Присудко́ве слово[1] або предикатив[2] (також стані́вник, або слово категорії стану[джерело?]) — лексико-граматичний розряд слів, які позначають стан людини, природи, мають модальне значення необхідності, можливості, не відмінюються й не дієвідмінюються та виконують роль присудка в безособовому реченні[2].
До станівника належать слова безлюдно, важливо, вітряно, видно, спішно, можна, морозно, треба, потрібно, чутно, сумнівно, ліньки, прикро, жалко, корисно, соромно, необхідно, варто, страх, жаль, гріх, лихо, тихо і їм подібні.[3]
↑Присудковий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. «Присудкове слово — невідмінюване слово із значенням стану, що виступає як головний член у безособовому реченні.»
