Теорія музики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорія музики — сукупність музикознавчих дисциплін спрямованих на вивчення основних закономірностей музики, композиційних засобів та прийомів. За класифікацією ВАКу теорія музики є однією із спеціалізацій фаху «17.00.03 „музичне мистецтво“».

До музично-теоретичних дисциплін належать:

Курс елементарної теорії музики включає відомості про музичний звук, як акустичне явище; про вертикальну (звуковисотну) організацію звуків — звуковисотну систему, сполучення звуків в акорди та інтервали, лади і тональності; та горизонтальну (часову) — поняття ритму і метру, нотних тривалостей; а також правила нотного запису.

Література

[ред. | ред. код]
  • Левицький І. Основи теорії музики — Львів, 1921, перев. — Нью-Йорк, 1966.
  • Побережна Г. І., Щериця Т. В. Загальна теорія музики. К: Вища школа, 2004 - 303 с.
  • Способін. І. В.Елементарна теорія музики / пер. Є. Дроб'язка/ — Київ: "Мистецтво", 1952 — 204 с.
  • Смаглій Г. А. Теорія музики : Підруч. для навч. закл. освіти, культури і мистецтв / Г. А. Смаглій. — X. : Вид-во «Ранок», 2013.— 392 с.

Див. також

[ред. | ред. код]