Скорий Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скорий Іван Антонович
Народження 31 січня (12 лютого) 1912(1912-02-12)
село Тетянівка,
Російська імперія
(тепер Березнегуватський район, Миколаївська область)
Смерть 5 березня 1980(1980-03-05) (68 років)
Люберці,
Московська область, СРСР
Поховання Люберці
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1934–1958
Партія КПРС
Звання капітан
Формування 91-а стрілецька дивізія
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Червоної Зірки

Ско́рий Іва́н Анто́нович (нар. 31 січня (12 лютого) 1912(19120212) — пом. 5 березня 1980) — учасник Другої світової війни, командир батальйону, капітан, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 31 січня (12 лютого) 1912(19120212) року в селі Тетянівка Березнегуватського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1940 року.

Закінчив 5 класів школи та професійно-технічну школу. Працював бригадиром у колгоспі.

До лав РСЧА призваний у 1934 році. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.

Командир стрілецького батальйону 561-го стрілецького полку 91-ї стрілецької дивізії 51-ї армії 4-го Українського фронту капітан Скорий І. А. особливо відзначився в боях за місто Мелітопіль Запорізької області. У період з 12 по 23 жовтня 1943 року стрілецький батальйон під орудою капітана Скорого відбив атаку супротивника й на плечах відступаючого ворога оволодів околицею Мелітополя. В подальшому, розвиваючи наступ, батальйон оволодів і південною частиною центру міста.

У повоєнні роки І. А. Скорий продовжував військову службу. У 1947 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1958 році полковник І. А. Скорий вийшов у запас.

Мешкав у місті Люберці Московської області. До виходу на пенсію працював старшим приймальником промкомбінату.

Помер 5 березня 1980 року. Похований на старому Люберецькому цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року капітану Скорому Івану Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1305).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Червоної Зірки, медалями.

Література

[ред. | ред. код]
  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 244-246.
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Посилання

[ред. | ред. код]