Тарханян Артур Артаваздович

Тарханян Артур Артаваздович
вірм. Արթուր Արտավազդի Թարխանյան
Народився	23 лютого 1932(1932-02-23) Ґюмрі, Вірменська РСР, Закавказька РФСР, СРСР
Помер	6 квітня 2006(2006-04-06) (74 роки) Єреван, Вірменія
Країна	СРСР  Вірменія
Національність	вірмени
Діяльність	архітектор
Alma mater	Вірменський державний інженерний університет (1957)
Знання мов	вірменська
Заклад	Armenian State Projectd
Напрямок	модернізм
Magnum opus	Звартноц, Спортивно-концертний комплекс імені Карена Демірчяна, Будинок молоді (Єреван) і Цицернакаберд
Діти	Anahit Tarkhanyand
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Артур Тарханян Артаваздович (вірм. Արթուր Թարխանյան; 23 литого 1932, Єреван — 2006) — вірменський архітектор, професор, народний архітектор Вірменії.

Біографія

Закінчив Єреванський політехнічний інститут (1975). У студентські роки на запрошення академіка Самвела Сафаряна брав участь у творчій розробці проекту головного корпусу будівлі Академії наук Вірменської РСР. Потім працював в інституті «Вірдержпроект», під егідою якого став переможцем декількох республіканських і міжнародних архітектурних конкурсів. Брав участь у розробці Генпланів Севана і Абовяна (1960).

У 1967 році спільно з Сашуром Калашяном розробив проект Пам'ятника жертвам Геноциду 1915 року в парку Цицернакаберд.

У 1960—1970-х роках працював спільно з архітекторами Спартаком Хачикяном і Грачья Погосяном. Серед їх визначних спільних проектів:

• Аеропорт «Звартноц» в Єревані;
• Спортивно-концертний комплекс імені Карена Демірчяна в Єревані;
• Кінотеатр «Айрарат» (колишня назва «Росія») в Єревані;
• Будинок молоді в Єревані (демонтований 2006 року).

З 1969 по 1986 рік керував майстернею типового проектування «Вірдержпроекту».

Поруч з архітектурною практикою вів викладацьку діяльність, керував дипломними проектами випускників архітектурного факультету Єреванського архітектурно-будівельного інституту.

В середині 1980-х років обійняв посаду заступника голови Держбуду Вірменії, в числі завдань на посаді керував державною комісією з організації допомоги жертвам Чорнобильської катастрофи.

Чорнобильська катастрофа

Одразу після аварії на ЧАЕС разом з іншими десятьма вірменськими спеціалістами виїхав на місце катастрофи для оцінки масштабів руйнувань і об'єму відновлювальних робіт. За місяць очолив команду вірменських архітекторів, що брала участь у проектуванні міста Славутича, яке призначалось для постійного проживання робітників ЧАЕС. Квартал, спроектований вірменами, був названий Єреванським.

Відвідував район реактора на другий день після аварій, й надалі, в період розробки проекту забудови неодноразова виїжджав у Чорнобиль. Опромінення та стреси позначились на здоров'ї архітектора, як відзначають його родичі, вкрай негативно. У 1987 році він переніс інсульт і більше не мав змоги займатися творчістю.

Премії, нагороди, вшанування пам'яті

• Премія Ради міністрів СРСР (кінотеатр «Росія», 1979)
• Премія ВЛКСМ (Палац молоді, 1981)
• Державна премія СРСР (Спортивно-концертний комплекс, 1987)
• Державна премія Вірменської РСР (аеропорт «Звартноц», 1985)
• Медаль Ананії Ширакаці за заслуги перед Батьківщиною, вручена президентом Вірменії Робертом Кочаряном (2000)
• Медаль Олександра Таманяна (2006)

У 2007 році архітектурний факультет Єреванського університету архітектури та будівництва заснував премію імені А. Тарханяна, що присуджується найкращим студентам-архітекторам.