Сафтер Нагаєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сафтер Нагаєв
Народився 1 січня 1941(1941-01-01)
Кючук-Озен
Помер 2 липня 2009(2009-07-02) (68 років)
Сімферополь, Україна
Країна  СРСР
 Узбекистан
 Україна
Діяльність письменник, критик, перекладач, педагог, публіцист, літературознавець
Alma mater Національний університет Узбекистану
Членство Національна спілка письменників України
Роки активності 19652009
Нагороди
Орден «Дустлік» (Узбекистан)

Сафте́р Нага́єв (крим. Safter Nagayev; по батькові: Аблямітович; *1 січня 1941(19410101), Кючук-Озен, Алуштинський район, Кримська АРСР, РСФСР, СРСР, тепер с. Малоріченське, Алуштинська міська рада, АРК, Україна — 2 липня 2009, Сімферополь, Україна) — радянський, узбекистанський і український кримськотатарський письменник, публіцист, літературознавець, перекладач[1] і педагог. «Заслужений працівник культури УзРСР» (1991), нагороджений орденом «Дружба» Республіки Узбекистан (1998).

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1941 року в селі Кючук-Озені.

Під час депортації 4-річною дитиною опинився у Ферганській області Узбекистану.

Після закінчення 1963 року Ташкентського державного університету працював спершу вчителем.

У 19651987 роках — літературний співробітник і завідувач відділу республіканської газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»).

У 1987—2000 роках Сафтер Нагаєв був літконсультантом і відповідальним секретарем з національної літератури Спілки письменників Узбекистану. У 2000—2002 роках — заступник головного редактора часопису «Саглом авлод учун» («За здорове покоління»)[2]

Починаючи від 2002 року, після повернення до України (Крим) і до кінця життя працював старшим викладачем Кримського інженерно-педагогічного університету (предмет: кримськотатарська література).

Помер Сафтер Нагаєв 2 липня 2009 року в місті Сімферополі після тривалої хвороби.

Творчість

[ред. | ред. код]

Сафтер Нагаєв — автор публіцистичних творів, документальних повістей, наукових досліджень з проблем кримськотатарської літератури, опублікував понад 20 книг, численні розвідки та есеї.

У співавторстві з колегою-письменником Р. Фазилом підготував і видав книгу «Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы» («Історія кримськотатарської літератури»).

Плідно працюючи в царині документалістики, створив яскраві образи класиків національної літератури, зокрема в есеях про Ісмаїла Гаспринського, Бекіра Чобан-заде, а також поетів-фронтовиків, учасників війни і партизанів. Відтак, результатом цієї багаторічної роботи стала книга «Гъурбетликте къалгъан эдждатларымызнынъ хатырасы» («У пам'ять тих, які зосталися на чужині»).

Його перу належать також монографії «Роман ве Заман» («Роман і Час»), «Инкишаф ëлуннен» («Шляхом розвитку»).

Вибрана бібліографія
  • Гъурбетте къалгъан эдждатларымызнынъ хатырасы : Весикъалы эссе – икяелер / С. Нагаев. – Акъмесджит, 2005. –
    • 1-нджи китап. – 2005. – 288 с. : фото.
    • 2-нджи китап. – 2013. – 320 с. : фото.
  • Девир аралыкъларында : эдебий-тенкъидий макъалелер, эсселер, субетлер / С. Нагаев. – Симферополь, 2008. – 320 с. : фото, портр.
  • Шаир намын халкъ сакълар : Эшреф Шемьи-заде замандашларынынъ хатырлавларында ве шаирлеримизнинъ иджадында / / С. Нагаев ; «Эдебият» джемиети ; тертип этиджи-муэллиф Р. Фазыл. – Симферополь, 2008. – 248 с. : 10 вкл. л. (фото).

Переклав узбецькою твори низки кримськотатарських письменників.

Членство у професійних організаціях і визнання

[ред. | ред. код]

Сафтер Нагаєв був членом творчих спілок:

За свою творчу діяльність Сафтер Нагаєв мав відзнаки й нагороди від Узбекистану[3]:

  • почесне звання «Заслужений працівник культури УзРСР» (1991);
  • Орден «Дружба» Республіки Узбекистан (1998).

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина — Шукраніє, у подружжя двоє дітей — син Ділявер і дочка Севіль[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ваапова Зарріна Сафтер Нагаєв – літописець кримськотатарської сучасності // відео за 9.05.2017 youtube (рос.)
  2. Усеїнова Гульнара Сафтер Нагаєв – літописець кримськотатарської сучасності. До 75-ліття з дня народження [Сафтера Нагаєва ] // інф. за 29.01.2016 на «Голос Криму» (рос.)
  3. а б Сафтер Нагаєв на вебресурс «Хто є хто в Криму»[недоступне посилання] (рос.)

Джерела, посилання та література

[ред. | ред. код]