Церковнослов'янська кирилична абетка, також відома як Староболгарська абетка та у Західному світі як Старослов'янська абетка — перша кирилична абетка з 45 літер, створена приблизно в IX столітті в Першому Болгарському царстві для письма та книгодрукування староцерковнослов'янською мовою (також відомою як староболгарська мова та старослов'янська мова) - основною мовою, якою користувалися у письмі та книгодрукуванні в Україні, Московії, Болгарії та інших слов'янських країнах Східної Європи у IX-XVII століттях.[джерело?]
Церковнослов'янська кирилична абетка є першою кириличною абеткою.[джерело?] Вона була створена на базі грецької абетки, з додаванням кількох нових літер.
З моменту свого створення церковнослов'янська кирилична абетка видозмінювалася впродовж IX-XVII століть, згодом видозмінилася у кириличні абетки різних слов'янських мов: болгарську кириличну абетку, сербську кириличну абетку (хоча серби також створили й альтернативну латинську сербську абетку), українську кириличну абетку тощо.