Сакське письмо
Сакське письмо (ще Іссикське письмо) — частково дешифроване письмо саків Семиріччя[1] чи одна «з груп абеток, створених кочовими спільнотами у різних частинах Азії»,[2], силабарія, відоме з низки пам'яток від щонайпізніше IV ст. до н. е. до V/VI ст. н. е.
У XX ст. було зроблено низку спроб перекладу написів, але жодну з них не визнано задовільною (як приклад — спроба прочитання тексту трилінгви з Дашт-і-Навура, яку зробив Я. Гарматта,[3] але «відповідність його прочитання є сумнівною»[4]).[5]
Від моменту, коли було знайдено Іссикський напис, та до останнього часу публікується велика кількість літератури, у якій робляться спроби пов'язати сакське письмо з так званим тюркським рунічним письмом. Не вдаючись до аналізу якості цих напрацювань, варто навести наступні констатації, які й досі не втратили актуальності:
«Слід зазначити, що форма знаків цієї писемності..., разом зі знаками на іссикській чаші, й в найпізніших з зазначених написів не виявляють системної відповідності давньотюркській руніці, тому генетично пов' язати ці писемності неможливо.»[1]
«Оскільки у напису з Дашт-е-Навура дві версії — бактрійською та пракрітом — відображають офіційні мови та писемності Кушанського царства, ми маємо право припустити, що й письмо третьої версії було досить поширеним у цій державі й належало певній частині його строкатого в етнічному плані населення… Судячи з повідомлень епіграфічних джерел та пам'яток кушанського мистецтва, цими прибульцями були швидше саки, тому невідому писемність можливо ймовірно пов'язати з сакським середовищем.»[1]
Наразі відомо близько 30 написів, які походять переважно з території античної Бактрії (окрім Іссикської). Можна констатувати, що сакське письмо було однією з найпоширеніших та найуживаніших абеток на теренах Кушанського царства за часів Віми Такту та Віми Кадфіза.
За попереднім аналізом виділено три різних абетки, які відносяться до одного типу письма.
Найдавніша абетка — напис з Есікського кургану[6] та напис з Ай-Ханума[7] (IV—II ст. до н. е.).[2] Обидва написи мають п'ять спільних знаків (за нумерацією C. Rapin — 4, 6, 12, 13, 18 (див. нижче)) й, можливо, походять від арамейського.[7]
Іссикський напис на срібній чаші складається з 25-26 знаків (близько 16 відмінних), написаних справа ліворуч двома рядками. Три знаки мають схожість з пізнішими тюрськими рунами. Щодо структури знаків — графемоутворюючими є короткі диагональні риски. Окремі знаки мають подібність до низки архаїчних писемностей (кхароштхі тощо), але це наразі не дає жодних підстав для висновків щодо походження іссикських знаків.[1]
Айханумський напис зроблено на срібному злитку. Як й іссикський, напис з Ай-Ханума написано справа ліворуч, він складається з 21 знака, з яких три останні (19-21) пошкоджено, а з решти вісімнадцяти — одинадцять оригінальних. Знак 16 безумовно є знаком поділу.[7]
У фрагментованому напису з Сурх-Коталу головною особливістю є введення в текст курсивних літер грецької абетки (α та β). Певні знаки мають подібність до знаків найдавнішого часу, певні — до знаків з Дешт-і-Навура тощо.
Найпоширеніша — написи з Дашт-і-Навура,[9] Кара-Тепе, Хатин-Рабата, Кампир-Тепе та Кош-Тепе[10] саме ця абетка весь час доповнюється новими знахідками (I—V/VI ст.). Абетка складається з близько тридцяти знаків, які використано у різних написах, та декількох знаків, відомих лише з напису Дашт-і-Навура.[2]
- ↑ а б в г (рос.) В. А. Лившиц. О происхождении древнетюркской рунической письменности. Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана. Алма-Ата. 1980.
- ↑ а б в (рос.) Вертоградова В. В. Неизвестное письмо в многоалфавитном пространстве древней Бактрии. Проблемы социоскрипторики. СПб. Изд-во СПбГУ. 2002. С.129-148.
- ↑ (англ.) J. Harmatta. «Languages and Literature in the Kushan Empire.» In Harmatta et al. 1994.
- ↑ англ. "The veracity of this reading is uncertain… " Michael C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017.
- ↑ цікавою є спроба прочитання початку другого рядку [ZN]H tšt де [ZN]H — пошкоджена ідеограмма «цей», а tšt від іранського «tašt» — «кубок». (рос.) Э. Хуршудян. Надпись на чаше из Иссыкского кургана. Иран-Наме № 4 (20). 2011
- ↑ (рос.) Акишев К. А. Курган Иссык, Искусство саков Казахстана. М., Искусство, 1978.
- ↑ а б в (фр.) P. Bernard, C. Rapin. Le Palais. La Trésorerie. Campagne de fouille 1978 à Aï Khanoum (Afghanistan), BEFEO, 68, p. 1-103, pl. XXIX-XL. 1980.
- ↑ (фр.) A. Maricq. Inscriptions de Surkh-Kotal (Baghlan): La grande inscription de Kaniska et l'étéotokjarien l'ancienne langue de la Bactriane. Grande inscription de Kaniska et l'etéotokharien l'ancienne langue de la Bactriane. mprimerie Nationale, 1958
- ↑ (фр.) G. Fussman. Documents épigraphiques kouchans. In: Bulletin de l'Ecole française d'Extrême-Orient. Tome 61, 1974.
- ↑ публікація останніх двох: (рос.) Э. В. Ртвеладзе. Новые надписи неизвестным письмом из Северной Бактрии. Адабий мерос. No1 (67) — 2(68). Ташкент. 1998