Сандлер Борис Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сандлер Борис Семенович
їд. באָריס סאַנדלער‎
Народився 6 січня 1950(1950-01-06) (74 роки)
Бєльці, Молдавська РСР, СРСР
Громадянство СРСР, Молдова, Ізраїль, США
Діяльність письменник, редактор, журналіст
Мова творів їдиш
CMNS: Сандлер Борис Семенович у Вікісховищі

Борис Сандлер (їд. באָריס סאַנדלער‎ нар. 6 січня 1950, Бельці) — єврейський письменник, поет та журналіст, головний редактор нью-йоркської газети « Форвертс» (1998—2016). Пише на їдиші .

Життєпис[ред. | ред. код]

Борис (Берл) Сандлер народився в Бєльцях в родині демобілізованого незадовго до того інженера Семена Абрамовича Сандлера (1926—1991)[1][2] та Гені Абрамівни Сандлер (уродженої Котик, 1927—2015)[3][4], недавніх вихідців із єврейської землеробської колонії Маркулешти (тепер Флорештського району Молдови). Рано почав навчатися грі на скрипці, закінчив музичну школу в Бєльцях, а 1975 року — Кишинівський інститут мистецтв імені Музическу (за класом скрипки). Працював скрипалем у Молдавському державному симфонічному оркестрі при Молдавській державній філармонії у Кишиневі .

Дебют[ред. | ред. код]

Почав писати прозу російською, але незабаром перейшов на їдиш. Із заохочення свого ментора Іхіла Шрайбмана дебютував новелами в московському журналі « Совєтіш геймланд» у 1981 році . У тому ж році вступив до першої єврейської групи Вищих Літературних курсів при Літературному інституті імені Горького, де навчався разом із літераторами Левом Беринським, Велвлом Черніним, Мойше Пенсом та Олександром Бродським (Міккі Вульф). Протягом 1980-х років регулярно друкувався в «Совєтіш геймланд», швидко звернув на себе увагу і став членом редколегії журналу, а після виходу першої книги «Треплех аруф цу а нес» (Сходи до дива, 1986) членом Спілок письменників СРСР та Молдавської РСР. У 1988 році московське видавництво «Радянський письменник» випустило книгу Сандлера в перекладі російською мовою (Сходи до дива).

У Молдові[ред. | ред. код]

З 1989 року разом з поетом Мойше Лемстером викладав у Кишиніві єврейську мову, заснував і вів першу єврейську програму «Аф дер ідішер гас» (На єврейській вулиці) на Молдовському державному телебаченні, спільно з Олександром Бродським редагував місцеву двомовну газету Наш голос). У 1991—1992 роках написав сценарії до двох документальних фільмів режисера Арнольда Бродичанського про історію та долю бессарабського єврейства.

В Ізраїлі[ред. | ред. код]

З 1992 року — в Ізраїлі, де працював в Єврейському університеті в Єрусалимі, був віце-президентом спілки письменників і журналістів, що пишуть на ідиші, очолював видавничий дім Х. Лейвік Фарлаг (одне з двох основних видавництв літератури на їдиші) в Тель-Авіві, випустив кілька книг, у тому числі «Дер алтер брунем» (Старий колодязь, 1994), «Тойєрн» (Ворота, 1997) і документальне розслідування за доступними матеріалами КДБ МССР «Дер іньєн нумер 5390» (Справа № 5392), 19 арештованих бессарабських літераторів Янкла Якіра, Мотла Сакцієра, Мойше Альтмана та Герцла Гайсінера-Рівкіна.

Публікувався в ізраїльських виданнях «Єрушолаїмер алманах» (Єрусалимський альманах), тель-авівських «Лецте найєс» (Останні новини), «Лебмс-фрагн» (Життєві питання), "Найе цайтунг «, нью-йоркських „ Форвертс“ (Вперед), „Афн швелл“ (На порозі), „Югнтруф“ (Клич молодості), „Ідише култур“ (Єврейська культура) та інших; спільно з Арн Шварцманом зробив серію документальних фільмів про сучасних єврейських письменників, склав і відредагував книги єврейських літераторів Золмена Розенталя, Іцика Кіпніса та Олександра Білоусова, видавав дитячий ілюстрований журнал „Кінд-ун-кейт“ (Старі та молоді).

