Скалозуб Олекса
| Скалозуб Олекса | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 1895 | |||
| Помер | 1947 | |||
| Діяльність | актор | |||
|
| ||||
Скалозу́б Оле́кса (1895—1947) — актор із театру ім. Садовського[1], драматург, театральний діяч.
Народився 1895 року.
По Першій світовій війні переселився з Наддніпрянщини до Коломиї[3]. Старшина Дієвої Армії УНР.
У повоєнні роки й до кінця 20-х, гуртуючи навколо себе талановиту молодь, очолює разом із Дмитром Николишином Коломийський театр, що його 1916 року було відновлено як «Український народний театр ім. Тобілевича»[4]. Був також актором Українського театру Миколи Орла-Степняка.[5] У Коломиї 1934 року переклав із французької класики Мольєрову комедію «Чудодійний лікар»[6]. Здійснив інсценізацію повісті Богдана Лепкого «Сотниківна». Популярність Олекси Скалозуба в міської громади була такою, що 1936 року відомий український художник Ярослав Лукавецький створює його портрет, відгукуючись про актора як про «жертвенного фанатика, патріота, емігранта-петлюрівця й курбасівця»[7][8]. Саме в постановці Олекси Скалозуба коломийський театр ім. Тобілевича зіграв виставу «Крицеві душі» за повістю «Апостол черні» 1937 року на вечорі, присвяченім 40-річчю письменницької діяльності Ольги Кобилянської за участі самої ювілярки[8]. У його виставах брали учать Іван Іваницький, Роман Малащук[3], Роман Степаняк[1] тощо.
Він співпрацював із «Рекордом», де видавав твори для сцени. Помітною книгою був «Словник чужомовних слів, виразів і приповідок» 1933 року, що його впорядкував сам драматург[9].
Помер 1947 року.
- ↑ а б Роман Степаняк. Альманах станіславівської землі (PDF) (Українською) . Центральний Комітет Станиславівщини. 1985. с. 170. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
- ↑ Свобода (PDF) (Українською) . 13 листопада 1934.
- ↑ а б Малащук, Роман (1987). З книги мого життя (PDF) (Українською) . Торонто: Гомін України. с. 83, 114. ISBN 0-919502-11-3.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича. http://i-pro.kiev.ua/ (Українською) . Архів оригіналу за 22 червня 2018.
- ↑ Л. А. Проценко. Некрополі України. — 1999. — С. 216
- ↑ Коломієць Л.В. (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920 – 30-х років (Українською) . Вінниця: Нова Книга. с. 35—36. ISBN 978-966-382-574-8.
- ↑ Кошелінська, Марія. Ярослав Лукавецький: крізь біль і випробування (PDF) (Українською) . с. 74. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2018. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ а б Золоті сторінки історїї коломийського театру. http://teatr.kolomyya.org/ (Українською) .
- ↑ Васильчук, Микола (2012). Українська видавнича справа в Коломиї (PDF) (Українською) . Коломия: Вік. с. 102. ISBN 966-550-041-4. Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |