Підсилювач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Підси́лювач (англ. amplifier, нім. Verstärker m) — пристрій, в якому здійснюється збільшення потужності вхідного сигналу за рахунок енергії допоміжного джерела живлення. За видом використовуваної енергії розрізняють електричні, магнітні, гідравлічні, пневматичні і механічні підсилювачі. У пристроях такого типу, на відміну від перетворювачів (див., напр., Перетворювач частоти), зв'язок між вихідними і вхідними величинами безперервний і однозначний. Існують підсилювачі, якими збільшують енергію електромагнітних хвиль (див. Квантовий генератор), підсилюють електричні імпульси, підвищують силу дії основного механізму (див. Бустер) тощо. Підсилювачі застосовують у радіотехніці, автоматиці, телемеханіці та ін.

В електротехніці за характером вхідного сигналу підсилювачі діляться на[1]: підсилювачі постійного та змінного струму, які в свою чергу, поділяються на підсилювачі:

За характером підсилення поділяються на:

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Стахів П. Г., Коруд В. І., Гамола О. Є. Основи електроніки: функціональні елементи та їх застосування. Підручник для студентів неелетротехнічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Львів: «Новий Світ — 2000». — 2006. — 208 с.