Сарканич Василь Васильович
| Сарканич Василь Васильович | |
|---|---|
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
10 вересня 1923 Шелестове[d], Кольчино |
| Помер |
5 березня 2008 (84 роки) Свалява |
| Відомий як | педагог, громадський діяч |
| Країна | СРСР і Україна |
| Нагороди | |
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2023) |
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (серпень 2023) |
Сарканич Василь Васильович (10 вересня 1923, Шелестово, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка — 5 березня 2008, Свалява, Закарпатська область, Україна) — відомий закарпатський педагог, місцевий політик м. Свалява, громадський діяч Третього карпаторусинського ренесансу.
Василь Сарканич народився 10 серпня 1923 року в селі Шелестово на Мукачівщині в багатодітній родині, де було шестеро дітей. В 1929 році родина Сарканичів переїхала жити в Сваляву (хоч перші 1,5 роки багатодітна сім'я жила в селі Драчино), де батько Василя влаштувався на роботу старшого кочегара хімзаводу фірми «Сольва».
У Сваляві малий Василь Сарканич навчався в народній школі, а згодом студіював у горожанці. В 1941 році Василь Сарканич поступив у школу з обробки металу в Севлюші (тепер — Виноградів), де вчився 3 роки.
У 1943 році Василь Сарканич працелаштувався на роботу в Будапешті на ливарний завод Вайса Манфріда. Маючи добру освіту, працював контролером роботи верстатів. Відтак заробляв до 750 пенгів на місяць. У Будапешті пережив бомбардування міста.
На батьківщину Василь Сарканич повернувся після війни, в 1945 році. Вже восени того ж року продовжив свої студії на 4 курсі Севлюшської школи металообробки, яка на той час вже називалася Виноградівським технікумом. Після навчання у Виноградові був направлений на роботу в депо Чоп, де працював техніком при майстрові з ремонту паровозів. Тут досить добре ознакомився з радянською системою роботи залізничного транспорту. Згодом Василь Сарканич почав працювати начальником механічного цеху на заводі ім. С. Кірова в селі Кольчино, що на Мукачівщині.
Із 1 вересня 1949 року Василь Сарканич розпочав свій пятидесятилітній кар'єрний шлях у Свалявському профтехучилищі, де пропрацював до 1999 року. Спочатку як майстер виробничого навчання, згодом — старший майстер, відтак — заступник директора, директор професійно-технічного училища № 9 (нині — Свалявський професійний будівельний ліцей).
За час 30-літнього перебування Василя Сарканича на посаді директора Свалявського професійно-технічного училища було збудовано навчальний корпус (1970), гуртожиток, адмінкорпус, проведено реконструкцію майстерень виробничого навчання (1972). Учні училища — призери обласних спортивних олімпіад, конкурсів технічної та художньої творчості (1972—1982). Духовому оркестру училища присвоєно звання «Народний» (1986). Встановлені тісні міжнародні партнерські контакти з аналогічними навчальними закладами Словаччини (1972), Литви (1973) та Росії (1973).
Василь Сарканич — відмінник профтехнічної освіти СРСР (1973) та УРСР (1982). Відзначений орденом Трудового Червоного прапора (1981), багатьма медалями[1].
У 1990-х роках Василь Сарканич розпочав свою активну діяльність в карпаторусинському громадському русі. Біля 11-ти років очолював Свалявське товариство підкарпатських русинів. Був також і заступником голови Свалявського районного Товариства ім. О. Духновича, членом Правління Сойму підкарпатських русинів.
У 2003—2004 навчальному році за підтримки Карпато-русинського товариства США, під керівництвом голови Свалявського товариства підкарпатських русинів Василя Сарканича та координатора Програми русинських недільних шкіл на Закарпатті Павла Роберта Маґочія відкрито перші пробні 9 класів, де 200 учнів вивчали історію та культурну спадщину своїх предків — карпатських русинів.
Василь Сарканич — делегат чотирьох Світових Конгресів Русинів.
Василь Сарканич був депутатом Свалявської міської ради 5-ти скликань. Почесний громадянин Сваляви (2003)[2].
Василь Сарканич помер 5 березня 2008 року.
У 2013 році, на день Сваляви (21 вересня, храмове свято Різдва Богородиці), на будові Свалявської міської ради Василю Сарканичу відкрили пам'ятну дошку[3].
Дружина, Терезія Василівна (15.05.1929), працювала касиром у Свалявському професійно-технічному училищі № 9. Сини: Михайло (12.11.1957) — головний інженер ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», голова Свалявської районної організації «Союз Чорнобиль України» (1997); нагороджений орденом «За заслуги» III-го ступеня; Олександр (10.09.1959) — лікар-терапевт, головний лікар ТОВ «Сузір'я» (санаторій «Квітка полонини», с. Солочин).
- ↑ Персоналії. zpto.ues.net.ua (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Федикович,
Тидір, Павло,
Федір (2008). Професія людяності Василя Сарканича. У книзі: "Свалявська формула успіху. Нариси / Упорядкування, вступна стаття Павла Федиковича" (Українська) . Ужгород: Карпати. с. С. 251—265. ISBN 978-966-671-175-8.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Свалява відзначила своє 777-річчя | Новини Закарпаття. novzak.uz.ua. Архів оригіналу за 11 серпня 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
- Сарканич Василь Васильович. Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Закарпатській області. Персоналії.
- Федикович Павло, Тидір Федір. Професія людяності Василя Сарканича. Свалявська формула успіху. Нариси / Упорядкування, вступна стаття Павла Федиковича. Ужгород: Карпати, 2008. С. 251—265.
- Зан Михайло. Сторочный юбілей славного карпаторусина из Свалявы. Дата оновлення: 09.08.2023. Лем. FM. URL: https://www.lem.fm/storochnyj-yubilej-slavnoho-karpatorusina-iz-svalyavy/
- Зан Михайло. Сарканич Василь Васильович. rueportal. Дата оновлення: 09.08.2023. URL: https://rueportal.eu/wiki/sarkanyc-vasyl-vasylovyc.html
- Рішко Микола. Від простого викладача - до директора. Новини Закарпаття. 2023. 12 серпня. № 31 (5046). С. 8. URL: http://novzak.uz.ua/news/vid-prostogo-vykladacha-do-dyrektora-vasyl-sarkanych-kotromu-vypovnylosya-by-100-pratsyuvav-u-systemi-ptu-50-rokiv/