Савелій Сергій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савелій.
Савелій Сергій Степанович
Народився 27 вересня 1955(1955-09-27)
Кулажинці, Гребінківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер 11 травня 2024(2024-05-11) (68 років)
Місце проживання Київ
Діяльність спортивний журналіст, телекоментатор
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1981)
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Сергі́й Степа́нович Саве́лій (27 вересня 1955, Кулажинці — 11 травня 2024[1], Київ) — український спортивний телекоментатор, заслужений журналіст України.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1972 році закінчив середню школу в Кулажинцях, 1972—1973 роки — навчання в МПТУ № 11 і робота електрозварювальником у Кременчуці, 1973—1975 роки — служба у військах урядового зв'язку, 1975—1981 роки — підготовче відділення і факультет журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. В юності захоплювався вільною боротьбою, став срібним призером чемпіонату Полтавщини 1973 року (товариство «Трудові резерви»)[2].

Працював коментатором на 12 Олімпійських іграх за участю спортсменів незалежної України (1994 р. — Ліллехаммер (Норвегія), 1996 р. — Атланта (США), 1998 р. — Нагано (Японія), 2000 р. — Сідней (Австралія), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті (США), 2004 р. — Афіни (Греція), 2006 р.  — Турин (Італія), 2008 р. — Пекін (Китай), 2010 р. — Ванкувер (Канада), 2012 р. — Лондон (Англія) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві.

Помер 11 травня 2024 року у віці 68 років[3].

Похований 13.05.2024 року в м.Борисполі на Рогозівському цвинтарі

Творчі здобутки[ред. | ред. код]

Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012[4]. Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ[5]. У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці».

Коментував перший матч 1-го чемпіонату України з футболу — «Чорноморець» — «Карпати» (1992)[6], провів перший прямий репортаж з Олімпійських ігор (12 лютого 1994 року, відкриття Олімпіади в Ліллехаммері, разом з Сергієм Лифарем)[7]. Коментував матчі київського «Динамо» в Лізі чемпіонів у найуспішнішому сезоні 1998—1999 років[8]. Був віцепрезидентом федерації настільного тенісу України[2]. Член президії Асоціації спортивної боротьби України. Близький друг братів Савлохових — головного тренера збірної України з вільної боротьби Руслана і нині покійних заслужених тренерів України Бориса і Тимура[2]. Почесний працівник Національного телебачення України.

Працював заступником директора творчого об'єднання «Спорт» Національної телекомпанії України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Відомча відзнака «Почесний працівник Національного телебачення України».(2005)
  • Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009)
  • Нагорода AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшена копія олімпійського факела Лондона (2012)[9].
  • Приз імені Ігоря Засєди — найвища нагорода АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці» (2015)[10].
  • Спеціальна відзнака АСЖУ — «За видатний внесок у спортивну журналістику України» (2020)[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сергій Савелій помер: спортивному журналісту було 68 років. Суспільне Спорт. Процитовано 11 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ а б в Пам'ятні та маловідомі факти від Сергія Савелія — Відео — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 9 липня 2013.
  3. ↑ Помер спортивний журналіст та коментатор Сергій Савелій, Укрінформ, 11.05.2024
  4. ↑ 10-а Олімпіада відомого коментатора Сергія Савелія. ФОТО — Новини — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
  5. ↑ Експозиція музею поповнилася!. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  6. ↑ Двадцять років потому… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  7. ↑ Олімпійський дебют України — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  8. ↑ Великий українець… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  9. ↑ Олімпійська нагорода Сергія Савелія. Перший. 3 серпня 2012.
  10. ↑ Віктор Костенко (11 травня 2024). Помер легендарний український спортивний журналіст і телекоментатор. Ділова столиця.
  11. ↑ Асоціація спортивних журналістів визначила переможців премії «Найкращі спортивні медіа-2020». Детектор медіа. 11 травня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савелій_Сергій_Степанович&oldid=42612206