Стефан Берґман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення
Громадянство США
Ім'я при народженні пол. Stefan Bergmann
Дата народження 5 травня 1895(1895-05-05)[1][2][3]
Місце народження Ченстохова[4]
Дата смерті 6 червня 1977(1977-06-06)[1][2][3] (82 роки)
Місце смерті Пало-Альто[1]
Рід діяльності математик, інженер
Сфера роботи математика[5]
Працівник у Стенфордський університет[1], Університет Фрідріха-Вільгельма[d][1], Томський державний університет[1], Тбіліський державний університет[1], Institut Henri Poincaréd[1], Массачусетський технологічний інститут[1], Yeshiva College (Yeshiva University)d[1], Браунський університет[1] і Гарвардський університет[1]
Заклад освіти Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (1922)[1], Вроцлавський університет (1915)[1] і Віденський університет (1920)[1]
Академічна дисертація Über die Entwicklung der harmonischen Funktionen der Ebene und des Raumes nach Orthogonalfunktionend[6]
Науковий керівник Річард фон Мізас
Аспіранти / докторанти Michael Maschlerd[6], Pavel Kupharevd[6], Zahid Khalilovd[6], Kyong Taik Hahnd[6], Bruce Langworthy Chalmersd[6], Jacob Burbead[6], Eugene Beaumont Davisd[6], Alvin (Murray) Whited[6] і Alexei A. Temlyakovd[6]
Місце активності Берлін[4], Париж[4], Пало-Альто і Бостон
Архіви зберігаються у Stanford University Librariesd
Член у Американська академія мистецтв і наук
Отримані відзнаки

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Підтримується Вікіпроєктом Вікіпедія:Проєкт:Математика
CMNS: Стефан Берґман у Вікісховищі

Стефан Берґман (5 травня 1895 – 6 червня 1977) був американським математиком польського походження, основною роботою якого був комплексний аналіз. Він відомий своєю функцією ядра, яку він відкрив у 1922 році в Берлінському університеті. Ця функція тепер відома як ядро ​​Бергмана. Бергман багато років викладав у Стенфордському університеті.[7]

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118656074 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Czech National Authority Database
  6. а б в г д е ж и к л Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. Стефан Берґман(англ.) в проєкті «Математична генеалогія».
  8. See the review by Gelbart, Abe (1942). Review: Stefan Bergman, Sur les fonctions orthogonales de plusieurs variables complexes avec les applications à la théorie des fonctions analytiques. Bulletin of the American Mathematical Society. 48 (1): 15—18. doi:10.1090/s0002-9904-1942-07606-3..
  9. See the review by Behnke, H. (1951). Review: Stefan Bergman, Sur la fonction-noyau d'un domaine et ses applications dans la théorie du transformations pseudo-conformes. Bulletin of the American Mathematical Society. 57 (3): 186—188. doi:10.1090/s0002-9904-1951-09483-5..
  10. Behnke, H. (1952). Review: Stefan Bergman, The kernel function and conformal mapping. Bull. Amer. Math. Soc. 58 (1): 76—78. doi:10.1090/s0002-9904-1952-09553-7.
  11. Henrici, Peter (1955). Review: S. Bergman and M. Schiffer, Kernel Functions and elliptic differential equations in mathematical physics. Bull. Amer. Math. Soc. 61 (6): 596—600. doi:10.1090/s0002-9904-1955-10005-5.
  12. Kreyszig, Erwin (1962). Review: Stefan Bergman, Integral operators in the theory of linear partial differential equations. Bull. Amer. Math. Soc. 68 (3): 161—162. doi:10.1090/s0002-9904-1962-10724-1.