Сейран Атеш

Сейран Атеш
тур. Seyran Ateş
Народилася	20 квітня 1963[…] (61 рік); Стамбул, Туреччина
Країна	Німеччина; Туреччина
Діяльність	адвокат, активістка за права жінок, письменниця, імам
Alma mater	Вільний університет Берліна
Знання мов	турецька і німецька
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини і Союз 90/Зелені
Конфесія	іслам
Нагороди	Margherita von Brentano prized (2006) премія імені Йоганна Філіпа Пальмаd премія Маріон Дюнхофd
IMDb	ID 0040377
Сайт	seyranates.de
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Сейран Атеш (нар. 20 квітня 1963, Стамбул, Туреччина) — адвокатка і мусульманська феміністка з Німеччини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Стамбулі (Туреччина) в родині курда і туркені.^[4] Коли їй було шість років, сім'я Сейран переїхала в Німеччину. Вивчала право у Вільному університеті Берліна і від 1997 року займається юридичною практикою, спеціалізуючись на кримінальному й сімейному праві.^[5] Атеш — відома активістка руху за громадянські права, відома вимогою рівноправності для мусульманських жінок і дівчат.^[6]^[7]

Вона неодноразово виступала з критикою щодо іммігрантського мусульманського суспільства, часто більш консервативного, ніж у країні походження.^[8] В інтерв'ю на Національному громадському радіо в січні 2008 року, Хакан Атеш заявила, що їй доводиться ховатися через погрози на її адресу. В одному конкретному інциденті, на неї і її підзахисну в будівлі суду напав чоловік підзахисної на очах у свідків, які вважали за краще не втручатися.^[9]

Атеш відкрила 2017 року мечеть Ібн-Рушд-Гете. Це перша «ліберальна мечеть» у Німеччині, де чоловіки і жінки моляться разом, а жінки можуть брати на себе роль імама, який веде молитву.^[10] Турецькі релігійні органи і рада при єгипетському Університеті Аль-Азхар засудили цей проєкт, причому на адресу Атеш знову надходили погрози.^[11]^[12]

2018 року Сейран Атеш номінувалася на Премію імені Сахарова, присуджувану Європарламентом за правозахисну діяльність. Однак премію присудили Олегу Сенцову.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #124533531 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Filmportal.de — 2005.
d:Track:Q15706812
↑ Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227
↑ Eddy, Melissa (2018), By Taking a Bullet, a Muslim Woman Finds Her Calling, The New York Times, архів оригіналу за 2 березня 2021, процитовано 29 березня 2021, Born in Istanbul to a Turkish mother and a Kurdish father, she emigrated with her parents to what was then West Berlin in the late 1960s, part of the first large wave of Muslim immigrants who came to fill the blue-collar jobs needed to rebuild the German economy after World War II. Ms. Ates was 6 when she and her four siblings moved into a one-room apartment with their parents.
↑ Tolerance for the tolerant [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] Signandsight.com 9 серпня, 2005. Статтю вперше опубліковано німецькою мовою в Perlentaucher, 2 вересня 2005 року. Перевірено 10 квітня 2021 року
↑ «Ісламу необхідна сексуальна революція» [Архівовано 29 січня 2012 у Wayback Machine.] в інтерв'ю журналу «Шпіґель», 13 жовтня 2009. Перевірено 10 квітня 2021 року (нім.)
↑ Seyran Ates: Tolerance for the tolerant (08/09/2005) - signandsight. www.signandsight.com. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 19 липня 2017.
↑ Schneider, Peter (4 грудня 2005). In Germany, Muslims grow apart. Нью-Йорк таймс. Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 29 січня 2010.
↑ [1] [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] Національне суспільне радіо-інтерв'ю, 22 січня 2008. Перевірено 29 січня 2010 року
↑ Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Frauenrechtlerin gründet Moschee: "Unsere Religion nicht den Rückständigen überlassen" - SPIEGEL ONLINE - Politik. SPIEGEL ONLINE. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 16 червня 2017.
↑ Germany, WeltN24. Liberal Moschee in Berlin: "Die meisten liberalen Muslime haben Angst" - WeltN24 - Deutschland. WeltN24. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 24 червня 2017.
↑ Oltermann, Philip (25 червня 2017). Liberal Berlin mosque to stay open despite fatwa from Egypt. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 16 липня 2017.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/124533531/_Record_#124533531]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #124533531 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q1414426"_data-entity-id="Q15706812">Filmportal.de<span_class="wef_low_priority_links">_—_2005.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q15706812]]</div>-2] Filmportal.de — 2005.
d:Track:Q15706812

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13136"_data-entity-id="Q237227">[[:de:s:Brockhaus_Enzyklopädie|Енциклопедія_Брокгауз]]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q237227]]</div>-3] Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227

[4] Eddy, Melissa (2018), By Taking a Bullet, a Muslim Woman Finds Her Calling, The New York Times, архів оригіналу за 2 березня 2021, процитовано 29 березня 2021, Born in Istanbul to a Turkish mother and a Kurdish father, she emigrated with her parents to what was then West Berlin in the late 1960s, part of the first large wave of Muslim immigrants who came to fill the blue-collar jobs needed to rebuild the German economy after World War II. Ms. Ates was 6 when she and her four siblings moved into a one-room apartment with their parents.

[5] Tolerance for the tolerant [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.] Signandsight.com 9 серпня, 2005. Статтю вперше опубліковано німецькою мовою в Perlentaucher, 2 вересня 2005 року. Перевірено 10 квітня 2021 року

[Spiegel-6] «Ісламу необхідна сексуальна революція» [Архівовано 29 січня 2012 у Wayback Machine.] в інтерв'ю журналу «Шпіґель», 13 жовтня 2009. Перевірено 10 квітня 2021 року (нім.)

[7] Seyran Ates: Tolerance for the tolerant (08/09/2005) - signandsight. www.signandsight.com. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 19 липня 2017.

[8] Schneider, Peter (4 грудня 2005). In Germany, Muslims grow apart. Нью-Йорк таймс. Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 29 січня 2010.

[9] [1] [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] Національне суспільне радіо-інтерв'ю, 22 січня 2008. Перевірено 29 січня 2010 року

[10] Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Frauenrechtlerin gründet Moschee: "Unsere Religion nicht den Rückständigen überlassen" - SPIEGEL ONLINE - Politik. SPIEGEL ONLINE. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 16 червня 2017.

[11] Germany, WeltN24. Liberal Moschee in Berlin: "Die meisten liberalen Muslime haben Angst" - WeltN24 - Deutschland. WeltN24. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 24 червня 2017.

[:0-12] Oltermann, Philip (25 червня 2017). Liberal Berlin mosque to stay open despite fatwa from Egypt. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 16 липня 2017.

[1]

[2]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

Сейран Атеш
тур. Seyran Ateş

Народилася	20 квітня 1963(1963-04-20)^[1]^[2]^[…] (61 рік) Стамбул, Туреччина^[1]
Країна	Німеччина Туреччина
Діяльність	адвокат, активістка за права жінок, письменниця, імам
Alma mater	Вільний університет Берліна
Знання мов	турецька і німецька
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини і Союз 90/Зелені
Конфесія	іслам
Нагороди	Margherita von Brentano prize^d (2006) премія імені Йоганна Філіпа Пальма^d премія Маріон Дюнхоф^d
IMDb	ID 0040377
Сайт	seyranates.de
Медіафайли у Вікісховищі

Сейран Атеш

Життєпис[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Навігаційне меню

Пошук