світі. Норвегія була другою після сусідньої Данії країною, яка запропонувала реєстроване партнерство одностатевим парам. У 2009 році Норвегія стала шостою країною у світі, яка легалізувала одностатеві шлюби, після Нідерландів, Бельгії, Іспанії, Канади та Південно-Африканської Республіки. Законодавство щодо усиновлення, гендерних змін для трансгендерних людей і боротьби з дискримінацією були змінені протягом останніх десятиліть, щоб включити та застосувати до ЛГБТ людей і пар.

У 2015 році ЗМІ повідомляли, що лунали заклики перенести станцію таксі від входу до найстарішого гей-пабу Осло. Кілька мусульман стверджували, що водії таксі, припаркованих біля станції, сфотографували їх, коли вони входили до пабу; деякі з цих фотографій згодом були широко поширені в мусульманських громадах.[61]

1 вересня 2016 року король Норвегії Гаральд V виступив із палкою промовою на підтримку прав ЛГБТ.[62][63] До 7 вересня його промова отримала майже 80 000 лайків у Facebook і переглянули понад три мільйони разів. Фрагмент з його промови звучав так:

Норвежці — це дівчата, які люблять дівчат, хлопці, які люблять хлопців, і хлопці та дівчата, які люблять один одного.

У липні 2020 року уряд Норвегії оголосив, що надаватиме пріоритет ЛГБТ-біженцям, а також вразливим жінкам і дітям. Ці правила стосуються лише щодо переведення біженців з однієї країни притулку в іншу для постійного проживання.[64]

Громадська думка[ред. | ред. код]

П'ять окремих опитувань, проведених Інститутом Ґеллапа, Sentio, Synovate(інші мови), Norstat і YouGov(інші мови) у 2000-х і 2010-х роках, показали зростання підтримки законів про одностатеві шлюби за цей період. Ці опитування показали, що в зазначені роки населення Норвегії підтримувало це на такому рівні: 61% у 2003 році; 63% у 2005 році; 66% у 2007 році; 58% у 2008 році; 70% у 2012 році; і 78% у 2013 році.[65][66]

У травні 2015 року PlanetRomeo, соціальна мережа для ЛГБТ-людей, опублікувала свій перший Індекс щастя геїв (GHI). Геям з більш ніж 120 країн світу було запропоновано відповісти на запитання про те, що вони думають про ставлення суспільства до гомосексуальності, як вони відчувають, як до них ставляться інші люди, і наскільки вони задоволені своїм життям. Норвегія посіла друге місце, трохи вище Данії й нижче Ісландії, з показником GHI 77.[67]

Норвезький директорат у справах дітей, молоді та сім'ї (Bufdir) виявив, що частка людей з ворожим ставленням до ЛГБТ+ неухильно зменшується: у 2017 році 7,8% висловлювали вороже ставлення до геїв, тоді як 11% висловлювали вороже ставлення до трансгендерів.[68]

Трансфобія[ред. | ред. код]

У 2020-х роках деякі бульварні газети критикували за регулярну публікацію трансфобних матеріалів; наприклад, експерт з журналістики Джон Мартін Ларсен(інші мови) розкритикував газету Klassekampen(інші мови) за сприяння «підбурюванню та ненависті до трансгендерних людей».[69][70]

У 2021 році також були створені групи проти трансгендерів, такі як Kvinneaktivistene та норвезьке відділення організації «Міжнародна декларація жінок(інші мови)» (раніше WHRC).[71]

Зведена таблиця[ред. | ред. код]

