Пустовійтівка
село Пустовійтівка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Церква Св.Трійці (Миколаївська), пам'ятка архітектури національного значення | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Сумська область | ||||
Район | Роменський район | ||||
Громада | Роменська міська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA59060110610075157 | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 1252 | ||||
Поштовий індекс | 42020 | ||||
Телефонний код | +380 5448 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°46′42″ пн. ш. 33°34′31″ сх. д.H G O | ||||
Середня висота над рівнем моря |
119 м | ||||
Водойми | р. Сула | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 42020, Сумська обл., Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Центральна, 69а | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Пустові́йтівка — село в Україні, в Сумській області, Роменському районі. Населення становить 1252 особи. Входить до складу Роменської міської громади. До 2020 орган місцевого самоврядування — Пустовійтівська сільська рада. Відоме з 1252 року. На ближньому хуторі Пустовійтівки народився Петро Калнишевський.
Географія[ред. | ред. код]
Село Пустовійтівка розташоване на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Вовківці, нижче за течією на відстані 1 км — село Герасимівка, на протилежному березі — села Загребелля та Плавинище.
Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани.
Поруч пролягає автомобільний шлях Н07.
Назва[ред. | ред. код]
За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, населення села від самого початку складалось переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише декілька родин селян, які навіть не мали свого старшого — війта і тому були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Архівні документи вказують на існування сусіднього села Війтівки. В 1629 році Війтівку спалив військовий загін московського царя і після цього вона вже не відродилася.
Історія[ред. | ред. код]
Історія села Пустовійтівки сягає в сиву давнину. Як засвідчують писемні джерела, котрі частково підтверджується архівним документами, перша згадка про село датується 1252 роком. В архівних джерелах є свідчення, що Пустовійтівка та Вовківці виникли після 1618 року і мали по 3-4 двори кожне. Масово почали селитись люди лише з 1624 року. За переписом в 1628 році Пустовійтівка вже мала 100 дворів, Війтівка — 50.
Село постраждало внаслідок Голодоморів - геноциду українського народу, проведеного комуністичним урядом СРСР 1923—1933 та 1946—1947 роках.
Війна 2022 року[ред. | ред. код]
1 березня 2022 року біля села Bayraktar TB2 знищив стоянку російської техніки близько 80 одиниць (з них половина "Гради").[1]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1218 | 97.28% |
російська | 32 | 2.56% |
білоруська | 2 | 0.16% |
Усього | 1252 | 100% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Наподалік від села розташований скіфський курган, пам'ятка природи — пагорб Золотуха, а також гідрологічний заказник місцевого значення — «Пустовійтівський заказник».
- У селі є дві культові споруди — Свято-Миколаївський храм.[3] і Свято-Троїцька церква.
Церква Святої Трійці[ред. | ред. код]
Церква уславилася тим, що була збудована у 1773 р. на кошти Петра Івановича Калнишевського. Старовинний храм був у прекрасному стані до 1929 року, коли його описав і сфотографував відомий мистецтвознавець Стефан Таранушенко. Через кілька років після цього храм, як і сотні інших на Лівобережжі, зруйнували комуністи в рамках кампанії по боротьбі з релігією. Остов церкви перебудували на клуб. У 80-х роках ХХ ст. споруда вже перетворилася на напівруїну.[4] За часів В.А. Ющенка і за його сприяння козацьку церкву відбудували заново. Освячення відбулося 2006 року[5]
У червні 2013 року із храму було викрадено 6 ікон (Івана Тобольського, Усікновення голови Івана Богословця, Спасителя, Вхід Господній в Єрусалим та 2 ікони Григорія Побідоносця), а також пожертвування парафіян[6].
Вшанування Петра Калнишевського[ред. | ред. код]
Розпорядженням Президента України Віктора Ющенка «Про заходи щодо вшанування пам'яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського» 14 листопада 2005 року передбачено створення у селі Пустовійтівка Роменського району історико–меморіального комплексу «Батьківщина кошового отамана Петра Калнишевського».
Відомі люди[ред. | ред. код]
Інші відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Коваленко Іван Маркович — новатор виробництва в нафтогазодобувній промисловості, буровий майстер Глинсько-Розбишівської партії Миргородської контори буріння Полтавської області. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Герой Соціалістичної Праці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сумщина: Байрактар знищив дві колони ворога [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.], УП, 2 березня 2022
- ↑ Свято-Миколаївська церква. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019.
- ↑ Свято-Троїцька церква. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019.
- ↑ Історія церкви Калнишевського на сайті «Дерев'яні храми України». Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
- ↑ Із Свято-Троїцької церкви на Сумщині викрали шість ікон. УНІАН. 21.06.2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мандри Україною. Пустовійтівка [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Сумщина туристична
- Погода в селі [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Український Генеалогічний Форум [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|