У Нью Йорку[ред. | ред. код]

У 1998 році переїхав до Нью-Йорка, де працював відповідальним секретарем, а після смерті редактора Мордхе Штриглера того ж року — головним редактором найстарішої єврейської газети „ Форвертс“ (виходить на їдиші з 1897 року). З того часу значно реорганізував газету, зробивши її фактично міжнародним виданням. На посаді редактора працював до березня 2016 року. Живе в Брукліні, часто виступає з лекціями та семінарами в різних країнах, опублікував 16 книг, два романи: „Вен дер гойлем hoт фармахт ді ойгн“ (Коли голем заплющив очі, 1997) — документальний роман про кишинівський погром 1903 року та „Ламед вовнікес фун майн зикорн“ (Праведники моєї пам'яті, 2005) — про повоєнне єврейське життя в Бєльцях. З 2007 року — співредактор (спільно з Геннадієм Естрайхом) літературного журналу „ Ді цукунфт“ (Майбутнє, Нью-Йорк). Окремими виданнями вийшли прозові збірки „Die grünen Äpfel des Paradieses“ (Зелені яблучка з раю, Берлін, 2003), „Вен дер гойлем hoт фармахт ді ойгн“ (Коли голем заплющив очі, Тель-Авів, 2004, плоть», у перекладі Рудольфа Ольшевського, Кишинів, 2003), «Ройте шихелех фар рейчел» (Червоні туфельки для Рейчел, Нью-Йорк, 2008), аудіокнига «А шмек табеке» (Понюшка тютюну, Нью-Йорк,), книга для дітей «Нішт гештойгн, нішт гефлойгн…» (Неймовірні історії, Нью-Йорк, 2007), збірка віршів «Ін клангенець фун нецех» (У звуковій мережі вічності, Нью-Йорк, 2009).

Продовжує складання та редактуру посмертних видань сучасних єврейських авторів (Іхіл Шрайбман, Хаїм Бейдер, Міша Лев, аудіокнига Іцхака Башевіса-Зінгера). Крім тижневика «Форвертс», редагує також недільний радіогодинник «Форвертс шо» (Година Форвертс) та навчальне щомісячне видання «Вайтер» (Далі). Лауреат літературної премії імені Якова Фіхмана (Ізраїль, 2002); Давида Гофштейна, Якова-Іцхока Сігала. У 2017 році заснував новий літературний журнал «Ідіш-Бранже» (ייִדיש-בראַנזשע)[5] .