Одностатеві сексуальні стосунки легальні Yes (З 1972 року)
Рівний вік згоди (16) Yes (З 1972 року)
Антидискримінаційні трудові закони Yes (З 1998 року)
Антидискримінаційні закони в сфері надання товарів та послуг Yes (З 1981 року)
Закони про боротьбу з дискримінацією у всіх інших сферах (включаючи непряму дискримінацію, мову ворожнечі) Yes (З 1981 року)
Законодавство про боротьбу з дискримінацією щодо гендерної ідентичності Yes (З 2013 року)
Одностатеві шлюби Yes (З 2009 року)
Визнання одностатевих пар Yes (З 1993 року)
Усиновлення пасинків одностатевими парами Yes (З 2002 року)
Спільне усиновлення одностатевими парами Yes (З 2009 року)
ЛГБТ-людям дозволено відкрито служити в армії Yes (З 1979 року)
Право на зміну юридичної статі Yes (З 2016 року)
Конверційна терапія заборонена Yes (З 2024 року)[72][45]
Доступ до ЕКЗ для лесбійських пар та автоматичне батьківство для обох у подружжі після народження дитини Yes (З 2009 року)
Комерційне сурогатне материнство для пар геїв No (Заборонено незалежно від статі або сексуальної орієнтації)
ЧСЧ дозволено здавати кров Yes (З 2024 року починає діяти 6-місячна заборона після отримання крові чи кровопродуктів від іншої особи; те саме застосовується до всіх)[54]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Staff (1 січня 2023). LGBT Equality Index: The Most LGBT-Friendly Countries in the World. Equaldex (англ.). Процитовано 6 березня 2023.
  2. ↑ The 203 Worst (& Safest) Countries for LGBTQ+ Travel in 2023. Asher & Lyric. 5 June 2023. Процитовано 20 August 2023.
  3. ↑ R. Flores, Andrew. Social Acceptance of LGBTI People in 175 Countries and Locations. Williams Institute. Процитовано 11 September 2023.
  4. ↑ Being Christian in Western Europe. Pew Research Center (амер.). 29 травня 2018. Процитовано 15 травня 2024.
  5. ↑ State-sponsored Homophobia A world survey of laws prohibiting same sex activity between consenting adults (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 November 2010. Процитовано 20 January 2011.
  6. ↑ Fifty years on, Norway apologises for law that criminalised gay sex. Reuters. 20 April 2022.
  7. ↑ Norway's PM apologises for historical gay convictions. 24 April 2022.
  8. ↑ AVCATHERINE STEIN. Same sex marriage law passed by wide majority. Aftenposten.no. Архів оригіналу за 17 June 2008. Процитовано 20 January 2011.
  9. ↑ Norway (PDF). Процитовано 20 January 2011.
  10. ↑ Question of same-sex marriages unresolved. The Norway Post. 9 April 2014. Архів оригіналу за 6 February 2016. Процитовано 29 December 2014.
  11. ↑ Wee, Darren (2 November 2015). Norway bishops open doors to gay church weddings. Gay Star News. Архів оригіналу за 23 January 2016. Процитовано 18 February 2016.
  12. ↑ Pettersen, Jørgen; Edvardsen, Ingvild; Skjærseth, Lars Erik (11 April 2016). Nå kan homofile gifte seg i kirka. NRK. Архів оригіналу за 23 April 2016. Процитовано 23 April 2016.
  13. ↑ Oesterud, Tor Ingar (11 April 2016). Large majority want gay marriage in church. Norway Today. Архів оригіналу за 12 April 2016. Процитовано 23 April 2016.
  14. ↑ Fouche, Gwladys (11 April 2016). Norway's Lutheran church votes in favor of same-sex marriage. Reuters. Архів оригіналу за 15 April 2016. Процитовано 23 April 2016.
  15. ↑ Church of Norway open to cohabiting homosexual employees. CNE News (англ.). 9 August 2023.
