Татищев Олексій Микитович
| Татищев Олексій Микитович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1892 — 1896 | ||
| Попередник: | Павло Косаговський | |
| Наступник: | Олександр Бельгард | |
| Народження: |
17 (29) жовтня 1845 Твер, Російська імперія | |
| Смерть: |
21 лютого (4 березня) 1896 (50 років) Відень, Австро-Угорщина | |
| Освіта: | The First Saint-Petersburg Gymnasiumd | |
| Рід: | Tatischev familyd | |
| Батько: | Nikita Tatishchevd | |
| Шлюб: | Yekaterina Tatishchevad | |
| Діти: | Boris Tatishchevd, Татищев Микита Олексійович і Aleksey Tatishchevd | |
Олексій Микитович Татищев (1845, Твер, Російська імперія — 21 лютого 1896, Відень, Австро-Угорщина) — державний діяч Російської імперії, дипломат.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Твері 1845 року. Походив із дворянського роду Татищевих[ru], був нащадком історика Василя Татищева.
1868 року закінчив Санкт-Петербурзький університет зі ступенем кандидата. Тоді ж вступив на службу до Міністерства закордонних справ[ru]. За рік зарахований до Департаменту внутрішніх зносин перекладачем VIII класу. 1871 року призначений третім секретарем канцелярії міністерства, а 1872 — секретарем королеви Греції Ольги.
1874 року перейшов на службу до Міністерства імператорського двору[ru].
Наступного року повернувся до Міністерства закордонних справ на посаді секретаря канцелярії. 1876 року призначений другим секретарем у Відні. У 1880 році — чиновник особливих доручень VI класу при міністрі юстиції.
У 1883 році отримав звання камергера, 1887 року — чин дійсного статського радника.
1886 року призначений у 2-й департамент Сенату. Того ж року обраний Бежецьким повітовим[ru] предводителем дворянства, наступного року — головою Бежецького мирового з'їзду. Володів у повіті 3500 десятинами. У селі Штепівка Харківської губернії володів 1808 десятинами землі.
26 червня 1890 року призначений катеринославським віцегубернатором.
6 лютого 1892 року призначений полтавським губернатором.
Помер у Відні 21 лютого 1896 року під час поїздки для лікування. Похований у Санкт-Петербурзі на Олександро-Невському кладовищі.
Родина[ред. | ред. код]
Одружений із фрейліною Катериною Мещерською (1848—1930)[1]. У шлюбі було п'ятеро дітей:
- Борис[ru] (1877—1949), дипломат, білогвардієць, товариш міністра закордонних справ уряду Петра Врангеля, емігрував до Франції[1];
- Микита (1879—1948), московський губернатор, білогвардієць, таврійський губернатор у 1919—1920 роках за правління ЗСПР, емігрував до Франції[1];
- Катерина (1880—1963), фрейліна, дружина Олександра Ребіндера, емігрувала до Франції[2];
- Софія (1882—1966), дружина архангельського губернатора Володимира Брянчанінова[ru], емігрувала до Франції[3];
- Олексій[ru] (1885—1947), чиновник Міністерства землеробства, емігрував до Франції[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 2. — С. 321—323. Архівовано з джерела 23 квітня 2022
- ↑ В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 1. — С. 166. Архівовано з джерела 23 квітня 2022
- ↑ В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 1999. — Т. 1. — С. 428.
Джерела[ред. | ред. код]
- Запис на сайті Rodovid
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава, 1914. — С. 57—58. (рос.)
- С. С. Татищев. Род Татищевых. 1400—1900. Историко-генеалогическое исследование. — Санкт-Петербург : Типография А. С. Суворина. Эртелев пер., д. 13, 1900. — С. 1087—1088. (рос. дореф.)
|
