Список типів планет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зверху вниз: Меркурій, Венера без атмосфери, Земля і Місяць, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун (не в масштабі)

Нижче наведено список типів планет за їх масою, орбітою, фізичним і хімічним складом або за іншою класифікацією.

IAU визначає, що планета в Сонячній системі має обертатися навколо Сонця, мати достатню масу, щоб набути гідростатично рівноважної форми (близької до еліпсоїда), і розчистити свої околиці від інших подібних тіл. Нині не існує загальноприйнятого визначення екзопланет.

Згідно з визначенням IAU, справжні, або «великі планети», потрібно відрізняти від інших об’єктів планетарної маси (PMO), таких як карликові планети та субкоричневі карлики[джерело?]. Тим не менш, певні типи планет були застосовані до інших об'єктів планетарної маси; Наприклад, систему Плутон-Харон називають «подвійними карликовими планетами».

За масовим режимом[ред. | ред. код]

Тип планети Опис
Гігантські планети Масивна планета. Найчастіше складаються в основному з «газів» (водень і гелій) або «льоду» (летких речовин, таких як вода, метан та аміак). Також можуть складатися переважно з гірських порід, що називаються Мегаземлю. Незалежно від об'ємного складу, планети-гіганти зазвичай мають товсті атмосфери з водню та гелію.
Крижаний гігант Планети з масою, подібною до маси Урана або Нептуна (мають 14,5 та 17,1 маси Землі); менші за газові гіганти, але набагато більші за Землю.
Мезопланета Планетне тіло розміром менше Меркурія, але більше Церери. Термін, який не вживається в астрономічною спільнотою, введений Айзеком Азімовим. Якщо припустити, що «розмір» визначається лінійним розміром (або об'ємом), мезопланети повинні бути приблизно від 1000 до 5000 км у діаметрі.
Мінінептун Відомі як «газовий карлик» або «перехідна планета». Планета масою до 10 мас Землі, але менша за Уран і Нептун. Мінінептуни мають товсту воднево-гелієву атмосферу, ймовірно, з глибокими шарами льоду, гірських порід або рідких океанів (з води, аміаку, суміші обох або більш важких летючих речовин).
Планетар Або коричневий карлик — об'єкт розміром більший за планету, але менший за зорю — який утворився в результаті процесів, які зазвичай формують планети, — або субкоричневий карлик, об'єкт менший за коричневий карлик, який не обертається навколо зорі.
Супер-Земля Позасонячна планета з масою більшою за земну, але значно меншою за масу менших газових гігантів Сонячної системи Урана і Нептуна, які мають 14,5 і 17,1 маси Землі відповідно.
Супер-Юпітер Астрономічний об'єкт, масивніший за планету Юпітер.
Мініземля Планети «істотно менші», ніж Земля та Венера.

За орбітальним режимом[ред. | ред. код]

Тип планети Опис
Циркумбінарна планети Екзопланети, які обертаються навколо двох зір.
Подвійні планети Два об'єкти планетарної маси, що обертаються один навколо одного.
Ексцентричні Юпітери Газові гіганти, які обертаються навколо своєї зорі по ексцентричній орбіті.
Екзопланети Планети, які обертаються не навколо Сонця, а іншої зорі, зоряного залишку або коричневого карлику.
Позагалактичні планети Екзопланети за межами Чумацького Шляху.
Планети Златовласки Планети з орбітою, яка потрапляє в екозону зірки. Назва походить від казки «Златовласка і три ведмеді», в якій маленька дівчинка вибирає з наборів із трьох предметів, ігноруючи надто екстремальні (великі чи маленькі, гарячі чи холодні тощо), і обирає той, що посередині, який «в самий раз».
Гарячий юпітер Клас екзопланет, характеристики яких подібні до Юпітера, але мають високі показники температури поверхні, оскільки обертаються дуже близько — приблизно від 0,015 та 0,5 а.о. (2,2×106 та 74,8×106 км) до своїх батьківських зір, тоді як Юпітер обертається навколо Сонця на відстані 5,2 a. о. (780×106 км), що спричиняє низькі температури на поверхні.
Гарячі нептуни Позасонячні планети на орбіті поблизу своєї зорі (зазвичай на відстані менше однієї астрономічної одиниці) з масою, подібною до маси Урана або Нептуна.
Нижі планети Застаріла назва для Меркурія та Венери, орбіти яких лежать у межах орбіти Землі[1].
Внутрішні планети Планети Сонячної системи, орбіти яких менші за пояс астероїдів.[nb 1]
Зовнішня планета Планети Сонячної системи за поясом астероїдів і, отже, відносяться до газових гігантів.
Пульсарні планети Планети, яка обертається навколо пульсара або нейтронної зорі, що швидко обертається.
Планети-сироти Також відомі як міжзоряні планети. Об'єкт планетарної маси, який обертається безпосередньо навколо галактики.
Вищі планети Планети, орбіти яких лежать за межами орбіти Землі.
Троянська планета Планети на орбіті інших планет. Повідомлялося про відкриття пари коорбітальних екзопланет, але пізніше це повідомлення було відкликане.[2] Варіантом є троянська планета газового гіганта поблизу своєї зірки.

