Пустинь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пустинь — це особливий тип самостійного православного чоловічого монастиря, заснований в малолюдному «пустельному» місці, подалі від людей. Пустині як правило виникали на основі скитів.

Зміст слова

[ред. | ред. код]

По своїй суті пустинь — це малолюдне місце, куди йшов жити і молитися пустельник. Якщо на цьому місті в подальшому виникав скит[1], і далі монастир, місце також іменувалося пустинню. Хоча, не всякий скит на місці проживання 1–2 монахів стає називатися пустинню.

ПУ́СТИНЬ, і, жін., заст.
1. Відлюдне місце, де жив пустельник.
Начитався піп удовий,
Як святії жили,
Як то вони по пустинях
Господа молили... (Степан Руданський, Тв., 1959, 184).
2. Невеликий монастир у відлюдній місцевості.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 399.

Пустині в Україні

[ред. | ред. код]
Київ та Київська область
Сумська область

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вечерський В. В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2008. — 400 с.: — іл.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Скит (від грец. σκήτες) — відокремлене поселення для ченців, що бажають вести суворіше, ніж у монастирі, життя. Побут ченців скитів керується особливо вимогливим уставом. Слово σκήτες походить від Σκήτες — назви пустелі в Єгипті, де жили християнські самітники. Втім, існує версія, що пов'язує це слово з грец. άσκητής — «аскет».