Сто поезій
| Сто поезій | ||||
|---|---|---|---|---|
| Автор | Микола Вінграновський | |||
| Мова | українська мова | |||
| Опубліковано | 1967 | |||
|
| ||||
|
Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу |
«Сто поезій» — збірка українського поета Миколи Вінграновського, що вийшла 8-тисячним накладом у видавництві «Дніпро» у 1967 році. Попри назву, збірка містила 99 віршів, що могло бути зумовлене втручанням цензури.
Збірка входить до переліку ста найкращих творів української літератури за версією українського ПЕНу.
Рецепція[ред. | ред. код]
Богдан Кравців, у нотатці про збірку в журналі «Сучасність», простежує низку змін, які були внесені до віршів збірки порівняно із першодруками[1].
Натомість Іван Дзюба простежує еволюцію Вінграновського від збірки «Атомні прелюди» до своєї другої книжки, між якими було 5 років. Критик показує, що для читачів та оглядачів 60-х ця пауза здавалася незвичною.
|
Якщо в «Атомних прелюдах» розкошувала стихія юнацької піднесеності, екзальтованості, нетерпеливості, панував тон героїчно-драматичний і «гігантичний», то в «Ста поезіях» усе це хоч і запишалося ще, але вже подекуди швидше як інерція, ніж як «кінетика» духу. Наче й не який час — п’ять років, але вони багато важили і в житті суспільства, і в особистому досвіді автора. Життя дало зрозуміти, що його проблеми й таємниці не осягаються за одним разом, «з ходу»... На місце емоційної «агресивності» починають приходити розважливість і роздумливість; патетичні та героїчні інтонації «обростають» обертонами журливості, гіркоти, тихої радості; масштабність «притишується» зосередженістю.[2] | 
|