  16. ↑ Asland, John; Waaldijk, Kees. Major legal consequences of marriage, cohabitation and registered partnership for different-sex and same-sex partners in Norway (PDF). INED. Архів оригіналу (PDF) за 29 November 2014.
  17. ↑ 60 års homokamp: Stå oppreist og samlet. regjeringen.no. 21 June 2010. Процитовано 20 January 2011.
  18. ↑ LGBT World Legal Wrap Up Survey (PDF). 10 March 2012. Архів оригіналу (PDF) за 10 March 2012.
  19. ↑ Gross, Rachel E. (10 August 2015). What Other Countries Can Teach America About Transgender Military Service. Slate Magazine.
  20. ↑ Fact Sheet: Nationwide Legal Protection From Discriminatiion Based on Sexual Orientation. France.qrd.org. Архів оригіналу за 5 June 2016. Процитовано 20 January 2011.
  21. ↑ Act relating to a prohibition against discrimination on the basis of sexual orientation, gender identity and gender expression (the Sexual Orientation Anti - Discrimination Act) (PDF). Процитовано 28 лютого 2021.
  22. ↑ Norway. Rainbow Europe. Процитовано 28 лютого 2021.
  23. ↑ Act relating to a prohibition against discrimination on the basis of sexual orientation, gender identity and gender expression (the Sexual Orientation Anti-Discrimination Act) (PDF). app.uio.no.
  24. ↑ а б One of four LGBT people experience hate speech. sciencenorway.no. 23 March 2019.
  25. ↑ Politirapport: Kraftig økning i hatkriminalitet i Oslo. Aftenposten (норв.). 29 March 2019.
  26. ↑ Savage, Rachel (10 November 2020). Norway outlaws hate speech against trans and bisexual people. Reuters.
  27. ↑ Savage, Rachel (10 November 2020). Norway outlaws hate speech against trans and bisexual people. Thomson Reuters Foundation News.
  28. ↑ Bollinger, Alex (11 November 2020). Norway bans hate speech against bisexual & transgender people. LGBTQ Nation.
  29. ↑ Norway set to allow gender change without medical intervention. news.yahoo.com.
  30. ↑ Services, Ministry of Health and Care (18 March 2016). Easier to change legal gender. Government.no.
  31. ↑ а б Lov om endring av juridisk kjønn. Stortinget. 29 March 2016.
  32. ↑ Norway now allows trans people to decide their own gender. 6 June 2016.
  33. ↑ Morgan, Joe (6 June 2016). Norway becomes fourth country in the world to allow trans people to determine their own gender. Gay Star News. Архів оригіналу за 30 August 2018. Процитовано 19 May 2020.
  34. ↑ Lov om endring av juridisk kjønn - Lovdata. lovdata.no.
  35. ↑ Nearly 200 apply to change gender under new Norway law
  36. ↑ Benestad, Esben Esther; Thesen, Janecke. Trans people are being let down by the Health Service.
  37. ↑ Van Der Ros, Janneke (30 червня 2017). The Norwegian State and Transgender Citizens: A Complicated Relationship. World Political Science. 13: 123—150. doi:10.1515/wps-2017-0003.
  38. ↑ Eriksen, Magnus Borlaug (6 July 2023). Nytt Benestad-vedtak: Må jobbe under veiledning. VG (nb) .
  39. ↑ Norwegian Medical Watchdog Encourages Country to Ditch 'Gender-Affirming' Care Guidelines. Yahoo News. 9 березня 2023.
  40. ↑ Laursen, Henrik Haug (15 September 2023). Ny rapport: Transpersoner opplever at de ikke blir tatt på alvor av helsepersonell. NRK. Процитовано 17 November 2023.
  41. ↑ Livssituasjonen for personer med variasjon i kroppslig kjønnsutvikling i Norge. bufdir.no (норв.). Архів оригіналу за 25 April 2021. Процитовано 14 February 2020.
  42. ↑ Law and Intersex in Norway; Challenges and Opportunities (PDF). bufdir.no.
