Проклітика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Проклі́тика (від грец. προ-κλίνω — нахиляю вперед) — ненаголошене слово, яке стоїть перед словом, що має наголос, і примикає до цього слова в плані наголошування[1]. Проклітик і наголошене слово разом утворюють так зване фонетичне слово (інакше кажучи, такт), що є одним акцентуаційним цілим. Проклітиками найчастіше виступають службові частини мови: артиклі, прийменники, сполучники, частки, а також самостійні: допоміжні дієслова та займенники. Наприклад, до ме́не, на столі́, на доро́зі, піді мно́ю, а ти́ (проклітики до, на, піді, а).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов / Д. Э. Розенталь, М. А. Теленкова. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Просвещение, 1976. — 543с.

Посилання

[ред. | ред. код]