Рея (Бердичівський район)
| село Рея | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район |  Бердичівський район
|
| Громада | Гришковецька селищна громада |
| Облікова картка | Рея |
| Основні дані | |
| Населення | 1080 |
| Площа | 2,568 км² |
| Густота населення | 420,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13321 |
| Телефонний код | +380 4143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′19″ пн. ш. 28°37′19″ сх. д. / 50.02194° пн. ш. 28.62194° сх. д.Координати: 50°01′19″ пн. ш. 28°37′19″ сх. д. / 50.02194° пн. ш. 28.62194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
231 м |
| Водойми | р. Безіменна |
| Найближча залізнична станція | Рея |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13321, с. Рея, вул. Миру, 9 |
| Карта | |
  Рея | |
 Рея | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ре́я (також у документах — Рей[1])— село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 889[2] осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Коденки.
Історія[ред. | ред. код]
Поміж Реєю і селом Гвіздава археологи зафіксували залишки поселення черняхівської культури[3].
Саме село відоме з XVIII століття. У часи Російської імперії село належало до Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії.
Певний час поміщиком у селі був батько відомого українського мовознавця, історика культури й літературознавця Дмитра Овсянико-Куликовського. Ось що він писав про село: «Мой отец, под бременем долгов (свыше миллиона), ещё в 1879 году продал Каховку и купил маленькое именьице Рею в Волынской губернии, в пятнадцати верстах от Бердичева».(Дмитрий Николаевич Овсянико-Куликовский-«Литературно-критические работы», стр.422,том 2,Москва «Художественная литература» 1989 год, Тираж 20000).
У 1888 р. село було власністю Чухровських (Chuchrowskich)[4]
На мапі Шуберта, надрукованої згідно з регонсцировками 1867 и 1875р.р. неподалік Реї знаходився невеличкий хутір та поштова станція з такою ж назвою.[5]
У 1906 році село Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 6. Дворів 74, мешканців 534[6].
Рея належала до римо-католицької парафії св. Казимира у м. Троянів.[7]
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Бердичівської операції корпусу Січових Стрільців навесні 1919 р., Є.Коновалець писав А.Мельнику: «як довго частини Північної групи не займуть Реї, а їх броневі потяги не посунуться до Ришковець, так довго наш наступ не буде мати ніякого успіху»[8].
1924 року з ініціативи партосередку і КНС організовано ТСОЗ.
У 1926 році у справочнику «Вся Україна» зазначений радгосп у с. Рея.
В роки Великої Вітчизняної війни проти німецько-фашистських загарбників бився 401 житель Реї, з них 76 — віддали своє життя за Батьківщину. За мужність і відвагу, виявлені в боях, 325 уродженців села відзначено урядовими нагородами.
На честь загиблих воїнів-односельців і воїнів, які полягли смертю хоробрих під час визволення Реї від гітлерівців, у 1967 році встановлено пам’ятник.
-
Пам'ятник воїнам, загиблим під час Другої світової війни
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1174 особи, з яких 560 чоловіків та 614 жінок.[9]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1058 осіб.[10]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,15 % |
| російська | 1,85 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Великий Михайло Володимирович (1913-1975) — директор радгоспу, Герой Соціалістичної Праці.
- Гуменюк Михайло Прокопович (1918—1988) — український бібліограф, книгознавець, літературознавець та літературний критик.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архів:ДАЖО/178/3/46 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). с. 20(скан). Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ https://gryshkovecka-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-11-40-02-21-09-2021/
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР
- ↑ Filip Sulimierski,Bronislav Chlebowski,Władysław Walewski (1888). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa: druk.Wieku Nowy-Swyat, nakl.W.Walewski. с. т.ІХ, ст.599.
- ↑ Шуберт, Федір Федорович (1867-1902). Военно-топографическая карта Российской империи. ЭтоМесто. Процитовано 24.03.2019.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Žitomirskij Oblastnoj Gosudarstvennyj Archiv. (2010). Kataloh metryčnych knyh : u 2-ch tomach. 1, Rymo-katolycyzm, hreko-katolycyzm, ljuteranstvo, iudaïzm. Т. 1. Žytomyr: Vydavnyctvo "Volynʹ". ISBN 978-966-690-107-4. OCLC 859424843.
- ↑ Ковальчук, Михайло (2016). Бердичівська операція корпусу січових стрільців навесні 1919р (PDF) (українська) . Український визвольний рух. с. 74.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Reje // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 599. (пол.)
- Погода в селі Рея
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||