Струсівський монастир
Монастир святого Миколая в Струсові (ЧСВВ) — монастир Української греко-католицької церкви в с. Струсів[1].
Історія[ред. | ред. код]
Печерний монастир святого Миколая в Струсові засновано на зламі XVI—XVII ст., коли на лівому березі річки Серет в урочищі Чортова Дебра, неподалік від замку, двоє ченців висікли в скелі печерний монастирець і церкву на честь святого Миколая. Можливо, у 1600 році, коли Струсів належав Миколаєві Струсю, закладено новий монастир чи добудовано старий; його обвели оборонним муром з бійницями, а завдяки розміщенні біля стрімкого схилу гори був доволі потужним фортифікаційним об'єктом[джерело?].
Після козацьких війн, Руїни монастир знову занепав. У роки турецько-татарських набігів монастирську обитель було зруйновано. У XVIII ст. (1767 [2]) київський воєвода Францішек Салезій Потоцький (1700—1772) надав василіянам кошти й майно на нові монастир і церкву. 17 серпня 1771 року він підписав остаточну редакцію акту фундації Струсівського василіянського монастиря, яким визначив місце на церкву, монастир для дванадцяти ченців, фільварок та інші будівлі і виділив на будівництво 60 тисяч золотих. Волею фундатора належала монастиреві також юридика Варваринці.
У грудні 1772 року придворний архітектор чех Йоган Каспер Зельнер завершив проєкт монастиря і церкви. За два роки на місці давнього печерного храму був надбудований новий бароковий монастир з церквою святого Миколая. Пізніше ігуменами були отці Іван Дамаскин Стахнякевич, який із ченцями Єфремом Стасевичем і Юрієм Чуйковським проводив місії і катехизацію у довколишніх селах; Онуфрій Крижановський; Венедикт Площанський.
Згідно декрету австрійського уряду 1787 року було ліквідовано 42 монастирі василіян через відсутність у них шкіл, достатньої кількості ченців. У 1788 році монастир потрапив під редукцію, його закрили внаслідок так званої «Йосифінської касати» (з умовою збереження Теребовельського, однак і той закрили в 1789 році). Ченців перевели в монастирі Улашківців і Бучача. Майно монастиря продали за 31750 флоринів і передали до релігійного фонду. Церкву віддано римо-католицькій громаді під костел, який функціонував до пожежі 1891 р.
Майже ціле століття монастирська церква простояла пусткою і зазнала значних руйнувань. У 1993 році рішенням Тернопільської обласної держадміністрації церкву (чернечу обитель) повернуто законному власнику — отцям Василіянам, а також утворено парафію та названо церкву на честь Перенесення мощей св. Миколая. Відновленням василіянського чернечого життя й парафіяльної діяльності зайнявся о. Іван Майкович, ігумен Бучацького монастиря, який залучив групу архітекторів Інституту «Укрзахідпроектреставрація» під керівництвом Миколи Гайди. Силами Бучацького монастиря та парафіян церкву повністю відбудовано, відновлено давній печерний храм, завершено роботу над іконостасом. Монастир — єпархіального права.
На території парафії освячено хрест, де має бути каплиця блаженних Миколи Кондрата та Миколи Цигельського.
На парафії діють спільноти «Матері в молитві» та братство «Апостольство молитви». Влітку проводять дитячі табори «Веселі канікули з Богом». При храмі діє парафіяльний хор. У церкві зроблено ремонт, придбано дзвін.
Настоятелі[ред. | ред. код]
- ігумен о. Епіфаній Лахоцький,
- о. Іван Дамаскин Стахнякевич (1773/74),
- Онуфрій Крижановський (1775/76),
- о. Венедикт Площанський (1776),
- о. Іван Майкович, ЧСВВ (1993—?)
- о. Симеон Чмола,
- о. Тадей Мисюк,
- о. Теодор Нагорняк, ЧСВВ (з ?).
Джерела[ред. | ред. код]
- с. Струсів. Монастир святого Миколая // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 470. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
- ↑ Церква святого Миколая (Струсів). Вікіпедія (укр.). 31 січня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Струсів – давнє Підбогородичне - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 7 березня 2023.