Станіславчицька волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіславчицька волость
Центр Станіславчик
Утворено 1861
Площа 23 384 (1885)
Населення 14 904 осіб (1885)
Густота 58.3 осіб / км²

Станіславчицька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Вінницького повіту Подільської губернії з центром у містечку Станіславчик.

У 1921 перейшла до складу новоутвореного Жмеринського повіту.[1]

Склад

[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 14 сільських громад. Населення — 14904 осіб (7258 чоловічої статі та 7646 — жіночої), 1756 дворових господарства[2].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 11022 7943
Приватної власності 11576 8669
Іншої власності 786 389
Загалом 23384 17001

Основні поселення волості:

  • Станіславчик — колишнє власницьке містечко при річці Мурафа за 50 верст від повітового міста, 2540 осіб, 336 дворових господарств, 2 православні церкви, синагога, школа, 2 постоялих двори, 5 постоялих будинків, лавка, базари через 2 тижні. За 3½ версти — винокурний завод. За 3, 4, 7 верст — поташні заводи. За 6 верст — цегельний завод. За 8 верст — залізнична станція Жмеринка Києво-Брестської залізниці. За 8½ верст — залізнична станція залізнична станція на Одеську залізницю. За 7 верст — залізничний полустанок Будьки
  • Олексіївка — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 621 особа, 91 дворове господарство, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Велика Жмеринка — колишнє власницьке містечко при урочищі Кобильна, 886 осіб, 119 дворових господарств, синагога, школа, 2 постоялих двори, 3 шинки, 4 постоялих будинки, лавки, базари.
  • Будьки — колишнє власницьке село, 923 особи, 87 дворових господарства, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Дзялів — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 1342 особи, 169 дворових господарств, православна церква, школа, 2 постоялих будинки.
  • Жуківці — колишнє власницьке село, 480 осіб, 67 дворових господарств, каплиця старообрядців, постоялий будинок.
  • Кудіївці — колишнє власницьке село при річці Тартак, 962 особи, 139 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
  • Леляки — колишнє власницьке село, 308 осіб, 39 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
  • Мала Жмеринка — колишнє власницьке село, 683 особи, 91 дворове господарство, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Носковецька Слобода — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 631 особа, 80 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
  • Носківці — колишнє власницьке село при річці Мурафа, 2014 осіб, 241 дворове господарство, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, поташний завод.
  • Потоки — колишнє власницьке село, 1594 особи, 237 дворових господарств, 2 православні церкви, школа, 2 постоялих будинки, 3 водяних млини.
  • Сідава — колишнє власницьке село, 293 особи, 36 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]