Пугач Ігор Володимирович
Пугач Ігор Володимирович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
16 травня 1978 Осмиловичі | |
Смерть |
25 серпня 2014 (36 років) Дзеркальне | |
Поховання | Іваничівський район | |
Військова служба | ||
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Збройні сили | |
Рід військ | Механізовані війська | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
І́гор Володи́мирович Пугач (нар. 16 травня 1978 — пом. 25 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1978 року в селі Осмиловичі. Побрався з односельчанкою; виховували дітей. Провів у дім воду та каналізацію, облаштував теплий санвузол, білив, лакував, робив стелю. Їздив «по заробітках» — в Росію та Польщу, дружина працювала в МРЕО Нововолинська. Придбав трактор, збудував гараж, збирався купувати машину.
Люди йому переказали, що в сільраді лежить повістка — він сам поїхав за нею. Мобілізований 11 квітня 2014 року, солдат, 51-ша окрема механізована бригада. 9 травня відправлений з рівненського полігону в Донецьку область, Красноармійськ. Потім — у Луганську область, брав участь у визволенні Рубіжного, Лисичанська, Сєвєродонецька. На початку серпня був у відпустці, вже 15 серпня повернувся на передову.
Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). Востаннє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Тоді ж загинув Олександр Лобжин, зазнав смертельного поранення Валерій Янчук.
У березні 2015 року упізнаний за четвертою експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.[1]
Залишились дружина Алла й двоє дітей, донька Христина 2011 р.н. та син 2003 р.н.[2]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.[3]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 8
- Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- ↑ Героя Ігоря Пугача провели в останню путь в Осмиловичах
- ↑ Іваничівщина: волонтери закликають привітати доньку загиблого воїна із днем народження
- ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Тридцять чотири рази пролунав Дзвін Пам'яті в Міноборони, вшановуючи загиблих українських Героїв
- Пугач Ігор Володимирович
- Небесна Гвардія
- Дружину зниклого бійця «попросили» з роботи
- Алла Пугач: «Не люблю, коли мене називають вдовою…»
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 16 травня
- Народились 1978
- Померли 25 серпня
- Померли 2014
- Поховані в Іваничівському районі
- Військовики 51-ї механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Іваничівського району
- Померли в Амвросіївському районі