Рут Клюґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рут Клюґер
нім. Ruth Klüger
Ім'я при народженні нім. Susanne Ruth Klüger
Народилася 30 жовтня 1931(1931-10-30)[2][3][…]
Відень, Перша Австрійська Республіка[2] або Vídeňd[5]
Померла 5 жовтня 2020(2020-10-05)[1] (88 років)
Ірвайн, Орандж, Каліфорнія, США[6]
Країна  США
 Австрія
Діяльність письменниця, викладачка університету, літературний критик, літературознавиця, германістка, літературознавець
Галузь літературознавство[5] і германістика[5]
Alma mater Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий ступінь доктор філософії[7]
Знання мов німецька[5][8] і англійська[9][5][8]
Заклад Геттінгенський університет, Принстонський університет і Університет Каліфорнії в Ірвайні
Членство Німецька академія мови і поезії
Нагороди
IMDb ID 0460159

Рут Клю́ґер (нім. Ruth Klüger; 30 жовтня 1931, Відень6 жовтня 2020, Ірвайн) — професорка-емеритка з німецьких студій у Каліфорнійському університеті в Ірвайн,[10] яка пережила Голокост. Авторка бестселеру «weiter leben: Eine Jugend» про своє дитинство в Третьому Райху.[11]

Біографія[ред. | ред. код]

Рут народилася у Відні 30 жовтня 1931 року.

У березні 1938 року гітлерівські війська увійшли до Відня. Аншлюс Австрії Третім Райхом глибоко вплинув на життя 6-річної Клюґер: дівчинка була змушена постійно змінювати школи й виросла у все більш ворожому й антисемітському середовищі. Її батько, єврейський гінеколог, втратив ліцензію і згодом потрапив до в'язниці за незаконні операції з аборту.[12]

Після аншлюсу Рут разом із мамою була депортована до концтабору Терезієнштадт, тоді їй було 11 років; її батько намагався втекти за кордон, але його затримали та вбили. Через рік її перевели до Освенцима, потім до Крістіанштадта, підтабору Ґросс-Розена. Після Другої світової війни в 1945 році вона оселилася в баварському містечку Штраубінґ, згодом почала вивчати філософію та історію у філософсько-теологічній Вищий Школі[de] в Реґенсбурзі.

У 1947 році емігрувала до США та вивчала англійську літературу в Нью-Йорку та німецьку літературу в Берклі. Клюґер отримала ступінь магістра в 1952 році й докторки наук — у 1967 році. Вона працювала професоркою коледжу німецької літератури у Клівленді, Огайо, Канзасі та Вірджинії, а також у Принстоні та Університеті Каліфорнії в Ірвайні.

Клюґер була визнаною експерткою з німецької літератури, особливо з Лессінґа та Кляйста. Вона проживала в Ірвайні, Каліфорнія та в Геттінгені. Письменниця померла в себе вдома в Ірвайні 7 жовтня 2020 року.[13]

Її спогади «Досі жива» (Still Alive) в основному зосереджуються на часі, проведеному в концтаборах, і критично ставляться до музейної культури навколо Голокосту.[14]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Публікації включають:

  • weiter leben. Eine Jugend, Göttingen 1992
  • Katastrophen. Über die deutsche Literatur, Göttingen 1993
  • Von hoher und niederer Literatur, Göttingen 1995
  • Knigges Umgang mit Menschen, «Eine Vorlesung», Göttingen 1996
  • Frauen lesen anders, Munich 1996
  • Still Alive: A Holocaust Girlhood Remembered[en], New York: The Feminist Press, 2001 (English translation of weiter leben. Eine Jugend); issued in Great Britain in 2003 (London: Bloomsbury Publishing) under the title Landscapes of Memory
  • unterwegs verloren. Erinnerungen, Wien, Paul Zsolnay 2008

Вона також видавалася під псевдонімом Рут Енґресс.

Премії[ред. | ред. код]

Клюґер отримала багато премій, серед яких:

  • Rauriser Literaturpreis (1993)
  • Johann-Jacob-Christoph-von Grimmelshausen-Preis (1993)
  • Niedersachsenpreis (1993)
  • Marie Luise Kaschnitz Prize[en] (1995)
  • Andreas Gryphius Prize[en], honorary prize (1996)[15]
  • Heinrich-Heine-Medaille (1997)
  • Osterreichischer Staatspreis fur Literaturkruk (1998)
  • Prix de la Shoah (1998)
  • Thomas Mann Prize[en] (1999)
  • Preis der Frankfurter Anthologie (1999)
  • Медаль Гете (2005)
  • Roswitha Prize[en] (2006)
  • Lessing-Preis des Freistaates Sachsen (2007)
  • Hermann-Cohen-Medaille (2008)
  • Ehrenmedaille der Stadt Göttingen (2010)
  • Austrian Danubius Donauland Nonfiction Book Prize (de[de]) (2010), for her life's work[16][17]
  • Theodor-Kramer-Preis (2011)

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.munzinger.de/search/portrait/ruth+klueger/0/20728.html
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119071738 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. FemBio database
  5. а б в г д Czech National Authority Database
  6. https://www.nzz.ch/feuilleton/autorin-und-kz-ueberlebende-ruth-klueger-gestorben-ld.1314127
  7. Deutsche Nationalbibliothek Record #119071738 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. а б CONOR.Sl
  9. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. Department of German: People. UC Irvine School of Humanities. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
  11. Mednick, Jason (March 2009). A Holocaust Childhood (review of Still Alive). University of California Irvine. Архів оригіналу за 10 December 2010. Процитовано 7 лютого 2012.
  12. Klüger, Ruth (27 листопада 2006). Holocaust Survivor Ruth Klüger: "Vienna Reeks of Anti-Semitism". Spiegel Online (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Martin Doerry. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 7 лютого 2012.
  13. Welle (www.dw.com), Deutsche. Holocaust survivor and author Ruth Klüger dies at 88 | DW | 07.10.2020. DW.COM (брит.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
  14. Lappin, Elena (14 March 2003).
  15. «Ehrungen und Auszeichnungen», in: Deutsche Akademie für Sprache und Dichtung: Jahrbuch 1996 (нім.).
  16. «Ruth Klüger erhält Danubius-Preis für Lebenswerk [Архівовано 9 жовтня 2019 у Wayback Machine.]» (нім.).
  17. "US writer, academic and Holocaust survivor Ruth Klueger . [Архівовано 9 жовтня 2019 у Wayback Machine.]