За складом[ред. | ред. код]

Художнє вираження планети COROT-7b (на передньому плані), ймовірно, екзопланета з лави
Тип планети Опис
Хтонічні планети Позасонячна планети, які обертаються поблизу своєї материнської зорі. Очікується, що більшість хтонічних планет — газові гіганти, атмосферу яких зняли, залишивши тверде ядро.
Карбонові планети Теоретичні планети земної групи, які можуть утворитися, якщо протопланетні диски будуть багаті вуглецем і бідні киснем.
Без'ядерні планети Теоретичні планети, які зазнали планетарної диференціації, але не мають металевого ядра. Не плутати з концепцією Порожнистої Землі.
Пустельні планети Теоретичні планети земної групи з дуже малою кількістю води.
Газові карлики Планети з малою масою, що складається переважно з водню та гелію.
Газові гіганти Масивні планети, що складаються переважно з водню та гелію.
Гелієві планети Теоретичні планети, які можуть утворитися внаслідок втрати маси білим карликом малої маси. Передбачається, що гелієві планети мають приблизно такий же діаметр, як і воднево-гелієві планети та тієї ж маси.
Планета Хейшн Гіпотетичний тип придатної для життя планети, описуваної як гаряча, вкрита водою планета з багатою воднем атмосферою.
Крижані гіганти Планети-гіганти, що складаються в основному з «льодів» — летких речовин, важчих за водень і гелій, таких як вода, метан і аміак — на відміну від «газів» (водню і гелію).
Крижані планети Теоретичні планети з крижаною поверхнею, що складаються з глобальної кріосфери.
Залізні планети Теоретичні планети, що складаються переважно з багатого залізом ядра з невеликою кількістю мантії або взагалі без неї.
Лавові планети Теоретичні планети земної групи, поверхня яких здебільшого або повністю покрита розплавленою лавою.
Планети-океани Теоретичні планети, значна частина маси яких складаються з води.
Протопланети Великі планетарні ембріони, які виникають в протопланетних дисках і зазнають внутрішнього плавлення для створення диференційованих внутрішніх частин. Вважається, що протопланети утворюються з планетезималей кілометрового розміру, які гравітаційно притягуються одна до одної і стикаються.
Пухлі планети Також відомі як Гарячий Сатурн або Гарячий Юпітер. Газові гіганти з великим радіусом і дуже низькою щільністю, що подібна або нижча, ніж у Сатурна.
Силікатна планета Планети земної групи, які складаються переважно з силікатних порід. Усі чотири внутрішні планети Сонячної системи належать до цієї групи.
Землеподібні планети Також відомі як телуричні планети або скелясті планети. Планети, які складаються переважно з вуглецевих або силікатних порід чи металів.

Інші види[ред. | ред. код]

Planet type Опис
Класичні планети Планети, відомі з античності: Місяць, Сонце, Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн.
Двійники Землі Планети, придатна для життя, з умовами, які можна порівняти з тими, які є на Землі, або навіть планети, з умовами кращими за ті, що існують на Землі.
Гіпотетичні планети Планети або подібні до неї тіла, існування яких не доведено, але дехто вважає, що вони можуть існувати.
Тороїдні планети Гіпотетичні планети у вигляді тороїда або пончика.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чотири внутрішні планети, або планети земної групи, мають щільні, скелясті структури, мало супутників або взагалі не мають, та не мають системи кілець. Вони складаються в основному з тугоплавких мінералів, таких як силікати, які входять до складу кори та мантії, і металів, таких як залізо та нікель, які входять до складу ядра. Три з чотирьох внутрішніх планет (Венера, Земля і Марс) мають атмосферу, достатню для створення погоди; усі мають ударні кратери та тектонічні особливості поверхні, такі як рифтові долини та вулкани. Термін «внутрішні планети» не слід плутати з «нижніми планетами», який позначає лишк ті планети, які ближче до Сонця, ніж Земля (тобто, Меркурій і Венера).
  2. Терміни «нижня планета» та «вища планета» спочатку використовувалися в геоцентричній космології Клавдія Птолемея, для визначення «нижчих» планет (Меркурій і Венера), епіцикл яких залишався колінеарним із Землею та Сонцем, у порівнянні з «вищими» планетами (Марс, Юпітер і Сатурн).

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Планети нижні // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 357. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Two planets found sharing one orbit. New Scientist. 24 лютого 2011.

Посилання[ред. | ред. код]