  43. ↑ Kjær, Reider (2003). Look to Norway? Gay Issues and Mental Health Across the Atlantic Ocean. Journal of Gay & Lesbian Psychotherapy. Haworth Medical Press. 7 (1/2): 55—73. doi:10.1300/J236v07n01_05.
  44. ↑ The Norwegian Psychological Association.
  45. ↑ а б Nå blir konverteringsterapi forbudt. Bergens Tidende (nb) . 12 грудня 2023. Процитовано 13 грудня 2023.
  46. ↑ а б Norwegian parliament set to ban conversion therapy. The Local. 11 December 2019.
  47. ↑ Derfor ble tiden for trang. Nå håper Trettebergstuen på konverteringsterapi-lov i høst. Vårt Land. 12 April 2023.
  48. ↑ Endringer i straffeloven (konverteringsterapi). Stortinget (норв.). 16 червня 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
  49. ↑ Homofile menn kan snart få gi blod. Men bare de som ikke har sex. Dagbladet.no. 21 June 2016.
  50. ↑ Blodgivning og transfusjonsmedisin - Helsedirektoratet. www.helsedirektoratet.no.
  51. ↑ Norway Becomes First Country to Offer Free PrEP. www.out.com. 20 October 2016.
  52. ↑ Rawles, Timothy (20 October 2016). Norway to prescribe PrEP free-of-charge to at risk groups. San Diego Gay and Lesbian News. Архів оригіналу за 1 July 2018. Процитовано 19 May 2020.
  53. ↑ Power, Shannon. Norway becomes first country to offer free PrEP. Star Observer.
  54. ↑ а б Blood donor rules easing for gay men. Norway's News in English. 28 June 2023.
  55. ↑ Gay Guide: Norway [Архівовано 8 August 2012 у Wayback Machine.] gaytimes.co.uk. 14 July 2012.
  56. ↑ Gay Oslo [Архівовано 16 September 2018 у Wayback Machine.] visitoslo.com. 14 July 2012.
  57. ↑ Check out Bergen's Nightlife. TripSavvy.
  58. ↑ Eirik Husøy (22 June 2019). I dag går Pride-paraden gjennom Oslo sentrum. Aftenposten (норв.).
  59. ↑ David Nikel (24 October 2018). LGBT Resources in Norway. Life in Norway.
  60. ↑ Daniel Avery (6 March 2019). Canada, Portugal, Sweden Named World's Most LGBTQ-friendly Travel Destinations. Newsweek.
  61. ↑ Nakken, Maria (24 August 2015). Vil ha slutt på snikfotografering av homofile. NRK.
  62. ↑ King of Norway reigns on Facebook after diversity speech. The Guardian. 7 September 2016.
  63. ↑ The King of Norway's speech about same-sex love is going viral for all the right reasons. The Independent. 5 September 2016.
  64. ↑ Norway will prioritise lesbian, gay, bisexual and transgender refugees. Euronews. 9 July 2020.
  65. ↑ Partners Task Force - Norway Offers Legal Marriage. buddybuddy.com.
  66. ↑ Same-Sex Marriage: Same-sex couples should be allowed to marry legally. Архів оригіналу за 14 March 2016.
  67. ↑ Gay Happiness Index. PlanetRomeo. May 2015. Архів оригіналу за 24 January 2016.
  68. ↑ Holdninger til lhbtiq-personer. Bufdir. Процитовано 25 January 2022.
  69. ↑ Larsen, Jon Martin. Jeg håper du vet hva du gjør, Mari Skurdal [I hope you know what you do, Mari Skurdal]. M24. Процитовано 31 December 2021.
  70. ↑ Larsen, Jon Martin. Hvorfor fortsetter Klassekampen å tråkke på mennesker? [Why does Klassekampen continue to trample on people?]. M24. Процитовано 12 January 2022.
  71. ↑ Slår tilbake mot anklagene om å være hatefull mot transkvinner. Klassekampen. 12 February 2021. с. 8.
  72. ↑ Igual, Roberto (20 грудня 2023). Norway takes historic step to ban conversion therapy. MambaOnline - Gay South Africa online (амер.). Процитовано 15 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Права_ЛГБТ_у_Норвегії&oldid=42588712