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • טרעפּלעך אַרױף צו אַ נס (треплех аруф цу а нес — щаблі до дива, повісті та оповідання). Москва: Радянський письменник, 1986.
  • Щаблі до дива (повісті та оповідання, переклад з їдиш Олександра Бродського). Москва: Радянський письменник, 1988.
  • דער ענין נומער 5390 (дер іньєн нумер 5390 — справа № 5390, документальне розслідування за матеріалами архівів КДБ). Єрусалим: Єрушолаїмер Алманах, 1992.
  • דער אַלטער ברונעם (дер алтер брунем — стара колодязь, оповідання, роман). Єрусалим — Тель-Авів: Іцхак Перец Фарлаг, 1994.
  • טױערן (тойєрн — ворота, оповідання, частина роману). Єрусалим — Тель-Авів: Х. Лейвік Фарлаг, 1997.
  • אַ שמעק טאַבעקע (а шмек табеке — понюшка тютюну), аудіокнига (CD) з ілюстраціями Леоніда Пінчевського . Нью-Йорк: Арбетер-Рінг, 2001.
  • Die grünen Äpfel des Paradieses (грине епелех фунем ганейдн — зелені яблучка з раю, німецькою мовою). Берлін: Dodo, 2003.
  • Глина і плоть: історична повість (переклав з їдиш Рудольф Ольшевський). Кишинів (на обкладинці Кишинеу): Pontos, 2003.
  • װען דער גולם האָט פֿאַרמאַכט די אױגן (Вен дер гойлем hot фармахт ді ойгн — коли голем заплющив очі, роман). Тель-Авів: Х. Лейвік Фарлаг, 2004 (переклад на російську мову — «Глина і плоть», 2003; переклад на англійську мову — «Stones Don't Bear Witness», 2011).
  • נישט געשטױגן, נישט געפֿלױגן (Нішт гештойгн, Нішт гефлойгн … — Неймовірні історії для дітей з ілюстраціями Ітелли Мастбаум і музичним компакт-диском в виконанні). Нью-Йорк: ЦВК, 2007.
  • רױטע שיכעלעך פֿאַר רײטשעל (ройте шихелех фар рейчел: цвей новелес ун а дерцейлунг — червоні туфельки для Рейчел: дві новели і оповідання). Нью-Йорк: CYCO Bikher Farlag, 2008.
  • אין קלאַנגענעץ פֿון נצח (ін клангенець фун нецех — в звуковій мережі вічності, вірші). Нью-Йорк: Forward Association, 2009.
  • למד־װאָװניקעס פֿון מײַן זכּרון (ламед-вовнікес фун майн зикорн — праведники моєї пам'яті, роман). Нью-Йорк: Forward Association, 2011.
  • Stones Don't Bear Witness (камені не свідчать, роман). Перекладається на Barnett Zumoff. Джерсі-Сіті: KTAV Publishing House, 2011.
  • Keinemsdorf (роман). Нью-Йорк: Forward Association, 2012.
  • Зелені яблука раю (повісті та оповідання). Переклади з ідиша Лева Беринського, Олександра Бродського, Григорія Кановича, Рудольфа Ольшевського, Михайла Хазіна, Ейтана Фінкельштейна . Нью-Йорк: Forward Association, 2013.[6]
  • אַפּאָקריפֿן (апокрифн — апокрифи, вірші). Нью-Йорк: The Forward Association, 2014.[7]
  • Red Shoes for Rachel: Three Novellas (червоні туфельки для Рейчел). Перекладається на Barnett Zumoff. Syracuse University Press, 2017.
  • Експрес-36 (роман у двох частинах). Переклад з ідиша Олександра Френкеля (в оригіналі: למד־װאָװניקעס פֿון מײַן זכּרון). М.: Книжники, 2017. — 288 с.
  • העלפֿאַנד עלי און קלעפּטשיק-בעבטשיק / «Слоненя Елі та Клепчик-Бебчик» (ідиш, російська). Біробіджан — Хабаровськ, 2018.
  • אַנטיקלעך פֿונעם סאַקוואָיאַזש (антиклен фунем саквояж, «Диковини з саквояжу») — том 1. Нью-Йорк: Yiddish Branzhe, 2019[8] .
  • דעטעקטיװ ר' מאיר אָקון און אַנדערע פּאַרשױנען (детектив реб . Нью-Йорк: Yiddish Branzhe, 2019
  • Небилиці про звірів та птахів: двовірш для дітей та дорослих / переклад на російську та англійську книги нішт гештойгн, нішт гефлойгн З. Іскандерової та М. Савіковського).
  • אַ גוט מאָרגן! (а гут моргн — доброго ранку, вірші для дітей). Нью-Йорк: Yiddish Branzhe, 2020[9][10] .
  • День пам'яті в містечку Амнезія: оповідання/переведення з ідиша Ю. Рец, М. Хазіна, Е. Сарашевській; передмова М. Крутикова ; мул. М. Глейзер. Нью-Йорк: Yiddish Branzhe, 2020. — 364 с. .
  • מיט אַ שליחות קיין מאָסקווע (міт а шліхес кейн Москві — З місією до Москви, роман). Друга частина дилогії «Праведники моєї пам'яті» (2011). Нью-Йорк: Yiddish Branzhe, 2022. — 284 с.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • לידער מיט אַ ייִדישן טעם (Songs With A Jewish Flavor). Пісні на слова Бориса Сандлера та Євгена Кісіна виконує Рита Койфман та Нахум Койфман у супроводі ансамблю під керівництвом Наума Койфмана. Нью-Йорк: The Forward Association, 2013.[11]
  • סילועט — ייִדישע לידער פֿון הײַנט (Silhouette). Композитор — Олександр Мейф, вірші Бориса Сандлера. Виконавці: Михайло Гайсинський та Лейла Звенигородська. בית־שלום־עליכם און נאַציאָנאַלע אינסטאַנץ פֿאַר ייִדישעל Тель-Авів, 2017 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Интервью в журнале «Ин гевеб». Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  2. ↑ Юбилейная картотека награждений: Сандлер Семён Абрамович. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  3. ↑ Интервью с Борисом Сандлером. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 4 квітня 2013.
  4. ↑ געניע (גענענדל) סאַנדלער, ע״ה. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 30 грудня 2015.
  5. ↑ Yiddish branzhe. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 22 жовтня 2017.
  6. ↑ אַ נײַ ייִדיש בוך אויף רוסיש. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 червня 2013.
  7. ↑ Дов-Бер Керлер «אין קלאַנגען־נעץ פֿון אַפּאָקריפֿן». Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  8. ↑ דימענטן און קאַרטאָפֿליעס (рецензия Михаила Крутикова). Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  9. ↑ «אַ גוט מאָרגן!‟ — נײַ ביכל קינדערלידער פֿון באָריס סאַנדלער. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
  10. ↑ »אַ גוט מאָרגן!‟ — Good Morning!. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 14 грудня 2020.
  11. ↑ לידער מיט אַ ייִדישן טעם. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 20 жовтня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандлер_Борис_Семенович&oldid=40626369