Судак-Фортеця
| Судак-Фортеця, Німецька колонія | |
|---|---|
 | |
| Країна | Україна |
| Область | АРК |
| Район/міськрада | Судак (місто) |
| Рада | Судацька міська рада |
| Інші назви | Затишне, Уютне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1805 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°50′40″ пн. ш. 34°57′15″ сх. д. / 44.84444° пн. ш. 34.95417° сх. д.Координати: 44°50′40″ пн. ш. 34°57′15″ сх. д. / 44.84444° пн. ш. 34.95417° сх. д. |
| Карта | |
  Судак-Фортеця, Німецька колонія | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Судак-Фортеця (нім. Die Sudak-Festung), Німецька колонія, у 1948 перейменован в Затишне/Уютне — район міста Судак, колишнє село, зараз західна частина міста, на північ і на захід від Генуезької фортеці.
За свідоцтвом академіка, мандрівника, видатного винороба Петра-Симона Палласа, наприкінці XVIII століття поруч з Генуезькою фортецею лежало кримськотатарське село з мечеттю. Після окупацією Кримського ханства Російською Імперією у 1783 році та початку гноблення місцевого населення з боку російської адміністрації та експропріації землі у кримськотатарських селян, більша частина жителів села покинула рідний край.[1]
На їх місце в покинуте поселення на початку XVIII століття прийшла невелика німецька колонія. За енциклопедичним словником "Die Deutschen Russlands" («Німці Росії»), німецька колонія Судак-Фортеця була заснована в 1805 році 16 сім'ями вихідців з Вюртембергу. Вперше колонія позначена на карті у 1836 році, як село на 10 дворів, а на карті 1842 німецька колонія «Судакська» позначена умовним знаком «мале село», що означає, що в ній налічувалося менш як 5 дворів. У першій половині XIX століття адміністративно входила спочатку до Кримського, потім — Цюріхтальського колоністського округу.[2]
На 1816 мала 74 жителів, 1825 — 90, в 1857 році налічувалося 5 дворів та 11 безземельних сімей — 168 жителів. Заняття колоністів — садівництво, виноградарство, виробництво маркових вин.
У 1887 році в колонії побудовано лютеранську кірху.
Відповідно до Списку населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в німецькій колонії Судак-Фортеця налічувалося 56 дворів та 276 осіб, з них 216 німців, 48 росіян, 1 українець, 1 єврей, 4 записані у графі «інші», діяла німецька школа І ступеня.
Під час Другої Світової війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені — спочатку в Ставропольський край, потім в Сибір і північний Казахстан.[3]
У вересні 1944 року у район приїхали перші новосели (2469 сімей) зі Ставропольського краю Росії, а після передачі Криму до УРСР на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року Німецьку колонію перейменували на Затишне (рос. Уютное).[4]
У період із 1968 по 1977 роки село приєднали до Судака.
Йоганн Людвіґ Ґросс - німецький художник, батько художника Фрідріха Йоганна (Федора Івановича) Ґросса.
Зібер Микола Іванович — український економіст і соціолог, філософ.
- ↑ Уютне. castles.com.ua. Процитовано 31 серпня 2023.
- ↑ Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
- ↑ Указ Президиума ВС СССР от 28.08.1941 о переселении немцев, проживающих в районах Поволжья.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области.