Русько-ятвязькі війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Русько-ятвязькі війни
Дата: Х—ХІІІ ст.
Місце: Ятвягія, Волинь
Результат: часткове завоювання ятвязьких земель
Сторони
Русь Ятвяги
Литовці

Ру́сько-ятвя́зькі війни — війни між ятвягами і руськими (київськими і волинськими) князями у Х — ХІІІ ст. Складова протистояння балтських народів руській експансії на заході.

Війни

[ред. | ред. код]
  • Від кінця Х ст. ятвяги стали об’єктом агресії київських князів[1]. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони Київської Русі[1].
  • 983 — переможний похід київського князя Володимира Святославича проти ятвягів[2][3].
  • 1038 — переможний похід київського князя Ярослава Мудрого проти ятвягів[4]. Ймовірно тоді було захоплено ятвязьку столицю — Дорогичин. Полонених ятвягів розселини на Волині, в околицях сучасного Звягелю (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для так званих слов'янських поховальних пам'яток)[1].

Надалі ятвяги фігурують у руських літописах як супротивники Волинського князівства[1].

  • 1112 — володимирський князь Ярослав Святополчич здійснив похід проти ятвягів[5].
  • 1196 — володимирський князь Роман Мстиславич у відповідь на набіги ятвягів здійснив проти них успішний зимовий похід[6].
  • 1200-ті — ятвяги у союзі з литвою спустошили Червенську землю[1].
  • Конфлікти з ятвягами були одним із напрямів воєнної активності руських князів Данила і Василька Романовичів. На початку їхнього правління позиція князів була радше захисною і зводилася до відносно успішної відсічі набігам ятвягів на Волинь[1]. Однак поступове підсилення тиску ятвягів на кордони князівства змусило змінювати стратегію. Протягом 2-ї пол. 1240-х — серед. 1250-х рр. Данило за підтримки мазовецького і краківського князів здійснив кілька переможних походів углиб території ятвягів та примусив їх до сплати данини[1]. Останні конфлікти між руськими князями та ятвягами згадуються вже за галицького князя Лева Даниловича[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и Синиця 2013, С. 766.
  2. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 69.
  3. Літопис руський... С. 49.
  4. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 141; Літопис руський... С. 92.
  5. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 273; Літопис руський... С. 169.
  6. ПСРЛ, Т. 2, Стб. 702; Літопис руський... С. 362.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Довідники

[ред. | ред. код]