Татомир Юліян
| Татомир Юліян | |
|---|---|
| Народився |
3 січня 1881 Старосамбірський район, Львівська область, Україна |
| Помер |
26 березня 1946 (65 років) Зальцбург, Австрія |
| Діяльність | громадський активіст |
| Партія | УНДО |
Юліян Татомир-Сас (3 січня 1881 — 26 березня 1946, Зальцбург, Австрія)[1] — громадський та політичний діяч (зокрема, в освітній та кооперативній царинах) на Самбірщині, греко-католицький священник. Сенатор польського парламенту 2-го скликання (1928—1930).
Народився 3 січня 1881 року на Старосамбірщині.
Висвячений у 1908 році. У 1909–1917 роках був вікарієм Самбора, згодом катехитом Самбірської молодшої середньої школи (1917–1919). На часі польсько-української війни був комендантом Самбора.[2] По війні, упродовж 1919—1925 років, був вікарієм у Торгановичах. У 1925–1929 роках був парохом, а згодом й деканом в селі Лука на Самбірщині. 26 серпня 1928 року отець Юліян Татомир брав участь в урочистому акті коронації чудотворної ікони Самбірської Богородиці.[3] На парламентських виборах 1928 року обраний від УНДО (Львівське воєводство) сенатором польського парламенту 2-го скликання (1928–1930).[4]
На початку 1930-х років сенатор Юліан Татомир призначений на парафію села Лужок Горішній. Він заснував товариства «Луг», «Січ», а також «Позичкову касу», Товариство домашніх помічниць, яке стало на сторожі прав українських сільських дівчат, що у тих часах йшли масово до міста на службу. В 1936 році розпочався розпис місцевої церкви святої Параскеви, бані та вівтаря, але незабаром розпочалася друга світова війна і ці роботи були призупинені. 1939 року отець Татомир виїжджає з родиною на Засяння. Від 1939 року голова Українського Допомогового Комітету у Перемишлі. У 1941 році повертається знову до села Лужок Горішній. Він був добрим диригентом, який керував хором, організовував молодіжні організації, спортивні товариства, дитячі садки та бібліотеки. Під його проводом села Лужок Горішній і Бусовисько були найсвідомішими та найкраще зорганізованими на Старосамбірщині на той час. 1944 року з болем у серці він змушений був покинути рідні терени, виїхавши через Словаччину та Угорщину до австрійського міста Зальцбург, де 26 березня 1946 року спочив у Бозі. По смерті був похований на місцевому муніципальному цвинтарі у Зальцбурзі.
1974 року проведено ексгумацію тлінних останків покійного. Опісля того його прах перенесено з Австрії на український католицький цвинтар святої Марії у Фокс-Чейзі, де отець Юліян Татомир спочив поряд з дружиною Ольгою.[5]
Був одружений з Ольгою Хомицькою (1888—1968). У шлюбі 9 травня 1913 року народився син Олесь (пом. 27 червня 1987).[1]
- ↑ а б Юліян Татомир. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 1 квітня 2022.
- ↑ Віра Вовк: Нас єднало намагання піднести престиж української культури в світі. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Сьогодні в Самборі Празник, — храмове свято Церкви Успення Пресвятої Богородиці. Вітаємо самбірчан і гостей міста!. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Senatorowie ukraińscy w Senacie II Rzeczypospolitej[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Історія Верхнього Лужка. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 28 січня 2020.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 3140. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Кріль М. «Товариство руської шляхти в Галичині» і його діяльність [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.] // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Дрогобич: Коло, 2006. — Вип. 10. — С. 702—733.
- Коберніченко Т. Рекреаційний потенціал гірських сіл Львівської області [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. — серія «Географія». — 2009. — вип. 37. — С. 265.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
