Скляров Микола Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скляров.
Скляров Микола Митрофанович
Народився 6 (19) вересня 1907
Старобільськ, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 16 квітня 2005(2005-04-16) (97 років)
Москва, Росія
Поховання Введенське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність науковець
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана
Заклад All Russian Scientific Research Institute of Aviation Materialsd
Вчене звання професор[d]
Науковий ступінь доктор технічних наук
Вчителі Q4418800?
Відомі учні Yelena Borisovad
Нагороди

Микола Митрофанович Скляров (1907 — 2005) — вчений у галузі матеріалознавства[1], лауреат Сталінської премії другого ступеня і Ленінської премії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 (19 вересня) 1907 року у Старобільську (нині Луганська область, Україна). Батько  — викладач словесності в жіночій гімназії. Закінчив Старобільський профтехнікум, потім — МВТУ імени Н. Е. Баумана у 1931 році.

З 1931 по 1934 рік працював інженером Техвідділу Економічного управління (ЕКУ) ОДПУ (під керівництвом А. Г. Горянова-Горного). У 1934 — 1957 роках працював у ВІАМ старшим інженером, в 1953 — 1988 роках — начальник лабораторії міцності, в 1957 — 1998 роках обіймав посаду заступника директора з науи і одночасно продовжував керувати лабораторією міцності матеріалів. У 1998 — 2005 роках був радником генерального директора ВІАМ[2]. Доктор технічних наук (1950), професор (1951)

Помер 16 квітня 2005 року в Москві після важкої хвороби.

Внесок у науку

[ред. | ред. код]

Займався матеріалознавчими питаннями бойової живучості літальних апаратів. Спільно з С. Т. Кішкіним запропонував новий метод отримання мартенситу з аустеніту, також ними були розроблені склад сталі і методи бронювання літаків Іл-2[3].

У передвоєнні роки важливим внеском у сфері захисту літаків стало створення Н. М. Скляровим і С. Т. Кішкіним гомогенної сталевої броні АБ-1, що сполучила високу стійкість проти куль стрілецької зброї калібрів 7,62-7,92 мм з високою технологічністю. Загартування на повітрі і під штампом дозволяло виготовляти деталі подвійної кривизни, складних аеродинамічних контурів. Використовуючи захисні і технологічні властивості броні АБ-1, Ільюшин створив штурмовик Іл-2 з цілісно броньовим фюзеляжем - «літаючий танк», забезпечивши практично повну його невразливість від вогню стрілецької зброї того часу і значною мірою від малокаліберних снарядів уламкової дії.

Автор численних робіт з досліджень міцності і надійності матеріалів в екстремальних умовах. Великий внесок вніс в теорію горіння титанових сплавів і створення пожежобезпечних титанових сплавів.

Автор понад 200 наукових праць.

Адреса в Москві

[ред. | ред. код]
  • 1930-і по 1954 р. Малий Кисловський провулок, будинок 9, будова 1
  • 1954 по 1990 р. пл. Повстання, буд. 1, кв. 396
  • 1990 по 2005 р. Марксистська вул., буд. 38.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-85914-075-6.
  2. ↑ Н. М. Скляров. Красная Звезда. 20.04.2005. Процитовано 4 жовтня 2012.
  3. ↑ Марфин М. Броня для «летающих танков». Химия и жизнь № 5, 1985. Архів оригіналу за 9 жовтня 2006. Процитовано 4 жовтня 2012.
  4. ↑ Скляров Николай Митрофанович. «Всероссийский научно-исследовательский Институт авиационных материалов» ФГУП «ВИАМ» ГНЦ РФ. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скляров_Микола_Митрофанович&oldid=39522738